Шпаргалка по "Аудиту"

. 2. Аудиторська  діяльність

Аудиторська  діяльність  включає  в  себе  організаційне    і методичне забезпечення аудиту,  практичне  виконання  аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись  у  формі  аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій  з питань бухгалтерського обліку, звітності,  оподаткування,  аналізу фінансово-господарської    діяльності    та     інших        видів економіко-правового  забезпечення   підприємницької    діяльності фізичних та юридичних осіб. Прибуток (доход) від аудиторської діяльності  оподатковується згідно з чинним законодавством.

 

3.Програми аудиту (ПА)

ПА включає  розробку конкретних задач, заходів  і процедур для кожного об’єкта А і виду робіт:

1 етап – А оцінка  організації і стану б/о, внутрішнього  А. Об’єкти А на даному етапі:  наявність установчих документів, реальність балансових даних,  вибіркова перевірка бух даних,  аудит висновок за минулий  період, організація внутр контролю.

2 етап – А перевірка  фінансово-виробничої діял-ті. Об’єкти:  установчі документи, формування  та зміни статутного капіталу, наявність і використання кредитних  ресурсів; грошові кошти, ОЗ і  НМА; матеріальні запаси; розрахунки; виробничі витрати, дохід, фін  результати.

3 етап – консультаційні  послуги і рекомендації по  виправленню недоліків, звіт аудитора.

 

4. Ауд ризик та його  суть

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при  попередній оцінці стану клієнта. Про це можна судити навіть з того, що аудиторському ризику приділяється в шести діючих національних нормативах аудиту, які затверджені АПУ.

  Т.ч. аудиторський ризик – це помилкове підтвердження аудитором достовірності фінансової звітності, яка у подальшій перевірці не підтверджена іншими аудиторами або контролюючими органами.

З аудитом  фінансової звітності безпосередньо  пов’язано кілька аспектів ризику – 2 основних види ризику:                 1) аудиторський ризик; 2) ризик для  бізнесу (аудитора, фірми).

  Аудиторський  ризик полягає в наступному: аудитор  дійшов висновку, що фінансова  звітність складена правильно  і на цій підставі в аудиторському  висновку стверджується без застереження, а у дійсності є істотні  похибки. 

  Ризик  для бізнесу – аудитор, аудиторська фірма може потерпіти невдач у взаємовідносинах з клієнтом, навіть, тоді,  коли надано правильний аудиторський висновок. Це можливо у випадках розголошення конфіденційності аудиторського висновку, відсутності  рекомендацій щодо прогнозування діяльності клієнта на перспективу, тощо.

  Загальноприйняті  стандарти аудиту потребують  щоб аудитор володів знаннями  системи внутрішньогосподарського  контролю для збирання аудиторських  свідчень. Вивчивши цю систему  аудитор оцінює можливість виявлення  помилок і запобігання їм, а також відхилення від нормативів.

  Така оцінка  включає застосування конкретних  процедур, які знижують вірогідність  того, що помилки і відхилення  від норм можуть виникнути,  будуть виявлені і своєчасно  усунені – оцінка ризику контролю.

Ступінь аудиторського ризику ґрунтується на експертній оцінці аудитора.  

5. Аудиторські докази.

Відповідно до нормативу №14 “Аудиторські докази”  аудитор повинен  одержати  таку  кількість  аудиторських доказів,  яка  б  забезпечила   спроможність   зробити   необхідні висновки,  при  використанні  яких  буде підготовлено аудиторський висновок. Аудиторські  докази  одержуються  в  результаті  належного поєднання  тестів  систем  контролю  та  процедур   перевірки   на суттєвість. Термін  "Аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок,  на  яких  ґрунтується  підготовка аудиторського висновку та звіту.  Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів,  що кладуться в  основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

 Види аудиторських доказів. Зміст аудиторських доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об’єкта контролю, в результаті чого отримує об’єктивну і повну його характеристику (прямі докази). В інших випадках він використовує данні внутрішнього контролю, інформацію, отриману від адміністрації або третіх осіб (постачальників, покупців та ін.). при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан об’єктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, так як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних доказів. Ознайомлення з матеріалами попередніх перевірок і результатами проведення внутрішньогосподарського контролю є другорядним доказом правильності ведення БО і достовірності даних бухгалтерської звітності.

   При   одержанні  аудиторських  доказів  шляхом впровадження тестів систем  контролю аудитор повинен розглянути  достатність  та належність  аудиторських доказів для обґрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.

  Надійність  аудиторських  доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За  характером  існують візуальні,  документальні та усні докази. Хоча  надійність  аудиторських  доказів  залежить  від  конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:

 Аудиторські  докази    із    зовнішніх    джерел   (наприклад, підтвердження,  одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

Аудиторські докази,  одержані з внутрішніх джерел  інформації підприємства,   яке перевіряється,  надійніші в разі  наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази,   одержані  безпосередньо  аудитором  від результатів проведених тестів,  надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів  чи  письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Аудиторські   докази   є   переконливішими,   якщо   вони отримуються  з  різних  джерел або джерел різного  характеру і коли вони відповідають один одному. При  неможливості одержання  достатніх  належних  аудиторських  доказів  аудитор має висловити позитивний  висновок  з  застереженнями  або  негативний висновок.

 

71.  заг принципи  створення Спілку  аудиторів   України

Аудитори  України  мають  право  об'єднатися  в    громадську організацію за професійними ознаками (Спілку  аудиторів  України), дотримуючись вимог цього Закону та інших законів України. Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.  

9. Види аудиторських  висновків

  Висновок   може   бути   позитивним,    умовно-позитивним, негативним, або дається відмова  від надання висновку про фінансову звітність підприємства.   

  Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови: 1) аудитор отримав всю інформацію  й пояснення,  необхідні для цілей аудиту; 2) надана інформація достатня для відображення  реального  стану справ на підприємстві; 3) є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань; 4) фінансова документація   підготовлена   у   відповідності   з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського  обліку,  котра відповідає вимогам українського законодавства;              5) фінансова звітність  складена  на  основі  дійсних  облікових даних й не містить суттєвих протиріч;                  6) фінансова звітність  складена  належним  чином   за   формою, затвердженою у встановленому порядку.

     Враховується  також  стан  обліку  та   фінансової   звітності підприємства. 

Аудитор  не  може  видати  умовно-позитивний  висновок при  існуванні фундаментальної непевності і  незгоди.  Існують  основні  причини  фундаментальної  непевності:  значні  обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим,  що аудитор не може  одержати всю   необхідну   інформацію   й   пояснення).  

  Причини   незгоди:  неприйнятність  системи  обліку  або  порядку проведення облікових операцій;  розходження в думках стосовно відповідності фактів  або сум у фінансовій звітності даним обліку;  фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення  фактів  в  обліку  та  звітності; невідповідність   діючому  законодавству  порядку  оформлення  або здійснення операцій та встановленим нормам.

  Будь-яка фундаментальна  непевність або незгода є підставою  для відмови від надання позитивного  висновку. Подальший вибір виду  висновку залежить від рівня  непевності або 

     У всіх  випадках,  коли  аудитор  складає  висновок,  який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих  причин його непевності і незгоди.  Ці  причини  необхідно  коротко навести в окремому розділі висновку,  до того розділу,  де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського

висновку

Якщо аудитор дає відмову  від представлення  аудиторського  висновку,  він  говорить  про  неможливість  на підставі наведених  аргументів   сформулювати   висновок   про 

  Умовно-позитивний  висновок (існує фундаментальна  незгода) "... Під  час  проведеної аудиторської перевірки встановлено, що  операції  (дається  перелік  операцій,  або   пишеться:   "які викладені  у  додатку N 1 до аудиторського висновку",  проведені з порушенням встановленого порядку.  Проте зазначені невідповідності

мають  обмежений  вплив  на  фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Негативний  аудиторський висновок “У результаті проведення аудиту встановлено,  що  за  звітний період   підприємством   були   допущені   суттєві   порушення   і

перекручення  (дається  перелік  порушень,

 

47. Етапи пров-ня а-ту  з підзв. особами

Найбільш важливе місце  при проведенні аудиту розрахунків  з підзвітними особами належить перевірці цільового призначення  та правомірності витрачання ними коштів. Це здійснюється за наступними етапами:                  1) перевірка фактичного часу перебування у відрядженні. Він встановлюється за відмітками в посвідченнях на відрядження про день прибуття і вибуття з місця відрядження; 2) перевірка витрат на проїзд до місця відрядження та в зворотному напрямку та за помешкання; 3) перевірка достовірності записів, пов’язаних з обліком підзвітних сум. 
10.Види аудиту.

Види аудиту: за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Разом із внутрішнім аудитом широке розповсюдження отримав зовнішній аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов’язковим згідно чинного законодавства.

 

13. Відповідальність а-ра і їх  форм.

  Аудитор відповідає  за аудиторський висновок про  фінансову звітність і не повинен  відповідати за виявлення абсолютно  всіх фактів шахрайства і помилок,  які впливають на достовірність  висновку. Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків такого роду для написання позитивного аудиторського висновку. Тому аудитор несе відповідальність за правильність і відповідність використання під час аудиторських процедур, перевірки і за остаточну думку в аудиторському висновку, який складається за результатами проведеної аудиторської перевірки.

  Крім цього аудитор  несе відповідальність (матеріальну)  в межах умов підписаного договору  за порушення, пов’язані з  невідповідним використанням своїх  обов’язків, які стали причиною матеріальних збитків клієнта.

  Ще під час планування  аудиторської перевірки аудитор  повинен оцінити ризик того, що  помилки та шахрайство можуть  спричинити значні перекручення  у фінансовій звітності підприємства  і звернутися до керівництва підприємства запитом про те, чи всі помилки та випадки шахрайства документально оформленні і представлені йому.

  Під час перевірки  повноти і достовірності фінансової  звітності аудитор може виявити  шахрайство (помилку), які прямо вказують  на це, тобто відхилення від законодавчих актів, правил методології БО, прийнятої облікової політики на підприємстві. На підставі зробленої оцінки ризику аудитор повинен вибрати такі процедури, які дадуть впевненість, що перекручення звітності будуть виявлені.

 

14 Відп-ть кер-ва п-ва при проведенні аудиту

     Керівництво  господарюючого  суб'єкта  відповідно  до  законів України  несе  персональну  відповідальність   за    повноту    та достовірність  бухгалтерських та інших  документів,  які  надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту.  В  разі  виявлення  фактів  недостовірності  або    неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити замовника  не  пізніше  дня  закінчення  перевірки  або надання інших послуг.

 

 

. 

40.Діяльність Аудиторської  палати України

Термін повноважень  членів Аудиторської палати України  не може перевищувати п'яти років. Термін повноважень членів Аудиторської палати України першого скликання не може перевищувати трьох років. Персональний  склад  Аудиторської  палати  України   підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Ротація здійснюється  на  підставі  визначення    особистого рейтингу  членів  Аудиторської  палати  України  шляхом   таємного анкетування аудиторів України. Результати анкетування затверджуються  Аудиторською  палатою України. Призначення нових членів Аудиторської палати України замість вибулих здійснюється у встановленому порядку. Всі рішення Аудиторської палати  України приймаються на  її засіданні простою більшістю голосів при наявності двох  третіх  її членів, за винятком рішень, передбачених частиною другою статті 14 цього Закону. В  окремих  випадках,  що  підлягають  визначенню  в Статуті Аудиторської палати  України,  рішення  можуть  прийматися шляхом письмового опитування. При рівності  голосів перевага  надається рішенню,  за  яке проголосував головуючий. Засідання Аудиторської  палати  України веде    головуючий, функції якого виконують по черзі всі члени палати  в алфавітному порядку їх прізвищ. Члени Аудиторської палати України виконують свої обов'язки на громадських засадах. Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються  за  рахунок осіб, що претендують на отримання сертифікатів,  у  розмірах,  які визначаються Аудиторською палатою України.