Кримінально-процесуальне доказування

Міністерство  освіти і науки  України

Національний  транспортний університет

Кафедра транспортного права  та логістики 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

Кримінальний  процес 

на тему: 

«Кримінально-процесуальне доказування» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка групи ТП-ІІІ-1

Баршадська  Ю.К. 

Перевірив:

Гашицький Олександр Васильович  

Оцінка_______________ 
 
 
 
 
 

Київ,2010

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………..c.3 

Розділ 1. Загальна характеристика доказування в кримінальному процесі...c.5

1.1. Поняття та значення кримінально-процесуального доказування ………c.5

1.2. Предмет та межі доказування в кримінальному процесі………………...c.7

1.3. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування…………………...c.12

1.4. Зміст доказування…………………………………………………………c.13

1.5. Встановлення об’єктивної істини – мета доказування…………………c.15

1.6. Елементи доказування в кримінальному процесі……………………….c.16 

Розділ 2. Особливості процесу доказування в кримінальному процесі……c.19

2.1. Поняття доказів в кримінальному процесі………………………………c.19

2.1.1. Класифікація доказів……………………………………………………c.21

2.1.2. Основні положення оцінки доказів…………………………………….c.23

2.1.3. Показання свідка в кримінальному процесі, їх перевірка та оцінка…c.25

2.1.4. Предмет показань потерпілого. Особливості їх оцінки………………c.28

2.1.5. Показання підозрюваного і обвинуваченого в кримінальному процесі. Особливості їх перевірки……………………………………………………...c.29

2.1.6. Висновки експерта, речові докази як джерела доказів……………….c.31

2.2. Загальні особливості доказування для стадіях кримінального процесу………………………………………………………………………….c.34

2.3. Кримінально-процесуальна преюдиція в процесі доказування в кримінальних справах…………………………………………………………c.35 

Розділ 3. Перспективи формування стандартів доказування в сучасному кримінальному процесі України………………………………………….…c.40

     

Висновки………………………………………………………………………c.44 

Список  літератури……………………………………………………………c.47 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

   В Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність  і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю. На забезпечення реалізації цього положення Основного Закону України спрямована діяльність правоохоронних органів та органів судової влади в державі. Охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб є одним із завдань кримінального судочинства виконання якого досягається через реалізацію інших – шляхом швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винуватих та забезпечення правильного застосування Закону.

   Розкриття і розслідування злочинів, розгляд і вирішення кримінальних справ – це сфера кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Основний зміст кримінально-процесуальної діяльності складає робота з доказами: їх формування (збирання), перевірка, оцінка, прийняття рішення і його обґрунтування.

   На всіх етапах розвитку юриспруденції доказам та доказуванню приділялася значна роль. Дана проблема досліджувалася минулими і сучасними вітчизняними та зарубіжними процесуалістами. Однак сучасний кримінально-процесуальний кодекс України має чималу кількість прогалин. Зокрема у ньому не міститься самого визначення поняття доказування, через що у науковців існують різні точки зору щодо цього. Немає визначення джерел доказів, що призвело до того, що в кримінально-процесуальній літературі немає згоди з приводу того, що вважати доказом, а що його джерелом і чи є взагалі різниця між цими двома поняттями. Крім того, практика показує, що органи, які проводять досудове розслідування не завжди дотримуються вимог законності при виконанні своїх обов'язків.

   Саме тому, актуальність теми дослідження обумовлюється як важливістю  найбільш  повного  вирішення питання кримінально-процесуального доказування  на  законодавчому,  науковому та практичному рівнях, так і необхідністю переосмислення різних аспектів доказування в  період  реформування  кримінально-процесуального  законодавства  та  прийняття нового  КПК  України,  які  будуть супроводжуватися  переоцінкою  концептуальних  положень  науки кримінального  процесу -  цілей,  принципів,  стадій,  кримінально-процесуальних інститутів,  отже,  самої сутності  та  характеру кримінального судочинства.

   Мета даної роботи полягає  в з'ясуванні сутності процесу  доказування та основних проблем  у цій сфері, розгляді основних  понять, що стосуються даного питання.

   Завданням є аналіз тих чи  інших позицій та виведення  на їх основі найбільш об'єктивного  і якомога ближчого до істини  положення з приводу різних  питань, що стосуються доказів  та доказування в кримінальному  процесі. Наукова розробка проблем теорії доказів була і залишається досить актуальною. Про це свідчить активна цілеспрямована робота по дослідженню як самої теорії в цілому, так і окремих її інститутів.

   Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері кримінально-процесуального доказування як одного з видів пізнавальної діяльності.

   Предметом дослідження є кримінально-процесуальні засоби доказування, норми доказового права та інше законодавство України, система наукових поглядів та розробок з досліджуваних проблем, слідча та судова практика застосування кримінально-процесуального законодавства України в ході доказування у кримінальних справах.

   Проблеми доказування досліджувались багатьма вченими, оскільки доказування має місце на всіх стадіях кримінального судочинства, воно так чи інакше пов’язано з усіма його інститутами. Завдяки зусиллям науковців теорія кримінально-процесуальних доказів збагатилась дослідженнями, які сприяли покращенню практики кримінального судочинства та вдосконаленню діючого законодавства. В той же час слід констатувати, що на сьогоднішній день ряд проблем, які стосуються теорії судових доказів у кримінальному процесі, є недостатньо розробленими, а частина питань так і залишились дискусійними. До числа спірних відносяться питання доказів і доказування, предмета і суб’єктів доказування тощо. Крім того, реалізація Концепції судово-правової реформи в Україні, орієнтація на європейські стандарти в судочинстві, розробка і прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України вимагають переосмислення суті і завдань окремих кримінально-процесуальних інститутів, в тому числі й положень доказового права.

   Саме тому, доцільно розглянути різні точки зору науковців щодо доказів та доказування в кримінальному процесі, а також визначити подальші можливі перспективи розвитку у даній сфері.

   Науково-теоретичним підгрунтям для даної роботи стали: Кримінально-процесуальний кодекс України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, підручники, що стосується даного питання, наукові статті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Загальна характеристика доказування в кримінальному процесі

1.1. Поняття та значення кримінально-процесуального доказування 

   Успішне здійснення завдань кримінального  судочинства вимагає щоб у  кожній розглянутій судом справі було винесено законний й обґрунтований вирок.

   Щоб у цьому вироку було  дано правильну і таку, що відповідає  об’єктивній дійсності відповідь  на питання про те  чи було вчинено злочин і який саме, які його наслідки, ким він вчинений, який ступінь тяжкості злочину, а також на інші питання, що мають значення для правильного вирішення справи.

   Кримінально-процесуальне доказування  слід розглядати в двох аспектах:

1. Доказування як дослідження фактичних обставин справи, тобто діяльність відповідних державних органів і учасників процесу по збиранню (формуванню), перевірці і оцінці документів.
2. Доказування як логічне обґрунтування певного тезису, твердження, (обвинувального чи оправдального) висновку по справі.

   Кримінально-процесуальне доказування  – єдність практичних дій і думок суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, його елементами є збирання (формування) перевірка і оцінка документів та їх джерел.

   Отже, кримінально-процесуальне доказування – це діяльність суб’єктів кримінального процесу по збиранню (оформленню), перевірці і оцінці документів та їх процесуальних джерел, а також по формуванню на цій основі певного тезису (обвинувального чи виправдального) і наведенню аргументів для його обґрунтування.[8,C.155]

   Збирання документів – це діяльність суб’єктів доказування в межах їх повноважень, процесуальних дій направлених на виявлення, витребування, отримання і закріплення у встановленому законом порядку доказів.

   Способи:

• провадження слідчих дій;
• витребування предметів і доказів;
• вимога проведення ревізій;
• пред’явлення доказів учасникам процесу та іншими особами.[10,C.272]

   Закон зобов’язує осіб які ведуть процес проводити всебічну об’єктивну перевірку всіх зібраних по справі доказів.

   Жоден доказ, яким би він переконливим не був не може бути покладений в основу висновків по справі без перевірки. Перевірці підлягає як зміст доказу, так і джерела.

   Перевірка доказів проводиться шляхом аналізу змісту кожного доказу, його співставлення з іншими доказами які є в справі, проведення нових і повторних слідчих дій.

   Оцінка доказів – це розумова діяльність суб’єктів кримінального процесу яка має за мету визначення належності, відносності, достовірності кожного доказу і достовірності їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

   Обов’язок доказування обставин скоєного злочину покладається на особу яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суд, суддю. Крім вказаних суб’єктів в процесі доказування можуть брати участь: підозрювані, обвинувачені, їх захисник, потерпілий, цивільний позивач і відповідач та їх представники.

Отже, як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються процесуальні рішення. Цим зумовлюється те, що доказування має найбільшу питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких вони залучають до цієї діяльності, а також те, що нормативне регулювання й теоретичне дослідження проблем доказування посідає чільне місце в кримінально-процесуальному праві, найважливішою складовою якого є доказове право, і в науці кримінального процесу, де провідну роль відіграє теорія доказів (її ще називають ученням про докази).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

1.2. Предмет та межі доказування в кримінальному процесі