Капітал банку, його структура і формування

     КАПІТАЛ БАНКУ, ЙОГО СТРУКТУРА І ФОРМУВАННЯ

     Частка  власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для комерційного банку ж достатнім вважається 8%. Це зумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує здебільшого захисну функцію. Функція ж забезпечення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального виробництва постає головною, для власного банківського капіталу є другорядною

     Відповідно  до Закону України «Про банки і  банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає основний капітал і додатковий капітал.

     Основний  капітал складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

• відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;
• фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись в опублікованих звітах банку;
• фонди мають бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;
• збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

     За  умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

• нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, однак вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);
• резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);
• гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

• мають бути незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;
• не можуть бути погашені з ініціативи власника;
• можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торговельних операцій;
• дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дає змоги здійснити такі виплати;

• субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, уключених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п’яти останніх років угоди.

     Національний  банк України має право визначати  постановою інші статті балансу банку  для включення до додаткового  капіталу, а також умови і порядок  такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим 100% основного капіталу.

     Основним  видом банківського капіталу є статутний  капітал. На початок 2001 р. він становив 57,0% загального капіталу комерційних банків України. На момент реєстрації комерційного банку статутний капітал не може бути меншим від суми в гривнях, еквівалентній:

• для місцевих кооперативних банків — 1 млн євро;
• для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро;
• для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

     Перерахування суми статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, визначеним НБУ  на день укладення установчого договору про створення банку.

     За  підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов’язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, установленої НБУ.

     НБУ має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче мінімального розміру.

     Мінімальний розмір статутного капіталу банку, створеного з  участю іноземного капіталу, має бути не меншим за суму, еквівалентну 8 млн євро на день підписання установчого договору за офіційним курсом НБУ, за умови, що частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить до 50%.

     Якщо  частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить 50% і більше, то мінімальний розмір статутного капіталу з участю іноземного капіталу має бути не меншим від суми, еквівалентної 15 млн євро на день підписання установчого договору за офіційним курсом НБУ.

     Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства (АТ) відкритого типу, то статутний фонд формується відкритою передплатою на акції, а якщо у формі АТ закритого типу — через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді.

     При утворенні банку як товариства з  обмеженою відповідальністю статутний  фонд поділяється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких  документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов’язаннями у межах своєї частки.

     Статутний фонд може створюватися тільки за рахунок  власних коштів учасників (акціонерів) банку. Його формування за допомогою  банківських кредитів не допускається. Статутний фонд комерційного банку  не може формуватися за рахунок коштів організацій, які за статутом не мають права вести комерційну діяльність та мати прибуток (громадські, релігійні організації, фонди та ін.). Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення. 

     Банк  не має права без згоди НБУ  зменшувати розмір загального капіталу нижче мінімально встановленого  рівня. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу, необхідного  для заснування банку.

     Формування  та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися тільки через грошові внески, які здійснюються резидентами України у гривнях, а нерезидентами — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях. Статутний капітал банку не може формуватися з непідтверджених джерел.

     Банкам  забороняється випуск акцій на пред’явника. Наявність збитків у банку  не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку. 

     Комерційні  банки зобов’язані формувати  резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов’язаннями.

     Розмір  відрахувань до резервного фонду  має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру  регулятивного капіталу банку.

     У разі, коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, НБУ має право вимагати від нього збільшення розміру щорічних відрахувань до резервного форду. Банки зобов’язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів НБУ.

     Як  правило, у перші роки після створення  комерційні банки прагнуть відраховувати  в резервний фонд значні кошти. Це додає банку стабільності та стійкості. Якщо резервний фонд досяг установленого  розміру, то відрахування до нього припиняються. У разі часткового або повного використання коштів резервного фонду відрахування з прибутку для його формування відновлюються. 

     Крім  резервного фонду, у комерційних  банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

     Прибуток  є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді  залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди  акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх залишок, то він може бути використаний на поповнення статутного фонду банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але таке рішення мають ухвалити загальні збори акціонерів.

     Банківський власний капітал  поділяється на капітал-брутто та капітал-нетто. Власний капітал-брутто — це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал-нетто — це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій АТ, витрат майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто — це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.

     Розмір  власного капіталу визначається кожним банком самостійно і залежить від  багатьох чинників. До них належать:

• рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду. Підвищення вимог збільшує потребу у власному капіталі;
• специфіка клієнтури. При значній кількості дрібних вкладників власних коштів потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників;
• характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.