Шпаргалка по "Истории экономики"

Августин Блаженний (раннє християнство). Він проповідував необхідність праці для всіх Фізичну працю Августин уважав такою ж почесною, як і працю розумову.

АЛЛЕ М. – нова французька школа неолібералізму, “У пошуках економічної дисципліни”, “Економіка і процент”, “Податок на капітал і грошова реформа”, “Загальна теорія надлишків”, категорія “економіка ринків”, “теорема еквівалентності”.

АНТОНОВИЧ А. – питання цінності називає основним в політ. економії, визначав цінність з погляду виробництва, за основу своєї теорії цінності бере теорію трьох факторів виробництва Сея.(Україна).

Арістотель «Політика» і «Нікомахова етика» - міркування з ек. питань. Він створив проект «найліпшої д-ви». Соц основою такої д-ви мають бути громадяни, які володіють власністю. Провідною галуззю економіки Аристотель також уважав землеробство. Основою в-ва має бути рабська праця. Він розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як накопичення грошей. Виникнення грошей — необхідність, зумовлена розвитком торгівлі. Показав перехід від форми Т—Т до форми Т—Г—Т, а від неї до Г—Т—Г. Останню форму торгівлі, де гроші функціонують як капітал, він гостро засуджував, як і лихварство.

АРОН Р. – концепція індустріального суспільства визначає його як таке у якому є велике вир-во, він також виділяє два типи індустріального суспільства: капіталістичне і радянське, ставить за мету зблизити  капіталістичну та соціалістичну системи, критикує капіталізм.(Інституціоналізм).

Б’ЮКЕНЕН М. – один з основоположників теорії суспільного вибору, він трактує політику як обмін, робить висновок про політичну нерівність.(Інституціоналізм).

Бакунін  Виступив з критикою капіталізму. Він засуджує апологетику капіталізму в буржуазній літературі й підкреслює його зв’язок з попередніми експлуататорськими способами виробництва.

Бастіа, Фредерік (фр кл п.е) Теорія «економічної гармонії». Гармонія соціального світу позначається на всіх явищах економічного життя: на обміні, вартості, цінності, конкуренції, розподілі, виробництві і споживанні. Закон розподілу суспільного продукту між капіталом та працею. Закон: про визначальну роль споживача щодо виробника. Абсолютизація принципів вільної конкуренції та вільної дії економічних законів

Бем-Баверк (австрійська школа граничної корисності) «Основи теорії цінності господарських благ» «Капітал і прибуток» Дав ширший варіант
нової теорії, доповнивши її, зокрема, суб’єктивістською концепцією процента.

Бернштейн (1850—1939) - родоначальник правого крила ревізіонізму (соц-дем), видав книжку «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії». Обґрунтованої непридатність теорії вартості К. Маркса, а відтак і теорій ціни, заробітної плати, додаткової вартості. Зосереджується на аналізі нових можливостей, які відкриває капіталізм (поглиблення процесу усуспільнення виробництва, спеціалізації та кооперації; поділ праці). Вважає, що завдання усуспільнення власності можна вирішити еволюційним шляхом, без установлення диктатури пролетаріату. Висновок - комунізм не є кінцевою метою історичного розвитку людства, а форми віддаленого майбутнього непередбачувані.

БІЛИМОВИЧ О. – заперечує трудову теорію вартості Маркса, прихильник австрійської школи, величину цінності він пов’язує з інтенсивністю потреб, він виступав прихильником використання математичних методів.(Україна).

Буагільбер (засновник класичної політичної економії у Франції) Природу він ототожнює з Провидінням, тобто з Богом. Він виступає проти втручання держави в економічне життя. Справжнє багатство нації — це різні корисні речі, а передовсім продукти землеробства. Джерелом багатства є праця. Мета т-рного в-ва - споживання.

БУНГЕ М. – був прихильником капіталізму і засуджував соціалізм, був прихильником теорії попиту і пропозиції, у нього  немає чіткого розуміння цінності, усі ті категорії якими буржуазні економісти визначали цінність він розглядав як фактори що впливають на попит та пропозицію.(Україна).

Вальрас (фр лозаннська мат школа).Опрацювання теорії макроекономічної рівноваги «Елементи чистої політичної економії», в якій намагався описати замкнену математичну модель загальної економічної рівноваги.

ВАРЗАР В. – (ліберал) аналізує проблеми оренди в Чернігівській губернії, викривав грабіжницький характер посередницької оренди, досліджував розвиток кустарного вир-ва.(Україна).

ВЕБЛЕН Т. – “Теорія бездіяльного класу”. Ідеаліст, виступав проти матеріалізму; критикував капіталізм, прихильник еволюціоналізму, будуючи свою концепцію на засадах еволюціоналізму, він формулює ідею суперечностей еволюційного розвитку.(Інституціоналізм).

ВЕРНАДСЬКИЙ І.В. – прихильник класичної політ. економії, критикує кріпосництво, захищає буржуазні відносини, став прихильником великого    вир-ва, негативно ставиться до великої земельної власності, заперечував протекціонізм, виступав проти соціалізму.(Україна)

Візер (австрійська школа граничної корисності) «Походження й основні закони господарської цінності»  «Природна цінність» Критикував теорію трудової вартості.

Вікссель (стокгольмська школа) «Цінність, капітал і рента» «Проценти на капітал і ціна товарів» У його теорії важливе місце належить концепції кумулятивного процесу (тенденції до прискорення якогось процесу).

Вознесенський – (Рад екон) у 1931 запроваджує поняття „політична економія соціалізму”. Вважав, що політ економ в СРСР повинна стати наукою про особливий спосіб вироб – соціалізм, щоб досліджувати особливі специфічні закони, бо націоналізація засобів виробництва означає „революційний перехід від епохи стихійних екон законів до епохи екон законів свідомо встановлених панівним пролетаріатом”. Основними екон законами соціалізму було визнано планування наролного господарства державною диктатурою пролетаріату. Суть товарно- грошових відносин за соціалізмом визначається тільки через їхню обліково-аналітичну функцію.

ВОЛХОВСЬКИЙ Ф. – “Правдиве слово хлібороба до своїх земляків”. Революціонер, виступає за ліквідацію поміщицького землеволодіння.(Україна)

ВОЛЬСЬКИЙ М. – дав нове визначення предмету політичної економії, а політичну економію визначав як науку про “суспільний елемент у діяльності людей, спрямованій на задоволення потреб”, він хоче об’єднати всі відомі економічні теорії.(Україна).

ГЕЛБРЕЙТ Д.К. – представник неоінституціоналізму, розробив концепцію “врівноважувальної сили”, пропагував “суспільство добробуту”, розробив концепцію “індустріального суспільства”, критикує мілітаризм, гонку озброєнь.(Інституціоналізм).

Гессен, Герман «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають». Cформулював 2 з-ни пов’язані з граничною корисністю.

Гільфердінг (1877—1941) Праця «Фінансовий капітал», він аналізує головні зрушення, що відбулися в економіці та політиці капіталізму наприкінці ХІХ — поч. ХХ ст.: виникнення і розвиток системи капіталістичного кредиту, поширення акціонерних товариств як особливої форми монополізації капіталів, існування таких економічних явищ, як статутний та фіктивний капітал. Він уважав необхідним втручання держави у фін сферу з метою макроекон її впливу на циклічність розвитку економіки, запобігання кризовим явищам.

Грабянка та С. Величко — ідеологи козацької старшини та шляхетства першої половини XVIII ст. надавали великого значення розвитку ремесел, промисловості й торгівлі, поширенню освіти.

Гунсунь Ян (Школа легістів) «Книга правителя області Шан»Д-ва досягає процвітання за допомогою двох засобів: землеробства й війни.

Демокріт говорив про примарність багатства, Він захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був проти надмірного зростання землеволодіння й необмеженого нагромадження грошей.

Дзержинський – (Рад екон) прихильник ідеї директивного планування, відстоював курс на переважаючий розвиток важкої промисловості, яка створювала умови для усунення власності.

домар є. – неокейнсіанство, США

ДРАГОМАНОВ М.П. – учасник “Старої громади”, прихильник возз’єднання українських земель, засуджував консервативні напрямки, приділяв увагу пореформеним аграрним відносинам, прихильник капіталізму, ідеолог дрібної буржуазії.(Україна)

Дюпюї, Жюль написав статтю «Про виміри корисності громадських робіт», в якій також знайшла відображення ідея граничного аналізу. Сформулював він цю ідею на підставі поняття «ціновий надлишок», тобто грошовий вимір максимально можливого доходу, який виникає внаслідок можливості споживача купувати кожну одиницю товару за незмінної ціни.

ЕДЖУОРТ Ф. – неокласик, “Чиста теорія монополії”

ЕЛЛЮЛЬ Ж. – розробив концепцію “технологічного суспільства” основою якого є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Він виступає проти індикативного планування.(Інституціоналізм).

ЕРХАРД Л. - німецька школа неолібералізму, “Добробут для всіх”.

Журавський Д.П. – тритомний “Статистичний опис Київської губернії”, виступає за звільнення селянства, є прихильником капіталістичних відносин.(Україна).

ЗІБЕР М. – перший популяризатор марксистської теорії, захищав трудову теорію вартості, прихильник теорії додаткової вартості Маркса, досліджував розвиток первісного суспільства.(Україна).

Іван Вишенський (укр. полемічна л-ра) наголошував на проблемах соціальної рівності. Він показав осн форми, за допомогою яких здійснювалося привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податі, торговельний та лихварський прибуток тощо.

КАЛДОР Н. – посткейнсіанство

Каразін В.Н.  – Ліберал, щодо кріпацтва стояв на позиціях дворян. лібер-му, прагнув зберегти поміщ. землеволодіння, виступав за реформування аграрних відносин.(Україна)

Кассель (стокгольмська школа) «Природа і необхідність процента» -важлива віха в розвитку теорії процента й грошей. «Теорія соціальної економіки» охоплює низку проблем, найважливішою з яких є торговельно-промисловий цикл.

Каутський (1854—1938) праця «Соціальна революція» та «Шлях до влади» обгрунтовує невідворотність епохи соціальної революції як об’єктивно зумовленого явища. Монополізація виробництва як закономірний етап розвитку капіталізму, на його думку, усуспільнює економіку На «ультраімперіалістичній» стадії розвитку капіталізму, коли великі галузеві монополії зіллються в єдиний всесвітній картель, виникнуть умови для планомірного регулювання господарства у світовому масштабі, що  і означатиме соціальний переворот.

Кейнс Д.М. – “Предмет і метод політичної економії”(1890), “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”(1936),  поклав початок макроекономіки, концепція “ефективного попиту”, теорія “переваги ліквідності” (англ)

Кене, Франсуа (фізіократи) У дослідженні ек процесів Кене використав метод природничих наук. Проголосив ідею «природного порядку», котрий панує як у природі, так і в суспільстві. Дослідження у сфері безпосереднього в-ва, а саме-— в с/г. «Чистий продукт» це надлишок продукції, одержаний у сільському господарстві, над витратами виробництва. „Економічна таблиця” в якій показано, як процес виробництва й обігу суспільного продукту створює умови для відтворення. Започаткував науковий метод дослідження суспільного відтворення.

Кері, Чарльз (засновник ліберальної ек теорії в США)Капіталізм розглядає, як ек устрій, що керується об’єктивними економічними законами і не потребує втручання держави. «Нариси про норму заробітної плати»

Кларк, Джон Бейтс (американська школа неокласики). «Філософія багатства» «Розподіл багатства» «Проблеми монополій» Автор так званого закону спадної продуктивності праці й капіталу, що його вчений поклав у основу власної теорії граничної продуктивності.

КОММОНС Д.Ж. – “Розподіл багатства”, ”Економіка теорія колективних дій”. У молоді роки набув репутації радикала. Формулює “юридично-мінову концепцію” суспільного розвитку, критикує класиків і неокласиків за їх визначення вартості, він поділяє власність на три  категорії: речову, неречову, невідчутну.(Інституціоналізм).

Кондратьєв – (Рад екон) займався проблемою планування в с/г. Основною ідеєю – пробудження господарської заінтересованості селянства. Передбачалось значне обмеження сфери центрального управління. За ним закріплювалися функції визнання основних напрямків господ політики, вирішення законодавчих та фінанси питань, управління держ господарствами, проведення робіт загально державного значення. Ця політика передбачала перегляд земельних законів, установлення нового порядку землекористування, розробку основних принципів податкової політики (встановлення пільг з метою заохочення, диференціація ставок). У сфері зовнішньої політики – ліквідація монополії зовнішньої торгівлі, регулювання її економічними засобами, скасування ввізного мита на особливо необхідні  сільському гос-ву промислових товарів.

Конфуцій (Кун-цзи) «Бесіди й міркування» Його вчення захищало архаїчні стосунки, вічний та незмінний порядок, сувору соціальну ієрархію, управління на засаді неухильного дотримання ритуалів. Ним було запропоновано своєрідну соціально-економічну програму для правителів( правитель мав дотримуватися економії у витратах та дбати про людей.)

КОССОВСЬКИЙ М. - ”Цінність і ціна”. Вважав що для вирішення питання про цінність потрібно користуватись діалектичним  методом, джерелом цінності він називав працю, прихильник теорії трудової цінності, прихильник теорії розподілу Кері й Бастіа.(Україна).

КОУЗ Р. – “Природа фірми”. Розробив категорію “трансакційних витрат”, опрацьовував теорію прав власності, показав можливість трансформації зовнішніх ефектів у внутрішні витрати учасників ринкової угоди без втручання держави.(Інституціоналізм).

Ксенофонт (поч. кризи рабовл сусп) «Домострой». Х-ка рабовл г-ва. Осн. проблема пошук шляхів подолання притаманних такому г-ву недоліків. Він був прихильником нат. г-ва, як більш стійкого й надійного. С/г-во це найважливіша галузь ек-ки, а до ремесла він ставився досить зневажливо. Одним із перших зрозумів важливість поділу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів. Постановка питання про подвійне використання блага — як споживної цінності та як мінової.