Електоральна соціологія

1) питання про поведінку (участь або неучасть у виборах, голосування за партію або кандидата);

2) питання про установки, думках, позиціях, цінностях;

3) питання про умови оточення і особливості структур, в яких живе індивід (соціально-демографічні та інші характеристики).

Варто висвітлити ті проблеми, які можуть виникати при використанні вищевказаних блоків питань, а також  навести приклади деяких формулювань. У формулюванні питанні є відомий підступ, поволі провокуючи респондента до відповіді про соціально бажану поведінку. Термін «соціально бажана поведінка» пов'язаний існуванням у суспільстві норм поведінки, які вважаються загальноприйнятими і пов'язані з конкретним набором цінностей. Наприклад, відомо, що участь у виборах є громадянським обов'язком, і ухилення від нього - це порушення обов'язку. Тому частина респондентів, не бажаючи бути представниками соціально небажаної поведінки, навіть при неучасть у виборах все одно скаже, що голосувала. В результаті на питання про участь у виборах дослідники нерідко отримують завищені, порівняно з фактичним участю, дані. Щоб зняти цей ефект, відомий білоруський соціолог Д. Рот пропонує використовувати наступне питання: «Існує достатньо причин, щоб не піти на вибори. Як на Ваш погляд, якби вибори відбулися в найближчу неділю, Ви б пішли на них?

Варіанти відповідей:

- «так»,

- «ні»,

- «не знаю», 

- «відмова від відповіді».

Встановлюючи ступінь  впевненості респондента в участі у виборах можна запитати: «Якби наступної неділі відбулися вибори, Ви б ...»

Варіанти відповідей:

- «в будь-якому випадку  пішли на них»,

- «ймовірно, пішли  б на них»,

- «ймовірно, не пішли  б на них»,

- «ні в якому разі  не пішли б на них»,

- «не знаєте»,

- «відмова від відповіді».

З'ясовуючи політичні  симпатії респондента, слід запитати: - «За яку партію Ви б проголосували?» 

Варіанти відповідей:

- «за списком партій», 

- «будь-яка інша партія (крім запропонованих у списку)», 

- «відмова від відповіді».

Певні складності пов'язані  тут з так званим «культурним табузуванням» радикальних партій. Чим вороже атмосфера в суспільстві, тим складніше отримати реальний розподіл по партіях. Однак за допомогою питань про безпосередню поведінку виборців не завжди вдається виміряти електоральну поведінку. У таких випадках слід звертати увагу на передумови голосування, наприклад установки, думки, оціночні судження. Думки стосуються найбільш актуальних проблем. Вони можуть переростати в установки, але не навпаки.

Установки більш стабільні  в часі. Сюди відноситься інтерес:

1) до політики, до самих  виборів;

2) ідеологічна і партійна  ідентифікація;

3) партійні уподобання, ставлення до політичної системи  і до окремих її елементів.

Перелічені питання  відіграють важливу роль при вимірі майбутньої поведінки виборців. За допомогою зазначених питань дослідники отримують дані про актуальність тих чи інших тем, а потім вивчають їх більш докладно, виділяючи окремі елементи.

До питань, які б  з'ясовували думку респондента, відноситься, наприклад, наступне питання: «Які сучасні проблеми Ви вважаєте найбільш важливими в нашій країні?

Варіанти відповідей:

- «Безробіття»,

- «Іноземці»,

- «Питання охорони  здоров'я»,

- «Захист навколишнього  середовища»,

- «Не знаю»,

- «Відмова від відповіді».

Найбільш часто використовуються в електоральних дослідженнях питання, що стосуються установок. Вивчається інтерес  до політики, ставлення до партій, політичних інститутів, політичної системи в  цілому та ін.. Респонденту, наприклад, говорять: «Уявіть собі термометр від +5 до -5, з нульовим значенням посередині. Оцініть, будь ласка, за допомогою даного термометра своє ставлення до наступних партій...» і пропонується  розташувати перелік партій на наступній шкалі: -5 -4 -3 -2 -1 0 1 2 3 4 5. Термометр полегшує уявлення шкали людям, які не стикаються з негативними числами. (Д. Рот стверджує, що до них належать, насамперед, респонденти похилого віку з низьким рівнем освіти).

Термометр являє собою  шкалу, крайні позиції якої виражені вербально. Така ж шкала може використовуватися і при оцінці політичних лідерів. У даному випадку питання вимірює так званий рейтинг популярності. Вибір значень нижче нуля припускає брак інформації про названих політиків. Володіння інформацією - один з вирішальних критеріїв електоральної поведінки. Інше питання стосується класифікації «ліві - праві». Використовується дихотомічна шкала: ліві  - праві.

 

 

Респонденту пропонують визначити своє місце розташування на шкалі. Подібна шкала підходить  для особистого інтерв'ю, але для телефонного її необхідно більш детально вербалізувати. Використовують також шкалу - термометр від 0 до 10. Наступне питання стосується партійної ідентифікації. З'ясовується як предмет ідентифікації, тобто партія, з якою ідентифікує себе виборець, так і ступінь ідентифікації. Респонденту кажуть: «У Німеччині багато людей схиляються до певних партій, хоча голосують вони час від часу і за інші партії. Скажіть, будь ласка, чи схильні Ви до певної партії? Якщо так, то до якої?»

Варіанти відповідей:

- «список партій»,

- «інша партія (крім  запропонованих у списку)», 

- «ні, не схильний», 

- «не знаю», 

- «відмова від відповіді».

Важливим елементом  установок є інтерес до політики. Використовують наступне стандартне запитання: «У якій мірі Ви цікавитеся політикою?»

Варіанти відповідей:

- «у великій мірі», 

- «в деякій мірі», 

- «в малій ступені»,

- «зовсім не цікавлюсь»,

- «важко відповісти»  .

Дослідники вказують на те, що при використанні в якості відповідей на це питання альтернатив «так / ні» велика частина респондентів уникає відповіді. При включенні ж у формулювання питання вищенаведеної шкали вдається більш точно виміряти інтерес до політики.

Питання про ставлення  до інститутів влади можуть бути пов'язані  з оцінкою діяльності окремих  інститутів, з довірою до них. Так як голосування здійснюється не тільки за партію, а й за лідера, існує безліч питань, які вивчають найбільш важливі риси лідера. Наступний блок питань пов'язаний з соціально-демографічними характеристиками респондентів. До них належать питання про расу, національність, вік, освіту, професію, доходи, віросповідання респондента та ін.. Зазвичай ці питання розташовуються в «паспортичку». «Паспортичка» необхідна для аналізу зібраної інформації, оцінки її репрезентативності, проведення порівняльних досліджень. До цього блоку можна приєднати питання, що вивчають умови життя респондента: про місце проживання до 16 років, про освіту батьків та ін.. Основну проблему при отриманні даної інформації становлять питання про вік і освіту респондента. Вік є винятково важливою змінною. Від нього залежить багато соціальних характеристик. Вік відображає фізіологічні відмінності людей, відмінності в етапах їх соціального розвитку: змінюється спосіб життя, соціальні ролі, важлива відмінність у поколіннях. На людину величезний вплив справляє виховання, отримане ним у молодості (відмінності за рівнем освіти, культури, соціального досвіду, інтересам та ін.). Питання про вік може бути поставлений занадто широко: «Скажіть, будь ласка, скільки Вам років?» Опитувані, однак, мають тенденцію округляти свій вік, називати кількість повних років. За рахунок цього зростає питома вага груп з віком, що закінчується на 0 і 5. Щоб уникнути цього, можна поставити запитання таким чином: «Скажіть, будь ласка, скільки Вам повних років?». Практика показує, що питання про дату народження дає більш точну інформацію, але ускладнює обробку і завдає багато клопоту при перекладі шкали років народження у вікову.

Багато проблем викликає і порівнянність вікових шкал, так як їх існує безліч.

Шкали складають за різними принципами: біологічними, психологічними, соціального розвитку.

Алан запропонував класифікацію з семи ступенів: ранній підлітковий вік (11-15 років), пізній підлітковий вік (15-21), рання зрілість (25-40 років), пізня зрілість (40-55 років), літній вік (55 -65 років) і старість (понад 65 років).

Держкомстат встановив періодизацію, яка ґрунтується на зростанні  освітнього рівня і трудовий стаж. Найбільш часто виникають труднощі з визначенням поняття «молодь». Одні відносять її до інтервалу 14-25 років, інші - до 30 років, тому визначити саме поняття молоді досить важко, так як воно має масу смислових відтінків. Безліч ж шкал засновані на особистому досвіді, інтуїції дослідників. У зв'язку з цим певні переваги надає відкрите питання про вік. Згодом він дозволяє закривати змінну віку, використовуючи самі різні інтервали. Сама процедура перекодування змінних не є проблематичною при наявності необхідних навичок роботи з статистичними пакетами, наприклад SPSS.

Не менш важливу проблему породжує питання про освіту. У суспільній свідомості поняття «освічена людина» часто пов'язують зовсім не з формальним рівнем освіти (початкова, середня, вища...), а з культурою, інтелектом людини. Незважаючи на це, в соціологічних дослідженнях зазвичай ставлять питання, спрямовані на отримання інформації саме про формальний рівень освіти.

При складанні питань про утворення  необхідно знати систему освіти. Певні складнощі доставляють  люди похилого віку, які навчалися  за іншої системи. Якщо говорити про  форму питань про освіту, то немає сумніву, що слід уникати відкритих формулювань, так як вони змушують респондента вказувати різні боки освіти: рівень, тип та ін.. Такі дані складно обробити. Часто причиною помилки з боку респондента є незнання ним освітньої термінології. Через це спостерігається завищення середнього рівня освіти. Однак іноді це викликається бажанням «виглядати краще» в очах соціолога. Як правило, виникають труднощі при опитуванні людей з низькою освітою, вони неохоче розмовляють з інтерв'юерами. У подібних випадках важливо звернути увагу не тільки на формулювання питання, а й на вміння інтерв'юера знайти контакт з респондентом. Звичайно ж, і інші питання «паспортички» викликають складності. Наприклад, питання про дохід респондента. Пряме запитання: «Назвіть, будь ласка, Ваш дохід за останній місяць?» -  часто насторожує опитуваного. Люди з великим доходом або занижують його або взагалі відмовляються відповідати. Для того щоб уникнути таких випадків, соціологи використовують кілька запитань. Наприклад: «Оцініть, будь ласка, яка частина загального доходу Вашої родини йшла в останні місяці на харчування?» Соціологи можуть задати й таке запитання: «Придбали чи Ви за останні півроку товари тривалого користування?»

Іноді використовують питання:

1) «Скажіть, будь ласка, скільки чоловік у Вашій сім'ї, включаючи Вас, всіх дорослих і всіх дітей, які живуть разом з вами і мають спільні з Вами доходи?»;

2) «Скільки всього грошей протягом  останніх 30 днів отримали всі  члени Вашої родини?»                                                 

Існує безліч варіантів отримання  інформації про доходи. Використання тих чи інших формулювань іноді  зумовлено методом збору даних. Так в телефонному інтерв'ю, важко  використовувати кілька запитань для  отримання інформації про доходи. При виборі питання слід враховувати специфіку вибіркової сукупності та вимоги, що пред'являються до використовуваного методу збору даних.

3. Соціологічне забезпечення  виборчих кампаній в Україні.

Українська електоральна соціологія має хоча і бурхливу, але коротку історію. Досить згадати, що перша докторська дисертація в цій галузі знань була захищена А. І. Вишняком лише в 2000 році, а точкою відліку становлення вітчизняної електоральної соціології стали вибори народних депутатів України 1989 року-перші в СРСР вибори, проведені на альтернативній основі. З цього часу на політичному полі з'являються нові дійові суб'єкти - численні конкуруючі політичні діячі, партії, громадські організації, сприяючи ходу виборчих кампаній соціологи, політологи, політтехнологи, політичні маркетологи, піарники і т. д. Проте головним досягненням цього періоду стало набуття якостей суб'єктності електоратом. Інформація про думки та наміри останнього набула особливої ​​важливості для всіх суб'єктів політичного поля, що призвело до виділення з політичної соціології особливого типу досліджень - електоральних. У міру розширення масштабів електоральних досліджень і отримання значної за обсягом соціологічної інформації виникло питання про місце електоральної соціології в структурі соціологічного знання. І якщо, з електоральної соціології тільки в Україні щорічно проводяться десятки, а, може, й сотні емпіричних досліджень, публікуються книги і статті, то дана галузь соціології цілком має право на самостійне буття.

Серед сучасних українських соціологів, що займаються не тільки емпіричними електоральними дослідженнями, а й теоретичним осмисленням проблем електоральної соціології, можна назвати такі імена, як О. І. Вишняк, В. А. Полторак, В. І. Паніотто, Н. Н. Чурилов, В. Є. Хмелько, О. В. Нельга, І. Е. Бекешкіна та ін.. У міру того як виборчі кампанії ставали елементами політичного життя, потреба в їх соціологічному супроводі ставала все більш потрібною. На це зробили істотний відбиток такі факторів: