Шпаргалки по предмету "Теоретична соціологія"

• внутрішньоособистісні - виникають  за умов, коли людина виконує багато ролей і вимоги цих ролей зумовлені  нормами соціальних груп, отож можуть не збігатися чи суперечити одна одній.

Досвід свідчить, що дуже невелика кількість ролей вільна від внутрішньої напруги та конфліктів. Якщо конфлікт загострюється, це може призвести до відмови від виконання  рольових обов'язків, до внутрішнього стресу.

Люди по-різному ототожнюють  себе зі своїми статусами та відповідними ролями. Максимальне поєднання з  роллю називається рольовою ідентифікацією, а середнє чи мінімальне - дистанціонуванням  від ролі.

У соціальній ролі поєднуються  особа й суспільство, соціальні  ролі перетворюються на індивідуальну  поведінку, а індивідуальні риси перетворюються на відповідність вимогам  соціальних норм.

35. Залежно від ідентифікації людини з групою виділяють:

• інгрупи - це групи, що їх людина визнає своїми, іденти­фікує себе з  ними, вважає себе їхньою часткою (сім'я, родичі, друзі та ін.);

• аутгрупи - це такі групи, котрі  людина сприймає як "інші", "чужі", до яких вона не належить;

. • референтні групи  - це реальні чи умовні соціальні  спільноти, котрі індивід сприймає  як узірець, і на норми, цін­ності  й ідеали яких він орієнтується  в своїй поведінці. Зважаючи  на вимоги референтної групи,  особистість вносить власне корективи  у власне життя, наближаючи  реальну поведінку до ідеальних  зразків. Референтність групи  сприяє соціальній адаптації,  пропонуючи людині готові зразки  поведінки, ви­роблені й апробовані  іншими групами.

Інгрупа й аутгрупа. Кожний індивід виділяє деяку більшість  груп, до яких він належить, і визначає їх як «мої». Це може бути "моя родина", "моя професійна група", "моя компанія", "мій клас". Такі групи будуть вважатися інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою приналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, що розцінює членів інгрупи як "ми". Інші групи, до яких не належить індивід -- інші родини, інші компанії друзів, інші професійні групи, інші релігійні групи, -- будуть для нього аутгрупами, для яких він підбирає символічні значення: "не ми", "інші". У сучасному суспільстві індивід належить одночасно до багатьох груп, тому велике число інгрупових і аутгрупових зв'язків може перехрещуватися. Студент більше старшого курсу буде розглядати студента молодшого курсу як індивіда, який належить до аутгрупи, але студент молодшого курсу разом зі студентом старшого курсу можуть бути членами однієї спортивної команди, де вони входять в інгрупу. Очікуване від представників аутгрупи поводження при зустрічі різниться залежно від виду цієї аутгрупи. 

Референтна група -- це група, на яку орієнтується людина, чиї  цінності, ідеали й норми поводження вона розділяє. Іноді референтна група  визначається як група, у якій людина прагне бути або прагне зберегти членство. Референтна група справляє істотний вплив на формування особистості, її поводження в групі. Це пояснюється  тим, що прийняті в групі стандарти  поводження, установки, цінності виступають для індивіда як якісь зразки, на які він опирається у своїх  рішеннях і оцінках. Референтна група  для індивіда може бути позитивною, якщо вона спонукає бути прийнятим  у неї, або хоча би домогтися відношення до себе, як члену групи. Негативна  референтна група -- це група, що спонукає індивіда виступати проти неї, або  з якою він не хоче мати відносин як член групи. Нормативна референтна група є джерелом норм поводження, установок ціннісних орієнтацій для індивіда. Часто зустрічаються  випадки, коли людина вибирає за нормативну не реальну групу, де він навчається й працює, а уявлювану групу, яка  стає для нього референтною. 

.

37 Мала група — це соціальна група, де індивіди перебувають у безпосередній взаємодії і кожен член групи має досвід спілкування з усіма іншими. Саме сукупність малих груп, що функціонують у різних сферах життєдіяльності суспільства, становить соціальне мікросередовище, яке безпосередньо впливає на формування та розвиток особистості.

Малі групи можна класифікувати  за такими критеріями: за способом організації  — зовнішньоорганізовані та самоорганізовані, формально фіксовані й неформальні  групи; за основними сферами функціонування — виробничі, навчальні, сімейні, дружні тощо; за терміном функціонування —  короткочасні та постійні; за складом  — елементарні, нечленоваяі (не більше 7—10 членів) та складні (до 40—50 членів), що об’єднують кілька елементарних груп; за соціально-психологічними критеріями — типи малих груп з різними  рівнями згуртованості, різною внутрішньо-груповою атмосферою (демократична, авторитарна, стихійна) тощо.

Структура малої групи визначається специфікою групової діяльності. Саме від неї залежить розподіл ролей  у групі, інформаційних потоків, міжособистісних стосунків. Розрізняють  формальну і неформальну, статистичну  й динамічну, внутрішню та зовнішню структури. Остання зумовлена зв’язками  і взаєминами малої групи із зовнішнім  соціальним середовищем і по суті є структурою видів діяльності групи. Чим більш розвинена ця структура, тим ширші суспільні зв’язки  малої групи, тим більше передумов  для залучення її членів до активної суспільної діяльності. Ефективність такої діяльності залежить від міри ідентифікації особистості з  групою, тобто від збігу індивідуальних та спільних для групи цілей, соціальних установок і ціннісних орієнтацій. Соціальний механізм внутрішньогрупової ідентифікації ґрунтується на ціннісно-нормативній  регуляції поведінки членів групи. Виконання чи невиконання ними певних групових вимог тягне за собою  відповідні заохочення або санкції. Засобами ідентифікації виступають різні способи спілкування: навіювання, переконання, не-усвідомлене наслідування та свідоме прийняття впливу групи.

39. Згідно Энтони Гидденсу, «помітні чотири основні системи стратифікації: рабство, касти, стани і класи.

Рабство

Рабство – це найбільш виражена форма  нерівності, при якій частина індивідів  буквально належить іншим як їхня власність. Правові умови рабства  значно варіюються в різних суспільствах. Системи рабської праці розвалилися  почасти через боротьбу проти  них, почасти тому, що економічні чи інші стимули спонукували людей  працювати більш ефективно, чим  прямий примус. Відтоді, як більш століття назад воля було гарантовано рабам  Північної і Південної Америки, рабство як формальний інститут поступово  знищилося і сьогодні майже цілком зникло у світі.

Каста

Касту зв'язують найчастіше з культурою  Індійського субконтиненту. Термін «каста» португальського походження, означає «рід» і «чистий рід». У самих індійців немає терміна  для опису класової системи в  цілому, різні слова розкривають  її різні аспекти. Серед них –  два головних – варна і джати. Варни включає чотири категорії, ранжируються по соціальному престижу. Джати визначають групи, усередині  яких кастові ранги мають організований  характер. Вища варна, брахмани, представляють  найбільш високий рівень чистоти, недоторкані  – найбільш низький. Брахмани повинні  уникати визначених типів контактів  з недоторканих, і тільки недоторканим дозволяються фізичні контакти з  тваринами чи із субстанцією, обумовленої  як нечиста. Кастова система споконвічно  жорстко зв'язана з індуською  релігією. Індивіди переконані, що якщо хтось не залишиться вірним ритуалам і обов'язкам своєї касти, то його чекає найнижче положення в наступному втіленні.

Концепція каст іноді застосовувалася  поза індійським контекстом, коли дві  чи більш етнічні групи піддавалися  сегрегації, і домінувало поняття  расової чистоти (південна частина  США, Південна Африка).

Родовід

Родовід були частиною європейського  феодалізму, але били також у багатьох інших традиційних суспільствах. Феодальні стани включають страти з різними обов'язками і правами; деякі з цих розходжень установлюються законом. У Європі стану включали аристократію і дворянство. Духівництво  складало інший стан, маючи більш  низький статус, але володіючи  різними привілеями. До так називаного «третьому родоводу» відносилися  слуги, вільні селяни, торговці і художники. На противагу кастам, міжстанові шлюби  й індивідуальна мобільність  сприймалися толерантно.

Родоводи мали тенденцію розвиватися, коли існувала традиційна аристократія, що базувалася на знатності походження.У  феодальних системах, подібних, що існували в середньовічній Європі, Родоводи були замкнуті на маєтки і локалізовані, утворити скоріше локальну, чим національну  систему стратифікації. У більш  централізованих і традиційних  імперіях, таких як Китай чи Японія, вони були організовані на більш вираженій  національній основі.

Клас

Класові системи відрізняються  в багатьох відносинах від рабства, каст і станів. Особливо потрібно було б відзначити чотири моменти:

Класи не створюються на основі правових і релігійних норм; членство в них  не ґрунтується на спадкоємному положенні  і звичаях. Класові системи більш  рухливі, ніж інші системи стратифікації, і границі між класами ніколи не бувають ясно обкресленими.

Приналежність індивіда до класу повинна  бути «досягнута» їм самим, а не просто бути «такою» від народження, як в інших типах систем стратифікації.

Соціальна мобільність – рух  нагору і вниз у класовій структурі  – значно простіше, ніж в інших  типах (у кастовій системі індивідуальна  мобільність, перехід з однієї касти  в іншу неможливий).

Класи залежать від економічних  розходжень між групами людей, зв'язаних з нерівністю у володінні і  контролі над матеріальними ресурсами.

42. В сучасному суспільстві функціонує безліч соціальних груп. Соціальна верства, група, тобто люди між якими здійснюються певні контакти, спілкування, є спільні інтереси, потреби, цінності, мета. Спільнота, в основі якої лежать зв'язки типу взаємодії з приводу об'єднання, солідарності, узгодженості спільних зусиль становлять соціальну групу. Безліч соціальних груп в суспільстві обумовлена різноманітністю ознак вирішуваних ними завдань і проблем. Адже об'єднують людей в спільноти професійні інтереси, релігія, етнічні ознаки та ін. Соціальні групи розрізняються між собою і іншими ознаками, особливостями, властивостями. Так, є соціальні групи, для яких характерна наявність безпосередніх особистих взаємодій, контактів. Бувають малі і великі соціальні групи (класові, територіальні, національні) спільноти, формальні та неформальні. Виділяються серед соціальних груп і за метою, тобто групи навмисно створені, сформовані для вирішення тієї або іншої групової єдиної мети. Мета може бути господарська (підприємство, комплекс, цех та ін.), науково-дослідницька (науково-дослідний інститут, лабораторія, конструкторське бюро та ін.), політична (політична партія, суспільно-політичні рухи та ін.), освітня та ін.

43. Соціальні інститути.

Соціальні інститути  – історично усталені форми організації  спільної діяльноті людей.

В залежності від  сфер соціальних відносин виділяють  такі соціальні інститути: 

- економічні, які  забезпечують відтворення і розподіл  матеріальних благ, організацію праці, грошовий обіг і т. д.; 

- політичні  - зв’язані з встановленням виконання і підтримуванням влади; 

- соціальні або  суспільні; 

- інститути стратифікації  – визначають розміщення позицій  та ресурсів; 

- виховні і культурні  – створені для зміцнення і  розвитку культури, для соціалізації  кожного покоління (родинні інститути,  сім’я, школа, наукові інститути);  

- релігійні, які  регламентують відносини людей  з представниками релігійних  структур (служителів церкви);