Діагностика корпоративної культури підприємства

     На  третьому етапі SWOT-аналізу вивчаються фактори макросередовища підприємства (політичні, економічні, технологічні, ринкові й ін.) з метою прогнозування  стратегічних і тактичних погроз підприємству і своєчасного запобігання  збитків від них.

     На  четвертому етапі вивчаються стратегічні  і тактичні можливості підприємства (капітал, активи і т.п.), необхідні  для запобігання погроз, зменшення  слабостей і росту сили.

     На  останньому етапі, п’ятому етапі SWOT-аналізу  погодяться сили з можливостями для формування проекту окремих розділів стратегії підприємства.

     У таблиці 4 представлений SWOT-аналіз ВАТ «Укрстальконструкція». 

 

     

     Таблиця 4. - SWOT-аналіз ВАТ «Укрстальконструкція».

 
 

 

     

     При проведені SWOT-аналізу була виявлена взаємодія зовнішнього середовища заводу й його внутрішніх факторів, за якими можна зробити наступні висновки:

     1. Була виявлена позитивна взаємодія  розробки нових видів продукції  для виходу на нові ринку  збуту й розвитку економіки  країни. Хоча це є непевним, бо  в Україні економіка дуже заполітизована  й роботи якісь прогнози неможливо.  Однак, тенденції останнього часу позитивно впливають на діяльність заводу по розробці нових видів продукції. Крім того, успіхи у зовнішній політиці відкривають можливості для виходу заводу зі своєю унікальною продукцією на зовнішні ринки. Саме у цих напрямках керівництву заводу треба докласти максимум зусиль, бо саме вони можуть вивести завод, його фінансовий стан на значно вищий рівень.

     2. Інший напрям, якому треба уділити  увагу – це взаємодія слабких  сторін підприємства й зовнішніх  загроз. Це недостатнє фінансування маркетингу й високий рівень інфляції, відсутність власної збутової мережі й технічні відкриття в інших країнах. Високий рівень інфляції не дає змогу підприємству вкладати гроші в маркетинг, бо їх треба швидко вкладати на розвиток самого підприємства, щоб воно не збанкрутувало. Це призводить до того, що недостатньо уваги приділяється маркетингу, що не дає змогу розширити об’єми реалізації. А відсутність власної збутової мережі призводить до того, що заводу приходиться проникати на ринки збуту, а технічні відкриття в інших країнах не дають змогу це зробити, бо ринки (потреби споживачів) постійно змінюються. Ці дві негативні тенденції є взаємопов’язаними. Керівництву заводи треба приділяти особливу увагу розвитку власних ринків збуту, орієнтуватися на зовнішні ринки, на його потреби, бо унікальність продукції дає цьому змогу, й треба приділити увагу маркетингу, щоб споживачі були більш інформовані про цей завод, про його діяльність.

     3. Негативним також є вплив несприятливої  політики уряду на високий  рівень якості продукції заводу. Нестабільність політики уряду, нестабільність законодавчої бази можуть негативно влипнути на якість продукції, бо зміна податкової бази, законів щодо експорту й імпорту будуть змушувати керівництво шукати шляхи збереження рівня прибутковості, платити сіру заробітну плату робітникам, що не може не вплинути на відношення до якості. Також соціально-економічна нестабільність у країні може негативно вплинути на репутацію підприємства у покупців, яка сама по собі є дуже нестабільною по причині постійного розвитку технологій, постійних змін настроїв й керівництва багатьох підприємств України. Висока ймовірність появи нових конкурентів може негативно вплинути на низький рівень плинності висококваліфікованих спеціалістів, особливо якщо керівництво нових конкурентів буде використовувати кадрову політику зарубіжних країн, тобто це означає більшу заробітну плату й кращі соціальні пільги.

     4. Але є позитивні зовнішні можливості, які можуть нейтралізувати слабкі  внутрішні сторони заводу. А саме: позитивний вплив можливості розширення виробничої лінії на низький рівень технічного оновлення устаткування, що є основної проблемою більшості підприємств країни. Також, нові можливості вертикальної інтеграції дозволять більш доцільно використовувати виробничий персонал, й нейтралізувати недоцільність відділів за чисельністю й результативністю.

     Таким чином, найбільшою проблемою ВАТ «Укрстальконструкція», як і більшості підприємств України, є заполітизованість економіки і нестабільність політичних процесів. 
 

     2.2.4 Загальна характеристика конкурентоспроможності 

     Конкурентоспроможність  підприємства - це його порівняльна  перевага стосовно інших підприємств  даної галузі всередині країни і  за її межами.

     Конкурентоспроможність підприємства - система економічних категорій, елементами якої є конкурентоспроможність продукції і фінансова конкурентоспроможність. Це економічна категорія, за допомогою якої виявляється перевага даного виробника за рівнем задоволення споживачів продукцією з урахуванням ефективності фінансово-господарської діяльності.

     Є всі підстави зробити висновок, що поняття конкурентоспроможності підприємства трактується неоднозначно і має  потребу в конкретизації. Виділимо наступні його особливості:

     Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства, тобто внутрішньо йому властивим, що виникає з його природи. Вона може бути виявлена й оцінена тільки в умовах наявності конкурентів реальних або потенційних.

     Поняття це відносне, тобто вона буде мати різний рівень стосовно різних конкурентів.

     Визначається  конкурентоспроможність підприємства продуктивністю використання притягнутих  їм у виробничий процес ресурсів

     Рівень  конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентноздатності його продукції, галузі, країни.

     На  підставі вищенаведених якостей  визначаємо це поняття в такий  спосіб.

     Конкурентоспроможність  підприємства - це його відносна характеристика, що виявляється в умовах конкуренції як здатність залучити необхідні ресурси і зробити з них конкурентноздатний товар, що визначається продуктивністю використання виробничих ресурсів, що визначає його положення на ринку і залежна від аналогічної властивості його галузі і країни.

     Необхідно пам’ятати наступне:

     - по-перше, на відміну від товарів,  підприємства як виробничі системи конкурують не тільки за можливість задоволення потреб споживача за допомогою своїх товарів, але і за можливість одержання необхідних для цього ресурсів по мінімально можливій ціні;

     - по-друге, сама можливість одержання  необхідних ресурсів і виробництва з них конкурентноздатних товарів визначається продуктивністю підприємства, тому що в сучасній економіці одержує ресурси і використовує їх тільки самий продуктивний виробник;

     - по-третє, конкурентоспроможність  як якість підприємства з'являється тоді, коли в економіці країни або світу (якщо економіка країни відкрита) з'являється ще одне підприємство, причому будь-якої галузевої приналежності, тому що підприємства почнуть конкурувати між собою за ресурси.

     Існують дві основні групи підходів до визначення рівня конкурентоздатності підприємства, що методологічно розроблені не цілком.

     До  першої групи відносяться підходи, засновані на зв'язку рівня конкурентоспроможності підприємства з рівнем конкурентоздатності його продукції і відносної (або абсолютної) ефективністю його функціонування. Характерним прикладом може служити методика, приведена М.И. Кругловим.

     До  другої групи відносяться підходи, засновані на взаємозв'язку рівня  конкурентоспроможності підприємства з рівнем його потенціалу і ступенем впливу зовнішнього середовища.

     Разом з тим, досить часто конкуренцію  часто зв'язують з товарами, продукцією, послугами, і т.п.. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може бороти з іншими товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринками збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару.

     Тому  варто розрізняти конкуренцію між  фірмами і конкурентоспроможність товарів. З цих понять випливає поняття  керування конкурентоспроможності підприємства. Тобто використання конкурентних переваг підприємства в конкурентній боротьбі між фірмами. Тому для цього необхідно оцінити конкурентоспроможність підприємства і знайти конкурентні переваги, що допоможуть підприємству обрати оптимальну стратегію подальшого розвитку. У цьому і складається основна ідея керування конкурентоспроможністю на підприємстві. Тому варто визначитися з поняттями конкурентна перевага, методами оцінки конкурентоспроможності і можливими стратегіями розвитку підприємства.

     В даний час відсутня загальноприйнята методика оцінки конкурентоспроможності організації. У промислово розвитих країнах діють різні методики оцінки конкурентоспроможності підприємств  і компаній. Ці методики носять не описовий, а конкретно-економічний, кількісний характер.

     Оцінка  конкурентоспроможності підприємства становить інтерес для керівників підприємства з метою визначення конкурентної позиції і конкурентних переваг і розробки подальшої  стратегії функціонування, потенційних  інвесторів підприємства, банківських структур, що здійснюють кредитування, вторинного ринку акцій; державних органів з метою регулювання конкурентних відносин і для захисту державних інтересів.

     В даний час розроблені наступні методичні  підходи до оцінки конкурентноздатності підприємства:

     методи, що ідентифікують конкурентоспроможність підприємства з конкурентноздатністю продукції;

     матричні  методи;

     методи, засновані на теорії ефективної конкуренції;

     метод профілів;

     методи, засновані на аналізі порівняльних переваг;

     методи, засновані на теорії рівноваги фірми  і галузі і теорії факторів виробництва;

     інтегральні методи.

     Більшість авторів сходиться в думці, що головним фактором конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність виробленої їм продукції. Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність підприємства тісно взаємозалежні, така як чим вище конкурентоспроможність продукції, тим вище конкурентоспроможність підприємства. Але по своїй сутності вони відмінні друг от друга. Оцінка конкурентноздатності продукції застосовується до кожного конкретного його виду, а конкурентоспроможність підприємства охоплює всю номенклатуру продукції, що випускається, і динаміку її структури, а також усі види виробничо-економічної і фінансової діяльності. Другою відмінністю є те, що визнання конкурентноздатності продукції здійснюється на ринку, а рівень конкурентоспроможності підприємства оцінюється не тільки споживачем, але і самим підприємством. Ще однією відмінністю є різний життєвий цикл товару і підприємства. Одної конкурентноздатності товару недостатньо для міцної конкурентної позиції підприємства.