Соціальна робота з безробітньою молоддю

     ЗМІСТ

     ВСТУП………………………………………………………………………3

     Розділ 1. Методологічні основи дослідження технологій соціальної роботи з безробітною молоддю…….5

     1.1. Історія вивчення проблеми молодіжного  безробіття та його сучасний  стан………………………………………………...……………………5

     1.2. Уточнення понять зайнятість  населення, безробіття, молодь…...…7

     1.3. Принципи і методи дослідження  проблеми технологій соціальної роботи з безробітною молоддю…………………………………………………11

     Розділ 2. Теоретико-емпіричні  аспекти дослідження  технологій соціальної роботи з безробітною  молоддю…..13

     2.1. Основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості………...……13

     2.2. Соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття………………………………………………………………….……..17

     2.3. Нормативно-правова база регламентації роботи з безробітною молоддю…………………………………………………………………..………21

     РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНОЮ МОЛОДДЮ……………………………….……..26

     3.1 Аналіз ефективності технологій  соціальної роботи з безробітною  молоддю…………………………………………………………………………..26

     3.2 Напрями оптимізації технологій  соціальної роботи з безробітною  молоддю…………………………………………………………………….…….29

     Висновки……………………………………………………………….32

     Список  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….35 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Актуальність  дослідження. Перехід до ринкових відносин у сфері праці й зайнятості в умовах структурної перебудови економіки привів до виникнення принципово нової ситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важкою й хворобливою дана ситуація виявилася для молоді, яка у силу специфіки своїх соціально-психологічних характеристик виявляється недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці.

     Це  робить молодь групою населення зі зниженою конкурентоспроможністю на ринку  праці, що вимагає від держави  розробки й реалізації особливої  системи засобів, що забезпечують не тільки надання тих або інших  гарантій зайнятості для молоді, але  й надання підтримки в адаптації  даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. При цьому представляється можливим забезпечити участь в адаптаційних програмах молоді до ринку праці  не тільки державних органів, які  регулюють зайнятість населення, але  й освітніх установ (державних і  недержавних), підприємців і роботодавців, органів місцевого самоврядування.

     Розробка  механізму взаємодії всіх учасників  соціально-трудових відносин (держави, роботодавців, органів місцевої влади, громадських організацій) по питанню  стабілізації зайнятості молоді, надання  їй допомоги в адаптації до ринку  праці та вивчення питань пов’язаних з проблемами працевлаштування молоді є надзвичайно актуальним й суспільно значимим.

     Це  пов’язано з наростанням негативних тенденцій у сфері молодіжної зайнятості (ріст чисельності безробітних у віці до 35 років, збільшення в їхньому складі частки осіб із середньою спеціальною і вищою професійною освітою, частки довгостроково безробітних), а також з негативними наслідками молодіжного безробіття (ріст числа правопорушень серед підлітків і молоді, широке поширення в молодіжному середовищі алкоголізму, наркоманії, проституції й інших антигромадських явищ).

     Одним з найбільш небажаних наслідків  молодіжного безробіття є зниження трудової мотивації, затримки у формуванні способу життя працюючої людини в тих молодих людей, чиє трудове  життя починається з безробіття. У зв'язку із цим держава й суспільство  не повинні пасивно очікувати  самонастроювання молодіжного ринку праці: потрібна науково обґрунтована політика регулювання молодіжної зайнятості.

     Мета  дослідження полягає у виявленні основних проблем молоді у сфері праці і зайнятості, а також пріоритетних напрямів та технологій соціальної роботи у цій сфері.

     Відповідно  до мети дослідження необхідним є  вирішення таких завдань:

1. розкрити історію вивчення проблеми молодіжного безробіття та його сучасний стан;
2. визначити основні поняття: зайнятість населення, безробіття, молодь;
3. визначити принципи і методи дослідження проблеми технологій соціальної роботи з безробітною молоддю;
4. виявити основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості та соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття;
5. дослідити нормативно-правову базу регламентації роботи з безробітною молоддю;
6. проаналізувати ефективність технологій соціальної роботи з безробітною молоддю та визначити напрями їх оптимізації.

     Об’єктом  дослідження є безробітна молодь.

     Предмет дослідження – напрями, методи і форми соціальної допомоги та підтримки безробітної молоді.   
 
 

     Розділ 1. Методологічні  основи дослідження  технологій соціальної роботи з безробітною  молоддю.

     1.1. Історія вивчення  проблеми молодіжного  безробіття та  його сучасний  стан.

     Аналіз  причин безробіття дають багато економічних  шкіл.  
Одне із найдавніших пояснень дано в праці англійського економіста-священика Т. Мальтуса (кінець XVIII століття) "Досвід про закон народонаселення».

     Мальтус помітив, що безробіття викликають демографічні причини, у результаті яких темпи  росту народонаселення перевищують  темпи зростання виробництва. Недолік  цієї теорії полягає в тому, що вона не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинених країнах з  низькою народжуваністю. [26; 256]

     Досить  ретельно досліджував безробіття К. Маркс у "Капіталі" (друга половина XIX століття). Він зазначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва, що припадають на одного працівника. Це приводить до відносного відстоювання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попит на робочу силу зростає, то безробіття зникає, чи хоча б розсмоктується, незважаючи на те, що ріст капіталу відбуваються ще більш високими темпами. Маркс допускав і інші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства. [26; 263]

     Одну  з причин виділив Кейнс. Він зауважив, що в міру росту національного  господарства в розвиненому ринковому  господарстві в більшості населення не весь дохід споживається, певна частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати визначений рівень так званого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал і, як наслідок, падає попит на інвестиції.

     При падінні стимулів до інвестування виробництво  не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.

     Цікаве  трактування безробіття видного  англійського економіста А. Пігу, який у своїй відомій книзі "Теорія безробіття" (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє  недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці. Тому багато економістів вказували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну  плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску  продукції. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість скоротити робочий персонал (діє  принцип: краще взяти одного на роботу і добре йому заплатити, чим тримати 5-6 чоловік з меншою зарплатою). У  своїй книзі Пігу детально і всебічно обґрунтовував думку, що загальне скорочення грошової заробітної плати може стимулювати  зайнятість. Але все-таки ця теорія не може дати повного пояснення джерел безробіття. Та й статистика не підтверджує  положення про те, що армія безробітних  завжди поповнюється за рахунок працівників  з порівняно низьким рівнем заробітної плати. [6; 65]

     Проблематика  працевлаштування та зайнятості молоді давно є предметом дослідження учених (економістів, демографів, психологів, соціологів), перебуває у фокусі уваги журналістів, представників державних установ та 
неурядових організацій. Водночас суспільно-економічні трансформації часів 
незалежності України, швидкість світових глобалізаційних тенденцій призводять до загострення ситуації на ринках праці усіх рівнів та сегментів, спонукають до динамічного аналізу ситуації та пошуків оптимальних рішень. 
Соціально-економічні аспекти праці та зайнятості, зовнішніх трудових міграцій в межах національного, регіональних та локальних ринків праці досліджуються Д.Л. Богинею, В.В. Онікієнком, Е.М. Лібановою, О.А. Грішновою, 
С.І. Бандуром, О.М. Балакірєвою, І.В. Перегудовою,         О.А. Малиновською, І.М. Прибитковою та багатьма іншими вітчизняними науковцями. [1;78]

     Демократизація  суспільства і нові реалії ринкової економіки розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, територіальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. Разом з тим, внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема, розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, суттєво ускладнилась її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття.

     Таким чином, значної актуальності набуває  вивчення проблем соціального характеру, які пов'язані з працевлаштуванням молоді; з'ясування передумов і чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції молоді у ринок праці, її адаптації до нового статусу - працівника; питання соціальних гарантій та необхідності підтримки з боку держави; потреб та мотивів, що зумовлюють міграційні орієнтації. Глибинний якісний аналіз цих питань дає змогу розробити рекомендації, спрямовані на оптимізацію державного регулювання зайнятості молоді, реалізацію нею свого трудового потенціалу та сприяння працевлаштуванню, запобігання безробіттю та масовій трудовій міграції.

     1.2. Уточнення понять  зайнятість населення,  безробіття, молодь.

     Теоретичне  обґрунтування проблем зайнятості населення має досить широке висвітлення  в сучасній українській економічній  та соціологічній літературі. Зайнятість визначається як «…діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих  і суспільних потреб, що не суперечить законодавству України і приносить, як правило, ним заробіток, трудовий дохід». Це визначення зайнятості описує її призначення в системі суспільних відносин суспільства, містить у собі не тільки економічні, але і юридичні характеристики такого явища як зайнятість.

     На  погляд Горелова Н.А, у концептуальному визначенні зайнятості як найважливішої характеристики ринку праці повинно бути відбито, що це – суспільні відносини, що міра праці й міра споживання залежно від специфіки відносин зайнятості в суспільстві диференційовані, що в рамках відносин зайнятості відбувається пов'язування суспільних і особистих інтересів. [6; 164 -174].

     Безробіття  є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків  самої природи ринку, результатом  дії його головного закону — попиту і пропозиції. Безробіття — незайнятість певної частини економічно-активного  населення (трудових ресурсів) унаслідок  об'єктивних причин (процесів), притаманних  ринковій економіці, таких як циклічність  розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і  т. ін. Безробіття, котре наступило  внаслідок об'єктивних причин, зобов'язує суспільство турбуватися про  громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним  бажанням [6;86].

     Більш широке поняття безробітного, за методологією МОП, — це особи віком 15—70 років (зареєстровані та не зареєстровані  в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють  трьом умовам:

     а) не мали роботи (прибуткового заняття);

     б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

     в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

     Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні  громадяни працездатного віку, які  через відсутність роботи не мають  заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані  в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.

     До  категорії безробітних відносяться  також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають  домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також  навчаються за направленням державної  служби зайнятості [3; 4].

     Економічна  сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних  і членів сімей, котрі знаходяться  на їх утриманні.