Електоральна соціологія

Відповіді на запитання  такого типу дають уявлення про позиції електорату по відношенню до ключових суб'єктам політичного поля. Однак, оцінки в такому варіанті, в силу швидко змінної ситуації і нестійкості установок і мотивації електорату, не надійні.

Слід використовувати  більш точні варіанти рейтингових  замірів. До них відноситься метод «терези». У такому варіанті використовуються при зборі інформації два питання – «За кого б Ви проголосували, якби вибори відбулися в найближчу неділю?» і «За кого би Ви не проголосували ні за яких обставин?».

Рейтинговий ряд будується на основі різниць відносин. Такий рейтинг більш точний. Однак, найбільш ефективний для цілей електорального дослідження рейтинговий замір методом «сита». В ході такого заміру встановлюється ставлення до кожного з політичних діячів і до кожного політичного угруповання за допомогою цілого набору питань. Це дозволяє уникнути можливості випадкового вибору респондента. У блок для такого заміру входять наступні змінні:

- ступінь впізнанності лідера (партії), рівень авторитетності;

- міра політичної проходь мости (можливість бути обраним);

- оцінка конкретних  дій в даний момент;

- віра в перспективу  даного лідера (партії).

При обробці зібраної інформації здійснюється угруповання  отриманих даних. Формуються групи  жорстких прихильників (тих, хто підтримав  конкретного лідера чи партію у всіх випадках) і жорстких супротивників (тих, хто не підтримав у всіх випадках). Рейтингові виміри методом «сита» є найбільш точними, так як в значній мірі знімають випадковість оцінок респондентів.

У ході здійснення науково-дослідних робіт на першій стадії підготовки до майбутніх виборів регулярно здійснюється і збір інформації методом аналізу документів. Постійно відстежуються публічні виступи ключових представників політичної еліти. Динаміка даних аналізу може показати ступінь послідовності політика щодо ключових проблем, а також міру його принциповості і чесності. Отримані дані можуть використовуватися на подальших стадіях передвиборної боротьби.

Ще більш інтенсивна соціологічна робота здійснюється на «стадії цілеспрямованої підготовки до виборів». Така робота починається з проведення базового опитування, який є логічним продовженням серії замірів суспільно-політичної ситуації на всьому протязі попередньої стадії в режимі моніторингу. Однак, інструментарій базового опитування включає в себе ще декілька важливих і специфічних блоків. У їх числі найбільш значимими є:

- намір брати участь  чи не брати участь у майбутніх  виборах, включаючи проблеми конкретної  мотивації;

- ступінь довіри до  різних каналів агітації;

- портрет бажаного кандидата;

- чинники, які здатні  вплинути на вибір, на зміну  рішення, на ступінь активності  в підтримці бажаного кандидата.

Якщо базові опитування здійснюється на початку другої стадії, то в її середині організується порівняльні  опитування, в яких повторюються практично всі позиції інструментарію базового опитування.

Мета порівняльного  опитування: зафіксувати можливу зміну думок виборців з досліджуваної проблематики під впливом тих чи інших агітаційних і пропагандистських заходів. Якщо це необхідно, то може бути проведено і друге порівняльне опитування. На аналізованої стадії здійснення передвиборних заходів виробляються програми кандидатів на виборні посади, визначається тактика поведінки при спілкуванні з електоратом. Основні позиції цих документів можуть бути апробовані з метою їх удосконалення в ході проведення фокус-інтерв'ю у фокус-групах, сформованих за різними соціально-демографічними критеріями. Тут може бути визначено ставлення до можливого кандидата. Програмні позиції кандидатів, відкориговані у ході фокус-інтерв'ю, проходять ще одну апробацію.

На фініші другій стадії передвиборних дій організуються три експрес-опитування: ідеологічний, політичний і проблемний. Проведення таких опитувань обов'язково в тому випадку, якщо соціологічна група працює на конкретного замовника в інтересах певного кандидата.

Ідеологічне опитування дозволяє визначити відношення різних груп виборців до програмних позицій кандидата. У інструментарії заміру перераховуються такі позиції і дається шкала відношення до кожної з них. Подальший аналіз дозволяє визначити, які групи виборців будуть позитивно сприймати ті чи інші позиції, а які ні.

Аналогічним способом здійснюється і аналізується політичне експрес-опитування. У його ході встановлюється характер ставлення виборців до органів влади різних рівнів. Результати опитування допомагають кандидату і його команді визначити, можна чи не можна і в яких випадках критикувати ті чи інші владні структури.

Третій із серії експрес-опитувань - проблемний - будується на базі запитальника, що включає кілька відкритих питань, за допомогою яких з'ясовуються проблеми, які найбільшою мірою хвилюють виборців в їхній родині, будинку, мікрорайоні, місті і т.д. Дані цього дослідження дадуть можливість кандидату або його довіреним особам при зустрічах з виборцями демонструвати останнім добре знання їхніх нагальних проблем. На «стадії активних дій», тобто в період розгортання і ходу офіційної передвиборчої кампанії, коли виборчкомами затверджені в якості кандидатів всі претенденти, збір соціологічної інформації здійснюється з використанням методів опитування, експрес-спостереження і вивчення документів.

Мета соціологічних  опитувань, проведених на даній стадії - одержати інформацію про формування електоральних установок і зафіксувати  їх зміст. Інструментарій включає наступні параметри:

- намір взяти участь  у голосуванні (з з'ясуванням ступеня його стійкості);

- можливість змінити  думку про того чи іншого  кандидата, якщо вибір вже зроблено (із з'ясуванням причин і мотивів  зміни думки);

- рейтингові блоки.

Виміри здійснюються кожні 5-6 днів, причому останній за 3-4 дні до дати голосування. Результати замірів, з урахуванням їх зіставлення з даними всіх попередніх опитувань використовуються як для коректування поведінки кандидатів (таку можливість дає кожен з вимірів), так і для здійснення генерального прогнозу - прогнозу про результати голосування. Прогноз про результати голосування проводиться за три дні до проведення виборів. Природно те, що передвіщаються результати голосування у встановлений термін, а не можливість вибору на день останнього заміру. Помилки соціологічних прогнозів найчастіше трапляються з тієї причини, що не враховується відмова від голосування частини електорату.

Найпростіший, але разом  з тим досить точний прогноз може бути здійснений з використанням  динаміки рейтингів кандидатів або  політичних угрупувань. При цьому враховується розраховане середнє коливання рейтингової кривої за один день, що дозволяє припустити, яким буде характер її зміни в останні перед виборами дні.

При розрахунку прогнозного  результату не враховується позиція  виборців, які (імовірно) не братимуть участі в голосуванні. Анкети цих респондентів вилучаються з масиву. Відбір здійснюється за відповідями на питання про участь у виборах. При цьому в масиві остаються:

- дані респондентів, що  оголосили про свій неодмінної  участі;

- 75% анкет (визначених шляхом механічного випадкового відбору) тих, хто оголосив про те, що швидше за все візьме участь у виборах;

- 50% - тих, хто можливо  візьме, а можливо ні;

- 20% - тих, хто засумнівався  у своїй участі;

- 100% анкет тих, хто  твердо сказав ні.

Число відсіяних анкет визначається дослідним шляхом в ході багаторазових спостережень за поведінкою електорату в останні роки, а також за результатами відповідей на питання, які використовувані в післявиборчих вимірах. Для коректування дій кандидатів використовується інформація, одержувана методами експрес-спостереження на мітингах, зборах, в ході інших акцій, в яких бере участь кандидат і аналізу документів що містять публічні виступів політиків. Збір такої інформації здійснюється із застосуванням традиційних для названих методів процедур. Саме таким чином реалізуються цілі та завдання першої фази електоральних соціологічних досліджень. Слід зазначити, що представлена технологія передвиборчого дослідження застосовна, в першу чергу, при здійсненні замовленої науково-дослідної роботи, тобто для роботи з конкретним кандидатом.

У систему електоральних  досліджень, як уже зазначалося, входять  дослідження в день виборів і  післявиборчі дослідження. Дослідження  в день виборів здійснюються з  метою отримання інформації про хід голосування. Ця інформація використовується телебаченням і радіо для ознайомлення з нею суспільності. Опитування в день виборів можуть виступати і як контролюючий фактор, який здатний перешкодити можливі ​​маніпуляції з результатами самих виборів.

Опитувальна робота здійснюється або протягом усього терміну голосування, або дискретно: по 2 години через кожні дві години. Збір інформації проводиться поблизу виборчих дільниць, причому опитуються, по можливості, всіх виборців, які виходять з дільниці. Як правило, задається одне питання - «За кого з кандидатів Ви проголосували?». Соціально-демографічні параметри не фіксуються.

Основні труднощі соціологів, які зважилися проводити настільки  трудомісткі заходи, як дослідження  в день виборів, полягають у відборі  точок, в яких повинна збиратися інформація. Число таких точок має бути приблизно таким же, як число респондентів при роботі з національною вибіркою. Причому розподіл числа місць опитування в кожній з точок також повинне відповідати числу гіпотетичних респондентів у цих точках. Такий підхід тягне за собою серйозну для соціологів складність - значне збільшення числа використовуваних для звичайного опитування інтерв'юерів. Важливою умовою успіху дослідження в день виборів є дотримання вимоги про проведення робіт по збору інформації в один і той же час.

Останньою фазою електорального дослідження є післявиборчий. 
Мета післявиборчого дослідження полягає в отриманні інформації про оцінки населенням якості проведення цього масового заходу, ступеня його демократичності та правової прийнятності. В ході післявиборчого заміру з'ясовуються і результати голосування, які можуть потім порівнюватися з реальними. В процесі післявиборчого дослідження з'ясовуються також мотиви вибору того чи іншого кандидата, мотиви участі або неучасті в голосуванні, строки та умови прийняття виборцями остаточного рішення, фактори, що вплинули на це рішення. Вся ця інформація використовується для підготовки до наступних виборів і референдумів.

2. Застосування  опитувальних методик на практиці  при вивченні електоральної поведінки.

Соціологічне  опитування - це метод збору первинної інформації в соціологічному дослідженні, що передбачає:

по-перше, усне або письмове звернення дослідника до конкретної сукупності людей з питанням, зміст  яких представляє досліджувану проблему на рівні емпіричних індикаторів;

по-друге, реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію.

Опитування найчастіше використовується способом збору інформації в сучасних соціологічних дослідженнях. Він є формою вербальної комунікації між дослідником та випробуваними. Опитування може бути усним або письмовим.

Усне опитування може проводитися у формі співбесіди або на основі опитувальника. Опитування на основі опитувальника використовується коли питання складені заздалегідь.

Анкета – це список питань з можливими варіантами відповідей або без них, які пропонуються респонденту.

Опитувальник – це перелік питань, які складені для інтерв’юера заздалегідь установленими вимогам.

Метод опитування використовується у ряді випадків:

1) коли досліджувана  проблема не забезпечена документально  або коли джерела відсутні;

2) коли предмет дослідження  недоступні для спостереження;

3) коли предметом вивчення  є елементи суспільного або  індивідуального пізнання;

4) в якості контрольного методу для розширення можливості опису і аналізу досліджуваних характеристик.

Анкетування – письмова форма опитування, яка проводиться заочно. Воно доцільне в двох випадках: при опитуванні великої кількості респондентів або респонденти повинні ретельно продумати свої відповіді, маючи перед очима надрукований опитувальник.

Головна частина анкети розробляється на основі загальних  вимог до опитування, але з врахуванням  додаткових міркувань. В анкеті можна  та повинно ставити:

1) не тільки програмно-тематичне, але й процедурно-функціональні питання;

2) як прямі, які пропонують  респонденту виразити свою власну  позицію, так і побічні;

3) питання  - «гачки»;

4) питання – «фільтри»;

5) контрольні питання;

6) питання  - «пастки»;

7) навідні запитання;

8) дихотомічні питання;

9) питання – «меню»;

10) питання – «діалоги»;

11) шкальні питання;

12) табличні питання;

13) закриті питання;

14) відкриті питання;

15) напівзакриті питання;

Розробляючи текст анкети, слід уникати одноманітність використаних типів і форм питань.

Інтерв'ю – це метод збору інформації засобами ціленаправленого опитування.

Інтерв'ювання – це форма опитування, при якому дослідних находиться в контакті з респондентом.