Шпаргалка по "Аудиту"

  На 1 етапі необхідно провести раптову ревізію каси з повним поаркушним перерахуванням всіх грошей, що знаходяться в касі (1 раз в квартал).

  2 етапом є перевірка правильності заповнення касових документів та організації порядку ведення касових операцій. Насамперед. Перевіряється правильність заповнення прибуткових і видаткових КО. Не допускаються   будь-які виправлення в них. При перевірці порядку ведення касової книги необхідно перевірити і по можливості встановити, щоб на підприємство мало тільки одну касову книгу, яка повинна бути прошнурована, пронумерована. Будь-які підчистки та необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються.

  На 3 етапі аудитор перевіряє наявність проведення інвентаризації каси (чи проводиться вона не рідше 1 разу в квартал, якісний склад комісії та ін.).

  На 4 етапі аудитор перевіряє дотримання ліміту залишків готівки в касі, тобто перевіряється повідомлення банку, ретельно перевіряється касова книга на предмет перевищення встановленого ліміту.

  На 5 етапі перевіряється правильність видачі готівки з каси встановлюється, на які цілі отримували і видавали готівку.

  6 етап: перевіряється оприбуткування готівки в касі. Необхідно визначити чи повністю підприємство оприбуткувало готівку, яка надходить з різних джерел. Робота касових апаратів також перевіряється.

  7 етап: співставлення первинних даних, аналітичних і синтетичних облікових регістрів з даними, відображеними у звітності підприємства, з метою встановлення їх відповідності. Збереження готівки є також важливим при проведенні аудиту.

Т.ч. при проведенні аудиту касових операцій використовують: прибуткові і видаткові касові ордери, касову книгу, журнал реєстрації прибуткових  і видаткових касових документів, повідомлення банку, ЖО-1, відомість  №2, баланс, акти інвентаризації.

 

 

62. Етапи провед-ня а-ту  запасів

Для обліку ТМЦ використовується рахунок “Матеріали”. На цьому рахунку  підприємства обліковують рух сировини, а для руху і обліку палива використовують рахунок “Паливо”, а рахунок  “Товари” відображає рух товарів  в сфері обігу і придбання. При аудиті перевіряється достовірність відображення операцій на відповідних рахунках БО. Звертається особлива увага на переоцінку ТМЦ, джерела їх покриття  (різниць).

  Перевіряються ці  питання відповідно до Порядку  проведення дооцінки залишків ТМЦ, який затверджений Мінекономіки і МФУ України. Дотримання цього порядку перевіряється на об’єкти і якщо були встановлені порушення, то переоцінка вважається недійсною.

  У цьому випадку  аудитор повинен визначити, на  яку суму було знижено оподаткований прибуток, доход внаслідок віднесення сум дооцінки, на поповнення сум до оцінки, або віднесення втрат на зитки. Аудитор перевіряє правильність визначення обсягів товарної продукції, що підлягає уцінці, організація проведення уцінки та документального оформлення. Особлива увага приділяється визначенню джерел фінансування уцінки та відображенню їх в БО.

   Об’єктом аудиту  є і МШП. Перевіряються такі  питання: законність списання  МШП, його методика, порядок. 

  Етапи аудиту МШП: 1) вивчається побудова обліку МШП, визначаються які види МШП використовуються;        2) перевіряється правильність віднесення придбаних предметів та засобів до МШП за критеріями, встановленими законодавством. Для цього досліджуються первинні документи з оприбуткування МШП. Аудитор робить висновок про дотримання підприємством вимог законодавства щодо питання віднесення придбаних засобів до МШП. Дуже ретельну увагу слід приділяти правильності та обліку списання  МШП; 3) Перевіряється правильність ведення обліку списання МШП. Аудитор перевіряє чи використовує підприємство для обліку зносу МШП рахунок 13 “Знос МШП”, а також, яка сума відображена по К^Т13 в кореспонденції з Д^Т відповідних витратних рахунків; 4) на завершальному етапі встановлюється відповідність синтетичних показників по наявності і зносу, показникам аналітичних і первинних документів. Це досягається співставленням даних балансу, головної книги, відомостей з обліку МШП та первинних документів між собою.

 

 

63. Етапи про-ня а-ту наяв-ті  і руху ОЗ

При проведенні аудиту досліджуються операції, які відображають рух ОЗ. Відомо, що ОЗ надходять на підприємства з різних джерел: від постачальників за плату, засновників у вигляді внесків до СФ, безкоштовно від ін. СПД.

 Етапи аудиту ОЗ: 1) Одиницею обліку ОЗ є інвентарний об’єкт. Кожному інвентарному об’єкту незалежно від його знаходження, в експлуатації або на складі, присвоюється відповідний інвентарний номер. Ці інвентарні номери повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху. В зв’язку з цим аудит ОЗ необхідно починати з перевірки збереження ОЗ. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації ОЗ. Інвентаризацією встановлюється наявність та технічний стан об’єктів ОЗ.

  2) наступним етапом  аудиту є перевірка правильності  відображення в обліку руху  ОЗ. Первинним документом, що є  підставою для введення в експлуатацію  ОЗ є акт приймання-передачі (ф.  ОЗ-1). Цей акт повинен складатися  на введення кожного окремого інвентарного об’єкту. В період проведення аудиту необхідно перевірити, що на кожен об’єкт була виписана інвентарна картка. Інвентарна картка є регістром аналітичного обліку ОЗ, яка дає можливість контролювати їх наявність в місцях зберігання. Вибуття ОЗ відбувається шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі, а в разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі – шляхом списання. Тому перевірка реалізації або безкоштовної передачі ОЗ починається з   ознайомлення з рішенням щодо відповідних дій. В залежності від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволом фонду державного майна, відповідного відомства, тощо.

3) наступним етапом  є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації, реалізації або надходження ОЗ. В залежності від форми власності підприємства (державна, недержавна) визначається порядок обліку. Основною відмінністю є те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація і надходження ОЗ відбувається зі зміною СФ, на недержавних підприємствах СФ не змінюється.

4) останнім етапом аудиту  руху ОЗ є перевірка відповідності  первинних документів синтетичним  регістрам обліку. Для цього звіряються  дані інвентарних карток з  даними головної книги, балансу, звіту про фінансово-майновий стан підприємства.

 

67.Етапи проведення  аудиту з бюджетом.

1.Вивчення особливостей  підприємства, його організації. 2. Узгодження  програми перевірки з клієнтом, термінів її проведеня, вартості  послуг, визначення відповідальності  сторін. 3. Проведення аудиту-визначається: відповідність розрахунку платежу в бюджет-ПДВ- з-ну У.” Про ПДВ”; відповід-ть розрахунку оподатковуємого прибутку з-ну У.”Про оподаткув-ня прибутку підприємств”;  відпов-ть розр-ків і сплати держ. мита за операції з ЦП Декрету КМУ"Про держ. мито”; відпов-ть нарах-ня і сплати в бюджет прибуткового податку з громадян по з/п, ін. виплат, дивідендів Декрету КМУ “Про прибутк. податок з громадян”; відпов-ть розрах-ку збору на обов`язк. держ. пенсійне страх-ня діючому зак-тву; відпов-ть розр-ку збору на обов.соціал. страх-ня на випадок безр-тя в Держ.фонд сприяння захисту нас-ня діючому зак-тву; відпов-ть утримань в Держ. інноваційний фонд діюч. зак-тву; відпов-ть відрахувань за ін. податками і зборами з-ну У. “Про систему оподатк-ня”(із змінами і доповненнями). 4.Складання аудиторського висновку, процес передачі підсумкової документації замовнику аудиту.

 

 

72. Зміст і форми робочих  доктів.

  Робочі документи – це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські документи аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.

  Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтування аудиторського висновку та відповідати загальноприйнятим нормам у професійній практиці;           2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту;           4) надавати допомогу аудитору в його  роботі.

  Робочі  документи аудитора мають бути  професійно складені. Їхнє оформлення  повинно забезпечувати доступність  для читання. Проте конкретні  форми використання робочих документів  визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.

  Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що стосується юр. та організаційної структури підприємства;  2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, протоколи; 3) вивчення та оцінка система обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

  Проте  робочі документи аудитора не  можуть розглядатись як частина  фінансової документації клієнта  і після завершення аудиту  робочі документи залишаються в аудитора і є його власністю. Проте його право власності обмежується етичними нормативами та умовами конфіденційності.

  Робочі  документи не можна вивчати  або вилучати в аудитора за  винятком тих випадків, коли це  передбачається рішенням судово-слідчих  органів. Термін зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними умовами. 

  Класифікація робочих документів аудитора:

1) по часу ведення та використання: довгострокові, нетривалого використання;

2) за способом та джерелами отримання: від третіх осіб, від підприємства-клієнта, складені аудитором;

3) по характеру інформації: правового характеру, про керівництво і персонал підприємства, про структуру і організацію підприємства, про економічну основу діяльності підприємства, про систему внутрішнього контролю, про систему БО, аудиторські організаційно-функціональні документи, документи оцінки аудиторського ризику, аудиторські документи по перевірці окремих статей та показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий висновок, пропозиції та рекомендації;

4) за призначенням: оглядові, інформативні, перевірочні, підтверджуючі, розрахункові, порівняльні, аналітичні;

5) за ступенем стандартизації: стандартизовані, вільної форми;

6) за формою представлення: графічні, табличні, текстові, комбіновані;

7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.

 

 

73. Інф,  що над-ся а-рові кер-ком п-ва

Під  час  аудиторської  перевірки  аудитор може отримувати безліч інформації від к-ва підприємства,  яка надається  як за  власним  бажанням  кер-ва,  так  і  на  вимогу  аудитора.

Причому,  якщо  така  інформація   стосується   суттєвих   позицій фінансової   звітності  п-ва,  від  аудитора  вимагається:

отримати  перевірені  докази  з   внутрішніх   джерел   інф-ї п-ва   або   із   зовнішніх;   оцінити   зрозумілість   та відповідність даних,  наданих керівництвом клієнта та зіставити їх з іншими ауд доказами, в тому числі з іншою інф-ю, отриманою від керівництва  п-ва;  вирішити  для  себе,  чи особи,   які  надають  інф-ю  стосовно  фінансової  звітності п-ва, в достатній мірі можуть пояснити її зміст.

    Інф-я,  яка  надається кер-вом п-ва,  не може заміняти інші докази, котрі аудитор може отримати. Н-д, нова  інф-я про витрати  на придбання того чи іншого  активу не може заміняти  інші  ауд  докази  з  цього  питання.  Якщо аудитору  не  вдалося  отримати  необхідну  кількість доказів щодо показників,  як визнані суттєвими, а такі докази на думку аудитора існують  в  принципі,  можливість  скласти  думку  з цього питання вважається  обмеженою,  навіть  при  умові,  що  з  цього  питання інф-я від кер-ва отримана.

   А-р може  опинитися в ситуації, коли інф-я,  надана кер-вом клієнта,  буде  єдиним доступним джерелом ауд  доказів.  Наприклад,  важається   сумнівною  можливість  отримання   будь-яких доказів щодо операцій п-ва,  крім інф-ї від кер-ва на підтвердження його намірів.

   Якщо   інф-я,   отримана  від  керівництва   клієнта, суперечить  іншим   аудиторським   доказам,   аудитору   необх з'ясувати  причину   цих  суперечностей  і,  в  разі  необхідності, переглянути надійність всіх ін наданих кер-вом даних.

 

77. Мета і задачі  вн аудиту

Внутрішній  аудит" означає діяльність внутрішньої

аудиторської   служби   (або    служби    внутрішніх    ревізорів)

підприємства,  яку,  незалежно  від назви,  можна  розглядати  як

окремий вид аудиторських послуг, що надаються незалежним аудитором

п-ву.  Основні  функції  служби  вн  аудиту,  як

правило,  складаються  з  процедур дослідж  окремих  операцій п-ва,   оцінки   цих  оп-й  і  контролю  відповідності відображення їх в бухобліку,  а  також  контролю  за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Служба  вн аудиту,  як правило, відповідає перед к-вом п-ва за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих  систем.

Фахівці   служби   внутрішнього   аудиту  надають  рекомендації  з удосконалення цих  систем;  експертизи  фінансової  і  оперативної

інформації, огляду коштів, які  використовуються для ідентифікації,

виміру,   класифікації   і   інформування;   підготовки    оглядів еф-ті д-ті п-ва, включаючи нефінансові засоби керівництва;  контролю за дотриманням українського законодавства і

виконанням   всіма   підрозділами  підприємства  його  внутрішньої

політики щодо здійснення діяльності.

 

 

78. Методи вибіркової перев-ки

Вибіркова  перевірка означає  використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100% бухгалтерських проводок або показників фінансової звітності, котрі дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики відібраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.  Вибіркова перевірка повинна бути репрезентативною,  іншими словами,   відображати   всі   основні   властивості   генеральної сукупності (набору елементів,  котрі  складають  окрему  статтю  в балансі або окремий клас операцій).