Ароматизацiя облiку витрат

      Загальновиробничі витрати рослинництва, які відносяться  на ці культури, розподіляються у загальноприйнятому порядку. Після цього визначається собівартість одержаної продукції.

      При калькулюванні собівартості окремих видів продукції рослинництва діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруться всі понесені на вирощування даної культури витрати за мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція враховується лише в том обсязі, який використовується в господарстві. Перелік видів побічне продукції основних сільськогосподарських культур та порядок їх оцінки наведено в таблиці 3. 5.

      Таблиця 3.5.

Порядок оцінки побічної продукції рослинництва

      Для складання калькуляції собівартості продукції рослинництва необхідно  за даними аналітичного обліку визначити  фактичні витрати на продукцію.

      Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається спеціальний розрахунок, в якому використовуються або показники умовної продукції, або затверджені по підприємству ставки питомої ваги собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.

      Після складання звітних (фактичних) калькуляцій планова собівартість продукції коригується до фактичної собівартості, враховуючи продукцію рослинництва на складі, реалізованої і відпущеної на відгодівлю тваринам. 

      3.4. Контроль витрат в рослинництві 

      У підходах до визначення поняття “контроль” ніколи не існувало єдиних поглядів. У літературних джерелах його розглядали або як принципи, або як метод і форму, або як вид діяльності. Не було єдиних поглядів і щодо системи фінансово-господарського контролю. В основному господарський контроль висвітлювався відокремлено від фінансового. Це необґрунтовано порушувало єдність системи.

      Фінансово-господарський контроль – це творчий процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової діяльності, які здійснюються відповідними суб’єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

      Фінансово-господарський  контроль, з одного боку, зосереджує увагу на питаннях економічної ефективності діяльності підприємств, а з іншого – забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових ресурсів і забезпечення збереження коштів підприємства.

      Сутність  фінансово-господарського контролю як однієї з функцій управління визначається системою спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану підприємства як об’єкта контролю з метою визначення обґрунтованості і ефективності управлінських рішень та результатів їх наслідків, виявлення відхилень від установлених критеріїв, усунення негативних ситуацій і попередження недоліків у фінансово-господарській діяльності. У сучасних умовах фінансово-господарський контроль зосереджує увагу на процесах, що пов’язані зі становленням і розвитком ринкової економіки.

      Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного  та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України. У зв’язку з цим зростають потреби удосконалення контрольних функцій на всіх рівнях управління, що відіграє важливу роль в управлінні економікою, особливо в умовах її сучасного трансформування, забезпечуючи господарські суб’єкти та державні органи необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень та досягнення поставлених завдань розвитку економіки країни.

      У системі управління фінансово-господарський  контроль є не надзвичайним заходом, а невід’ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, які пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції та сировини. В умовах ринкової економіки велике значення має своєчасність та результативність контролю. Від цих факторів багато в чому залежить ефективність виробництва і реалізації продукції. Поряд з цим контроль необхідно здійснювати за допомогою різних органів і служб не ізольовано, а системно і комплексно.

      Система попереднього, поточного і подальшого контролю (крім ревізії фінансово-господарської  діяльності, яка здійснюється державною  контрольно-ревізійною службою) створює  окрему його галузь, тобто внутрішньогосподарський  або внутрішній контроль. Він є системою постійного спостереження за ефективністю діяльності підприємств, збереженням і ефективністю використання цінностей і коштів, доцільністю і вірогідністю операцій та процесів. 

      Внутрішній контроль здійснюється безпосередньо на підприємстві відповідними службами, що дає можливість своєчасно виявляти недоліки при здійсненні операцій, вживати заходів щодо їх усунення. У зв’язку з цим внутрішньогосподарський контроль є постійно діючою функцією управління на підприємствах, дієвим засобом сприяння збереженню цінностей і коштів. Він сприяє їх збереженню та економному використанню.

      Контрольні функції спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємств і об’єднань, виявлення і використання внутрішніх резервів і посилення режиму економії, запобігання непродуктивним витратам і втратам, нестачам і розкраданням цінностей.

      Практика  свідчить, що на тих підприємствах, де налагоджені поточний внутрішньогосподарський  контроль, інвентаризаційна діяльність, забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб внутрішньогосподарський контроль здійснювався об’єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на окремих об’єктах підприємства.

      На  конкретному прикладі можна показати періодичність контролю операцій під  час надходження, виробництва і  реалізації продукції і сировини. У цій таблиці 3. 6 визначені джерела інформації, періодичність її формування при надходженні, відвантаженні і реалізації продукції та визначена періодичність здійснення процедур контролю. Зокрема, дані таблиці показують, що в більшості випадків контроль здійснюється під час документального оформлення операцій, а рух готової продукції і сировини на підприємстві контролюється безперервно.

      Оперативність внутрішньогосподарського контролю багато в чому залежить від своєчасності і вірогідності облікової інформації про всі операції, які пов’язані  з рухом продукції і сировини, виробництвом і їх реалізацією, дотриманням відповідних умов зберігання.

      Згідно  з даними таблиці 3. 6 частота формування джерел інформації суттєво впливає на періодичність контролю. Наприклад, за графіками надходження матеріалів у виробництво можна безперервно контролювати ці операції. 
 

      Таблиця 3. 6

Періодичність контролю процесу  заготівель сировини, виробництва і  реалізації продукції

      Контролювати  вірогідність нарядів можна як під  час відпуску продукції, так і  після закінчення цієї операції. Те саме можна сказати і про контроль інших джерел інформації. Але незалежно  від періодичності і частоти  формування інформація майже у всіх випадках контролюється як безперервно, так і періодично. Однією з умов підвищення оперативності контролю є вивчення господарських операцій і процесів під час їх звершення, що потребує постійного спостереження за ними.

      Для підвищення оперативності контролю витрат в рослинництві важливе значення мають правильна організація кількісно-сумового обліку цінностей у місцях зберігання виробничих запасів і продукції, раціональне здійснення операцій під час витрачання матеріалів і надходження продукції, ефективне використання коштів. Для цього необхідно, щоб керівники підрозділів ґрунтовно знали суть і зміст господарських операцій, всебічно аналізували їх та впливали на виконання договорів.

      Для підвищення ефективності контролю необхідно  не тільки забезпечувати його своєчасність, але й повноту всіх операцій і процесів. Це дозволяє стежити за станом і рухом цінностей, своєчасно встановлювати відхилення від виконання договорів постачання. Важливе значення для підвищення оперативності контролю має сигнальна інформація. Для цього її складають не тільки в розрізі окремих господарських операцій, а й окремих її складових частинах з відображенням конкретних причин відхилень. Прикладом можуть бути машинограми відхилення (відхилення під час відпуску продукції та її реалізації покупцям і т. д.).

      Оперативність контролю залежить не тільки від виконання  його функцій головними бухгалтерами, але й іншими працівниками обліку, які витрачають набагато більше часу на виконання контрольних функцій, ніж на ведення обліку. Чим складніші господарські операції і процеси (а це цілком і повністю стосується сфери виробництва і реалізації продукції), тим більше часу доводиться витрачати на здійснення контрольних функцій. Для підвищення оперативності бухгалтерського контролю важливо не тільки щоденно відображати у звітності надходження і видатки продукції, але й слідкувати за її раціональним використанням, дотриманням режиму економії і зміцненням господарської діяльності.

      Оперативність контролю багато в чому залежить від  дієвості обліку операцій у відповідних відділах об’єднань і підрозділів. Такий облік дає можливість систематично контролювати операції надходження і реалізації продукції та сировини. Керівники і спеціалісти структурних підрозділів підприємств іноді контролюють цю діяльність розрізнено, непланомірно і несистематично. Для усунення цих недоліків потрібно складати плани поточного контролю на підприємствах, щоб протягом кожного місяця систематично контролювати господарські операції та процеси. У них дуже важливо передбачати тематичні перевірки виконання прийнятих рішень та інші питання.

      Розподіл  контрольних функцій господарських  операцій між окремими службами і  працівниками підприємства можна простежити за даними, наведеними у таблиці 3. 7.