Шпаргалка по "Истории экономики"

38. Марксизм і сучасність.

Mapкc зyмiв poзвинyти пoлoжeння piкapдiaнcькoї тeopiї вapтocтi, дaти вiдпoвiдь нa питaння пpo джepeлo дoxoдiв y cycпiльcтвi. Mapкc пoкaзyє poль дoдaткoвoї вapтоcтi  як визнaчaльнoгo чинникa poзвиткy кaпiтaлiзм. Bизнaним внеcкoм в eкoнoмiчнy нayкy є теopiя peaлiзaції Mapкca. Вiн пoяcнює пpиpoдy циклiчнocті, кpиз пеpевиpoбництвa, визнaчaє фaзи циклy, aнaлiзyє нacлiдки циx явищ. У мeжax тeopії poзшиpeнoгo вiдтвopeння кaпiтaлy вiн зpoбив pяд виcнoвкiв cтосoвно нaгpoмaджeння, йoгo визнaчaльнoї poлi тa фaктopiв, щo є aктyaльними i cьoгoднi, кoли мoвa зaxoдить пpo пpoблeми eконoмiчнoгo pocтy i йoгo джepeлa, пpo poль eфeктивнoгo пoпитy тa iнвecтицiй.

Заxiдні дocлiдникi нaмaгaютьcя пepeглянyти дoктpинy Mapкca тa фopмaлiзyвaти її зa дoпoмoгoю eкoнoмiкo-мaтeмaтичнoгo мoдeлювaння. У Mapкca визнaчeння вapтoстi лeгкo пoв'язyєтьcя з визнaчeнням цiни тa дoxoдiв.  Сyчacнa eкoнoмiчнa нayкa пoзитивнo cпpиймaє виcнoвки мapкcиcтcькoї тeopії цiн, aлe дocлiджyє фaктopи їx фopмyвaння з пoзицiї тeopiй гpaничнoї кopиcнocтi тa фaктopiв виpoбництвa. Ідeям мapкcизмy cyдилocь бyти aпpoбoвaними нa пpaктицi, тoмy cьoгoднi їм мoжнa дaти дocить peaлicтичнy oцiнкy. Teopeтикo-eкoнoмiчнa кoнцeпцiя, зaпpoпoнoвaнa Mapкcoм, лoгiчнa, вoнa пoбyдoвaнa зa дoпoмoгoю, мeтoдy, який бaзyвaвcя нa пpинципax дiaлeктичнocтi тa icтоpичноcтi. Мapкcиcтську eкoнoмiчнy тeopiю мoжнa вaжaти cyттєвим нaпpямoм poзвиткy eкoнoмiчнoї дyмки.

39. Зародж.сист.нац. політичної ек-ї в Нім. в перш.пол.19 ст. Ф.Ліст.

         Першим теоретиком протекціонізму як умови переходу до капіталістичної економічної системи був Фрідріх Ліст. Його теорія виникла на основі ідеї національної єдності Німеччини і була обумовлена історичними особливостями розвитку цієї країни. Л. поділяє ліберальні ідеї. Основна його робота це книга “Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика і німецький митний союз”. На думку Л., класична політична економія висунула космополітичну теорію, що розглядає суспільство як загальносвітову спільність людей. За основний метод дослідження він бере “повчання історії”. На його думку, народи в своєму розвитку проходять такі фази: первинне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфактурний, аграрно-мануфактурно-комерційний періоди. До продуктивних сил суспільства Ліст відносить стан розвитку різноманітних суспільних інститутів: уряду, преси, духовних закладів, моралі, мистецтв, суду- нематеріальних факторів. Капітал включає матеріальне багатство, природні та набуті здібності людей. Продукція с/г є конкурентоздатна і залежить від успіхів індустрії. Теорія Ліста- це меркантилізм 19 ст., зброя політики національної відособленності і перехідного періоду до вищої стадії розвитку.

40. Історична школа в Німеччині в І пол. ХІХ ст.  Рошер, Кніс, Гільдебранд.

У середині ХІХ ст. надзвичайно загострилася класова боротьба у Німеччині. Результатом цього загострення були європейські революції 1848-1849 рр. У 40-х роках у Нім. на політичну арену виступають Маркс і Енгельс. Так, у ХІХ ст. в Нім. як реакція на марксизм і класичну школу виникає так звана історична школа.

Засновниками ІШ були В.Рошер, Б.Гільдебранд, К.Кніс. Намагалися визначити і проаналізувати тенденції сусп. розвитку. Представники ІШ заперечували загальні закони суспільно-економічного розвитку. Основоположником ІШ був професор В.Рошер (1817-1894). Праця “Короткі основи курсу ПЕ з точки зору історичного методу(1843)- де твердить, що немає загальних законів соціальної економії, а є тільки закони розвитку економічних факторів. Р. ставить перед собою завдання доповнити і розвинути загальновизнану теорію класичної школи.

Ідеї ІШ найпослідовніше проводив К.Кніс (1821-1898). Його робота “ПЕ з точки зору історичного методу” була прикладом наполегливого і послідовного вирішення цієї проблеми, чого не спостерігалось у Рошера. К. вважає, що рівень економічної мудрості суспільства і теоретичні концепцїї, які відображають стан цього суспільства, є результатом певної передісторії розвитку. Рівень, якого досягло воно на даний момент, є перехідною фазою його подальшого прогресу. діють в економічній галузі.

Б.Гільдебранд(1812-1878).Осн.праця “Політична економія суч.і майбутнього”. Г. рішуче здійснює нападки на класичну політ-мію: не визнає об’єктивності дії ек-х законів, принципу індивідуалізму.

41. Нова історична школа.  Г. Шмоллер, Л.Брентано, К. Бюхер, В.Зомбарт.

В 70-х роках ХІХ ст.у Німеччині утворилась нова історична школа, ядро якої створили: Г. Шмоллер (1838-1917) і Л. Брентано (1844-1931). Нова іст. Шк. спиралася на традиції старої історичної школи. НІШ за своїм характером не була однорідною. В ній намітились дві течії: консервативна і буржуазно-ліберальна.

Основоположником НІШ став Г.Шмоллер, який очолив консервативний напрям. Ш. був виразником інтересів великої буржуазії та землевласників, гарячим прибічником прусської монархії. Своє першочергове завдання він бачив у боротьбі з марксизмом. Він намагався вилучити з ПЕ соціальні проблеми і підмінити їх історією народного господарства.

Одним з провідних ідеологів буржуазно-ліберального крила НІШ був Л.Брентано. Основна праця: “Класична ПЕ”. Надавав визначальну роль в економіці правовому і етичному факторам, обміну,а не виробництву, стояв на позиціях мінової концепції. Б. намагався вгамувати прагнення революційних вистурів робітників. Пропагував ідеї “соціального миру”, посилаючись на досвід англійських тред-юніонів.

Значний внесок в економічну науку зробив К. Бюхер (1877-1930) – автор відомої книги “Піднесення національної економіки”(1893). У цій праці він досліджує доекономічні стадії індустріальної еволюції .Б. досліджує новітні форми капіталу, вважає, що нові форми капіталу однаковою мірою чинять домінуючий на всі верстви суспільства.

В.Зомбарт (1863-1941). Основна праця - “Сучасний капіталізм”. Висунув і обгрунтував концепцію соціального плюралізму. Стверджував, що сусп-во у розвитку прямує не до соціалізму, а до більш складної екон. системи. З. всі суспільні явища розглядає з ідеалістичних позицій. Він оголошує вартість функцією, яка існує тільки у свідомості людини, а в реальному житті ніде не проявляється. Додаткова вартість для нього – тільки “теоретичний символ”.

42. Соціальний напрям у політичній економії Р.Штаммлер, Р.Штольцман.

Р. Штаммлер. Започаткував формування соціального напряму в ек. науці. Основними факторами соц.-ек. прогресу вважав не явища ек. х-ру, а право, державу. Першопричину правової домінанти пояснював психологією людини. Протиставляючи світ природи, який розвивався за об’єктивними законами, і світ людського духу, що залежить від свободи людської волі, визначав, що соціальна поведінка  людини не є об’єктивно зумовленою і регулюється лише законом, державою. Висунув тезу, що пол. економія є суспільною наукою, а ек. категорії мають конкретний соціальний зміст і відбивають суспільні відносини. Стверджував, що в основу суспільних процесів покладено явища ідеалістичного характеру. Звідси робився висновок щодо нематеріальної природи суспільних процесів. Ще одна відома теза Штаммлера полягає у тому, що за об’єктивної зумовленості історичних процесів недоцільно проявляти політичну і взагалі будь-яку активність, аби прискорити ту чи іншу подію.

Р. Штольцман. Дотримувався погляду, що в-во є нейтральним у соціальному плані і не зв’язаним органічно з конкретним суспільним ладом. Його основу він бачив у суспільному поділі праці, але розглядав останнє як виключно технологічне явище. Працю він уявляв лише як речову категорію й обстоював тезу, що за глибокого і послідовного аналізу соціальних відносин треба абстрагуватися від праці. Поглядам Штольцмана властиве ідеалістичне трактування ек. категорій. Він виходи з принципу, що ек. підпорядковано моральним ідеалам і вона є засобом, який використовується людьми для моральних цілей. Вважав, що метою кап. в-ва є реалізація принципу життєвого достатку, який забезпечує існування всім членам суспільства. Він доводив, що окремі ек. категорії (вартість, заробітна плата, прибуток) є тільки засобами для досягнення цього вищого морального принципу Отже, сучасна ек. система може дати можливість всім верствам населення задовольнити свої життєві потреби. Різницю між робітниками і капіталістами він зводив до того, що перші є виконавцями, другі – організаторами в-ва, і така різниця існуватиме завжди. “Соціальний напрям” активно захищав права приватної власності, доводячи, що її існування відповідає не тільки інтересам індивідуума, а й суспільства. Головній моральній меті підпорядковано і дію закону вартості. Штольцман розділяв вартість на два елементи: заробітну плату і прибуток. Суть закону вартості полягає в тім, щоб забезпечити нормальне існування всіх членів суспільства, регулювати їхні доходи.

43.  Виникнення та суть маржиналізму.

В 70-х роках 20 ст. в економічній теорії виникла нова течія - маржиналізм , яка визначила напрям розвитку політичної економії . Основною ідеєю маржиналізму є дослідження взаємозв’язаних граничних економічних величин на всіх рівнях економіки. Суть маржиналізму: 1) Вартість визначається граничною корисністю речі, ступенем корисності. 2)Досліджуєчи граничну корисність , маржиналісти вводять поняття граничних величин. 3)Класична наука була спрямована на вирішення динамічних завдань , а маржиналісти вивчали економічні завдання. Важливе місце займав принцип рідкості .

Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать , що його основоположниками були німецькі дослідники Й. фон Тюпен та Г. Госсен та французькі Ж. Дюпої та О. Курно .

Й. Тюнен  вважав що максимальний чистий доход землевласник може отримати , якщо сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде дорівнювати граничній корисності продукту . Основна ідея концепції А. Курно полягла в тому , що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей , що перебувають у рівновазі .

Англійський економіст С. Джевонс незалежно від інших розробив теорію , за якою співвідношення між товарами , що обмінюються , дорівнює оберненому відношенню їх корисностей . Маржиналісти у своїх дослідженнях використовували метод робінзонади (закрите господарство).

44. Формування неокласичної традиції в економічній теорії . Австрійська, кембріджська, американська школи.

Зміни в останній третині 19 ст. у характері та структурі виробництва , методах управління економічній діяльністю , у сфері споживання зумовили перегляд теоретичних положень класичної школи політичної економії та появою нової течії в економічній науці - маржиналізму , яка згодом дістала назву ’неокласичної традиції’. Найбільш вагомий инесок у розробку ідей маржиналістів зробила аістрійська школа політекономії , яка сформувалась у 70-ті роки 19 ст.

Її представниками були професори Віденського університету К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бен-Баверк.

Основні методологічні особливості австрійської школи :

1) ідеалістичне відображення процесів і явищ; 2)  використання в якості головного об’єкта дослідження індивідуального господарства; 3)  висування на перший план споживання , а не вир-ва.    

У 90-х роках 19 ст. в Англії сформувалась ’кембріджська’ школа , представниками якої були А. Маршалл , А.Пігу , А.Хоутрі . Ця школа започаткувала новий напрям економічної теорії - неокласичний. Найбільша заслуга полягає у створенні синтетичної теорії , яка поєднала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.

Також наприкінці 19 ст. з’явився американський варіант теорії граничної корисності - так звана американська школа, засновником якої був Д.Б.Кларк. Його праці (’Філософія багатства’ , ’Суть економічної теорії’) мали значний вплив на розвиток економічної думки . Він спробував придати маржиналізму всебічне загальне теоретичне обгрунтування. Він об’єднує різні маржиналістські концепції: теорію спадної дохолності , спадної корисності з теорією політичної економії. Отже , згідно з маржиналістським підходом , економіка являє собою комплекс індивідуальних господарств. Дослідження законів їх розвитку грунтується на аналізі господарських рішень індивідів з одного боку та їх результатів з іншої . Цей підхід відрізнявся від попередніх йому шкіл політичної економії.

45.   Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, Е.Бен-Баверк, Ф.Візер.

Австрійска школа політ. ек-ії , яка сформувалась у 70-ті роки 20 ст. зробила найбільш вагомий внесок у розробку ідей Маржиналізму. Її предстаниками були професори Віденського ун-ту К.Менгер , Ф.Візер , Е.Бен-Баверк. Засновником і лідером школи був К.Менгер(’Основи політ. економії’, «Дослідження про методи соц. наук і політ. економії зокрема» ). Менгер: Потреба- намагання задовільнити певне бажання.Корисність- здатність речі задовольнити потребу. Вартість товару народжується з його використання у споживанні , а не з того , скільки було витрачено на його вир-во. Ф.Візер у працях  ’Природна цінність’ , ’Закони влади’ розвиває ідеї Менгера. Закон Візера :вартість витрат вир-ва є похідною від вартості продукту. Важливою ознакою економіки австрійці (Візер) вважали обмеженість матеріальних благ. Є.Бем-Баверк ( ’капітал і прибуток’) дав доповнений варіант нової теорії. Бем-Баверк : суб’єктивна цінність, об’єктивна цінність. Розрізняв теперішні і майбутні блага. Таким чином , можна підбити підсумки аналізу особливостей австрійської школи: 1)в економічному аналізі центр ваги з витрат і затрат переключається на кінцеві результати; 2)вихідним в економічній теорії є суб’єктивне мотивування економічної поведінки людей , а не об’єктивні фактори; 3)в політекономію вперше був внесений принцип граничної корисності; 4)використання методу робінзонади (ізольоване господарство);5)на перший план висувається споживання.

46.Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.

Становлення неокласичної традиції в економічній теорії пов’язане з формуванням у 90-х рр. 19 ст. в Англії так званої кембріджської школи. Представники : А.Маршалл , А.Пігу , Р.Хоутрі. Кембріджська школа за своїм впливом на економічну думку не поступалася австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії.