Зародження професійної соціальної роботи за кордоном

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

 

 

 

Кафедра соціальної роботи

         

Хабурська Оксана Володимирівна

 

 

Зародження професійної  соціальної роботи за кордоном

 

 

                                                                        

                                                                              Реферат з курсу

                                                                                         «Вступ до  спеціальності»

                                                                                      студентки 1-СР курсу

                                                                        (спеціальність 

                                                                                  «Соціальна робота»)

 

 

 

 

                                                    Черкаси 2012

                                                        ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Основна частина

1. Зародження соціальної роботи в Сполучених Штатах Америки…………….5

2.Історія зародження професійної соціальної роботи в Німеччині…………………….7

3.Особливості , які сприяли зародженню професійної соціальної роботи в Росії……………………………10

 

Висновки……………………………………………………………………………13

 

Список використаних джерел……………………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         

                                                          ВСТУП

Актуальність  дослідження

  Важливим завданням сучасної вищої школи є підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери контексті особистісного розвитку студентів, їх підготовки до безперервної освіти. Практично у всіх країнах є соціальні працівники – одні з них отримали підготовку різного рівня в спеціалізованих освітніх закладах і тому рахують себе професіоналами; інші, не маючи професійної підготовки, займаються соціальною роботою на громадських засадах або працюють за наймом в соціальних установах на допоміжних посадах. Історія соціальної роботи  за кордоном розкриває історію понять, ментальних структур суспільства, політичних процесів, а головне – форми, методи, принципи роботи із спільнотами та індивідами в соціокультурному середовища.

Сьогодні вкрай необхідно  відповісти: «Які саме події передували зародженню соціальної роботи як фахової  діяльності? Чи були ці події однакові для всіх країн?Які існували конкретні проблеми у суспільстві, що потребували вирішення  належною кваліфікованою допомогою?»

      Відомо, що у світовій практиці соціальної роботи існує широкий спектр варіантів, підходів, характерних для тієї чи іншої країни, до визначення сутності, функцій, змісту та методів соціальної роботи. Історія зародження професійної соціальної роботи за кордоном починається з 18 століття,коли почали з’являтись соціальне законодавство, відкривались соціальні установи, розпочали свою діяльність численні благодійні організації, з’явилась необхідність відкриття закладів для підготовки професійних працівників у сфері соціальної роботи[6, с. 50].

 При наданні соціальної допомоги людині,групі,соціальні працівники вдаються до пошуку рішень в досвіді зарубіжних країн , використовують різні напрями діяльності та використовують їх досвід на практиці.

Історія соціальної роботи за кордоном - це розвиток і становлення соціальної допомоги та благодійності в різні історичні періоди в тій чи іншій країні.

Актуальністю цієї проблеми зумовлений вибір теми реферату «Зародження професійної соціальної роботи за кордоном».

Досліджували розвиток та становлення соціальної роботи в  зарубіжних країнах як самостійного напряму діяльності О.Г.Карпенко[3], Т.В. Семигіна, І.І. Мигович[1],які вважають ,що виникненню соціальної роботи як фаху передувало суспільне визнання необхідності задоволення певних потреб людей. П.Д. Павленок [4,5] та О. А.Горшкова[2] підкреслюють, що витоки соціальної роботи варто пошукати ще з давнини.

       Е.І.Холостова[7]  та С.В.Тетерський [8] наголошували,що в історії поняття «соціальна робота» з’явилось тільки в найбільш розвинутих в індустріальних відносинах країн.В.А.Поліщук ,О.П. Бартош-Пічкар , Н.М.Горішна[6] зазначають, про інтенсивне зародження професійної соціальної роботи в таких країнах як США,Франція, Велика Британія, Росія,Німеччина.

   Огляд соціально – гуманітарної літератури дозволяє стверджувати, що інтерес дослідників до зародження професійної діяльності за кордоном не згасає.

Мета реферату:визначити особливості зародження та розвитку професійної соціальної роботи за кордоном.

Завдання реферату:

1)визначити особливості зародження соціальної роботи в Сполучених Штатах Америки;

2)розкрити історію зародження професійної соціальної роботи в Німеччині;

3)проаналізувати особливості,які сприяли зародженню професійної соціальної роботи в Росії.

 

Основна частина

1. Зародження соціальної роботи в Сполучених Штатах Америки

      Першою країною, де соціальна робота оформилась як особливий вид діяльності, а згодом була поставлена на професійну основу, вважають Сполучені Штати Америки[1, с.43].

    В.А  Поліщук наводить загальну характеристику аналізу історичних досліджень американських вчених що свідчать, що термін «соціальна робота» виник в кінці 18 століття, коли з’явилося соціальне законодавство, відкривались соціальні установи, розпочали свою діяльність численні благодійні організації.

    У США перші благодійні організації, які називали агентствами, які з’явились у великих містах у кінці 18 століття. У 1843 році Р. Хартлі заснував Нью – Йоркську асоціацію допомоги біднякам, відділення якої незабаром були відкриті у багатьох інших містах країни. Священник Ч. Брейс, стурбований становищем безпритульних дітей та сиріт, відкрив у Нью – Йорку в 1853 році Товариство допомоги дітям. Зазначимо, що у громадській думці того часу бідність вважалась результатом особистої нездатності справитись з проблемами і, відповідно, основним методом боротьби з нею члени благодійних організаціях – як правило, протестанти із середнього класу, - вважали зміцнення характеру. Особливістю цих агентств було те,що вони організовувались і діяли в основному за ініціативою духовенства та релігійних громад .  Основним джерелом їх фінансування були пожертвування меценатів. Уся благодійна діяльність здійснювалась добровольцями і була спрямована на боротьбу з бідністю[6, с. 50].

    У другій половині 19 століття в США вже діяла велика кількість агентств з надання допомоги безробітним, біднякам, хворим, сиротам. Незважаючи на спеціалізацію цих агентств, програми надання ними допомоги були неузгодженими, вони часто дублювали одні одних, а тому їх діяльність була малоефективною.

     Перше Товариство організації благодійності, яка займалось віднаходженням та розподілом коштів серед приватних агентств, було засноване в Лондоні в 1869 році. Волонтери Товариства, або як їх ще часто називали «доброзичливі відвідувачі»( термін « соціальний працівник» був введений С. Паттеном лише в 1900 році) надавали допомогу прохачам, здійснювали індивідуальну оцінку причин їхньої бідності і допомагали їм попередити або усунути проблеми. Вбачаючи причину бідності та інших соціальних проблем у самій людині, Товариство основні зусилля своїх працівників спрямовувало на те, щоб забезпечити потреби конкретних індивідів, навчити їх самостійно вирішувати проблеми. Серед інших завдань його діяльності були: надання соціальної допомоги індивідам та сім’ям, координація та планування зусиль приватних агентств щодо вивчення актуальних соціальних проблем міст[6, с. 51].

      Е. І. Холостова зауважує, що одночасно виникають нові форми діяльності: наприклад, рух поселенців. Метою його діяльності було надання соціальної допомоги найбільш знедоленим та соціально незахищеним верствам населення. Для подолання розриву між соціально – економічними класами, обміну інформацією та ідеями, « поселенці» переселялись у квартали, де жили бідняки. Активісти Руху прагнули захистити робітників іммігрантів від негативних наслідків промислової революції[7, с. 53].

   В.А  Поліщук  розглядає новий етап розвитку соціальної роботи у США, який розпочався на початку 90- х років 20 століття, коли були засновані перші програми підготовки соціальних працівників. Волонтери, які започаткували соціальну роботу, нагромадили окремий досвід практичної діяльності в благодійних організаціях, знали про конкретні соціальні потреби і розуміли як їх практично можна задовольнити в межах наявних засобів. Проте, вирішуючи складні, іноді суперечливі проблеми, вони відчували потребу в оволодінні систематичними науковими знаннями як необхідної теоретичної основи для здійснення практичної діяльності. Спеціально підготовлених працівників, здатних керувати діяльність агентств та займатись безпосереднім наданням соціальної допомоги різним категоріям населення. Тому, із 1865 року питання необхідності відкриття закладів для підготовки професійних працівників  у сфері соціальної роботи почали активно обговорюватись на в американському суспільстві Американської Асоціації соціальних наук. Уже на початку 70 – х  років 19 століття численні університети пропонували як окремі так і цілі серії лекцій, присвячені соціальним проблемам[6,с.54].

Т.В. Семигіна та І. І. Мигович  зазначають, що крім створення університетів, паралельно діяли 17 шкіл соціальної роботи. У 1919 році їх представники домовилися про стандартизацію програм навчання. З їх ініціативи було створено Асоціацію професійних шкіл соціальної роботи, а з часом – Раду із навчання соціальної роботи[1, с. 45].

Визнання  за соціальною роботою статусу самостійної  професії відбулося у США  після  Другої світової війни. У цей час  в більшості розвинених країн  світу утверджується ідея «держави всезагального добробуту», характерним  для якої став процес перенесення відповідальності за життєвий шлях особистості з самого індивіда, громади, благодійних організацій на інституту держави. Розвиток концепції держави всезагального добробуту супроводжувався розумінням того, що найкращим способом забезпечення стабільності, сприятливих умов для життя і розвитку людей є  створення та поширення мережі закладів, які займаються соціальною роботою та підготовкою професійних кадрів для цієї сфери[6, с. 62].

          Нині сфера соціальної роботи в США збагачується новими арсеналами методів , які зумовлюють певну фрагментацію діяльності,оскільки головною вважається робота з певними групами клієнтів у конкретній ситуації[1,с.45].

2.Історія  зародження професійної соціальної  роботи в Німеччині

19 століття – це століття ,коли виникає соціальна робота  як вид професійної діяльності  в Німеччині. Вона розглядалась  на одному етапі з благодійними  організаціями. Цей період в  світовій історії відомий як  період інтенсивного розвитку капіталізму, посилення експлуатації, ріст революційних виступів робочого класу[2, с. 6].

   В.А  Поліщук  підкреслює те, що Німеччина стала  першою державою світу, в післявоєнній  Конституції якої була закріплена  формула соціальної держави, цьому  сприяло так зване « економічне  диво» в історії [6,с.236].

    П.Д. Павленок  відслідковує становлення та розвиток соціальної роботи в ФРН, яка сприяла індустріалізації країни, так як з останньою пов’язане різке зниження рівня життя працюючих сімей, і,як наслідком, велика кількість людей стало користуватись соціальним забезпеченням. Автор зазначає, що в 1880 році з  ініціативи Германського конгресу по благодійництву був заснований Німецький благодійний союз піклування про бідних. Німецький союз є своєрідною платформою для співробітництва практиків, соціальних педагогів і вчених в справі координації соціальних ініціатив в сфері соціальної допомоги, в тому числі допомоги молоді та охороні здоров’я[4,с.342].

О.Г. Карпенко дослідив основні завдання з висуванням ініціатив в галузі соціального захисту у Німеччині. Це було вироблення практичних рекомендацій зі здійснення державної, суспільної і приватної соціальної роботи;створення інформаційного банку для фахівців; підвищення кваліфікації провідних кадрів і співробітників у соціальній сфері; вивчення досвіду й оцінка розвитку соціальної роботи в інших країнах,розвиток міжнародного співробітництва й обміну досвідом[3,с.59].

      Т.В. Семигіна та І. І. Мигович досліджували процес становлення фахової соціальної роботи і зазначили, що значною мірою це залежало від зусиль Алісе Саломон, яка очолила в Берліні річні жіночі курси підготовки спеціалістів для роботи в сфері соціального обслуговування, зосереджуючи особливу увагу на питаннях якості освіти. Вона відстоювала необхідність належної практики, широкої програми підготовки соціальних працівників, яка б передбачала вивчення психологічних, медичних, педагогічних, правових дисциплін. У 1925 створила Німецьку академію жіночої соціальної і педагогічної роботи, в якій працювала над науковими дослідженнями у сфері соціальної роботи, підготовкою викладацьких і керівних кадрів, підвищенням їхньої кваліфікації. Була одним із організаторів Міжнародної конференції з проблем соціальної роботи, яка дала великий поштовх для розвитку соціальної сфери[1,с.47].

   У час Першої світової війни естафета піклування за жертвами війни в Німеччині перейшла від благодійних незалежних організацій до держави. Після війни все соціальне забезпечення було об’єднане в благодійне відомство. На початку 20-х років незалежні благодійні союзи об’єднались в Імперську Спільноту основних незалежних союзів з благодійності. В середині 20-х років у великих німецьких містах виникли органи державного соціального забезпечення , які існують і до нині.