Дослідження показників якості при виробництві меблів

а) доцільність параметрів;

б) раціональність використаних форм;

в) місткість сховища;

г) зручність зберігання та доступу до речей;

д) компактність сховищ.

Ергономічні вимоги включають відповідність меблів антропометричним, фізіологічним, гігієнічним і психологічним особливостям людини [12].

Рівень виробничого виконання об’єднує комплекс технічних вимог і властивостей, передбачених нормативною документацією (ДСТУ 19917-93, ДСТУ 16371-84). Це показники якості вихідних матеріалів, механічної обробки поверхні, точність розкрою деревинних матеріалів, з’єднання елементів меблів, облицювання і обробки поверхні м’яких елементів меблів, забезпечення надійності роботи розсувних і рухомих елементів і т.д.

Гігієнічні властивості регламентують виділення токсичних сполук з тим, щоб вони не перевищували максимально допустимої концентрації їх в повітрі жилих приміщень.

Властивості надійності, довговічності і ремонтопридатності характеризується тим, що меблі – це предмет тривалого використання, тому вони повинні бути міцними та „витривалими”. Можливість ремонту меблів залежить від конструкції деталей меблів і способів їх сполучення [9].

Отже, загальна систематизація властивостей, що визначають якість м’яких меблів наводиться у рис. 1.2 [11].

Рис. 1.2. Якість м’яких меблів. 

1.3. Аналіз нормативних документів, що регламентують якість м’яких меблів.

Сьогодні небезпідставно можна стверджувати, що роль і значення якості постійно зростає під впливом потреб людини і розвитком технологій виробництва. Проблема якості є найважливішим фактором підвищення рівня життя, екологічної, економічної і соціальної безпеки країни. Ми часто згадуємо об’єктивні (конструкція виробу, технічний рівень виробничої бази, сировина, контроль і проведення випробувань) і суб’єктивні (рівень освіти, професійна майстерність, особиста зацікавленість і психологічний стан) фактори, що безпосередньо впливають на якість. Але дефект у виробі часто-густо може носити також і суто органічний характер, якщо він визначається помилкою, що була допущена в технічній документації. В такому випадку виробництво приречене на виготовлення дефектної продукції. Для вилучення такого роду помилки необхідний ретельний контроль документації, і в першу чергу проектно-конструкторської та технологічної.

Для цього треба передбачити традиційні уявлення про проектування як виключно творчу діяльність. Фахівці стверджують, що сама природа дослідже-

ння або проектування несе пошуковий, творчий характер і дає виконавцю право на помилку. Але до того ж, розвиток науково-технічного прогресу давно вже призвів до індустріалізації методів проектування. Спеціалізація виконавців, диференціація та масовість проектних та технічних документів, стандартизація та уніфікація деталей, залучення типових технічних і технологічних рішень – все це в сукупності дозволяє сформулювати поняття дефекту в процесі проектування і розробки нормативної документації та відокремити його від творчої, пошукової помилки. Дефектом вважається помилка, допущена в процесі використання загальноприйнятих правил, норм та методів проектування або розробки нормативної документації.

Технологія виробництва м’яких меблів також не є виключенням. Тому сьогодні головним інструментом забезпечення якості є нормативні документи, які чітко регламентують технічні вимоги як до готових меблевих виробів, так і до сировини, матеріалів та експериментальних досліджень показників якості м’яких меблів. Доцільно дослідити головні нормативні документи, затверджені Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, що діють в галузі виробництва м’яких меблів.

Отже, державний стандарт ДСТУ EN 1951:2008 „ Меблі побутові . Ліжка та матраци . методи випробовувань для визначення функціональних  характеристик” базовим нормативним документом на якй спирається технология виробництва м’яких меблів України. Поширюються вони на всі види меблів ,охоплює також оббивковий матеріал, матраци, конторські  меблі,шкільні меблі тощо . Наведемо головні положення вищезазначених стандартів.

Функціональні розміри виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ 1023-1:2007, ДСТУ 1972-1:2004, ДСТУ 1094:2009. Функціональні розміри виробів, не встановлені відповідними стандартами, повинні бути вказані у технічній документації на ці вироби.

До сировинних матеріалів  та елементів конструкції виробів висуваються наступні вимоги:

- вологість деталей з деревини та деревинних матеріалів, міцність клеєного з'єднання, норми дефектів деревини для поверхонь, що підлягають облицюванню, визначається за ДСТУ 2265;

- на лицьових поверхнях деревини допускається наявність сучків, якщо це не знижує міцність виробу та передбачено технічною документацією на виріб (ДСТУ 1725: 2008);

- у шипових з'єднаннях і деталях площею поперечного перерізу менше 20х30мм, що несуть силові навантаження не допускаються жодні дефекти деревини;

- рекомендується, щоб розміри червоточин, гаманців та пробок для їх обробки в деталях з масивної деревини не перевищували 1/3 ширини або товщини деталі. Сучки в деталях допускаються розміром не більше 10 мм;

- сучки розміром більше 15 мм на деталях, призначених для облицювання або непрозорої обробки, повинні бути заховані вставками або пробками (вставки і пробки повинні виготовлятися з деревини тієї ж породи та мати однаковий напрям волокон);

- у виробах на лицьових поверхнях не рекомендується більше двох виправлень, що мають чітко відповідати кольору і текстурі основного матеріалу;

- на лицьових поверхнях, оброблених декоративним матеріалом виправлення не допускаються;

- при облицюванні деталей волокна деревини облицювання повинні бути розташовані під кутом 45-90° по відношенню до волокон деревини основи;

- спинка та сидіння меблів для сидіння і лежання можуть бути м'якими та жорсткими (до жорстких елементів меблів для сидіння і лежання відносяться елементи без настилу або з настилом товщиною до 10 мм включно). М'які елементи можуть бути відповідно 0, І, ІІ, ІІІ та ІV категорії м'якості   ;

- у м’яких елементах меблів у якості настилів повинні застосовуватися еластичні рулонні і пластові матеріали;

- не допускається формувати настильний шар із матеріалу типу деревинної стружки або крихіток еластичного пінополеуретану;

- м’які елементи, що облицьовані тканиною і сформовані з піно-резини або кількох видів настильний матеріалів, де верхнім шаром є піно-резина, повинні мати додатковий настильний шар товщиною не менше 3мм з рулонного пластового матеріалу типу ватину. Застосування додаткового настильного шару з синтетичних матеріалів не допускається;

- м'які елементи на основі пружинного блоку при експлуатації не повинні створювати шуму, луску чи скрипу;

- на жорстку основу під пружинні блоки повинен прокладатися шар ватину, вати лену за або іншого рулонного матеріалу товщиною не менше 5 мм;

- облицювальний матеріал м'яких елементів повинен бути закріплений із дотриманням симетрії малюнка, без зморшок і перекосів (зморшки, що зникають після зняття навантаження не враховуються);

- у виробах, основа яких виготовлена із деревини, облицювальний матеріал необхідно прикріплювати скобами або клеєм;

- фурнітура, що знаходиться на поверхні елементів конструкції виробу повинна бути без заву-син , а ребра механізмів трансформації повинні бути притупленими;

- не припускається наявність швів на лицьовій поверхні облицювального матеріалу, крім випадків, коли шов передбачений художнім вирішенням виробу;

- конструкція виробів з відділеннями для зберігання постільної білизни повинна забезпечувати вільний доступ до них та провітрювання.

- елементи виробу, що підлягають трансформації, висуванню повинні мати вільний хід без перекосів;

- ребра виробів, з якими в процесі експлуатації стикається людина, повинні бути пом'якшені;

- граничні відхилення від габаритних розмірів виробів не повинні перевищувати ±5мм;

- показники міцності, стійкості, статичної міцності спинки, підлокітників та інших деталей меблів для сидіння та лежання повинні відповідати технічним умовам на даний вид виробу;

- синтетичні матеріали, що використовуються для виготовлення меблів повинні бути дозволені до застосування органами санітарно-епідеміологічного нагляду України;

- при виготовленні виробів не припускається використовувати клейові матеріали, які спричиняють змінення кольору поверхні із захисно-декоративним покриттям;

- не допускається використання у виробництві деталей з деревинно- стружкових плит, які не мають облицювального декоративного покриття, окрім у місцях конструкції з невидимими з’єднаннями;

- синтетичні матеріали і матеріали,  виготовлені шляхом повторної переробки, що використовуються у виробництві меблів, повинні бути дозволені до застосування органами сан епідерм контролю;

- спосіб нанесення маркування повинен забезпечувати його збереження протягом усього терміну експлуатації виробу;

- вироби, до яких не можна прикріпити паперові ярлики повинні мати тканинні ярлики.

Показники міцності виробів повинні відповідати вимогам:

стійкість (під дією двох вантажів масою 60 кг.  в напрямку  вперед і назад – не менш як 15,0 Н, вбік – не менш як 15,0 Н);

статистична міцність навісних боковин (при навантаженні 80,0 Н кількість циклів навантажувань – 10);

міцність ніжок у поперечному і повздовжньому навантаженнях (при навантаженні 40,0 Н кількість циклів навантажувань – 10);

довговічність (сидіння 5000 циклів, спинки 5000 циклів, боковинки 3000 циклів, спального місця 3000 циклів, при цьому залишкова деформація виробів не більше 10%);

ударна міцність сидіння або спального місця (висота падіння вантажу – 140 мм при 10 циклах випробувань);

міцність основи сховища для постільної білизни (не менше, як 40 даН)).

Приймання м’яких меблів здійснюється партіями. Партією вважається певна кількість виробів одного найменування та артикула, що оформлена одним документом. Перевіряють зовнішній вигляд, якість обробки деталей, трансформацію рухомих елементів, якість збирання кожного виробу.

Розміри меблів та (або) деталей необхідно перевіряти універсальними вимірювальними приладами. Застосування матеріалів у виробництві меблів, вимоги до основи та формуванню м’яких елементів перевіряють за технічною документацією на виріб. Зовнішній вигляд, якість збирання та вимоги до фурнітури повинні перевірятися візуально.

Виробник повинен гарантувати відповідність меблів вимогам ДСТУ EN 1951:2008 при умові дотримання умов транспортування, зберігання, експлуатації і збирання. Гарантійний термін експлуатації виробів дитячих меблів і меблів для суспільних приміщень – 12 місяців, побутової – 18 місяців. Гарантійний термін при роздрібному продажу починає відлік від дати продажу виробу [14].

1.4. Проблеми управління якістю на сучасному етапі.

ХХІ століття багатьма міжнародними організаціями названо століттям якості, оскільки справді існує велика кількість об’єктів, якість яких можна оцінити: це управлінська діяльність, організаційні структури, виробничі системи, кваліфікація персоналу, технологічні процеси, методи, операції, процедури і, відповідно, готові продукти та послуги. Саме якість продукції та послуг  сьогодні пов’язана з усіма сторонами діяльності суспільства і виступає основним фактором, що забезпечує переваги підприємства на товарному ринку. На сучасному етапі розвитку промислового господарства України проблема якості та задоволеності споживача є визначальною перш за все для забезпечення економічної стабільності і стійкості підприємств на внутрішньому ринку держави. Більш того, вона поступово перетворюється на нове джерело зростання національного багатства.  Тому під терміном „якість” необхідно розуміти таку сукупність характеристик об’єкта, які відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби [21].

Поняття управління якістю містить загальні, технічні, економічні і управлінські аспекти.

Загальні аспекти передбачають планування на рівні вищого керівництва; систематизація і документальне оформлення діяльності у вигляді методик, протоколів та інструкцій керівництва; широке використання стандартизації, у тому числі й міжнародних стандартів в управлінні якістю; регулярні перевірки, вивчення зворотного зв’язку і коригування дій; безперервне навчання персоналу прийомам і методам управління якістю.

Технічні аспекти управління якістю – це використання у виробництві світових стандартів; діагностика обладнання; контроль продукції на кожному етапі в процесі виробництва з використанням необхідних засобів контролю; забезпечення скерованості усіма процесами й оглядання кожної одиниці продукції; регулярний перегляд технології.

Планування капіталовкладень в якість виступає економічним аспектом управління якістю. Це і затрати на функціонування системи якості, навчання персоналу, дослідження ринку, контроль, діагностика, переоснащення виробництва, залучення незалежних експертів, встановлення особистих премій персоналу та інше.