Шпаргалки по предмету "Теоретична соціологія"

вигляді циклів. В основі самого механізму флуктуації культурних типів

лежить фундаментальний  принцип стильової своєрідності. Стиль філософ

розглядає як світоглядний метод  створення певних цінностей, від  яких

залежить конструкція  культурного типу. Коли творчі сили культури

вичерпано і всі її можливості реалізовано, вона переходить у нову форму.

Неповторна в деталях, нова ціннісна якість культури в основі своїй

незмінно використовує історичний досвід минулого.

86. Сучасна соціологія  виробляє та використовує поряд  з традиційними і нові поняття  та підходи. Так, дедалі більшої  популярності набуває структурування  соціологічних теорій за парадигмами.  Парадигма трактується як сукупність  основних положень і принципів,  які лежать в основі тієї  чи іншої теорії, володіє специфічним  категоріальним апаратом і визнається  певною групою вчених. Наприклад,  у природничих науках визнаними  парадигмами (або моделями досліджень) є фізика Ньютона чи фізика  Ейнштейна. Визначення соціологічних  парадигм знаходиться на стадії  формування, існують певні розбіжності  у їх групуванні та характеристиці. Виокремлюють макро- та мікро-, теоретичну та емпіричну парадигму.  Сучасний американський соціолог  Дж. Рітцер виділяє в соціології  парадигму соціальних фактів, парадигму  соціального визначення, парадигму  соціальної поведінки. У вітчизняній  соціології поширений підхід, за  яким усі соціологічні парадигми  умовно поділяють на три групи:  структурно-функціональні, пояснювальні  та інтегральні (об’єднуючі). Кожна  парадигма достатньо вибіркова  в плані оцінки факторів суспільного  розвитку (економіка, культура, природа,  індивід); характеризується наданням  пріоритету в дослідженні певних  сторін соціокультурних реалій (солідарність  або конфліктність); формує власну  методику дослідження поведінки  людей. Сучасні соціологи визнають  поліпарадигмальний характер соціології  як науки.

90. Соціологія, як і будь-яка інша наука, використовує певний набір пізнавальних засобів, сукупність яких звичайно визначають як методологію та методику науки. Слід розрізняти поняття «методологія» та «методика». Методологія — це спосіб пізнання, загальні принципи досліджень. Методика — сукупність конкретних прийомів організації та проведення досліджень, збирання, обробки та аналізу інформації, яку можна отримати під час таких досліджень. 
 
Зміст методики визначається методологією, яка встановлює, що саме є предметом дослідження і якими методами таке дослідження може бути проведене. 
 
Питання методології залишаються дискусійними в сучасній соціології. Перш за все це стосується визначення можливості існування універсального методу (способу) пізнання, який властивий лише соціології і забезпечує розв'язання усіх проблем, що досліджуються. У сучасній соціології домінує визнання необхідності застосування різних підходів і дослідних парадигм. «Мультипарадигмальність» забезпечує можливість розглядати одне й те саме явище як цілісний об'єкт у різних аспектах. Методику соціології утворює система методів. Під методом звичайно розуміють певний спосіб збирання, обробки та аналізу даних. Сучасна соціологія використовує різноманітні методи. У загальному вигляді ці методи можна поділити на три категорії: а) загальнонаукові методи, до яких належать пізнавальні засоби, властиві саме науковому пізнанню, на відміну від буденного знання. Тобто ці методи застосовуються у всіх науках; б) методи соціальних наук утворюють групу, яка є спільною для всіх наук, що мають об'єктом дослідження суспільство (наприклад, історичний метод); в) методи соціології, тобто методи, які або застосовуються лише в соціології, або були створені у межах цієї науки (наприклад, кількісний та якісні методи емпіричних соціологічних досліджень).