Круъзний туризм

Круїзний  флот сьогодні нараховує понад 162 круїзних кораблі різних типів і розмірів більш як на 130 297 місць (Додаток 9). Круїзні  судна сертифікуються за 6 категоріями (зірками). До категорії 6* (супер-люкс) належить всього 4 судна в світі. Вартість круїзу даного класу – 8-10 тис. дол. США за тиждень. Розміщення лише в апартаментах. У вартість входить все (включаючи чайові). Судна такого класу розраховані на 200 пасажирів і 150 членів екіпажу. Харчування лише індивідуальне з урахуванням конкретних запитів, звичок і традицій. Тут реалізується елітний клубний відпочинок, де немає категорії пасажирів, а є термін – гості.

Новий круїзний теплохід Crown Prince, спроектований італійським архітектором Рейцо Ріано важить 70 т, здатен перевозити 1596 пасажирів і коштує 200 млн. дол. США. Його форма нагадує голову дельфіна, над передньою части пою палуби, за розмірами більшу ніж два футбольних поля, піднімається, так званий, «Купол» – розважальний комплекс загальною площею 364 кв.м, де розміщені танцювальна зала, казино, бар, кімната відпочинку з вікнами для огляду.

Компанія  Radion Hotel International вийшла па круїзний ринок, збудувавши величезний катамаран, який приймає 354 пасажирів. Будівництво такого лайнера, який отримав назву Radion Diamond (Перлина Радіссон) коштувало 125 млн. дол. (1992 p.). Перебування на ньому коштує близько 600 доларів за добу і його справедливо вважають одним з найдорожчих в круїзній індустрії.

Сьогодні  в світі нараховується понад 60 круїзних компаній, найкрупнішими з  яких є «Карнівел груп», «Холлапд Америк лайп», «Клостер Клуз лтд», «Ройал Каррібієн круз лайн», «Пі енд оу» та інші. Основними компаніями є європейські: англійські, грецькі,, італійські, норвезькі, датські. Російські компанії проникли на круїзний ринок, пропонуючи нижчі ціни, ніж європейські та американські фірми.

Основним  районом круїзів в світі є  Північна Америка, включаючи Карибський басейн (близько 75% всього світового  ринку круїзів), інші 25% майже наполовину поділяються між Європою та іншими регіонами.

Найбільш  популярними маршрутами на світовому  ринку круїзного туризму є:

– по Карибському морю (Гренада, Антильські острови, Вірджинські острови – в зимовий період);

– по Середземному морю (травень-жовтень);

– по Балтійському морю і навколо Скандинавії (травень-серпень);

– на Далекому Сході, в Індійському океані (до Антарктиди), навколо Австралії, Аляски.

Круїзи  поєднують морський та береговий  відпочинок, в т.ч. екскурсії. Пасажири морських круїзних суден не користуються послугами готелів і ресторанів і вважаються екскурсантами з  особливим імміграційним паспортним режимом. В більшості випадків для  країн транзиту, де пасажири виходять на берег, віза не вимагається, однак  строк їх перебування, як правило, не перевищує 72 години.

Всі круїзи пропонують гнучкі ціни, знижки для  туристів (поза сезоном, завчасне бронювання подорожі, повторне звернення тощо). Основними факторами, які впливають  на ціну, є тривалість круїзу, сезон, розміщення та розмір каюти, оснащення  корабля, відпочинкові програми. На багатьох кораблях співвідношення клієнтів та обслуговуючого персоналу становить 1:2.

За період з 1970 до 2010 pp. цей ринок збільшився більш ніж в 10 разів. Однак, слід враховувати, що круїзні кораблі мають найвищі оперативні видатки в індустрії туризму. Щоб покрити витрати, кораблі мають мати завантаження не менше 80-90%, авіалінії – 60-65%, готелі 50-60%. Тому круїзні послуги залишаються одними з найдорожчих в сфері туристичного обслуговування. Наприклад, вартість перебування коливається від 195 дол. за добу на теплоході компанії Carnival Cruie Line, до 600 на Diamond Radion. Певну специфіку має і сегментація ринку круїзів:

Масовий ринок – люди з доходами від 2000 до 39 000 дол. на рік, для яких межею  витрат на добу на особу є 125-200 дол.

Середній  ринок – люди з доходом від 40 000 до 59 000 дол. на рік, які розраховують на 200-350 дол. на добу. Це найбільший сегмент  рийку, який обслуговують кораблі місткістю  до 1000 пасажирів.

Елітарний ринок – люди з доходом більше 60 000 дол. на рік, які можуть собі дозволити  витратити більше 350 дол. на добу. Цей  сегмент обслуговують судна місткістю  до 700 пасажирів з підвищеним рівнем комфорту і високоякісним обслуговуванням.

У Європі і Західному Середземномор’ї круїзний сезон починається на початку березня і закінчується в червні – серпні. Найбільш популярні і регулярно включаються в круїзні маршрути: в Іспанії – Севілья, Пальма де Мальорка, Барселона, у Франції – Канни, Монте-Карло, Аяччо, Ніцца, у Португалії – Лісабон, в Італії – Флоренція, Сорренто, Портофіно, Венеція, Рим, в Греції – Корфу, Пірей, Афіни. Більшість круїзів – це змішані авіа-морські круїзи, хоча грецькі оператори пропонують велике число і так званих перерваних круїзів – з частковим проживанням в береговому готелі [36].

Карибський  басейн – це найбільш популярний круїзний регіон, на який припадає близько 75% всього світового морського туризму. Круїзний сезон тут триває цілий рік, причому пік перевезень припадає на грудень – березень, а деякий спад (до 50%) – на травень – вересень.

Кажуть, що туризм тут тримається на п’яти опорах: сонце, небо, море, пісок і магазини безмитної торгівлі. Постійному притоку пасажирів сприяє також близькість США з їх величезними і справді невичерпними можливостями з поставки пасажирів. Усього в регіоні працюють 37 компаній, які експлуатують 47 суден, що виконують немислиму кількість круїзів – понад 3 тис. на рік.

Великою популярністю користуються дешеві 7-денні (29%) і 1 – 2-денні (23%) круїзи: на Бермудські острови, Східне узбережжя США, в  мексиканські порти. Круїзний центр  басейну і всього світового круїзного  ринку – порт Майамі. Порт Еверглейдс займає друге місце в регіоні. З-за насиченості круїзними суднами тут вже з’являються труднощі в обслуговуванні круїзних суден (перевантаження портів), оператори прагнуть перетворити свої судна в плавучі курорти, а деякі навіть купують або беруть в оренду невеликі острови і створюють на них свої власні зони відпочинку.

З портів Панами і Західного узбережжя  Мексики працюють 19 суден загальною  пасажиромісткістю більше 14 тис. місць. Виконується більше 320 круїзів тривалістю від 3 до 23 діб. Гавайї представляють привабливий регіон, проте на розвитку круїзів позначається їх віддаленість. Тут працюють лише 3 судна на 2220 місць, які, щоправда, виконують 150 рейсів по 7 діб [13].

У регіоні  Австралії та Нової Зеландії найбільш важливий порт – Сідней, звідки починаються  круїзи в Полінезію, Меланезію і  на південні острови Тихого океану. Тут працюють лише три судна пасажиромісткістю 2,5 тис. місць. Вони виконують понад 40 круїзів тривалістю 14 – 43 діб. Кількість пасажирів складає близько 75 тис. чоловік, які на відпочинок витрачають 67 млн. доларів на рік.

З огляду на географічну віддаленість Австралії  та пов’язані з цим витрати  по підгонці судна або з доставки пасажирів, оператори спрямовують  туди, як правило, старий, повністю амортизований  тоннаж, оскільки беззбиткову роботу нового судна забезпечити тут значно важче, ніж в інших регіонах. Проте останнім часом Австралія привертає увагу японців, які мають намір мати на цьому ринку кілька суден [39].

Природні  умови Південно-Східної Азії, тропічні пляжі, цікаві історичні об’єкти  – ідеальні компоненти для розвитку тут морського туризму. Однак  віддаленість регіону є причиною того, що тут до останнього часу не було розвинутої інфраструктури морського  туризму. Проте сьогодні робляться  енергійні кроки з перетворення теплих вод регіону з його численними архіпелагами та островами в «Круїзний  рай» і розвиток конкурентного Карибському  та Середземноморському басейнам круїзного  регіону.

Популярність  тривалих круїзів підвищилася з  появою відповідних авіарейсів. Зростає  попит на відвідання островів, розташованих в Індійському океані, в тому числі  Мадагаскару, Сейшел, Реюньйону і Маврикія (основний порт навантаження – Момбаса в Кенії). Все більшу активність проявляє Сінгапур, який намагається створити собі імідж центрального елемента круїзів; чималий інтерес представляють і портові міста, розташовані уздовж узбережжя Індії, Гонконг та екзотична Індонезія [30].

У певної частини туристів користується популярністю тур «icebreaking safari» – круїз на криголамному судні в Арктику або Антарктику за Полярне коло з проходом через льоди. Відомі й досить поширені круїзи в Антарктику з висадкою туристів на Південний материк і острови. Такі круїзи організовуються фірмою «Exodus» з південного Аргентинського порту «Ushuania» до прилеглих районів Антарктиди з відвідуванням ряду островів (Галапагоських, Фолклендських, Південної Георгії, островів Короля Георга, Лівінгстона та інших) і частини льодового материка, що знаходиться на північ від Південного Полярного кола [36]. Це найбільш доступна за умовами плавання частина морських просторів в антарктичних водах. Для плавання використовується російське науково-дослідне судно льодового класу «Академік Іоффе» (6050 тонн водотоннажністю, 53 чоловіка команда, 100 пасажирів). Судно спеціально дообладнане для туристичних цілей, пасажирам надаються комфортабельні каюти. Туристи невеликими групами по 12–15 чоловік на потужних надувних човнах з моторами здійснюють висадку на узбережжя островів, крижаний припай та айсберги. Вартість антарктичного круїзу складає від 2500 до 7000 фунтів стерлінгів. Періоди проведення експедицій з листопада по травень щороку. Тривалість круїзів від 10 до 40 днів в залежності від маршруту. Круїз супроводжують досвідчені полярники-вчені, провідники, фотограф, що мають тривалий досвід роботи в Антарктиді і плавання в цьому районі. Туристи можуть побачити живих пінгвінів, морських левів, кашалотів та інших екзотичних морських тварин у природному середовищі, характерному для цього поясу, величезні айсберги, гарні панорами льодового континенту. Бронювання місць на льодові круїзи здійснюється майже за рік і більше [44].

Не менш екзотичними є круїзи до Ісландії і районів Гренландії та приполярні райони Північної Канади. Ці круїзи також здійснюються фірмою «Exodus» на російському судні «Академік Іоффе», яке по зміні сезону залишає антарктичні води і здійснює круїзи в арктичних водах, приймаючи туристів у Единбурзі у Великобританії, слідує через Фарерські острови до берегів Ісландії. Туристи відвідують Рейк’явік і інші північні порти острова, і далі шлях лежить до Гренландії в Кангерлуссуак. Окремі маршрути передбачають відвідання Гудзонової затоки. Туристи пробують свої сили в каякінзі, спостерігають зародження айсбергів, здійснюють висадку на острови.

У Фінляндії  на зимовий туристський сезон  пропонується оригінальний маршрут  з відвідуванням Рівного –  батьківщини Санта-Клауса і потім дводенний круїз на криголамному судні «Sampo» з порту Кемі на півночі Ботнічної затоки за Полярним колом з виходом туристів на лід, зануренням під лід для любителів підводного плавання. Тим, хто не хоче зануритися під воду, надається можливість поплавати в крижаній воді в спеціальному гідрокостюмі. Ці тури організовує фінська компанія «Long Tour Ltd» [36].

І все  ж організатори круїзів як і раніше віддають перевагу Середземному та Карибському  морям. У цих напрямках відправляється більше 60% всіх круїзних лайнерів (10% припадає на Скандинавію та Балтію). Як правило, ці маршрути мають сезонний характер, тому судноплавним компаніям доводиться ганяти свої кораблі з однієї частини  світу в іншу, щоб скористатися періодами максимального попиту. Подібні пересування називаються  позиційним плаванням, причому вони теж можуть бути як круїзними, так  і рейсовими (коли мова йде про  трансатлантичні маршрути). У Балтійські і Скандинавські круїзи можна  відправитися в період, коли в Північній  півкулі наступає розпал літнього сезону, причому поїздки на мис Нордкап припадають на липень, коли починаються білі ночі. У цей період туристів відправляють і на Аляску, популярність якої значно зросла, особливо серед північноамериканців, після того, як середземноморський регіон потрапив у смугу політичної нестабільності. Американці взагалі не люблять їздити за кордон і воліють подорожувати у своїх внутрішніх водах або в крайньому випадку десь поблизу. Саме тому на борту судна домінує американська культура, функціонують долари, а громадянам США не потрібно брати з собою паспортів, що дуже важливо, тому що абсолютна більшість населення країни їх просто не має [45].

Близькістю  до Американського континенту пояснюється  і високий попит на круїзи по Карибському  морю, тим більше, що завдяки кліматичним  умовам він не залежить від пори року, хоча взимку погода тут більш  підходяща. Порти Флориди (Лодердейл) і Майамі (Еверглейдс і Канаверел) стали найбільшими базами для круїзних лайнерів (один тільки порт Канаверел щорічно приймає понад 2 млн. пасажирів). Європейці настільки полюбили ці маршрути, що літають до Флориди чартерними рейсами і вже звідси відправляються в плавання [36].

Завдяки відповідним авіарейсам все більше європейців робить вибір на користь  круїзів. Організатори доставляють  туристів чартерними рейсами в базовий  порт, де вони або відразу потрапляють  на борт корабля, або проводять пару днів на місцевому курорті. Подібна система позбавляє мандрівників від проблем, пов’язаних з поганою погодою і штормами (наприклад, перетин Біскайської затоки (північ Іспанії) може перетворитися на досить неприємну пригоду в будь-який час року), і дозволяє їм насолоджуватися теплом і сонцем з першого дня відпочинку. Хоча на перших порах любителі круїзів, особливо старшого віку, не сприймали подібного нововведення, воно припало до душі молоді, яка вже встигла оцінити красу морських подорожей. В останні роки спостерігається сплеск активності і в Великобританії. Такі компанії, як «Cunard», «Fred Olsen» та місцеві туроператори відправляють все більше туристів з портів Великобританії (у 2008 році для п’ятьох з десяти британців плавання почалося і закінчилося саме на батьківщині) [2].