Організація управлінського обліку за системою "СТАНДАРТ-КОСТ"

Аналогічні труднощі виникають  і в питаннях оцінки запасів при складанні звітів для власників акцій.

 

Стандарт-кост є самостійним  методом калькулювання собівартості одиниці продукції, в основі якого  лежить облік стандартних витрат.

Стандарт-кост – заздалегідь визначені або передбачені кошторисами витрати на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковуються лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося; враховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке тверде запровадження норм витрат матеріалів, ернергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших витрат, пов’язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів.

В основі системи стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтями витрат:

- Основні матеріали. Стандарти  на матеріали встановлюються  в переважній більшості виходячи  або з рівня цін, які дають на моменти розробки стандартів, або з визначення середніх цін, які будуть переважати протягом періоду використання норм

- Оплата праці основних  виробничих робітників. Стандарти  ставок заробітної плати по  операціях технологічного процесу  часто є середніми розцінками. Найбільш придатною для практичного застосування в системі стандарт-кост є оплата всіх виробничих операцій за відрядною формою.

- Виробничі накладні витрати  (заробітна плата допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна  плата, амортизація обладнання). У зв’язку з тим, що накладні  витрати охоплюють багато окремих  статей, стандарти накладних витрат  подаються в грошовій оцінці  без зазначення кількісних норм.

- Комерційні витрати (витрати  на збут, реалізацію продукції).

Відхилення між дійсними і передбачуваними витратами, що виникають у кожному звітному періоді, протягом року накопичуються  і повністю списуються на фінансові  результати.

Стандарт-кост – система  оперативного управління і контролю за ходом виробничого процесу  і витратами на виробництво, а  також система аналізу причин, в силу яких утворилася різниця між стандартною та фактичною собівартістю продукції та прибутком від її реалізації.

Переваги системи стандарт-кост полягає в наступному:

1. використовується для  прийняття рішень;

2. на підставі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки та збитки. При цій системі керівництво підприємства отримує інформацію про величину відхилень від нормативів і про причини їх виникнення;

3. менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються заздалегідь із зазначенням нормативної величини виробничих витрат. Картка нормативної собівартості виробу показує всі повні витрати на його виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях або замовленнях;

4. система стандарт-кост  може використовуватись для оцінки  виконання встановленого замовлення;

5. при правильній організації  стандарт-косту потрібен менший  бухгалтерський штат, ніж при  обліку минулих витрат, тому що в межах цієї системи облік ведеться за принципом виключення, тобто враховується лише відхилення від стандартів.

Система стандарт-кост має  і недоліки. Важко скласти стандарти  згідно з технологічною картою виробництва. Зміна цін, викликана конкурентною боротьбою за ринки збуту товарів, інфляцією ускладнює обчислення незавершеного виробництва і  вартості залишків готових виробів  на складі. Крім того, не на всі виробничі витрати можна встановлювати стандарти, що зумовлює іноді послаблення контролю за ними на місцях. При виконанні підприємством великої кількості різних за характером і типом замовлень за порівняно короткий час обчислювати стандарт на кожне замовлення незручно. В таких випадках замість науково встановлених стандартів на кожен виріб застосовується середня вартість, яка є базою для визначення цін на виріб.

 

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати нараховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок).

Основними принципами системи  нормативного обліку є :

нормування витрат і обов’язкове  складання нормативних калькуляцій  по кожному виробу. У нормативній  калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних норм і організаційних заходів;

систематичне виявлення  відхилень фактичних витрат від  поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксації відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

завчасне складання калькуляції  нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва

Нормативний метод  обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

Характерним для системи  нормативного обліку є своєчасне  оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації виробництва. Саме тому організація нормативного обліку, перш за все, пов’язана з необхідністю розробки прогресивних, техніко обґрунтованих норм витрат матеріалів, праці та заробітної плати на одиницю продукції та її складових частин.

Важливим і обов’язковим моментом організації нормативного методу є систематичний облік в процесі виробництва відхилень від норм витрат, встановлених на початок місяця, по матеріалах, заробітній платі робітників та нормативних витрат:

Відхилення від норм витрат матеріалів за рахунок цін представляють собою різницю між фактичною і стандартною ціною, помножену на фактичну кількість витрачених на виробництво матеріалів. Стандарт на матеріали може ґрунтуватись на середніх, поточних або очікуваних цінах. Якщо матеріали придбані за ціною, що не перевищує стандартну, то відхилення буде від’ємним.

Відхилення по матеріалах за рахунок цін виникає у випадку  недостачі поставок, виконання термінових замовлень, витрат, що перевищують фактичні.

Відхилення по матеріалах за рахунок їх використання виникає у випадку неекономного їх витрачення в процесі виробництва і обчислюється множенням стандартної ціни на різницю між фактичною і стандартною кількістю матеріалів.

Відхилення якості матеріалів від встановленого стандарту відбуваються у випадку придбання неякісних матеріалів, браку, неточності інженерних рішень, використання несправного інструменту, природного убутку тощо.

Відхилення по заробітній платі за рахунок тарифів представляє собою різницю між фактичним і стандартним тарифом, помножену на фактичну кількість відпрацьованих годин.

Відхилення по продуктивності праці визначається як різниця нормативного часу в годинах, затраченого на фактичний випуск продукції, і фактичного часу в годинах, відпрацьованого за період, що розглядається, помножений на нормативну годинну ставку заробітної плати.

Сукупні відхилення за змінними накладними витратами – це різниця між нормативними змінними накладними витратами, віднесеними на продукцію, і фактичними змінними витратами.

Відхилення змінних накладних  витрат по витратах розраховується як різниця між кошторисними скоригованими накладними витратами для фактичного часу праці робітників основного виробництва і фактичними змінними накладними витратами.

Відхилення змінних накладних  витрат за ефективністю розраховується як різниця між випуском продукції в нормо-годинах і фактичним часом праці за період, що розглядається, помножена на нормативну ставку накладних витрат.

Відхилення за постійними накладними витратами розраховується як різниця між кошторисними і постійними накладними витратами.

Нормативний метод має  як переваги так і недоліки.

Переваги нормативного методу полягають в тому, що з’являється:

- можливість поточного  оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм;

- відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії;

- укрупнення об’єктів, оскільки  нормативні калькуляції складають  по всіх видах виробів, а  відхилення враховують по групах  однорідної продукції, внаслідок  чого зменшується число об’єктів  калькулювання;

- охоплення нормативними  калькуляціями значної частини  витрат;

- можливість рідше здійснювати інвентаризацію незавершеного виробництва.

Недоліком є те, що значна частина відхилень від норм, пов’язаних з використанням сировини і матеріалів на виробництво, виявляється за допомогою  інвентаризації в цілому по структурних  підрозділах і за весь звітний період.

Це призводить до великої  кількості неврахованих витрат. Відхилення витрат на управління і обслуговування виявляють без врахування змін обсягів  виробництва, а в більшості випадків зовсім не виявляють, а їх фактичну величину розподіляють переважно пропорційно  основної заробітної плати робітників, що значно зменшує інформаційну функцію  обліку.

 

      2. Калькуляція собівартості за системою стандарт-кост 
 
                2.1 Поняття нормативних витрат і система "стандарт-кост" 
 
            Система "стандарт-кост" - це інструмент, який використовується управлінням для планування витрат і контролю над ними. Сама по собі вона не є системою обліку витрат і може використовуватися як в позамовному, так і в попроцессном методах обліку витрат і калькулювання собівартості або в будь-яких їх комбінаціях. Коли організація застосовує систему "стандарт-кост" у повному обсязі, всі витрати, що впливають на рахунки запасів і собівартість реалізованої продукції, показуються у вигляді стандартних (нормативних), попередньо певних витрат, а не у вигляді фактичних, що мали місце витрат. Разом з відносинами поведінки витрат і аналізом "витрати - обсяг - прибуток" нормативні витрати забезпечують в обліковій системі основу для контролю бюджетів. 
            Система нормативних (стандартних) витрат використовується для оцінки діяльності як окремих працівників і підрозділів, так і системи управління в цілому, для підготовки бюджетів і раз особистих прогнозів, а також допомагає приймати рішення щодо встановлення реальних цін. Ця система широко використовується у всьому світі в більшості виробничих компаній. У таблиці 2.1 представлені дані про ранжирування в порядку важливості, на думку менеджерів, основних цілей впровадження системи "стандарт-кост" у різних країнах.

Таблиця 2.1

Ранжування цілей впровадження системи "стандарт-кост"

Мета впровадження системи "стандарт-кост"	США	Канада	Японія	Англія
Управління витратами	1	1	1	2
Встановлення цін і цінова політика	2	3	2	1
Бюджетне планування і контроль	3	2	3	3
Підготовка фінансової звітності	4	4	4	4