Ароматизацiя облiку витрат

      Відповідно  до Методичних рекомендацій з організації  та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах  агропромислового комплексу для  обліку витрат виробництва використовуються журнали-ордери:

      – № 10.1 с.-г. - для обліку витрачених запасів у виробництві;

      – № 10.2 с.-г. - для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних відрахувань, а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів;

      – № 10.3 с.-г. - призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

      Облік витрат на виробництво продукції  рослинництва та загальної кількості  одержаної продукції за видами обліковують  наростаючим підсумком з початку  року.

      Відображення  витрат виробництва та виходу продукції рослинництва в обліку наведено у таблиці 3. 2.

Таблиця 3. 2.

Відображення  витрат виробництва та виходу продукції рослинництва в обліку

 

      Аналітичний облік на субрахунку 231 "Рослинництво" ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції.

      Аналітичний облік витрат і виходу продукції  рослинництва ведеться у Виробничому  звіті, який складається за місяць і  наростаючим підсумком з початку  року в розрізі об'єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані Виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості. Підсумки зведеної відомості у розрізі синтетичних рахунків переносяться до Журналу-ордера № 10.3 с.-г., а кредитові обороти з Журналу-ордера - до Головної книги.

      На  підставі даних Виробничих звітів складається  також оборотна відомість по рахунках виробничих витрат, яка передбачає відображення початкового залишку, обороту по дебету і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві. 

      3. 3. Обчислення собівартості  продукції рослинництва 

      Обчислення  собівартості продукції є заключним  етапом бухгалтерського обліку процесу  виробництва. При визначенні собівартості необхідно керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

      Загальна  методика обліку витрат і калькулювання  собівартості продукції рослинництва і тваринництва є аналогічною. Проте рослинництво має певні особливості. У рослинництві виробничі витрати групують окремо по рільництву, овочівництву, луківництву, виробництву сіна, садівництву з виділенням витрат на врожай поточного року і на врожай майбутніх років.

      Об'єктами калькулювання собівартості в рослинництві є основна та супутня продукція.

      Перед розрахунком собівартості продукції  необхідно:

      – перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків;

      – уточнити, чи повністю включені до витрат під врожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва;

      – перевірити повноту оприбуткування продукції.

      При розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості конкретного  виду продукції, важливо визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції.

      Виробничу собівартість продукції рослинництва визначають:

      – зерна, насіння соняшнику – франко-тік (франко-місце зберігання);

      – соломи, сіна – франко-місце зберігання;

      – цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточних цукрових буряків, коренеплодів – франко-поле (франко-місце зберігання);

      – плодів, ягід винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого ґрунту – франко-пункт приймання (зберігання);

      – соломки та трести льону – франко-пункт зберігання чи переробки (на підприємстві);

      – насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур - франко-пункт зберігання;

      – зеленої маси на корм – франко-місце споживання;

      – зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул - франко-місце силосування, стажування, виробництва борошна, гранул.

      У рослинництві необхідно дотримуватися  встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції. Це викликано тим, що окремі її види, отримані від одних виробництв, можуть бути використані в інших виробництвах цієї ж галузі. Через це в кінці року розрахунок собівартості продукції виконують у наступній послідовності:

      – розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утримання основних засобів;

      – визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційні різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;

      – розподіляють загальні витрати на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів і на утримання полезахисних смуг;

      – списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

      – списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;

      – розподіляють бригадні, фермерські, цехові витрати;

      – визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку;

      – визначають собівартість продукції рослинництва;

      – визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції:

      – розподіляються витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);

      – визначається собівартість продукції тваринництва;

      – визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;

      – визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв.

      Слід  відзначити, що побічна продукція не калькулюється. Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи з розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

      Залежно від конкретних умов виробництва, структури  управління, системи оплати праці  облік витрат сільськогосподарського підприємства може здійснюватись в  цілому за виробничими підрозділами без деталізації на окремі об'єкти (культури, види і групи тварин та птиці, види виробництв). У результаті перед початком визначення собівартості у дебет аналітичного рахунка буде відображена загальна сума виробничих витрат підрозділу за калькуляційними статтями, а в кредиті - кількість отриманої основної, супутньої і побічної продукції конкретних найменувань в оцінці за плановою собівартістю. Фактичні витрати підрозділу розподіляються між окремими культурами, видами і групами тварин та птиці пропорційно плановим витратам, а за їх відсутності - нормативним витратам згідно з технологічними картами або нормативами.

      Наприклад, виробничий підрозділ вирощував три культури: озима пшениця, соняшник на зерно і картоплю. Фактичні витрати виробничого підрозділу за статтями та планові (нормативні) витрати на вирощування перелічених вище культур наведено у таблиці 3. 3.

      Таблиця 3. 3.

Витрати виробничого підрозділу, грн.

 

      Для розподілу витрат за вирощуваними культурами коефіцієнт розподілу витрат за статтями розраховують діленням суми фактичних витрат за кожною статтею на відповідну суму планових (нормативних) основних витрат:

      – відпрацьовані люд.-год. - 0,8137 (10310 : 12670);

      – витрати на оплату праці - 1,2300 (14120 : 11480);

      – насіння та посадковий матеріал - 1,0777 (7420 : 6885);

      – паливо та мастильні матеріали - 0,7467 (7620 : 10205);

      – добрива - 0,8122 (6010 : 7400);

      – роботи та послуги - 2,0106 (3800 : 1890);

      – витрати на ремонт необоротних активів - 0,5170 (3500 : 6770);

      – інші витрати - 1,0912 (2500 : 2291).

      Помноживши планову (нормативну) суму основних витрат за статтями на відповідний коефіцієнт, встановлюють суму фактичних витрат за цією статтею. За озимою пшеницею розмір фактичних витрат складе:

      – відпрацьовані люд.-год. - 2441 грн. (3000 х 0,8137);

      – витрати на оплату праці - 4317 грн. (3510 х 1,2300);

      – насіння та посадковий матеріал - 3244 грн. (ЗОЮ х 1,0777);

      – паливо та мастильні матеріали - 2244 грн. (3005 х 0,7467);

      – добрива - 2437 грн. (3000 х 0,8122);

      – роботи та послуги - 1066 грн. (530 х 2,0106);

      – витрати на ремонт необоротних активів - 1194 грн. (2310 х 0,5170);

      – інші витрати - 982 грн. (900 х 1,0912).

      Аналогічно  визначається розмір статей фактичних  витрат по соняшнику на зерно та картоплі.

      Розраховану таким чином суму фактичних виробничих витрат за культурами наведено у таблиці 14.4.

      Таблиця 3. 4.

Розподіл  фактичних виробничих витрат за культурами, що вирощуються у  виробничому підрозділі, грн.