Діагностика корпоративної культури підприємства

     У керуванні процесом створення конкурентних переваг фірми велику роль грають застосовувані методи аналізу. До них  відносяться матричний, кореляційний, регресійний, ситуаційний види аналізу, а також різні імовірність, статистичні й ін. У ринковій економіці широко застосовуються матричний аналіз конкурентних переваг. Найбільше розповсюдженими методами є SWOT-аналіз, матриця Мак-Кінзі, Бостонської консалтингової групи, ін. 

     2.4.2 Оцінка конкурентного статусу  підприємства (підхід Ансоффа)

     Конкурентний  статус організації - це позиція організації  в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку.

     За  підходом Ансоффа конкурентний статус підприємства можна кількісно розрахувати наступним чином: 

     КСП = Іскв * І сп * Івп, 

     де  Іскв – індекс (норматив) стратегічних капіталовкладень. Розраховується за формулою: 

     Іскв = (Іф - Ік) / (Іо - Ік), де 

     Іф  – фактичний об’єм капіталовкладень;

     Ік  – критичний (мінімальний) об’єм капіталовкладень;

     Іо  – оптимальний об’єм капіталовкладень.

     Ісп – індекс стратегії підприємства. Розраховується експертним підходом за формулою: 

     Ісп = Sф / Sо, де 

     Sф  – бальна оцінка (1-5) стратегії,  яка обрана підприємством;

     Sо  – бальна оцінка, оптимальна для зовнішнього середовища.

     Івп – норматив внутрішнього потенціалу підприємства. Розраховується також  експертним шляхом за формулою: 

     Івп = Сф / Со, де 

     Сф  – бальна оцінка внутрішнього потенціалу підприємства;

     Со  – бальна оцінка оптимального потенціалу, який є оптимальним для обраної підприємством стратегії.

     Розрахуємо  конкурентний статус ДЕЗ УкрНДІВЕ: 

     Іскв = (25000 – 10000) / (30000-10000) = 0,75

     Ісп = 4 / 5 = 0,8

     Івп = 4/5 = 0,8 

     Таким чином, КСП = 0,75 * 0,8 * 0,8 = 0,48

     Розрахунки  свідчать, що конкурентний статус ВАТ «Укрстальконструкція»є вище середнього. 

     2.2.5 Необхідність, завдання й принципи експертної оцінки вартості підприємства

     Необхідність  оцінки вартості підприємства виникає  в основному у таких випадках:

     • під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

     • у ході реорганізації підприємства (мета оцінки - визначення бази для складання  передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

     • у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з  метою визначення вартості ліквідаційної  маси);

     • у разі продажу підприємства як цілісного  майнового комплексу (мета оцінки - визначення реальної ціни продажу майна);

     • у разі застави майна та при  визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки - визначити реальну  вартість кредитного забезпечення);

     • у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);

     • під час приватизації державних  підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

     Оцінка  вартості підприємства, його майна  належить до найскладніших питань фінансів підприємств. Особливо відзначаються оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарювання, якщо дані права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті функціонування бізнесу. Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі ринкової вартості - ймовірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

     Організаційне, методичне та практичне забезпечення проведення оцінки вартості підприємств  здійснюють особи, що займаються професійною  оцінною діяльністю - оцінювачі та суб'єкти оцінної діяльності.

     Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та підприємства в цілому рекомендовано  керуватися Законом України "Про  оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нормативними актами Фонду державного майна.

     У літературних джерелах, нормативних  актах наводяться численні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести такі:

     • принцип заміщення - полягає в  тому, що покупець не заплатить за об'єкт  більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

     • принцип корисності - зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод);

     • принцип очікування - інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;

     • принцип зміни вартості - говорить про те, що вартість об'єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;

     • принцип ефективного використання - полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;

     • принцип розумної обережності оцінок - зводиться до того, що під час  оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відомою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

     • принцип альтернативності оцінок - полягає у необхідності використання різних методів оцінки та порівняння показників вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів. 
 

2.2.6 Основні методологічні підходи оцінки потенціалу підприємства 

     У літературі, присвяченій питанням оцінки вартості підприємств, згадується значна кількість методів і способів такої оцінки. Окремі методи мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові складності при їх ідентифікації та використанні

     У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінки вартості майна найбільшого поширення дістали три методичні підходи до оцінки вартості підприємства:

     • заснований на оцінці потенційних доходів  підприємства;

     • майновий (витратний);

     • ринковий (порівняльний).

     У рамках цих підходів розрізняють  окремі методи оцінки. Причому жоден з підходів чи методів не має принципових переваг перед іншими. Досить часто в практичній роботі з оцінки вартості підприємства оцінювач застосовує кілька методичних підходів, що найповніше відповідають конкретним умовам, об'єктам та меті оцінки, наявності й достовірності інформаційних джерел для її проведення.

     Дохідний  підхід в оцінці вартості підприємства. Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного підходу ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигод (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів. У рамках цього підходу виокремлюють два основні методи:

     • дисконтування грошових потоків;

     • визначення капіталізованої вартості доходів.

     При оцінці вартості підприємства цими методами дані про вартість, склад і структуру  активів безпосередньо не впливають  на оцінку, а використовується лише інформація про здатність активів генерувати доходи. Такий методологічний підхід за своєю природою є однотипним з методологією оцінки доцільності інвестицій на базі концепції зміни вартості грошей у часі.

     Згідно  з методом дисконтування грошових потоків вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.

     Надлишкові активи - це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним. Такого роду активи оцінюються, виходячи з найкращого альтернативного варіанта їх використання.

     Метод капіталізації доходів. Капіталізація  передбачає трансформацію доходів  у вартість. Для визначення вартості підприємства цим методом характерний  для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно використовувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними доходами чи стабільними темпами їх зміни.

     У контексті капіталізації доходів  під поняттям "доходи" розуміють грошові доходи, які можуть отримати власники, що планують інвестувати кошти в підприємство.

     Ставка  капіталізації - дільник (як правило, у  формі процента), який використовується для переведення доходу у вартість.

     У разі використання методу капіталізації доходів залишкова (ліквідаційна) вартість підприємства не враховується. Вважається, що в нескінченому періоді чи через значну кількість років ця вартість повністю списується і фактично дорівнює нулю.

     Майновий (витратний) підхід. Згідно з майновим підходом вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов'язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.

     Оцінка  вартості підприємства на базі активів  заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У  рамках цього підходу розрізняють  такі основні методи:

     • оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);

     • метод розрахунку чистих активів;

     • розрахунок ліквідаційної вартості.

     В основу витратного підходу покладено принципи корисності і заміщення. Він ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну. ніж його можливі сукупні витрати на відновлення об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, що забезпечуватиме його власникові подібну корисність. У рамках витратного підходу основним методом оцінки вважається метод відтворення (оцінка за відновною вартістю активів). Відновна вартість розраховується з використанням інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінки. Метод базується на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.