Емісія цінних паперів та їх роль у формуванні банківських ресурсів

Враховуючи важливість розміру власного капіталу у виконанні встановлених лімітів, а також нормативів НБУ, розширення сфери впливу і обсягів послуг, що надаються ВАТ «ВіЕйБі Банк» було можливе за умов додаткових емісій, які, як наслідок, здійснювали збільшення статутного капіталу.

Вартість розміщення визначається керівництвом банку, але може корегуватися залежно від попиту на ринку. Але як правило, корегується відсоткова ставка за якою буде відбуватися розміщення. Тобто, якщо попит перевищує заплановану до випуску кількість акцій, то за рахунок пониження відсоткової ставки випускається належний об’єм акцій, але за нижчою відсотковою ставкою.

              При емісії цінних паперів відбувається збільшення капіталу. Завдяки цьому збільшенню, банк має змогу наростити об’єм операцій банку. Також завдяки нарощенню капіталу банк поліпшує нормативи НБУ, зокрема норматив адекватності регулятивного капіталу Н2. Наприклад, зростання капіталу на 1 млн. гривень надасть змогу збільшити кредитний портфель на 10 млн. грн. з точки зору дотримання нормативів. На нашу думку це дає змогу більш гнучкіше та ефективніше пропонувати свої послуги на банківському ринку.

Свою діяльність щодо випуску та розміщення облігацій ВАТ «ВіЕйБі Банк» розпочав у 2002 році. Протягом часу, що минув з першої емісії (25 квітня грудня 2002 року було зареєстровану першу емісію) було здійснено ще три емісії акцій, що випускались у гривнях. Всі ці випуски характеризуються значними обсягами та привабливими ставками.

Таблиця 2.5.

Емісії акцій у 1999-2007 роках

   Розглянемо динаміку випуску акцій ВАТ «ВіЕйБі Банку»:

Рис.2.4. Співвідношення статутного капіталі і випущених акцій в динаміці.

     Банки фактично не здійснюю операції з власними облігаціями, віддаючи перевагу залученню довгострокових коштів на безповоротній основі, тобто шляхом емісії акцій. Причинами такого становища є:

1)                            стан економіки країни. У багатьох банків і потенціальних інвесторів останнім часом виникли фінансові труднощі. За таких умов розмістити облігації на сприятливих умовах вельми важко;

2)                            нерозвиненість чи навіть відсутність вторинного ринку цінних папрів ускладнює або унеможливлює емісію облігацій;

3)                            неспроможність значної кількості банків довести регулятивний капітал до розмірів мінімальних вимог, установленних чинним законодавством;

4)                            кошти залучені за допомогою емісії цінних паперів власного боргу, згідно з нормативами Національного банку України підлягають обов’язковому резервуванню;

5)                            банки мають чи мали можливість запозичити ресурси в більш простий, ніж емісія облігацій, спосіб, а саме – шляхом випуску ощадних сертифікатів, банківських векселів.

Оцінка розміщення акцій відбувається на двома критеріями:

-         вартість розміщення

-         відсоткова ставка за якою були розміщені акції

Кошти, що залучались шляхом реалізації облігацій направлялись на розширення ресурсної бази банку, і, як наслідок, на фінансування активних операцій, тобто на збільшення кредитно-інвестиційного портфелю. Завдяки отриманим від емісії облігацій ресурсам банк постійно нарощує обсяги кредитування.

Висновки по II розділу.

Основна стратегічна мета банку – збільшення вартості банку та неухильне його зростання шляхом підвищення його іміджу, конкурентоспроможності, впізнавальності бренду та підвищені ефективності діяльності. Реалізація основної мети відбувається за рахунок стратегії розвитку роздрібного бізнесу в регіонах та розробку принципово нових напрямків задоволення попиту населення на фінансові послуги. Через млн. штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00 гривня кожна.

ВАТ «ВіЕйБі Банк» здійснює банківські операції на грошовому та валютному ринках, відповідно з отриманою банківською ліцензією №35 та дозволу №35-1, видані НБУ 03 грудня 2001 року .

Стратегічними цілями ВАТ "ВіЕйБі Банк" на 2008 рік та наступні роки є:

- збільшення ринкової частки банку на всіх сегментах фінансового ринку;

- інтенсифікація та диверсифікація діяльності по клієнтських сегментах;

- диверсифікація ресурсної бази шляхом збільшення частки коштів населення;

- завершення процесу формування "продуктової лінійки" та "інституту продавців";

- подальший розвиток інфраструктури банку, відкриття 3 нових філій та 22 відділень.

              Практично всі банки України балансують на межі виконання обов’язкових нормативів, встановлених Національним банком України. Комерційними банками відчувається дефіцит ресурсів. І тут слід звернути особливу увагу, що ВАТ „ВіЕйБі Банк” є одним з не багатьох банків, що активно продовжують свою діяльність, намагаючись надавати позики та вчасно виплачувати депозитні забов'язання . Оскільки накопичена за допомогою випуску боргових цінних паперів ресурсна база, дозволяє не знижувати темпи приросту кредитно-інвестиційного портфелю.

              Наголосимо, на необхідності подальшого вдосконалення порядку залучення коштів шляхом емісії банком цінних паперів власного боргу. Для цього необхідно вдосконалити чинне законодавство, яке регламентує операції з цінними паперами, зокрема з борговими зобов’язаннями. Банки, враховуючи переваги та вади розглянутих видів цінних паперів, мають розробити власну стратегію щодо роботи з ними, зважаючи на свої можливості та потреби, враховуючи стан грошового ринку та вимоги чинного законодавства, й дотримуватися її.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ РЕСУРСІВ ЧЕРЕЗ ЕМІСІЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

3.1. Діяльність вітчизняних банків щодо забезпечення випуску та обігу облігацій та шляхи її вдосконалення

              Єврооблігаціями є цінні папери, деноміновані у валюті, відмінній від валюти країни емітента, що розміщуються за допомогою синдикату андеррайтерів серед іноземних інвесторів, для яких така валюта, як правило, також є іноземною.

              Тобто евробонд випускається на ринку, що знаходиться поза зоною впливу монетарних регуляторів тієї країни, у валюті якої він номінований. Обіг євробондів на ринку визначений Директивою ЄС (EU Prospectus Directive 89/128), – згідно з якою єврооблігації:

         повинні бути розміщені синдикатом андеррайтерів, принаймні два з яких мають зареєстровані представництва у різних країнах;

         мають розміщуватися в значних обсягах в одній або більше країнах, відмінних від тієї, де зареєстрований емітент;

         первісне розміщення облігацій має відбуватися тільки через кредитні або фінансові інститути.

         Єврооблігації є борговими цінними паперами, що підтверджують зобов’язання емітента сплатити їх номінальну вартість у визначений термін та відсотки за визначеною процентною ставкою.

              Єврооблігації випускаються та обертаються за межами країни емітента.               При цьому члени синдикату андеррайтерів беруть на себе відповідальність щодо відповідності розміщення єврооблігацій законодавству країн інвесторів.

              Слід відрізняти єврооблігації від іноземних облігацій (foreign bonds), наприклад, так звані облігації «yankee bonds» у США або облігації «samurai bonds» у Японії, а також global bonds, які розміщуються на ринку єврооблігацій, а також на одному або декількох національних ринках.

              Якщо євробонди публічно розміщуються серед необмеженого кола інвесторів через синдикат андеррайтерів (які на ринку єврооблігацій іменуються менеджерами випуску), то вони, як правило, мають лістинг на біржах. У разі здійснення лістингу безпосередня торгівля та кліринг євробондів не проводяться, а біржові правила (за виключенням спеціальних вимог до цінних паперів, що входять до лістингу) не регулюють обіг цих паперів. Лістинг проводиться тому, що деякі інституціональні інвестори можуть вкладати кошти лише в цінні папери, які допущені до торгівлі на біржі. Що до приватного розміщення, то воно здійснюється серед невеликої групи інвесторів [43].

              Єврооблігації можуть випускатися безпосередньо емітентом або із використанням опосередкованих схем.

              У першому випадку емітент і кінцевий одержувач коштів, отриманих від розміщення єврооблігацій, співпадають. Отже, ця особа несе відповідальність за розрахунки з іноземними інвесторами.

              Євробонди, як правило, передбачають отримання інвестором доходу без будь-яких податкових відрахувань. Що до прямої схеми випуску євробондів, то її привабливість залежить від податкового законодавства країни емітента, зокрема, наявності двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування, які дозволяють мінімізувати або навіть уникнути утримання сум податків з виплат доходів нерезидентам, а також спрощення вимог щодо реєстрації емісії та обігу євробондів за межами країни емітента. За неможливості уникнути податкових зобов’язань на репатріацію емітент має відповідно збільшити суми виплат власникам євробондів (gross-up).

              У випадку залучення посередників, зокрема, спеціально створена корпоративна структура або банківська установа. Характерною рисою цих схем є те, що власники єврооблігацій мають обмежене право вимоги (limited recourse) до емітента де-юре (SPV або банку), тоді як дійсну відповідальність за виплату за облігаціями несе позичальник, який є емітентом де-факто. Як правило, опосередковані схеми мають переваги в оподаткуванні.

              Спеціалізованою структурою зазвичай виступає дочірня компанія, що створюється в одній із юрисдикцій, в якій емітент звільняється від обов’язку утримувати податок із доходів, що виплачуються іноземним інвесторам за єврооблігаціями, або такий податок є мінімальним. Відповідно, саме дочірня компанія виступає емітентом єврооблігацій та здійснює всі виплати інвесторам без будь-яких відрахувань. Кошти, залучені дочірньою компанією в результаті розміщення єврооблігацій, надаються материнській компанії у вигляді довгострокового кредиту під відсотки, необхідні дочірній компанії для розрахунків з інвесторами. При цьому материнська компанія, як правило, виступає гарантом за зобов’язаннями дочірньої компанії перед інвесторами за єврооблігаціями [36].

              За іншої опосередкованої схеми випуску єврооблігацій замість спеціалізованої корпоративної структури посередником є іноземний банк, який виступає емітентом так званих «облігацій участі у кредиті» (від англ. «loan participation notes»), що розміщуються серед інвесторів. Кошти, одержані банком у результаті розміщення, надаються в кредит компанії, в інтересах якої здійснюється опосередкована схема.

              Незважаючи на те, що інтерес до євробондів в Україні значно зріс, а кількість угод на ринку єврооблігацій за участю українських емітентів збільшилась, ці угоди здійснюються переважно через опосередковані схеми, оскільки норми чинного законодавства України не дозволяють повноцінно використати пряму емісію.

              Українське законодавство передбачає можливість прямого випуску єврооблігацій лише для суверенного емітента (тобто держави в особі її уповноважених органів) щодо облігацій зовнішньої державної позики.

              Щодо випуску євробондів банками, то існують певні обмеження щодо цих облігацій, зокрема їх вартість зазначається лише в національній валюті; розмір суми випущених корпоративних облігацій не може перевищувати 25% розміру статутного фонду акціонерного товариства і лише після повної оплати усіх випущених акцій (ст. 11 Закону про цінні папери). З огляду на значні витрати (на оплату послуг юристів, лід-менеджера, менеджерів тощо), які несе емітент у зв’язку з випуском євробондів, його доцільність визначається залученням щонайменше 80-100 млн. доларів США. Навіть у випадку скасування вимоги виражати вартість облігацій у гривнях в Україні навряд чи знайдеться багато підприємств, статутний фонд яких становить 320-400 млн. доларів США.