Облік формування статутного капіталу на підприємствах різних видів діяльності

     Розмір  статутного капіталу використовується як основа при розрахунках багатьох економічних коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства, і, в  першу чергу, – автономність бізнесу.

     Статутний капітал є невід’ємною складовою  частиною практично будь-якого підприємства, разом з тим, він – досить умовна величина, яка означає сукупний розмір внесених засновником або учасником  коштів в момент створення товариства, наприклад, надане в натуральній формі у власність підприємствам за рахунок внесків до статутного капіталу чи в оплату акцій, оцінюють за вартістю, визначеною за домовленістю учасників. Через деякий період часу, кошти, внесені до статутного капіталу, можуть бути як примножені, так і втрачені повністю або частково. Тому об’єктивною оцінкою будь-якого підприємства є не розмір його статутного капіталу, а кошти чистих активів. До того ж сам по собі розмір не може ніяким чином гарантувати права кредиторів на майно підприємства.

     З точки зору економіста, зміст статутного капіталу полягає у забезпеченні створеної юридичної особи основними  і оборотними засобами, необхідними  для початку господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню  робіт, наданню послуг чи продажу товарів.

     Відомості про розмір і порядок утворення  статутного капіталу повинні бути зазначені  в засновницьких документах колективного підприємства.

1. 2 Формування і  рух коштів статутних  капіталів 

     Формування  і рух коштів статутних капіталів державного і недержавного підприємств 
 Порядок формування й динаміка коштів статутних капіталів, а також порядок їх використання як джерела виконання фінансових зобов'язань юридичних осіб перед власниками (включаючи акціонерів, пайовиків, інших учасників) і кредиторами залежать від форми власності підприємства і його організаційно-правової форми. 
 Статутний капітал державного підприємства, що перебуває в загальнодержавній або комунальній державній власності, — це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, безоплатно виділених державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством України встановлено, що, здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається цими ресурсами, чинить стосовно них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. 
Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому. Якщо мова йде про створення нового підприємства, то статутний, капітал обчислюється на основі кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, інших виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів. Сучасна практика наділення державних підприємств власними фінансовими ресурсами не передбачає закріплення в статутних капіталах підприємств коштів на проведення розрахунків. Така практика була виправдана для часів, коли потреби підприємств у коштах для проведення розрахунків майже цілком задовольнялися за рахунок банківських кредитів (платіжних і розрахункових), причому основною формою безготівкових розрахунків за товари і послуги була інкасова (акцептна) форма, яка не передбачала попередньої оплати їх споживачами. В середині 1992 р. Уряд і Національний банк України скасували застосування цієї форми розрахунків (спочатку в розрахунках з партнерами з країн СНД, а згодом — з усіма партнерами в Україні) й запровадили порядок, за якого взаємні поставки товарів і послуг відбуваються, як правило, з попередньою оплатою грошей. За таких умов статутні капітали державних підприємств, природно, мають містити в собі фінансові ресурси для здійснення таких розрахунків, у противному разі підприємства-споживачі мають фінансові утруднення при необхідності переказу авансів під необхідні їм матеріали, товари, а постачальники опиняються в скрутному фінансовому становищі при переході на відвантаження (відпуск) своєї продукції лише після надходження коштів від покупців на оплату її вартості. Саме неузгодженість між діючою системою безготівкових розрахунків у народному господарстві і порядком формування нормативів власних оборотних коштів, коли не враховується потреба підприємств у коштах для авансування в сферу обігу, і є однією з найважливіших причин платіжної кризи в народному господарстві, яка, на жаль, має місце в Україні. 
 Трудовому колективу державного підприємства може бути передане готове, діюче підприємство. В такому разі статутний капітал відображає вартість вкладених коштів у будівлі, споруди, устаткування, в запаси й витрати виробництва. 
 У будь-якому разі джерелом формування статутних капіталів державних підприємств є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств — у порядку внутрішньогалузевого й міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів — за розпорядженнями державних органів, що виконують функції з управління державним майном (міністерства і відомства України). 
В сучасних умовах державні підприємства, як правило, нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень — прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва — у порядку його реінвестування на придбання нового устаткування, нове будівництво будов і споруд, на реконструкцію та інші форми поліпшення матеріально-технічної бази, а також на вдосконалення технології виробництва, освоєння нових виробів, поліпшення їх якості. Свого часу (на перших етапах ринкових реформ) в Україні був установлений порядок, за яким державні підприємства зобов'язувались проводити відрахування від прибутку, що залишався в їхньому розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва за нормативами, встановленими органами, які виконують функції управління державним майном. Ці нормативи доводилися міністерствами й відомствами державним підприємствам у розмірі не менш як ЗО відсотків і не більш як 80 відсотків суми прибутку, що залишався в розпорядженні підприємств після сплати ними податків та обов'язкових платежів. З 1996 р. ця норма, яка певною мірою обмежувала самостійність трудових колективів державних підприємств, була скасована, отже, тепер усі підприємства самостійно приймають рішення про розподіл чистого прибутку на будь-які цілі, в тому»числі на збільшення статутних капіталів через реінвестування. 
 Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв'язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. 
Лише в окремих випадках, коли малорентабельна (або навіть збиткова) діяльність державного підприємства є наслідком якихось об'єктивних причин, що не залежать від колективу підприємства, держава вишукує кошти для збільшення статутних капіталів державних підприємств за рахунок централізованих фінансових ресурсів. У такому разі здійснюється фінансування капітальних вкладень за рахунок централізованих джерел або ж підприємству безпосередньо перераховуються кошти на приріст статутного капіталу вищестоящим державним органом (бюджетні або за рахунок внутрішньогалузевого перерозподілу). В усіх подібних випадках такі кошти до їх використання за призначенням обліковуються не як власний капітал, а як елемент II розділу пасиву бухгалтерського балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів". При використанні коштів цільового фінансування за призначенням (наприклад на капітальні вкладення) на відповідну суму збільшується статутний капітал (через рахунок "Інший додатковий капітал"). 
 В разі приватизації майна державних підприємств будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України (викуп, продаж на аукціоні, акціонування та ін.), а також при передачі майна державних підприємств в оренду насамперед постає завдання уточнення та оцінки вартості майна, створеного підприємством як за рахунок коштів статутного капіталу, так і за рахунок інших фінансових ресурсів. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, затвердженим спеціальною урядовою постановою (докладно про це див. розділ 14). 
Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належить засновникам. Законодавством установлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов'язані викупити 25 відсотків усіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25 відсотків. 
Закон детально регламентує порядок створення статутного капіталу акціонерного товариства на стадії його заснування. При створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, що виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства, повинні внести на рахунок засновників не менш як 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися. Законодавчо встановлений граничний термін проведення відкритої підписки на акції складає 6 місяців. Якщо за цей термін акціонерному товариству не вдалося покрити підпискою 60 відсотків оголошеного статутного капіталу, воно вважається не створеним, а засновники зобов'язані у 30-денний термін повернути одержані гроші або майно тим, хто їх вніс. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність. 
Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески, оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому в товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і в повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття всіх боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учасникові (пропорційно до їхніх внесків до статутного капіталу — у товариствах із додатковою відповідальністю, солідарно всім своїм майном — у повних товариствах). 
Командитне товариство об'єднує учасників, які формують статутний капітал на засадах повного товариства, а також вкладників, які відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах свого вкладу до його статутного капіталу. 
 Визначений установчими документами розмір статутного капіталу чи то акціонерного товариства, чи будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення в повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій (або у вигляді внесків учасників і вкладників). Заборгованість акціонерів та учасників за внесками До статутного капіталу облічується на окремому бухгалтерському рахунку "Неоплачений капітал" у І розділі пасиву бухгалтерського балансу, і на залишок цього рахунку сума власного капіталу підприємства зменшується. Фінансова служба підприємства має стежити, щоб кошти надходили до статутного капіталу своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації розміру статутного капіталу він має бути оплачений повністю. У разі неоплати в цей термін акцій акціонером або недовнесення коштів згідно з зобов'язанням учасника товариства з обмеженою відповідальністю, іншого господарського товариства настає їхня майнова відповідальність перед товариством у вигляді штрафу, який стягується залежно від строку затримки та суми платежу. 
 Викуп акцій, а також внески часток до статутних капіталів акціонери та учасники товариств можуть здійснювати, як уже зазначалося, не лише перерахуванням грошей чи готівкою, а й за рахунок натуральних внесків (майно, нематеріальні активи). 
При створенні статутного капіталу акціонерного товариства, тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою) і номінальною вартістю акцій. Ці кошти підлягають обліку як додатковий капітал (окремо від статутного капіталу) і можуть бути використані як резерв у разі, якщо акціонерне товариство вдається до продажу акцій за ціною, нижчою від номінальної. 
 Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потребує нарощення статутних капіталів господарських товариств. Рішення про збільшення статутних капіталів акціонерні товариства мають право приймати лише за умови повної оплати раніше випущених акцій за вартістю, не нижчою від номінальної, а інші господарські товариства — лише за умови повного внесення до статутного капіталу всіма учасниками своїх вкладів. 
 Акціонерне товариство збільшує свій статутний капітал за рахунок: 
додаткового випуску акцій (при цьому не допускається випуск акцій на покриття збитків від господарської діяльності акціонерного товариства); 
спрямування прибутку на приріст статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій (в такому разі воно має замінити всі раніше випущені акції на нові). 
 Якщо акціонерне підприємство функціонує недостатньо рентабельно чи навіть збитково, то відбувається падіння курсу акцій товариства на фондовому ринку, що загрожує самому його існуванню; при цьому постає питання про необхідність тимчасового зменшення його статутного капіталу. Рішення про зменшення статутного капіталу перебуває у компетенції загальних зборів акціонерів. Статутний капітал акціонерного товариства може бути зменшений за рахунок викупу й погашення (анулювання) раніше випущених акцій. Товариство сплачує зі свого рахунку в банку або готівкою з каси гроші акціонерам, вилучає акції і на їх суму зменшує статутний капітал. При цьому законом гарантується відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу, а суперечки між акціонерами й підприємством з цього приводу вирішуються судами або господарськими судами.

     Законодавство України забороняє господарським  товариствам (акціонерним товариствам та ін.) зменшувати статутні капітали, якщо проти цього заперечують їхні кредитори. І це природно, бо зменшення статутного капіталу погіршує фінансовий стан і платоспроможність підприємства й, отже, знижує ймовірність сплати підприємством своїх боргів (перед банками, постачальниками та ін.). 
 При створенні акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або інших господарських товариств у процесі приватизації майна державних підприємств* їхні статутні капітали формуються відповідно до чинного законодавства про приватизацію. Створені в результаті приватизації майна державних підприємств господарські товариства надалі функціонують на загальних засадах; режим використання їхніх статутних капіталів, порядок внесення змін у їхні розміри не відрізняються від тих господарських товариств, які створювалися поза процесом приватизації. 
 Частина статутного капіталу підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб. При цьому Законом України "Про усунення дискредитації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", прийнятому у 2000 p., запроваджено порядок, згідно з яким до суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участі іноземних інвестицій, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів, обов'язкових платежів, установлений для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

     Згідно  із Законом України „Про господарсткі товариства” встановлено мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не може проводитись. В Таблиці 2 наведені мінімальні розміри статутних капіталів вітчизняних

підприємсв  різних оргнізаційно-правових форм. Таб.№2 
1.3 Нормативно-правова база регулювання обліку статутного капіталу

     Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного фонду.

     Порядок і джерела формування статутних  фондів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

     Розмір  статутного фонду підприємства в  значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку  між розмірами статутних фондів підприємств різних галузей і  обсягом виробництва товарів  та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

     Початковий  розмір статутного фонду підприємства фіксується в статуті або установчому  договорі, які в обов’язковому  порядку подаються до органів  влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, одаткові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного фонду кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного фонду, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному фонді та є його власниками. У статутні фонди також надходить майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності) цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користування:

• результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, промислових зразків, технологій, ноу-хау, звітів про науково-дослідницьки роботи і іншими об’єктами інтелектуальної власності;
• землею, водою або іншими природними ресурсами;
• будівлями, обладнанням.

     Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних фондів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

     Розмір  статутного фонду підприємства в  процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних фондів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного фонду.

     Командитне  товариство включає учасників, які  формують статутний фонд на засадах  повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.

     Визначений  установчими документами розмір статутного фонду чи то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення у повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій. Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у статутний фонд обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в активі балансу. Фінансова служба підприємства повинна слідкувати, щоб кошти надходили до статутного фонду своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації статутного фонду він повинен бути сплачений повністю.

     Нормативна  база щодо обліку власного капіталу відображається в таблиці №2

     Таб. № 2

Розділ 2. Бухгалтерський облік статутного капіталу

2.1 Облік статутного капіталу 

     Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав. 
            Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу можуть бути грошові та/або матеріальні внески. 
Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”. 
            Так, рахунок 40 призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

     При формуванні (створені), збільшені або  зменшені статутно капіталу записи на цьому рахунку проводяться, тільки, після внесення відповідних змін в засновницьких документах.                      

     Рахунок пасивний, балансовий.

     За  кредитом відображається створення (збільшення) статутного капіталу.

     За  дебетом відображується його вилучення (зменшення)

     Сальдо  рахунку кредитове і представляє  собою розмір власної капіталу на кінець звітного періоду.

     До  рахунку 40 «Статутний капітал», за потребою, можуть відкриватися субрахунки за видами капіталу.

     Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за кожним з. сновником (акціонером, учасником тощо).

     Документами первинного обліку можуть слугувати: протоколи  рішення зборів акціонерів; заяви  акціонерів тощо.

     Зменшення статутного капіталу можливе при  виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов'язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні бути повернуті:

     - сума його вкладу до статутного капіталу;