Аналіз стратегії розвитку підприємства і його організаційної структури

1.  Обґрунтованість. Кожне положення стратегії повинно бути підтверджене науковими дослідженнями. Обґрунтованість забезпечує реалістичність стратегії. Недостатньо обґрунтована стратегічна програма породжує результати, які істотно відрізняються від очікуваних, вимагає непередбачених витрат, а отже, не забезпечує конкурентоспроможності підприємства.

2.  Прозорість. Стратегія повинна мати чіткий і зрозумілий виклад, містити механізми доведення її положень, логіки і цільових орієнтирів до виконавців. Як свідчить досвід, обґрунтованість і прозорість стратегії спрощують відносини підприємства з кредиторами.

3.  Легітимність. Найбільшою загрозою для будь-якої програми є можливі негативні наслідки її реалізації. Тому в процесі розроблення стратегічної програми слід орієнтуватися на сили, зацікавлені в її реалізації, і домагатися легітимності - розуміння і прийняття її існуючими інституціями.

4.  Адекватність. Суттєвою загрозою для стратегії є некритичне запозичення її, перенесення в інші економічні реалії, навіть якщо вона за певних умов забезпечила успішні результати. Стратегія повинна максимально враховувати і використовувати національні, регіональні особливості конкретної економічної ситуації, в якій вона реалізується.

5.  Підконтрольність. Стратегічна програма повинна бути доступною не лише щодо сприйняття, а і щодо її здійснення, містити чітко визначені критерії її реалізації, досягнення конкретних результатів,  передбачати застосування чітких їх оцінок. Це посилює визнання її, довіру до керівництва підприємства.

6.  Логічність. Пропоновані стратегічні рішення повинні основуватися на глибокому аналізі ситуації, обґрунтованих висновках. Вони мають бути чітко вмотивованими, системними, зрозумілими тощо [8].

     Формування  стратегії підприємства пов'язане  з окремими його системними діями щодо реалізації місії; поведінки у непередбачуваних ситуаціях, спричинених змінами потреб споживачів; визначальних тенденцій на ринку; конкурентного середовища; розподілу ресурсів між структурними підрозділами. З огляду на це стратегія підприємства постає в реальному житті як генеральний план дій, який передбачає стратегічні пріоритети (завдання), необхідні для їх досягнення ресурси, послідовність діяльності щодо їх використання і мінімізації загроз.

     Реалізація  стратегії підприємства передбачає створення необхідної організаційної структури; розроблення програм і їх бюджетів; моделювання, налагодження і забезпечення функціонування управлінського комплексу (планування, організація, інформування, контролювання, оцінювання результатів, стимулювання тощо). Усе це потребує вміння моделювати ситуацію і спрямовувати зусилля задля перетворення моделі на реальні результати, відстежувати зміни й адекватно реагувати на них, коригувати стратегічні орієнтири і способи їх досягнення, послідовно і цілеспрямовано діяти в усіх ситуаціях, виходячи із особливо значущих інтересів підприємства [29].

     Жодна організація не зможе успішно  функціонувати в конкурентному  середовищі, якщо не матиме чітких орієнтирів своєї діяльності. Цільове начало в діяльності організації виникає не лише з необхідності мати орієнтири, бачити перспективи діяльності, долати труднощі, які весь час з'являтимуться у конкурентному середовищі, а й тому, що організація є об'єднанням людей, які переслідують певні цілі.

     Вироблення, формулювання і коригування цілей є складовими стратегії діяльності, покликаної забезпечити виконання місії і досягнення цілей, а також одним із основних завдань стратегії [28, с. 359].

     Цілі  підприємства (організації, фірми, компанії) - сформульовані у процесі стратегічного планування конкретні кінцеві результати, яких підприємство прагне досягти через певний проміжок часу.

     На  відміну від місії, яка задає  загальні орієнтири, напрями розвитку підприємства, що визначають сенс його існування, цілі фіксують кінцеві етапи, до яких воно прагне. З обґрунтування цілей, як правило, починається робота над формуванням стратегії підприємства, оскільки заради їх досягнення цілей формується, функціонує і розвивається як соціальна система [25, с. 267].

     Досягнення  цілі пов'язане з певними організаційними, матеріальними, фінансовими затратами, зусиллями людей, тому вона повинна бути належно вмотивованою, в іншому разі витрати на її досягнення можуть виявитися марними.

     При визначенні цілей конкретної організації  слід враховувати багато чинників її внутрішнього і зовнішнього середовища, та головне, щоб сформульована ціль давала змогу суспільству (споживачам) і персоналу організації зрозуміти, усвідомити, повірити, що вона справді старатиметься працювати на користь, задоволення потреб певних категорій клієнтів, споживачів у високоякісних товарах і послугах.

     При формулюванні стратегічних цілей припускається варіювання показниками, наприклад зниження витрат на 3-5%.

     Отже, оптимально сформульовані цілі мають бути гнучкими, здатними до трансформації й коригування відповідно до розвитку умов діяльності. Цілі мають бути сумісними одна з одною у часі, відтворювати єдність у просторі, відображати спільність інтересів суспільства, колективів та індивідів. Вони не повинні провокувати конфлікти, кризові ситуації, не можуть бути руйнівними (наприклад, примусові акціювання, приватизація) [9, с. 13]. 

1.2. Стратегічний потенціал підприємства в конкурентному середовищі,

оцінювання його результативності 

     Потенціал підприємства визначають як сукупність виробничих потужностей, ресурсів, можливостей, запасів інших цінностей, природних умов, які можуть бути ним використані для досягнення цілей. Ресурси, будучи важливою складовою потенціалу підприємства, ще не гарантують очікуваних результатів, оскільки не менше важить здатність підприємства мобілізувати, продуктивно використовувати свої ресурси, тобто компетенції персоналу.

     Для досягнення своїх стратегічних цілей  підприємство повинне володіти відповідним потенціалом - оптимальними за значущістю і структурою ресурсами і вмінням їх ефективно використати.

     Стратегії підприємства повинні так розвивати  його потенціал, щоб, наприклад, дві стратегічні бізнес-одиниці, які взаємодіють, були продуктивнішими від інших двох, які оперують незалежно одна від одної.

     Оцінювання стратегічного потенціалу (СП) підприємства полягає у пошуку сукупності характеристик, показників і властивостей, які дають змогу визначити можливості щодо задоволення певної суспільної потреби в товарах (послугах), а також досягнення власних цілей.

     Оцінка  стратегічного потенціалу - це результат аналізу якісних і кількісних стратегічних характеристик підприємства, що дає змогу з'ясувати, наскільки воно досягає поставлених цілей, як зміни і вдосконалення в процесі керування ним впливають на ефективність і повноту використання стратегічного потенціалу. Оцінювання потенціалу підприємства - це визначення рівня його конкурентоспроможності [5, с. 158].

     Конкурентоспроможність  є вирішальним фактором успіху на конкурентному ринку, вона означає здатність витримувати тиск присутніх на цьому ринку аналогічних об'єктів. Визначають її стосовно конкретного ринку, групи споживачів, а відсутність такої адресації свідчить, що об'єкт є на певний час кращим світовим зразком.

     У ринкових умовах можуть зростати лише конкурентоспроможні підприємства. Результати аналізу економічного стану національної економіки не дають повного уявлення про конкурентоспроможність окремих підприємств; їх недостатньо для визначення її рівня та формування стратегії, яка забезпечить конкурентоспроможність. Формування стратегії є необхідною умовою для ефективного використання можливостей і переваг діяльності підприємства з урахуванням його позиції в галузі [24, с. 240].

     Стосовно  підприємства конкурентоспроможність визначають за допомогою трьох груп показників, що відображають конкурентоздатність продукції, яку воно випускає, ефективність використання ресурсів:

1) показники,  що характеризують економічні  параметри: собівартість, ціну товару і споживання, умови оплати і постачання, гарантії та ін.;

2) показники,  що характеризують стан і використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, матеріальних витрат, оборотних засобів, а також фінансовий стан підприємства;

3) нормативні  параметри, що засвідчують відповідність  товару певним нормам, правилам  і стандартам: показники надійності, довговічності, ремонтоздатності, ергономічні (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.) параметри.

     Оцінка  потенціалу підприємства повинна охоплювати його основні складові і стан зв'язків  між ними, що формують його цілісність, а також зв'язки потенціалу підприємства із зовнішнім середовищем.

     Для визначення можливостей розвитку потенціалу вітчизняних підприємств у ринковій економіці використовують систему показників. Основним узагальнюючим показником є результативність - комплексна характеристика, що відображає відповідність системи її завданням, успішність її функціонування [31, с. 233].

     Кількісне оцінювання результативності потенціалу підприємства здійснюють з використанням  таких показників:

а) продуктивність - показник ефективності виробництва, який характеризує випуск продукції у розрахунку на одиницю ресурсів, які використовуються;

б) ефективність - відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, визначений як відношення ефекту (результату) до затрат, понесених для його отримання;

в) рентабельність - ефективність, доходність, прибутковість підприємства. Визначають як частку від ділення прибутку на затрати (витрати ресурсів), що забезпечили і його отримання.

        Кількісне оцінювання можливостей відновлення потенціалу підприємства охоплює такі етапи:

1. визначення рентабельності власного капіталу підприємства (Р_вк) в динаміці за певний період, для чого користуються формулою:

                                                              (1.1),                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

де  П_Р - прибуток; ВК - власний капітал підприємства;

     Необхідно порівняти показники поточного  і базисного періодів, аналізують їх динаміку.

     Висока  рентабельність власного капіталу (ВК) свідчить про адаптованість потенціалу підприємства до ринкового середовища, що позбавляє необхідності докладного його аналізу. Іноді для досягнення певної мети керівництво підприємства іде на скорочення або розширення власного капіталу, що може тимчасово знизити прибуток. Проте з часом тенденція до підвищення прибутковості відновлюється [34].

2) оцінювання  ресурсних резервів збереження  і розвитку потенціалу підприємства. З цією метою розраховують:

- продуктивність кожного ресурсу (П):

                                                                                                    (1.2),

де  В_П - випуск продукції; Pес_i - виробничий ресурс (і);

- ефективність сукупності ресурсів (Е):

                                                                       

                                                                                          (1.3),                                                         

де    - сукупність виробничих ресурсів підприємства;

- рентабельність виробничих  ресурсів (Р_РЕС),  тобто здатність виробничих ресурсів створювати конкурентоспроможну продукцію, яка стає товаром на ринку і приносить прибуток:

                                                                              (1.4),                      

    

     У процесі аналізу з'ясовують: чи збільшилися показники порівняно з показниками базового року;

3) визначення  резервів управління щодо створення  адаптованого до ринкового середовища  потенціалу підприємства. Для цього складають мультиплікативну модель і розраховують наведені вище її складові показники: