Якщо  вантаж застрахований з визначеним розміром франшизи, його необхідно врахувати при розрахунку збитків.

     Після того, як готовий повний комплект документів, в тому числі розрахунок збитків, страхувальник  (або вигодоздобувач) повинен підготувати претензійний лист та надіслати його страховику.

     Після розгляду всіх документів страхова компанія приймає рішення про виплату  страхового відшкодування.

     Після одержання страхового відшкодування  страхувальник передає страховику право на одержання відшкодування  збитків з третіх осіб, що винні  в нанесенні шкоди, шляхом складення документа – акта про суброгацію  (Subrogation Form).

     Страховик має право відмовити у виплаті  страхового відшкодування по причинам, що прямо перелічені в Правилах страхування. Перелік таких причин, крім тих, що встановлені законодавством, розробляються самим страховиком і тому можуть відрізнятися в різних компаніях. Найбільш стандартні поводи для відмови – наступні помилки в діях страхувальника або вигодоздобувача, який:

• повідомив страховій компанії неправильні відомості про обставини, що мають істотне значення для визначення страхового ризику;
• не сповістив страховика про істотні зміни в ризику;
• не прийняв заходів щодо рятування та збереження вантажу;
• не сплатив страхові премії в оговорені строки;
• не забезпечив страховику право регресу;
• не надав документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, а також матеріали, необхідні для визначення розміру збитків.

     Рішення про відмову виплати страхового відшкодування повинно надаватися страхувальнику в письмовому вигляді  з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

     У ряді випадків страховик має право  передбачити відмову вигодоздобувача  від своїх прав на застрахований  вантаж  (абандон) при настанні особливої  категорії страхових випадків, що приведені в Правилах, а саме:

• пропажі вантажу без вісти разом з перевізним разом з транспортом, що його перевозить;
• крадіжки, грабежу вантажу;
• повної конструктивної загибелі вантажу;
• економічної недоцільності усунення пошкоджень або доставки застрахованого вантажу до місця призначення.

     Відмова страховика провести страхову виплату може бути оскаржена страхувальником  або вигодоздобувачем у суді. У випадку різних між ними точок зору відносно причин виникнення збитку та його розміру страхувальник та страховик мають право вимагати призначення незалежної експертизи. Розходи відшкодовуються винною стороною.

     Усі спори, що виникають по договору страхування, по яким не знайдена згода шляхом переговорів, передаються до третейського або  арбітражного суду.

      При виконанні зовнішньоторгового контракту  страхування вантажу та пов’язаних з ним інтересів як вид майнового страхування не є обов’язковим, якщо це не обумовлено умовами самої угоди.

      Практичні питання здійснення страхування  вантажу витікають з розподілення ризиків випадкової загибелі або  пошкодження товару між продавцем та покупцем в залежності від умов контракту.

      В переважній більшості базисних умов поставки, що сформульовані в ІНКОТЕРМС-2000, точки ризиків та розходів продавця та покупця співпадають, тобто сторона, яка організує транспортування й оплачує її за договором перевезення, одночасно несе ризики за товар. В таких випадках страхування товару не є обов’язковим по контракту, тобто продавець і покупець, на яких лежать ризики, самі вирішують, чи слід страхувати товар і на яких умовах. Так, при базисах “з заводу” та “франко перевізник” незалежно від виду транспорту та способу доставки страхувальником вантажу може виступати тільки покупець. При умові “доставка з оплатою мита та митних зборів” питання страхування товару від пункту відправлення до місця здачі товару покупцю вирішує продавець.

      2.4. Моніторинг ризиків  страхування зовнішньоторговельних  вантажів

 

      Сукупність  ризиків, що супроводжують перевезення  вантажів в зовнішньоторгівельних  операціях, страхують у ВАТ «ПРОСТО-страхування» відповідно до правил Інкотермс.

      При базисах поставки, що передбачають перехід ризику на шляху при передачі товару з одного виду транспорту на інший  (FAS, FOB, DES, DEQ), затрати на страхування  розподіляються між продавцем та покупцем. В цих випадках здійснюється роздільне або перерване страхування вантажу та пов’язаних з ним інтересів.

      Для контрактів, що складені на такій умові, а їх більшість, характерні два моменти:

      П е р ш и й. Страхувальник  та бенефіціар, як правило, співпадають, якщо ніхто додатково не отримує  страховий інтерес в процесі виконання угоди. Наприклад, при умові FAS покупець заключає договір перевезення з умовою оплати фрахта в порту призначення та страхує товар. Однак, він затримує провізну плату, і перевізник реалізує своє право не видавати вантаж покупцю до уплати йому усіх сум, що йому причитаються, тим самим одержуючи свій страховий інтерес.

      Д р у г и й. Між продавцем  і покупцем питання страхування  не оговорюються і в умови контракту  купівлі-продажу не включаються.

      Виняток складають ситуації, при яких за взаємною згодою продавець та покупець здійснюють сковзне страхування вантажів, що охоплює весь шлях доставки “від двері до двері”, тобто ризики обох сторін покриваються одним договором страхування. В такому випадку в контракті оговорюються наступні питання:

      яка зі сторін здійснює страхування;

      умови страхування на всьому шляху;

      розподілення  оплати страхової премії страховику між покупцем та продавцем;

      найменування  страхової компанії, з якою буде складено договір страхування;

      форма страхового договору;

      період  страхового покриття;

      на  чиє ім’я виписується страховий  поліс.

      Страхування на умовах CFP, CPT, CIF та CIP

      При базисах поставки групи С точки  ризиків продавця та покупця не співпадають. Ризик за товар переходить при  пересіканні товаром борта судна  в порту відправлення  (CFP, CIF) або при передачі товару першому перевізнику в пункті відправлення  (CPT, CIP). Однак, транспортування вантажів в цих випадках організовує продавець, який укладає договір страхування та сплачує провізну платню, тобто розходи продавець несе до місця призначення, вказаного в контракті. Тим не менш, у відповідності до ІНКОТЕРМС-2000 при умовах CFR та CPT покупець має право вирішувати питання страхування своїх ризиків самостійно. В контрактах, що укладаються на цих умовах, питання страхування відсутні, якщо не виникає ситуація наскрізного страхування.

      Особливістю ж базисів CIF та CIP є те, що вони передбачають обов’язок продавця застрахувати товар  на користь покупця або іншої  особи, що має страховий інтерес. В контрактну ціну товару при цих базисах заздалегідь вносять розходи на страхування, які фактично будуть потім сплачені продавцем безпосередньо страховій компанії вже за домовленістю між страховиком та продавцем на умовах, що можуть відрізнятися від тих, які були закладені при формуванні ціни за контрактом. Як правило, це дозволяє продавцю отримувати додатковий прибуток в іноземній валюті по експортним товарам. В той самий час продавець не є зацікавленою в кінцевому результаті страхування стороною, так як він не має права на відшкодування збитку за вантажем. При цьому, відповідно до Конвенції ООН щодо договорів купівлі-продажу товарів 1980 р.  (ст. 77), втрата або пошкодження товару після того як ризик перейшов на покупця не звільняють його від зобов’язання сплатити ціну, якщо тільки вони не були викликані діями або бездіяльність продавця. Це означає, що на умовах CIF та CIP страхувальником є продавець, а бенефіціаром – покупець.

      В Правилах страхування ВАТ «ПРОСТО-страхування» поняття “вигодоздобувач” з’являється тільки в розділі “Взаємовідношення сторін у разі настання страхового випадку”, причому обов’язки, які при цьому повинні бути виконані, не розділяються між страхувальником та бенефіціаром, а є нібито їх спільною задачею, яка повинна бути реалізована їх спільними зусиллями, однак, як вказувалося вище, наслідки наступають тільки для бенефіціара.

      ІНКОТЕРМС-2000 зобов’язує продавця при умовах CIF та CIP забезпечити за свій рахунок страхування та передати особі, що має страховий інтерес, письмовий доказ укладення договору страхування належним чином. При цьому страхування повинно покривати як мінімум передбачену в договорі купівлі-продажу ціну та очікуваний прибуток у розмірі 10%.

      На  практиці, ВАТ «ПРОСТО-страхування» не завжди включає до контракту прибуток, що очікується, або встановлюють його відсоток нижче вказаного рівня. З іншого боку, для деяких категорій вантажу, наприклад, тих, що мають високу вартість, розмір прибутку, що очікується збільшується до 20-30%. Це пов’язано не тільки з особливостями самого товару, що страхується, але й з рядом певних тенденцій, що проявляються останнім часом в практиці зовнішньої торгівлі, а саме збільшення об’єму продажів через посередницькі або змішані компанії.

      ІНКОТЕРМС-2000 мають факультативний характер, якщо відсутнє посилання на цей документ в контракті купівлі-продажу. До того ж в усіх зовнішньоторговельних договорах, як правило, не передбачається відповідальність продавця за невиконання ним обов’язку по страхуванню товару. У зв’язку з цим в контрактах на умовах CIF та CIP, в першу чергу в інтересах бенефіціара, а також для того, щоб уникнути додаткових, пов’язаних зі страхуванням розходів сторін, в контракті указуються наступні моменти:

      1) надання покупцем платежів за  товар тільки після надання  продавцем разом з іншими документами  письмового доказу наявності страхового договору, вид якого прямо вказується в контракті, тобто страхового полісу або страхового сертифікату;

      2) період знаходження товару під  страховим захистом, при цьому  терміни початку та закінчення  відповідальності страховика повинні співпадати з моментом розподілення ризику між продавцем та покупцем за контрактом купівлі-продажу;

      3) конкретне найменування або визначені  параметри та вимоги до страхової  компанії, з якою продавцем в  подальшому буде укладено договір  страхування, а саме обов’язкова наявність ліцензії “карго”; досвід роботи на ринку не менше 3-4 років і т.д. Іноді в таких контрактах використовують формулювання: “солідна компанія”, “компанія, що заслуговує на довіру” і т.д.;

      4) розмір страхової суми, тобто  страхова вартість плюс відсоток прибутку, що очікується, який повинен співпадати з умовами роботи потенційного страховика;

      5) умови страхування та наведення  додаткових ризиків. Справа в  тому, що ИНКОТЕРМС-90 передбачає, що  продавець повинен застрахувати  товар на мінімальних умовах, що передбачені правилами страхування вантажів Лондонського об’єднання страховиків або іншими подібними правилами. Тому, якщо покупець бажає, щоб товар був застрахований на умовах, що передбачають більшу відповідальність страховика, це обов’язково повинно бути зафіксовано в контракті.

      При узгоджені умов страхування в  контракті купівлі-продажу між  продавцем та покупцем важливий момент – питання встановлення або відсутності  франшизи, які повинен співпадати з умовами Правил потенційного страховика або бути включеними до договору страхування у вигляді додаткових положень.

      Усі додаткові ризики при базисних умовах поставки CIF або CIP продавець страхує  тільки за вимогою покупця і за його рахунок. Найчастіше зустрічаються  поправки щодо війни та страйку.

      Поняття військового ризику  (War Risk) є умовним, маючи на увазі, що в нього включається  широке коло подій, які, суворо кажучи, виходять за рамки цього визначення. За цією умовою страховик відшкодовує  збитки, пов’язані з втратою або  пошкодженням застрахованого майна в результаті його захоплення, арешту, затримки, піратського нападу, підриву на мінах, торпедах, внаслідок будь-яких військових дій  (незалежно від оголошення війни) та народних заворушень. Не дивлячись на широкий об’єм покриття, даний вид страхування діє тільки в мирний час або в умовах обмежених військових конфліктів. Страхування автоматично припиняється у випадку початку військових дій з використанням ядерної зброї, реквізиції застрахованого майна будь якою державою з виплатою компенсації.

      Застереження про страйк  (Strike Clause) передбачає відшкодування збитків або пошкодження застрахованого майна, що виникли в результаті дій страйкарів або інших осіб, що беруть участь у трудових конфліктах, також викликаних діями терористів або людей, що діють за політичними мотивами.

 

Розділ 3. Механізм вдосконалення страхування  вантажів у зовнішній  торгівлі

      3.1. Напрямки вдосконалення організації страхування вантажів у зовнішній торгівлі