Шпаргалка по "Аудиту"

 

 

146. Структура договору

    Детальна  структура договору може бути  різною,  проте його форма в цілому повинна  відповідати загальноприйнятій  в  Україні формі  складання договорів.  У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору,  місця й дати його  підписання,  повинні бути  наведені  назви  сторін,  які  склали  договір  (замовник та

виконавець),  прізвища посадових осіб,  які  підписали договір  від імені  кожної сторони.

  Розділи: "Предмет  договору" (вказується назва аудиторської  послуги,  мета, масштаб аудиту.)

   "Зобов'язання  сторін" (зобов'язання,  які бере  на себе кожна зі сторін).

  "Порядок   здавання   та   приймання   робіт" -перелік,  хар-ка та послідовність  процедур, які виконуються 

"Термін виконання  робіт" - дати початку та  закінчення,   терміни надання результатів 

    "Вартість  робіт  та   порядок   розрахунків" - розмір та порядок виплати винагороди

  "Відповідальність    сторін"     умови відповідальності  кожної сторони 

" Реквізити  сторін" - юридичні  адреси та  платіжні реквізити кожної сторони.

   "Особливі  умови"  -які не знайшли   відображення  попередніх  розділах   договору.  

 

147. Супутні аудиту  послуги.

 У відповідності з міжнародними  нормативами до супутних аудиту  послугам відносяться: 1) підготовка  оглядів, пов’язаних з не фінансовою  інформацією (про ефективність  функціонування внутрішнього аудиту, комп’ютерного програмного забезпечення аудиту);            2) аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності;                    3) виконання узгоджених процедур по окремим рахункам БО, балансу (фінансовому звіту) або по бухгалтерській (фінансовій) звітності у цілому; ці процеси можуть торкатись також не фінансової інформації; 4) складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової) звітності (повної або часткової), а також іншої фінансової і не фінансової інформації.

    Аудиторські послуги  у вигляді консультацій можуть  надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми).

   В договорі  на проведення аудиту та надання  інших аудиторських послуг  передбачаються  предмет  і   термін    перевірки,    обсяг аудиторських  послуг,  розмір  і умови оплати,  відповідальність сторін.

   Замовник  має право  вільного  вибору  аудитора  (аудиторської фірми)  з дотриманням вимог Закону  “Про АД”.

 

148. Суттєвість в аудиті

Інф-ія   є   суттєвою,   якщо   її  відсутність   або перекручення може впливати на ек рішення кор-чів, які приймаються  на  підставі  даних фін звітності пі-в.

Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, яка оцінена за певних обставин, відсутності або перекручення змісту  інф-ї.

. Оцінка того, що є суттєвим, а що ні є справою проф судження аудитора.

    Під   час   розробки  плану  перевірки  аудитор  приблизно визначає суттєвість за операціями з метою  кількісного  визначення

суттєвих  перекручень і помилок.  Однак,  необхідно аналізувати як кількісні,  так і  якісні  показники  помилок.  Прикладом  якісних

помилок  є  неадекватний або неправильний опис облікової політики, коли  цілком  ймовірно,   що   користувач   фін   звітності

підприємства  буде введений в оману цим описом,  або існує помилка при розкритті  порушень  вимог  українського  законодавства,  коли цілком  ймовірно,  що наступні після можливої перевірки податкової адміністрації платежі до бюджету  у  вигляді  штрафних  санкцій  і відповідно  до  цього  зміни  звітності  послаблять  господарчу та фін стабільність клієнта.

    Аудитору необхідно розглянути можливість існування помилок у пов'язаних між собою сумах,  котрі разом можуть істотно впливати

на   фінансову   звітність   підприємства.

 

149. Суть аудиту і  іст аспекти його становлення.

За  історіографічними джерелами можна  стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий  період розвитку. Розвиток контролю господарської  діяльності пов'язаний із виникненням  обліку у державах, розташованих у  долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

  В 1844р. у Великобританії виходить  серія законів о компаніях, у відповідності з якими вони були зобов’язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов’язковому незалежному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р

  На території України у складі  царської Росії вже у 1811р.  існував державний контроль в  особі державного контролера. Більш  широке застосування в Україні  аудит отримав з виходом закону  “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93року з послідуючими змінами і доповненнями)  і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законом “Про підприємства”.

  Згідно з цим здійснювалася  сертифікація аудиторів, засновувались  аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.

Відповідно  до Закону Україні "Про аудиторську  діяльність" аудит провадиться  з метою визначення достовірності  звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повноти та відповідності  чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазначено в аудиторському висновку.