Інтернет-витрати підприємства: оподаткування та облік

Бондарєва  Д.С.

Група 32 ЕП

Керівник Михайлова М.М.

Асистент кафедра «Облік і Аудит»

ТДАТУ

Інтернет-витрати підприємства: оподаткування та облік.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері використання Інтернету, є Закон про телекомунікації. Його дія поширюється не лише на операторів та провайдерів, тобто осіб які надають телекомунікаційні послуги, а й на споживачів цих послуг – юридичних або фізичних осіб, що користуються, зокрема, й Інтернетом. Надалі спеціалізоване підприємство, яке надає доступ до Інтернету, називатимемо провайдером, а особу, яка використовує Інтернет з метою власної господарської діяльності, – користувачем.

Витрати, пов'язані з організацією роботи в Інтернеті можна розподілити на:

• плату за підключення до Інтернету;

• витрати на створення локальної мережі;

• витрати на придбання комунікаційного обладнання;

• періодична оплата послуг провайдера;

Роботи з прокладення мережі поза стінами підприємства та забезпечення доступу до неї зазвичай виконує провайдер. Свої витрати він покриває за рахунок або разової плати за підключення, або періодичної оплати за користування Інтернетом. По суті, плату за підключення можна вважати послугою зв'язку. При цьому користувач компенсує витрати провайдера на технічне забезпечення такого підключення.

У бухгалтерському обліку такі витрати відображаються як витрати звітного періоду. Адже відповідно до п. 7 П(С)БО 16 витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Відображаються вони на рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Оскільки на підприємстві до Інтернету підключаються зазвичай одразу кілька комп'ютерів, перед бухгалтером постає питання обліку витрат на створення локальної мережі у межах офісу. Ці роботи можуть виконуватись силами як сторонньої організації (підрядним способом), так і підприємства (господарським способом). Створення локальної мережі в приміщенні офісу можна кваліфікувати як його поліпшення. Адже привабливість офісного приміщення, в якому вже створена локальна мережа, в очах потенційних орендарів чи власників зростає. Під час будівництва нових приміщень створення локальних мереж передбачається ще на етапі проектування.

Стосовно податкового обліку, відповідно до пп. 8.7.1 Закону про прибуток підприємство має право віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, котрі підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Комп'ютер підключають до Інтернету за допомогою спеціального пристрою – модему (при підключенні через телефонну або виділену лінію) або мережевої карти (у разі підключення до локальної мережі). У нових комп'ютерах зазначені пристрої вже можуть бути вмонтованими, проте досить часто їх доводиться купувати окремо.

Відповідно до П(С)БО 7 об'єкт основних засобів – це, зокрема, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій. Зовнішні комунікаційні пристрої цілком підпадають під це визначення, а от вбудовані ні, оскільки вони є складовою частиною комп'ютера, тому їх вартість логічно включити до вартості комп'ютера.

У податковому обліку комунікаційні пристрої, вартість яких перевищує 1000 грн., відповідно до пп. 8.2.2 Закону про прибуток включаються до складу основних фондів. У випадку якщо вартість комунікаційного пристрою є меншою за 1000 грн., вона включається до складу валових витрат з урахуванням п. 5.9 Закону про прибуток.

Фіксований розмір плати за Інтернет, без обмеження часу перебування в мережі або обсягу інформації. Деякі провайдери при цьому обмежують максимальну швидкість доступу до Інтернет, але це позначається лише на зручності роботи і не впливає на розмір витрат.

З точки зору бухгалтера, цей варіант є найприйнятнішим, оскільки тоді з найменшими труднощами можна обґрунтувати зв'язок витрат на Інтернет з господарською діяльністю підприємства. Адже якщо розмір витрат постійний, немає сенсу шукати докази існування окремих порушень, у випадку коли в цілому необхідність використання Інтернету для цілей діяльності підприємства сумнівів не викликає. Крім того, фіксована плата дозволяє планувати майбутні витрати підприємства та унеможливлює неконтрольоване збільшення витрат у результаті, наприклад, нецільового використання мережі окремими співробітниками.

Віднесення витрат на Інтернет до конкретного виду витрат у бухгалтерському обліку залежить від того, з якою метою здійснювався доступ до Інтернету. Як правило, такі витрати включаються до адміністративних витрат, оскільки відповідно до п. 18 П(С)БО 16 саме в їх складі обліковуються витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонний, за допомогою телексу, факсу тощо).

У податковому обліку зазначені платежі можуть бути віднесені до валових витрат відповідно до пп. 5.2.1 3акону про прибуток.

Слід пам'ятати, що згідно з пп. 5.3.9 Закону про прибуток витрати, включені до складу валових, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, ми розглянули лише основні види витрат, пов'язані з використанням Інтернету підприємством. Але при більш активному застосуванні Інтернету з метою ведення бізнесу з'являються і нові види витрат, наприклад, на створення корпоративного сайту, проведення рекламних компаній в Інтернеті тощо.