Емісія цінних паперів та їх роль у формуванні банківських ресурсів

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

Згідно Закону України „Про цінні папери ти фондовий ринок” підприємства України випускають тільки іменна акції. У сертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.

Акції також поділяються на  привілейовані та прості. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 25 процентів статутного фонду акціонерного товариства. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства [23, с.115-117].

              Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства та оформляється протоколом.

              Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у гривнях.

Підприємства, установи і організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит. [23].

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

              Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

              Одним з видів боргових цінних паперів є облігація. Як правило емісія облігацій здійснюється з метою залучення ресурсів на проведення активним операцій комерційним банком. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номі­нальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і гро­мадян на добровільних засадах.

Умови випуску та розповсюдження облігацій передбачені Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, іншими актами законодавства України та статутом емітента. Підприємства, в тому числі і банки, можуть випускати облігації на суму не більше 25 відсотків від розміру статутного фонду (капіталу). Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Власники облігацій, на відміну від держателів акцій, не виступають власниками підприємства облігації якого вони купили, однак отримують стабільний дохід у вигляді певних відсотків.

              Облігації всіх видів купуються громадянами тільки за рахунок їх власних коштів. Підприємства ж купують облігації всіх видів за рахунок коштів, що знаходяться у їх розпорядження після виплати всіх податків та відсотків за банківських кредит. Облігації оплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігації, їхня вартість обліковується гривнях. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення [5].

Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів. Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій. Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку і оформляється протоколом.

Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення ста­тутного капіталу банку, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобо­в'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбіт­ражним судом. [26, с. 78-80].

Розглянемо ще один вид цінних паперів - ощадний сертифікат є за суттю депозитом, а за формою – цінним папером. Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту (вкладу) та процентів за ним. Відповідно до законодавства України сертифікат є цінним папером. На відміну від інших цінних паперів, ощадні  сертифікати за визначенням можуть випускати тільки банки.

Ощадні сертифікати можуть бути номіновані як у національній, так і в іноземній валюті, та сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, в іноземній валюті [30, с. 202-203].

Ощадні сертифікати можуть бути наступних видів:

1)     за власником: іменні та на пред’явника;

2)  за терміном  платежу: строкові та до запитання;

3)  за періодом сплати доходів: з виплатою доходів у кінці терміну обігу та з виплатою доходів з періодичною виплатою відсотків (з купонним листом).

Банк оприлюднює умови випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації або в друкованих засобах масової інформації чи в загально доступному для клієнтів місці філії Банку.

Ощадні сертифікати на пред’явника можуть вільно використовуватися у господарському обігу відповідно до чинного законодавства.

Іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам вважається недійсним.

Втрачений після передачі вкладнику іменний ощадний сертифікат може бути відновлений за відповідну плату. У разі втрати іменного ощадного сертифікату, його власник зобов’язаний повідомити про це банк для встановлення контролю за таким сертифікатом до його повного погашення.

Головна перевага випуску депозитних сертифікатів для клієнтів банку – це можливість забезпечити їх конфіденційність через емісію цих фінансових інструментів на пред'явника. Їх можна дарувати, успадковувати та закладати [30, с. 202-203].

Випуск іпотечних сертифікатів здійснюється з додержанням вимог: загальний розмір емісії не може перевищувати вартість іпотечних активів; строк обігу сертифікатів не може перевищувати строк дії договорів про іпотечний кредит, реформованих в іпотечні активи, які є забезпеченням випуску сертифікатів, строку існування іпотечних активів та строку відчуження іпотечних активів; загальна номінальна вартість сертифікатів, випущених емітентом, не може перевищувати 50-кратного розміру власного капіталу емітента; обсяг здійснюваного випуску сертифікатів має бути не менше суми, еквівалентної 100 тис. євро; ризик за усіма зобов’язаннями, які підлягають об’єднанню у консолідований іпотечний борг, застраховані.

Кошти за розміщені сертифікати банк акумулює на окремому рахунку у своєму балансі. Сертифікати є неподільними. Первинний продаж сертифікатів емітент може здійснювати самостійно шляхом проведення відкритої підписки на сертифікати або через торговців цінними паперами, з якими емітент уклав договори. Сертифікати підлягають вільному обігу. Обслуговування вільного обігу здійснює Національна депозитарна система. Оплата сертифікатів здійснюється тільки грошовими коштами. Юридичні і фізичні особи мають право купувати та продавати сертифікати за ринковою ціною.

              Сертифікати можуть бути випущені у формах:

         іменні документрані;

         іменні бездокументарні;

         документарні на пред’явника.

Іпотечні сертифікати можуть бути:

         сертифікати з фіксованою дохідністю;

         сертифікати участі.

              Сертифікати з фіксованою дохідністю – це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують права (право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів терміни, право на отримання % за сертифікатами на умовах інформації про випуск сертифікатів, право на задоволення вимог) власників.

              Ризик дострокового виконання основних зобов’язань, реформованих у консолідований іпотечний борг, приймає на себе емітент сертифікатів з фіксованою дохідністю, про що обов’язково повідомляється в інформації про випуск сертифікатів. Сертифікат участі є іменним цінним папером. Сертифікати участі – це сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами.

              Платежі за сертифікатами участі мають бути меншими, ніж платежі за іпотечними активами, на суму винагороди за управління іпотечними активами. Власник сертифікатів участі приймає на себе ризик дострокового виконання зобов’язань боржниками за договорами про іпотечний кредит, реформованими в іпотечний актив, про що обов’язково зазначається в інформації про випуск сертифікатів [50, с. 178].

Наступним цінним папером, що ми розглянемо є вексель. Його не віднесено до емісійних цінних паперів, але значення векселя на ринку цінних паперів не можна недооцінювати. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі, тобто у паперовій.

Використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами й авалістами можуть тільки юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які визнаються такими згідно чинного законодавства.

              Як вже було сказано, векселі бувають прості та переказні.

              Простий вексель – просте і нічим не зумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власнику певну суму грошей у визначеному місці у визначений час.

              Схема застосування простого векселя наступна – спочатку векселедавець виписує вексель векселедержателю. Через обумовлений час останній пред’являє його до сплати. Після цього проводиться оплата векселедавцем. Останній крок – вручення погашеного векселя векселедержателем векселедавцю з обов’язковою розпискою про отримання платежу. Використання переказного векселя застосовується щонайменше мiж трьома сторонами: векселедавцем, векселедержателем i платником. У мiру ускладнення вексельних розрахункiв до цього можуть долучатись i iншi сторони: iндосанти, iндосати, авалiст тощо [19, стор. 306-308].