Емісія цінних паперів та їх роль у формуванні банківських ресурсів

Випуск простих акцій дозволяє банку отримати додаткові кошти в безстрокове користування, збільшити капітал банку, що дає змогу наростити обсяги активних операцій.

Впродовж 1992 - 2008 років VAB Банк здійснив 21 емісій простих іменних акцій вартістю 1 гривня кожна у кількості 241 424 499 акцій загальною номінальною вартістю 241 424 499 грн. Остання емісія відбулася в березні-квітні 2008 року приблизно на 70 млн. гривень.

Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмір депозитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових ринках, максимальні розміри кредитів, величину відкритої валютної позиції та ряд інших важливих показників, які істотно впливають на діяльність банку:

-              метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;

-              метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку - найприйнятніша і порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази дає змогу не розширювати коло власників, а отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і їх кількості в обігу.

Чистий прибуток банку, що залишився в його розпорядженні після виплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань: 1) забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам; 2) достатнє фінансування діяльності банку. Отже, дивідендна політика банку справляє значний вплив на можливості розширення капітальної бази за рахунок внутрішніх джерел.

Завдання менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що спрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерам банку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акцій та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерного капіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційних акціонерів і може створити проблеми при залученні капіталу в майбутньому, оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.

Високий рівень дивідендних виплат приваблює акціонерів, але сповільнює процес накопичення капіталу. Це стримує зростання обсягу активних операцій, які генерують доходи банку, та підвищує загальний рівень ризику. Зниження надійності банку також може стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій, які стають надто ризиковими. Дивідендна політика впливає не лише на внутрішні джерела поповнення капіталу, а й на зовнішні, адже можливості додаткового залучення капіталу значною мірою визначаються розміром дивідендів.

Оптимальною дивідендною політикою є така, яка максимізує ринкову вартість акцій банку. Дохідність акцій банку має бути не нижчою за дохідність інших видів інвестицій з таким самим рівнем ризику. У розвинених країнах середній рівень дохідності банківських акцій становить 14-17%.

Одним із важливих факторів впливу на можливості банку залучати капітал у майбутньому є стабільність дивідендної політики. Для підтримання стабільного рівня дивідендних виплат банки останнім часом дедалі більшу частину своїх прибутків спрямовують на дані цілі. Це пов’язано як з підвищенням вимог з боку акціонерів, так і з тенденцією загального зниження дохідності банківської діяльності. Так, банки США протягом останнього десятиріччя близько 80% одержаного чистого прибутку виплатили як дивіденди. Таке становище спонукає менеджерів банків до пошуку зовнішніх джерел поповнення капіталу.

Переваги такої політики наступні:

1) незалежність від кон’юнктури ринку;

2) відсутність витрат із залучення капіталу зовні;

3) простота застосування, оскільки кошти просто переводяться з одного бухгалтерського рахунку на інший;

4) відсутність загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів.

Звичайно, існують і недоліки цього методу - внутрішніх джерел поповнення капіталу:

1) повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;

2) виникнення проблеми зменшення дивідендів;

3) повільне нарощування капіталу.

              Тепер розглянемо інший метод поповнення залучення капіталу, а саме за рахунок зовнішніх джерел. Для цього є кілька способів: 1) емісія акцій; 2) емісія капітальних боргових зобов’язань (субординований борг); 3) продаж активів та оренда нерухомості.

Менеджмент банку вдається до зовнішніх джерел зростання капітальної бази в разі, коли потрібно забезпечити швидке отримання великих обсягів коштів. Наприклад, в умовах гіперінфляції капітал банків швидко знецінюється і прибутку може не вистачити навіть на компенсацію втрат. Якщо органами банківського нагляду переглянуті норми достатності капіталу, то перед менеджментом банку постає завдання швидко й істотно наростити капітал, що можливо лише за рахунок зовнішніх джерел. Така ситуація склалася в Україні протягом 1997 - 1999 рр., а у зв’язку з фінансовою кризою восені 1998 р. проблема нарощування капітальної бази банків значно загострилася. Важливим це питання залишається і в 2008 році.

Найпопулярнішим зовнішнім джерелом є емісія звичайних та привілейованих акцій. Випуск та розміщення на ринку акцій банку - це найдорожчий з погляду вартості спосіб нарощування капіталу. Така процедура пов’язана з високими витратами та супроводжується значним ризиком, який полягає у можливості зниження прибутку на одну акцію та втрати контролю над банком з боку акціонерів. Якщо емісія акцій значна і акціонери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками постає загроза зміни власників шляхом концентрації контрольного пакета акцій. Водночас розширення кола акціонерів створює сприятливі умови для залучення додаткових коштів у майбутньому.

Плануючи емісію акцій, менеджмент банку має зважити свої можливості й оцінити, чи буде забезпечено достатній рівень прибутковості для підтримки стабільного рівня дивідендів. Якщо цього досягти не вдається, то акції банку знецінюватимуться. Законодавством більшості країн передбачена державна реєстрація емісії цінних паперів, до яких належать і банківські акції. У реєстрації може бути відмовлено, якщо виявлено фінансові зловживання та махінації, прострочені борги перед бюджетом та кредиторами, збиткову діяльність. Цей порядок діє і в Україні. Отже, не всі банки мають доступ до такого джерела поповнення капіталу як емісія акцій.

Вибір способу залучення капіталу із зовнішніх джерел має базуватися на результатах глибокого фінансового аналізу альтернативних варіантів та їх потенціального впливу на розмір прибутку в розрахунку на акцію.

Менеджменту банку необхідно взяти до уваги відносну вартість та ризик, пов’язаний з кожним джерелом, методи державного регулювання й доступність, а також оцінити довгострокові перспективи та наслідки. Для вітчизняних банків емісія акцій - фактично єдине зовнішнє джерело поповнення капіталу.

Перевагою цього способу є можливість швидко одержати значні суми грошових коштів, а також поліпшити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Але такий підхід має ряд істотних недоліків, які слід брати до уваги:

1) висока вартість;

2) труднощі пов’язані з розміщенням акцій на ринку;

3) значне підвищення ризику зниження доходів на одну акцію;

4) послаблення контролю за банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції нової емісії.

Комерційні банки мають планувати свою діяльність щодо поповнення капіталу. Процес планування включає обов’язкові етапи:

1) розробка загального фінансового плану діяльності банку; 2) визначення величини капіталу, необхідної для розширення активних операцій, підвищення їх ризиковості (якщо банк проводить агресивну політику), задоволення вимог органів банківського нагляду; 3) визначення величини капіталу, що його банк має змогу залучити за рахунок нерозподіленого прибутку; 4) оцінювання та вибір найприйнятнішого зовнішнього джерела поповнення капіталу на підставі аналізу ринкових умов, прав та інтересів власників, прогнозів щодо майбутньої прибутковості банку.

Вітчизняні банки відчувають дедалі більшу потребують в збільшенні обсягів капіталу, особливо після прийняття відповідних постанов НБУ, тому планування перспектив розвитку капітальної бази розглядається як одне з основних завдань менеджменту.

Так одними з основних факторів ризику, що впливають на діяльність роботи банку, є такі [14, с. 254]:

- кредитний ризик, пов’язаний з неповерненням або несвоєчасним поверненням кредитів клієнтами. Мінімізація та управління кредитним ризиком здійснюється за рахунок: контролю за якістю кредитно-інвестиційного портфеля банку та адекватністю резервування, системи лімітів на контрагентів та на підрозділи банку в прийнятті рішень, диверсифікації кредитного портфелю за секторами економіки, величиною, географією ведення бізнесу, системою оцінки та отримання ліквідних застав.

- ризик ліквідності, пов’язаний з витратами на отримання ліквідних ресурсів. Мінімізація ризику ліквідності забезпечується банком за рахунок зменшення розривів ліквідності, узгодження термінів активів та пасивів, планування грошових потоків, підтримки достатнього рівня ліквідності за рахунок вкладень достатньої частки коштів в ліквідні активи, відкритих лімітів на отримання ресурсів в інших банках.

- ринковий ризик: ризик відсоткових ставок та ризик валютообмінного курсу. Ринковий ризик може уникатися шляхом узгодження величини та терміну між активами та пасивами за узгодженими лімітами. Контроль за ринковим ризиком відбувається на основі політики, визначеної Комітетом з управління активами та пасивами, періодичного перегляду процесу контролю та засобів управління.

- ціновий ризик. Полягає в невідповідності ставок та тарифів (завищення чи демпінг) на банківські продукти відносно конкурентного середовища, що призводить до низької доходності та прибутковості. Той факт, що банк впевнено підіймається в таблиці національного рейтингу, зберігаючи достатньо високий рівень рентабельності, свідчить про низку конкурентних переваг ВАТ "ВіЕйБі Банк", включаючи адекватну цінову політику.

- операційні ризики. Потенційні втрати обумовлені збоями в роботі персоналу, техніки, чи неефективним  процесами, зумисними діями людей. В Банку періодично проводять опис та перегляд бізнес процесів та їх оптимізацію з точки зору ефективності та мінімізації ризиків. Певна категорія ризиків (майнові, життя, фінансові) страхується в страхових компаніях.

- правовий ризик, управління яким здійснюється за рахунок юридичної підтримки та консультацій, як за рахунок юридичної групи банку так і шляхом залучення зовнішніх консультантів, юридичної оцінки можливих загроз та потенційних зобов’язань, правової експертизи зобов’язань клієнтів, оцінки легітимності операцій та нових банківських продуктів

- стратегічний ризик. Ризик здешевлення або навіть анулювання стратегічного опціону, закладеного в стратегії банку через невідповідність цілей та засобів їх реалізації, їх неадекватності реаліям.

- політичні ризики. Банк є політично нейтральним, що підтверджується його різноманітною клієнтурою незалежно від приналежності до ПФГ чи партій. Інші види ризиків є менш суттєвим за величиною чи вірогідністю реалізації понесених витрат і тому їх можна відности до екстаординарного чи виключного ризику.

Зробимо аналіз приведений «Звіт про власний капітал ВАТ «ВіЕйБі Банку» за 2007 рік та 2008 роки (додатку 1 та додатку 2)

З наведених даних видно, що в структурі власних засобів переважають емісійні різниці та статутний капітал. Їх питома вага складала відповідно 51,3% і 36,4% на 1 січня 2007 року, та 47,1% і 34,2% на початок 2008 року. Це свідчить про вагомість вказаних елементів для банку при формуванні власних ресурсів.

Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). На ринкову вартість акцій впливає ринкова привабливість акцій банку для потенційних акціонерів.

Значна питома вага в капіталі банку вартості емісійних різниць свідчить про значну довіру до VAB Банку з боку потенційних акціонерів та інвесторів. Таким чином, зростання популярності акцій банку позитивно впливає на обсяг власних ресурсів банку.

Статутний капітал банку на 1 січня 2007 року складав 201 411 тис. грн., на 1 січня 2008 року розмір статутного фонду складав 241 424 тис. грн.

Досить значною є абсолютна сума та питома вага прибутку минулих років або нерозподілений прибуток: на 1 січня 2008 року його сума дорівнювала 52 330 тис. грн., де питома вага в структурі власного капіталу 9,46%, на початок 2008 року абсолютна сума збільшилася порівняно з попереднім роком і становила 54 557 тис. грн., але питома вага зменшилася до 7,7%. Прибуток минулих років – це сукупність коштів, накопичених за час попереднього функціонування банку та залишившихся після виплати дивідендів та інших виплат.

Банк здійснює двадцять першу емісію акцій з метою збільшення капіталу банку, збереження питомої ваги капіталу в чистих активах, підвищення рейтингу по капіталу серед комерційних банків України з метою можливості конкурувати на різних сегментах фінансового ринку з провідними банками, особливо в плані залучення інвестицій та розширення можливостей кредитування, а також забезпечення більш якісного комплексного обслуговування клієнтів передбаченими чинним законодавством та ліцензією Національного банку України послугами та розширення їх спектру. Фінансовий результат діяльності банку за 2006-2007 роки представлений додатках 2, 3.

Проаналізуємо балансні дані, та зробимо порівняння з даними за 2008 рік. Прослідкуємо динаміку активів/зобов’язань та власного капіталку ВАТ «ВіЕйБі Банк» (рис. 2.1). Так, виходячи з рис.1 можна зробити висновок, що кількість активів, балансового капіталу та зобов’язань збільшились у 2008 році по відношенню до 2006. Так, кількість активів зросла з 4 407.498 до 6 626 000, власний капітал виріс з 552.96 млн. грн.. до 708 493 млн. грн.