Шпаргалка по "Аудиту"

 

42. Достатність і належність ауд доказів

Критерії  дост-ті  та  належності  взаєм пов'язані і стосуються  ауд  доказів,  одерж як  при  тестуванні систем  контролю,  так  і  при  проведенні  процедур  перевірки на суттєвість.  Достатність є виміром кількості ау доказів,

належність   є  виміром  їх  якості  та   надійності,  а  також  їх відповідності конкретному твердженню.  Як правило,  аудитор вважає за  необхідне спиратися на аудиторські докази,  що мають не тільки

достатній,  й переконливий характер,  і часто вишукує  ауд докази  в  різних  джерелах  інформації  або різного характеру для

підтвердження одного й того ж твердження.

На   ауди   думку   про  достатність  і  належність ауд доказів впливають такі фактори,  як: оцінка а-ром х-ру  та  розміру ризику,  притаманних як на рівні фін

зв-ті,  так і на рівні залишків на рахунку чи класу  оп-й;

характер  систем  обліку та вн контролю і оцінка ризиків контролю;  суттєвість  питань,  які  вивчаються  і  розглядаються; досвід,   набутий   протягом  попередніх  ауд перевірок;

р-ти ауд процедур,  включно з можливими  виявленими випадками  шахрайства  чи  помилок;  джерело та надійність наявної

інформації.

 

59, 64 Етапи провед а-ту  НМА і ін нем. активів

Напрямки і послідовність контролю:

1) перевірка  обґрунтованості складу НМА на 1-ше число початку ревізованого  періоду: а) по об’єктах, які  внесені засновниками підприємства  в СФ; б) по об’єктах, які придбані  за плату; в) по об’єктах, які  одержані безкоштовно від юридичних  та фізичних осіб;                     г) перевірка операцій з надходжень НМА на протязі ревізованого періоду (Д^Т 04).

2) перевірка  операцій по реалізації НМА  і передачі безкоштовно іншим  підприємствам. 

3) перевірка  обґрунтованості нарахування зносу  НМА і їх списання як використаних.

4) контроль правильності  і обґрунтованості бухгалтерських  записів в облікових реєстрах  і звітності 

49., 56 Етапи  пров-ня розрах-в з пок-ми і  замов-ми, постач-ками і підряд-ми

Етапи аудиту розрахунків: 1) необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою. Це встановлюється співставленням термінів розрахунків, вказаних в договорах, рахунках-фактурах. Реальна картина наявності простроченої ДЗ і КЗ дає можливість більш чітко розрахувати ек. показники щодо визначення фінансового стану підприємства. 2) розглядається ДЗ і КЗ по яким минув термін позову. Термін позову – 3 роки, тому спочатку треба встановити наявність ДЗ, за якою минув термін позову. Це встановлюється шляхом співставлення дат розрахункових документів, договорів на відвантаження товарів, продукції з документами їх оплати. Після цього перевіряється правильність списання підприємством ДЗ по якій минув термін позову. Згідно ст. 9, 8, 7 з-ну України “Про оподаткування прибутку” ця заборгованість повинна відноситись на збитки. Далі аудитор перевіряє дії обліковців щодо подальшого відображення в обліку списаної на збитки заборгованості. Не дивлячись, що ДЗ зникає з активу балансу, але її необхідно обліковувати на позабалансовому рахунку 5р.

3) встановлення  наявності КЗ з простроченим терміном позову та перевіряється правильність списання. особливу увагу аудитор повинен приділити розгляду питання, пов’язаного зі списанням, ним визначаються причини списання і розглядається їх обґрунтованість (наприклад: визнання дебітора банкротом ще не є підставою для списання ДЗ, вона списується тільки при рішенні арбітражного суду).

4) розглядається  порядок обліку розрахунків, визначається  реальна заборгованість, відображена  в балансі. Для перевірки реальності  заборгованості застосовують процедури: запити у дебіторів і кредиторів щодо підтвердження заборгованості, отримання інформації від зовнішніх і внутрішніх не залежних від бухгалтерії джерел, вимагання проведення звірки заборгованості з контрагентами.

 

70. Загальний план аудиту

     У Нац нормативі N 06  "Док  оформлення ауд   перевірки"   підкреслено,  що  робоча  док-я допомагає в пл-ні та проведенні аудиту.  Тобто підкреслюється доцільність  і  необхідність док оформлення пл-ня аудиту.  Аудиторові  слід  розробити  і   док   оформити заг  план  аудиту,  визначити в ньому істотність помилок,  а потім зд-ти аудит за цим планом.

     Заг  план аудиту розр-ся настільки детально, щоб а-р  мав  мож-ть  завдяки  йому  підготувати  програму аудиту.  В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру,  виду і  специфіки  п-ва,  умов  договору  на пров-ня аудиту,  а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

     Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

     Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

     головних факторів,    які    мають    вплив   на   діяльність підприємства;

     найважливіших характеристик     підпр    д-ті п-ва,  його орг структури, процесу в-ва, надання   послуг,   фін  стану,   а  також  порядку  його звітування,  включаючи  зміни,  які,  можливо,  мали  місце  після

попереднього аудиту;

     розподілу обов'язків між кер-вом п-ва.

     Розуміння обліку і системи вн контролю:

     методології і    принципів    бух   обліку,   які застосовувались бухгалтерією підприємства;

     можливого ефекту   від   змін   в   обліковій   політиці   чи термінології аудиту;

     знання аудитора  з  питань  бух  обліку і системи вн контролю,  які можуть бути  використані  а-ром  у тестах оцінки  надійності вн контролю п-ва та в незалежних ауд процедурах. 
51. осн етапи а-ту фін р-тів

Кінцевий фін. рез-т д-яі п-ва — це балансовий приб. або збиток, які є алгебраїчною сумою резул. від реаліз. прод., робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареал-х операцій тощо. Фін. рез. д-ті п-ва хар-ть також показники виручки (ВД) від реаліз. прод., ПДВ

1. Визначення прибутку від реаліз. товарної прод. (робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції та ін. реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації у діючих цінах без ПДВ і витратами на виробництво і реалізацію продукції та МЦ. У собівартість продукції при визначенні прибутку включають: матеріальні витрати; амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів; витрати на оплату праці, включаючи преміювання не лише робітників, а й керівників, спеціалістів та інших службовців за виробничі результати; відрахування на державне соціальне страхування, відрахування з обов'язкового медичного страхування, платежі з обов'язкового страхування майна; сплату відсотків за короткострокові кредити банку, крім відсотки за прострочені позики; витрати з усіх видів ремонтів та інші витрати на виробництво і реалізацію продукції.

 2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток — це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включають: доходи, отримані від участі у спільних підприємствах; від здавання майна в оренду; дивіденди по акціях, облігаціях та інших ЦП, які належать підприємству; суми, одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодування збитків; інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції.

 Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку — зниження с/в продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства, — завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

3. Визначення величини балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню.

 4. Визначення величини податку на прибуток (доход),  що належить сплаті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються СПД при обчисленні податків. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та частини амортизації.

5. Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

 Узагальнюючу  характеристику діяльності підприємства  аудитор визначає за величиною  чистого прибутку і фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якнайбільший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

 

 

52. Етапи  аудиту і його стадії

1 – попереднє  дослідження об’єкта А:

• умови діяльності підпр-ва-замовника
• визначення типу, стуктури п-ва і управління ним

2 – планування  А:

• планування і послідуючий контроль А;
• вивчення і оцінка форми і методів обліку.

3 – перевірка  внутрішнього контролю підпр-ва

4 – аналітична  перевірка фінансової інформації: реальність статей балансу, відповідність  даних бух зв-сті обліковим  регістрам, відпов-сть прибутків  і збитків факт рез-татам д-ті.

5 – огляд  фін звітності: перевірка зв-сті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і об’єктивності інформації фін зв-сті; пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству.

6 – підготовка  аудит звіту і висновку - узагальнення  результатів перевірки

Стадії аудиту.

 Кожна  аудиторська перевірка складається  з етапів і частин, які називаються  стадіями. Можна виділити такі стадії: 1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку підприємства. Вивчається система обліково-аналітичного процесу на підприємстві. Виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь руху, складається попередній варіант програми аудиторської перевірки, визначаються обсяги робіт і призначення конкретних виконавців;

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вартість аудиторських послуг. Закріплюється всі ці домовленості договором (угодою). Після цього готується необхідна нормативно-правова база для перевірки;

3) основна стадія – проводиться аудит (аудиторські послуги) і нотується підсумкова аудиторська документація;

4) заключна стадія – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.

 

76. Мета  аудиту. Осн.  Завдання а-ту

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяльність" аудит провадиться з метою визначення достовірності звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському висновку.

  Основні задачі аудиту – збирання та обробка достовірної інформації про фінансову діяльність суб’єкта господарювання і на цій основі аудиторського рішення.

  Крім того  аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється і для того, щоб скласти достовірний аудиторський висновок аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації достатня і достовірна.  

53. етапи провед-ня аудит валютних операцій.

Аудит починається  з  ознайомлення з д-тю п-тва: перевіряється  наявність зовнішньо-економічних  операцій, розрахунків по них, наявність  поточного рахунку в банку  в іноземній валюті.Аудитор встановлює, якими формами розрахунків користюється п-тво. Аудитор перевіряє правильність відображення валютних операцій в обліку, особливістю є те , що кожна операція відображається і в іноземній валюті і в гривнях. Аудитор перевіряє правильність перерахунку валюти у гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції. При перевірці обовязково контролюється строк повернення валюти в Україну (90 днів) за відвантажену продукцію, роботи, послуги. Перевіряється правильність ведення обліку валютних операцій : по р-ку 312” Поточні рахунки в банку в іноземній валюті”,632 “Розрахунки з іноземними постачальниками” , 362” Розрах з іноз покупцями” 71”Інший операційний дохід”. Аудитор перевіряє правильність визначення курсових різниць та відображення їх в обліку. Аудитор перевіряє встановлену суму обовязкового подажу валюти, яка знаходиться на рахунку (50%). та правильність зарахування гривневої виручки. При перевірці грошових коштів, що надійшли на рахунок, встановлюються правильність і повнота їх зарахування. Аудитор перевіряє всі операції з купівлі-продажу валюти, правильність оформлення платіжних документів та обробки виписок банку. На завершення перевіряє правильність відображення валютних коштів в балансі п-тва та правильність перерахунку монетарних статей за курсом НБУ на дату балансу.

 

 

61. Етапи провед-ня  кас. оп-й

Для обліку касових використовується рахунок 30 “Каса”, на якому відображається рух і наявність ГК в касі. Достовірність відображення операцій по цьому рахунку досліджується ретельно. Аудиторська перевірка касових операцій складається з 7 етапів.