Облік формування статутного капіталу на підприємствах різних видів діяльності

     - вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу;

     - частка прибутку, отримана товариством  у поточному році.

     Акціонерне  товариство має право збільшувати  статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

     Збільшення  статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

     1) збільшення кількості акцій існуючої  номінальної вартості;

     2) збільшення вартості акцій;

     3) обміну облігацій на акції  цього емітента.

Типова кореспонденція рахунків з обліку статутного капіталу вказані в таблиці №3. 

     Операції  за кредитом рахунку 40

     «Статутний  капітал»

     Таб.№3

 

Операції  за дебетом рахунку 40 показані в таблиці №4

     «Статутний  капітал»

     Таб. №4

На рахунку 45 ведуть облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом даного рахунку відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Цей рахунок має такі субрахунки: 
— 451 "Вилучені акції"; 
— 452 "Вилучені вклади й паї";  
— 453 "Інший вилучений капітал". 
           Рахунок 46 призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За його дебетом відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — її погашення . 

 

      2.2 Організація обліку та вибір облікової політики на підприємстві

     Формування  ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

     Облікова  політика - це сукупність принципів, методів  і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

     Відповідальність  за організацію бухгалтерського  обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських  операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник  або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники.

     Облікова  політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

     Облікова  політика підприємства висвітлюється  в наказі про облікову політику.

     Наказ про облікову політику містить перелік  всіх пунктів прийнятої на звітний  рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обґрунтування.

     У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої  документації за різними ділянками  облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

     При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, привалювання змісту над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

     Підприємство самостійно визначає облікову політику, розробляє системи і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій.

     Обрана  підприємством облікова політика використовується послідовно від одного звітного року до іншого.

     Згідно  наказу про облікову політику облік  на підприємстві ведеться ручним способом.

 

2.3 Визначення напрямків удосконалення методики та організації обліку і складання звітності

     В умовах жорсткої конкуренції між  підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, яка продукція має найбільший попит, які товари є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх виробництво або придбання. Ефективне вирішення цих питань при великому обсязі інформації оперативного і бухгалтерського обліку.

     Підприємства  будь-якого профілю проходять в своєму розвитку дві стадії. Перша - зростання прибутку, що відбувається в основному через розширення асортименту продукції, збільшення обсягу діяльності. Друга - прибуток зростає головним чином за рахунок покращення механізмів управління і контролю, зниження витрат, прискорення обігу коштів, впровадження ефективних технологій, боротьби за покупця.

     На  першій стадії відбувається швидке збільшення витрат. Зменшити такі витрати можливо  лише тоді, коли є повне уявлення про всі процеси, які відбуваються на підприємстві, тобто за умови добре налагодженої системи оперативного обліку.

     При автоматизації обліку розрізняють  інформаційні системи, призначені для  ведення бухгалтерського обліку і системи, які призначені для  виконання облікових робіт, пов'язаних з оперативним обліком виробництва, зберігання і продажу продукції.

     На  відміну від бухгалтерських програм, які здебільшого забезпечують складання  звітності, системи оперативного та управлінського обліку - це інструмент бізнесу. Проте найбільший ефект  досягається при проведенні комплексної комп'ютеризації бухгалтерського і оперативного, фінансового і управлінського обліку підприємства.

     Кінцевою  метою комплексної автоматизації  є створення інформаційної бази, яка б сприяла прийняттю управлінських  рішень, вибору стратегії на основі аналізу господарської діяльності за різними показниками та досягненню конкурентоспроможності підприємства.

     Застосування  комп'ютерів дозволило автоматизувати робоче місце бухгалтера і підняти  на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює з машиною в діалоговому режимі використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

     Єдність інформаційної бази і повний автоматизований  технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптованість програмного забезпечення до задач користувачів досягається шляхом застосування різних комп'ютерних програм.

     Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи.

     Початковим  етапом облікового процесу є збирання і реєстрація первинних даних  для обробки на комп'ютері.

     На  другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних  носіях: Журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів тощо. Одночасно здійснюється контроль процесу, обробка інформації, записаної в масивах облікових даних.

     Заключним етапом процесу є отримання результатів  за звітний період за запитом користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

     Висока  швидкість роботи електронно-обчислювальних машин зробила можливим швидке перетворення записаної на електронних носіях інформації Журналу господарських операцій в інформацію, що міститься в оборотній відомості та балансі. Це дозволяє суттєво знизити трудомісткість робіт, які виконуються в кінці звітного періоду по складанню балансу. Однак, при складанні звітності виявився ряд особливостей, які окремими вченими були класифіковані як недоліки комп'ютерної форми обліку.

     При комп'ютерній формі обліку оборотна відомість формується на підставі записів  про бухгалтерські операції в Журналі господарських операцій, тому бухгалтер не має проміжних підсумків роботи над нею, які можуть бути необхідними для складання звітності і аналізу діяльності підприємства. В результаті цього єдиний процес бухгалтерської роботи поділився на дві задачі, що вирішуються окремо одна від одної. З однієї сторони, по всіх операціях складається баланс, з іншої сторони, за деякими даними складається звітність.

     В результаті виділення проблеми складання  звітності з єдиного облікового процесу в самостійну задачу зросла імовірність виникнення помилок у звітності. Помилки можуть виникнути, зокрема, внаслідок включення в той чи інший звіт не всіх сум окремих операцій, які повинні бути в ньому враховані.