Електоральна соціологія

Визначаючи роль електорального прогнозу, Вл. Горн підкреслював, що жоден  політичний діяч, жодна політична  партія не можуть не прагнути до передбачення результатів виборчої кампанії. «Прогноз, - вказував він, - визначає загальний тон виборчої боротьби, хоча сенс участі на виборах – це активна боротьба за бажаний результат виборів».

Невизначеність в оцінці складаючої електоральної ситуації активізувала інтерес учасників виборчої кампанії до прогнозування можливих підсумків голосування. Оцінюючи варіанти, які публікувалися, Вл. Горн відзначав неоднозначність зроблених висновків. Він пояснював цей факт не тільки різним розумінням політиками історичного моменту, але й недостатністю об'єктивності мислення в області політичної боротьби, а також і суб'єктивними прагненнями лідерів окремих партій видати бажане за дійсне.

Для досягнення поставленої  мети, на думку дослідника, «необхідно було виразно кваліфікувати суспільні  сили, що базуються в країні, визначити їх дійсне, за їх соціально-політичними тенденціями, взаємовідносини, і вже на ці, поза виборчі системи знайдені визначення, накласти схеми та норми системи, ввівши потім в якості практичного коефіцієнта, адміністративні засади поправок до небажаних результатів втілених норм в життя». Таким чином, перед прогнозна аналітична робота повинна була включати в себе три основні етапи:

1) дослідження щодо  реальної електоральної ситуації;

2) вивчення результатів  впливу на цю ситуацію положень нового правого акта;

3) оцінка можливих  адміністративних «коригувань», небажаних  для уряду наслідків реалізації  прийнятого рішення.

Об'єктивний аналіз сформованої  в країні електоральної ситуації припускав скрупульозний збір різноманітної  фактологічної інформації за допомогою спеціальної наукової методики.

На рубежі ХIX-ХХ століть  у соціології превалював інтерес  до статистичних методів вивчення виборів, пов'язаних з пошуком унікального  поєднання різноманітних факторів (історичних, економічних, соціальних і т.д.), які забезпечували  відносну стійкість електоральних переваг або пояснювали характер їх еволюції. Вл. Горн звертається до методу аналізу агрегованих даних, які були популярні в соціології того часу. Аналізуючи електоральні орієнтації росіян, Вл. Горн виходить з основної гіпотези: наявності стійкого взаємозв’язку між соціально-класовим статусом і партійними уподобаннями в ланцюжку «виборець-вибірник-депутат». Для підтвердження цього припущення він проводить порівняльний аналіз партійного складу депутатів Другий Державної думи. Вл. Горн фіксує стійку залежність підсумків виборів від класового складу виборчих колегій. Виявлену залежність підтверджував і аналіз партійної приналежності виборців. Вл. Горн аналізує партійний склад виборців за виділеними групами губерній.

Для підтвердження висунутої  гіпотези Вл. Горн також розглядає  співвідношення соціально-класового  статусу вибірників і їхніх партійних  орієнтацій. Аналіз статистичних даних  переконує дослідника в наявності  стійких взаємозалежності між цими компонентами. Проведене дослідження дозволило Вл. Горну визначити специфіку політичної ситуації в країні, виявивши, на підтримці яких соціально-класових груп базуються ті чи інші політичні партії, представлені в Державній думі. Використовувана методика дозволила визначити політичну орієнтованість виборчого закону, а отримані результати статистичного аналізу закладаються в основу вивчення політичного змісту цього закону.

Продуктивність запропонованої методології дослідження для  свого часу відзначається в історіографії соціології. Так, на думку сучасного дослідника електоральної поведінки І. Кир'янова, «меншевіський публіцист В. Громан (Горн) зробив успішну спробу спрогнозувати ймовірний партійний склад Державної Думи, основуючись виключно на положеннях виборчого закону і даних про соціальний склад населення».

Варто відзначити, що роботи Вл. Горна внесли вагомий внесок у становлення емпіричної електоральної  соціології початку ХХ століття. Вони показали ефективність наукових підходів у складанні виборних прогнозів, розкрили потенційні можливості статистичного аналізу як методу соціологічних досліджень. Досвід виборів до Державної думи в цілому підтвердив гіпотезу автора про класову ідентифікацію виборця як стійкому факторі електоральної поведінки. Зроблений висновок певною мірою передбачив концепт соціальних розмежування («кліважей»), що визначають структуровану підтримку партій і кандидатів на виборах, яка була розроблена і емпірично апробована американськими соціологами С. Ліпсетом і С. Рокканом в середині ХХ століття.

2. Методологія досліджень мотивів електорального вибору.

При аналізі електоральної  поведінки неминуче виникає проблема вибору методу. Те, якому методу віддасть перевагу дослідник залежить від  завдань, поставлених перед дослідженням і від засобів, якими він володіє. Однією з найстаріших форм аналізу електоральної поведінки є електоральна географія, яка базується на твердженні, що на формування політичних установок індивіда впливають географічні чинники та структура економіки регіону.

Для вимірювання зв'язку між голосуванням за певні партії та географічними факторами використовується метод картографії. Він полягає в зіставленні карт, на які нанесені результати голосування за певні партії в кожному окрузі чи регіоні, з серією географічних карт. Останні відображають кліматичні особливості регіону, його місце розташування, якість ґрунту та ін.. Даний метод заснований в значній мірі на візуальному порівнянні. Він не допускає розрахунків впливу різних факторів.

Серед класичних методів  електоральних досліджень називають також аналіз агрегованих даних. Як правило, сюди відносяться дані про соціокультурний склад населення певних територіальних одиниць і результати голосування за партії в цих населених пунктах. Основна відмінність аналізу агрегованих даних від електоральної географії полягає у використанні статистичних методів аналізу. Це стало можливим завдяки квантифікації змінних, використанню шкал. Аналіз агрегованих даних дозволяє розраховувати середні величини, стандартні відхилення, коефіцієнти кореляції, допускає використання методу множинної регресії. Дані такого роду надають пояснення колективної електоральної поведінки. Вони дозволяють, крім того, порівнювати маленькі географічні райони, наприклад на предмет моделі електоральної поведінки різних соціальних груп виборців. Існує декілька проблем, з якими стикаються дослідники при використанні зазначеного методу.

Перша проблема полягає в спробі зробити висновки про індивідуальну електоральну поведінку на підставі узагальнених даних.

Друга проблема пов'язана з вибором рівня узагальнення даних. Який рівень може бути прийнятий до уваги? Чи можна поширювати висновки про взаємозв'язки в одному регіоні на інший регіон? Рівень агрегації залежить від того, де теоретично передбачається вплив досліджуваної ознаки.

Третя проблема має відношення до характеру даних. Якщо при зборі індивідуальних даних, наприклад за допомогою інтерв'ю, дослідник може контролювати процес отримання інформації за допомогою операціоналізації понять, то при аналізі агрегованих даних він вдається до допомоги вже наявної інформації.

Велика частина інформації надається офіційними структурами. Не завжди можна дізнатися, яким методом  були зібрані дані. А це безпосередньо  пов'язано з можливістю порівняння різних масивів. Крім усього іншого слід пам'ятати про ті ознаки, які лягли в основу узагальнення даних. Поряд з методом агрегованих даних німецькі автори виділяють ще й електоральну статистику.

У Німеччині під електоральною  статистикою найчастіше розуміють  спеціальні підрахунки у виборчих округах. Наприклад, голосування виборців в залежності від їх статі, віку, віросповідання. Для такого роду підрахунків бюлетені для голосування позначають іноді певним кольором або використовують різні урни для голосування. Подібні дані володіють однією важливою перевагою. Вони реєструють реальних, а не потенційних виборців. Але цей метод пов'язаний і з певними обмеженнями. З його допомогою можна отримати інформацію про мотиви голосування та з'ясувати більш докладні залежності електоральної поведінки від соціально-демографічних характеристик.

Серед методів аналізу  електоральної поведінки називають  також спостереження за передвиборною  боротьбою. Головна перевага цього  методу полягає в можливості аналізу  так званих короткострокових факторів.

Спостереження за передвиборними кампаніями почалися в ранніх дослідженнях у Великобританії. Надалі цей метод розвивався в США, Франції та Німеччини. Метод базується на твердженні, що при аналізі електоральної поведінки слід оцінювати стабільність електоральних регіональних структур і політичні традиції регіонів, але результат кожної окремої передвиборної кампанії залежить від політичного клімату, в якому вона проходить.

Під політичним кліматом розуміють суму внутрішніх і зовнішніх політичних чинників, окремих подій, поведінки партійних еліт і ЗМІ. Спостереження за передвиборними кампаніями складається з декількох етапів.

На першому етапі  описується внутрішньополітична ситуація з дня останніх виборів. При цьому  фактори для опису їх розвитку відбираються на розсуд дослідників. За описом слідує уявлення про майбутні вибори:

1) викладаються стратегії  та цілі партій, що беруть участь  у виборах; 

2) пропозиції щодо  вирішення проблем, що виникають  в період між виборами;

3) поведінка кандидатів  у передвиборних перегонах; 

4) оцінка повідомлень у пресі та інформація про найбільш важливі події;

5) оцінюється електоральна  статистика;

6) методи аналізу використовуються  самі різні;

7) слідує дискусія про наслідки  розподілу місць у виборних  органах. Відзначають безперечність  внеску цього методу в документацію виборів. Однак при цьому не беруться до виду мотиви індивідуального електорального рішення. Крім усього іншого часто аналізується набір різних чинників, що згодом не дозволяє порівнювати дані.

На відміну від вищеописаних методів, дані опитувань володіють великими можливостями. Результати опитувань складають основу електоральних досліджень. Однак соціологи досі не прийшли до єдиного рішення щодо того, який із способів краще: телефонне або особисте інтерв'ю; коли краще проводити опитування: до чи після виборів і т.п. Деякі дослідники вважають, що телефонне інтерв'ю здатне надати більш достовірну інформацію, ніж особисте інтерв'ю. Пов'язано це насамперед з його анонімністю. В особистому інтерв'ю посилюється небезпека впливу особистості інтерв'юера на відповідального: респондент хоче справити доброзичливе враження на інтерв'юера. І якщо вибори - це обов'язок громадянина, то ухилення від участі в них прирівнюється до негативного вчинку. Причиною нещирих відповідей може послужити також складність теми опитування. Може виявитися, що питання стосуються особистих, делікатних, інтимних сторін життя респондента. Це відноситься до тієї сфери, яка пов'язана з престижем, громадськими та політичними нормами і т.п. Але і телефонне інтерв'ю не досконале. У порівнянні з іншими методами збору інформації в соціологічних дослідженнях, телефонне інтерв'ю стало використовуватися дослідниками відносно недавно. Пов'язано це насамперед з розвитком телефонної мережі. Навіть при її сучасному поширенні використання телефону в масових опитуваннях є репрезентативним лише у великих і деяких середніх містах. Однак поряд з деякими обмеженнями у телефонного інтерв'ю є все ж ряд переваг, а саме: оперативність, низька вартість та можливість контролю за роботою інтерв'юерів. Оперативність телефонного інтерв'ю пов'язана з тим, що воно не може бути тривалим (максимальна тривалість інтерв'ю від 40 до 60 хвилин - тут думки розходяться). Довгі інтерв'ю проводяться досить рідко: зазвичай телефонне інтерв'ю займає 5-10 хвилин. Завдяки нетривалості інтерв'ю інтерв'юерові вдається за день опитати набагато більше респондентів, ніж в особистому інтерв’ю. Десять півгодинних інтерв'ю в день є нормою для одного інтерв'юера. Отже, для опитування вибірки в 1000 чоловік за 5-7 днів буде потрібно менше 20 інтерв'юерів, тобто майже в 5 разів менше, ніж при особистому інтерв'ю, для якого при таких же нормах потрібно 100 інтерв'юерів. Телефонне інтерв'ю обходиться майже в 2-3 рази дешевше особистого інтерв'ю. При цьому не знижується якість інформації, а контроль над діяльністю інтерв'юерів можливий з єдиного центру. Він дає можливість своєчасно виявляти неточності та домагатися високої якості інформації.

Однак слід зауважити, що такий контроль можуть дозволити собі небагато організацій. Найчастіше інтерв'юери самі шукають місце для проведення опитування. До телефонного інтерв'ю, як і до будь-якого методу збору інформації, пред'являється ряд вимог. Одне з них - стислість анкети. Питання в ній повинні бути сформульовані гранично стисло, ясно і чітко і мати на увазі однозначну відповідь. Людині важко сприймати на слух довгі речення, особливо якщо в них є складні слова і подвійне заперечення. А у респондента не повинно виникати труднощів із сприйняттям питання і необхідності його уточнювати. Це змусило б інтерв'юера пояснювати питання, вкладаючи в нього, можливо, власний сенс.

До методів електоральних досліджень відносяться також електоральні прогнози - пророкування результатів виборів на основі опитувань, проведених до виборів. Але оскільки в прогнозах досліджуються політичні установки і наміри опитуваних брати участь у виборах, а не з власне результатами виборів, то чим більше віддаленість опитування в часі від майбутніх виборів, тим більше зростає небезпека, що виборці не визначилися зі своїм вибором. Деякі дослідники відзначають, що опитувані в умовах інтерв'ю, незалежно від їх партійних схильностей, оголошують себе прихильниками тієї партії, яка розглядається як переможець на виборах в громадській думці.

До методу опитування можна віднести і exit-poll, або опитування виборців на виході з виборчої дільниці. Цей метод досить популярний у США, у нас же його стали використовувати порівняно недавно. Такого роду опитування дає можливість досить точно, оперативно, вже до моменту закриття виборчих дільниць, прогнозувати результати виборів. Незважаючи на те, що певна частка виборців, які віддали свої голоси не престижною в очах громадської думки партії, не надасть достовірних відомостей про свій вибір, дослідники пишуть про явні достоїнства exit- poll. Цей вид опитування дозволяє дізнатися, «хто саме прийшов на виборчі дільниці ... виявити фактори реальної електоральної поведінки». Електоральні дослідження присвячені вивченню поведінки виборців, насамперед їх участі у виборах.

Це, по-перше, участь чи неучасть у голосуванні на виборах;

по-друге, голосування за конкретну партію чи кандидата.

Крім вивчення перелічених  аспектів, досліджуються фактори, які в тій чи іншій мірі впливають на електоральну поведінку. Як вже було описано вище, використовується безліч методів. Дані статистики представляють дослідникам інформацію про реальні результати голосування. Exit-poll стоїть на другому місці за ступенем збігу даних, отриманих в результаті опитування з результатами голосування. Незважаючи на деякі обмеження опитувальних методів в отриманні стовідсотково достовірних даних про голосування респондентів, дані методи являють багаті можливості для дослідження факторів електоральної поведінки. За роки проведення опитувань накопичилося величезне різноманіття формулювань питань. Однак представляється можливим об'єднати їх у наступні групи: