Електоральна соціологія

5. Якщо Ви ще остаточно не визначились за кого з кандидатів (партій) будете голосувати, то кому з названих політиків (партій) Ви симпатизуєте найбільше? Це запитання для мінімізації частки невизначених щодо кандидатів було запропоновано співробітниками Інституту Дж. Геллапа в США ще в 1960 році. Як відзначали В. Матусевич та В. Оссовський, які в Україні це запитання використовували вперше в 1991 році: відповіді на питання «Коли б вибори Президента відбувались сьогодні, за якого б кандидата Ви б голосували?» дали можливість визначити тих кандидатів, чиї переваги вже сформувались. Для тих же, хто не визначився, було передбачене інше запитання: «Якщо Ви остаточно не вирішили, за кого будете голосувати, то відзначте, будь ласка, до кого з кандидатів у Президенти Ви схиляєтесь більше?» Завдяки цьому питанню кількість тих, хто не визначився, вдалось скоротити вдвічі: з 15,6 до 6,9%.

Звичайно, що ця методика може використовуватись і на парламентських виборах, в опитуваннях як в мажоритарних виборчих округах, так і при голосуванні за партії та блоки. Однак в останні роки вона чомусь не використовується соціологами більшості центрів України.

Застосування ж цієї методики в сучасних умовах показує, що хоча вона і не вирішує всіх проблем невизначених виборців, однак дозволяє її суттєво зменшити. Так в загальнонаціональному опитуванні незалежної фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс» ще в далекому лютому-березні 1999 року, ще до початку виборчої кампанії, за допомогою питання частка невизначених щодо кандидатів скоротилась з 20,6% від тих, хто збирався голосувати, до 12,2%, тобто майже вдвічі.

Окрім того в опитуваннях  на президентських виборах та мажоритарних виборах за системою абсолютної більшості використовують також так звані рейтинги ІІ туру. Тобто за двох турової системи голосування (якщо жоден з кандидатів не має шансів на те, щоб відразу набрати 50% + 1голос) потрібно знати як проголосують виборці, коли їм доведеться вибирати кандидата тільки з двох претендентів. Для цього існують такі запитання:

6. Може так трапитись, що для обрання Президента (депутата) знадобиться ІІ тур голосування. Якщо до ІІ туру президентських виборів вийдуть кандидат Х і кандидат Y, то кому Ви віддасте свій голос? (відповіді не зачитувати):

1 – кандидату Х;

2 – кандидату Y;

3 – жодному з них;

4 – важко сказати;

5 – у ІІ турі  голосування участі не братиму.

7. А якщо до ІІ туру голосування вийдуть кандидат Х і кандидат Z, то за кого Ви проголосуєте?

1 – кандидата Х;

2 – кандидата Z;

3 – за жодного з  них;

4 – важко сказати;

5 – у ІІ турі  голосування участі не братиму.

І таких пар можна визначати стільки, скільки вірогідних кандидатів мають хоча б мінімальні шанси на вихід до ІІ туру голосування.

Така методика дозволяє виявити шанси певних кандидатів не тільки на вихід у ІІ тур голосування, але й на загальну перемогу на виборах при різних парах кандидатів, які пройдуть у ІІ тур, визначати фактори, що впливають на шанси кандидатів у ІІ турі та знати, які суперники будуть у ІІ турі для «нашого» кандидата найбільш небезпечні, а які найменш небезпечні. А, тобто, в стратегічному плануванні виборчої кампанії, яких треба «підтримувати», а яких розглядати як основних супротивників і проти яких спрямовувати свою передвиборчу боротьбу.

З допомогою запропонованої методики рейтингових опитувань  можна виділити такі групи виборців, за своїм ставленням до певного кандидата в Президенти (депутати, мери тощо), яку пропонував відомий український соціолог О.І. Вишняк:

1. Стійкий електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативу «кандидат Х», а в питанні 2 альтернативи – 1 і 2 (абсолютно впевнений та в основному впевнений).

2. Неусталений електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативу «кандидат Х», а в питанні 2 альтернативи - 3 і 4 (зовсім не впевнений та важко сказати).

3. Потенційний електорат кандидата Х – ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативу «важко сказати», а в питанні 5 альтернативу «кандидат Х».

4. Можливий електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативи кандидатів а, в, с тощо, а в питанні 4 обрали альтернативу «кандидат Х», а також обрали альтернативу «кандидат Х» в питанні 6, 7.

5. Альтернативний електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 3 обрали альтернативу "кандидат Х".

6. Нейтральний електорат кандидата Х – всі інші виборці, які збираються взяти участь в голосуванні, але не належать до жодної з виділених категорій. Його можна розділити на дві під категорії.

6.1. Нейтральний електорат кандидата Х, який вже визначився, що голосуватиме за інших кандидатів і не належить до категорії 4.                                Таку типологію «електорального поля» потрібно провести не тільки у відношенні «свого» кандидата, але і його супротивників. В результаті ми можемо отримати досить чітку картину щодо основних кандидатів. Така типологія електорального поля основних кандидатів дає змогу на основі рейтингових опитувань виявити їх шанси на перемогу на виборах та динаміку цих шансів на основі повторних чи «хвильових» рейтингових опитувань. Однак навіть вона не є власне прогнозом результатів голосування, адже при будь-якій типології в рейтингових опитуваннях електорату все одно залишається значна частка невизначених виборців, неусталених виборців та нейтральних щодо всіх кандидатів, а в прогнозі результатів виборів потрібно враховувати поведінку всіх потенційних виборців. А це потребує застосування різних прогнозних методів та моделей.   

Оскільки політика і політики є товаром (хоча і дуже специфічним), то цей товар потребує реклами (специфічної) як будь-який інший товар.

У ході передвиборчих  та поствиборчих іміджево-рекламних  досліджень виявляють також ефективність різних способів рекламування кандидатів та різних видів технологій.

Для виявлення ефективності засобів реклами кандидата, як правило, спочатку опитуваному ставлять такі запитання:

Виступи та інтерв'ю кого з лідерів політичних партій та блоків (або кандидатів) Вам запам'яталися найбільше на телебаченні в останній місяць? (З повним переліком лідерів чи кандидатів на картці).

Рекламні ролики кого з кандидатів (партій) Вам запам'яталися  найбільше на телебаченні в останній місяць? (З повним переліком кандидатів чи партій на картці).

Статті та інтерв'ю  кого з лідерів політичних партій чи кандидатів у пресі Вам запам'яталися  найбільше в останній місяць? (З  повним переліком кандидатів чи партій на картці).

Виступи та інтерв'ю кого з лідерів політичних партій (чи кандидатів) Вам запам'яталися найбільше в останній місяць? (З повним переліком кандидатів чи партій на картці).

Листівки, плакати та рекламні щити яких політичних партій і блоків найбільшою мірою привернули Вашу увагу останнього місяця? (З  повним переліком на картці).

Біографії, календарі, рекламні матеріали якої партії (кандидата), отримані поштою, найбільшою мірою  привернули Вашу увагу? (З повним переліком  на картці).

Виступи кого з лідерів  політичних партій (кандидатів чи їх представників) Вам запам'яталися найбільше на мітингах чи зборах? (З повним переліком на картці).

Аналогічним чином вивчається ефективність соціально-іміджевих  технологій та адміністративного ресурсу  в кампанії за допомогою наступних  запитань і їх кореляції з рейтингами кандидатів (партій):

Яка партія чи блок (кандидат), на Ваш погляд, зробила у Вашому місті (районі) найбільше для вирішення  проблем виборців? (З повним переліком  на картці).

Яка партія чи блок (кандидат) надає найбільшу благодійну допомогу виборцям у Вашому місті, районі, окрузі? (З повним переліком на картці).

За яку партію чи блок (кандидата) Вам рекомендували голосувати:

а) губернатор області;

б) мер міста (села); 

в) керівник Вашого підприємства (навчального закладу)? Потім отримані результати по рейтингам видів рекламних засобів корелюються з рейтингами відомості та вибору партій (чи кандидатів), визначаються найбільш ефективні, і вносяться корективи в плани виборчої кампанії та витрати ресурсів.

Виокремлюють такі етапи політичного рекламування та іміджелогії:

1) вивчення ідеологічних і соціопсихологічних настанов громадян щодо іміджу «ідеального» політичного діяча, організації, програми;

2) дослідження характеристик  іміджу реального суб’єкта політики;

3) створення («упаковка») іміджу кандидата, який можуть  «купити» виборці завдяки проведенню рекламної кампанії;

4) розроблення форм, методів  і засобів політичної реклами,  базуючись на обраному іміджі;

5) реалізація («продаж») створеного іміджу через засоби  масової інформації.

Політичні консультанти, зокрема, у своїй роботі використовують методи «контрольної групи» та «зосередження», які дозволяють отримати інформацію про основні проблеми виборців, їхню мотивацію та уявлення.

Виборча іміджелогія, як різновид електорального політичного маркетингу, вивчає проблеми формування та створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) і окремих політичних лідерів, розробляють сукупність прийомів, технологій та засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб’єктів політики. Оскільки у політичного іміджу є раціональна та ірраціональна складові, проблеми формування та еволюції політичного іміджу мають досліджуватися через такі базові наукові категорії, як ідеологеми та міфологеми, що взаємно перетинаються і пов’язані між собою.

Міфологеми мають ірраціональну природу походження і виникають внаслідок фрагментарності і недостовірності отримуваної громадянами інформації та в результаті цілеспрямованого конструювання і свідомих маніпуляцій політичною свідомістю з боку суб’єктів політичного процесу (влади, опозиції, мас-медіа тощо).

Ідеологеми досліджуються на основі конкретного, раціонального політичного аналізу політичних структур, подій, фактів, політичних документів, а міфологеми - через вивчення настанов суспільної свідомості.

Отже, ідеологеми сприяють закінченню політичної дискусії на рівні  конкретного суб’єкта політики (парламенту, уряду, політичної партії чи блоку) ухваленням певного політичного документа, де чітко реалізуються ідейно-політичні  настанови з того чи іншого питання.

Використовують також психофізіологічні тести (аналіз висоти тону голосу, тест шкіри і т. ін.), які дають можливість визначити емоційні відгуки на особистість кандидата та його погляди. Саме емоційні відгуки свідчать про те, чи має кандидат «ауру комунікації», яка не піддається визначенню, але є визначальною під час голосування.   

Одним із важливих видів  електорального політичного маркетингу є виборча інженерія - пристосування виборчих процедур (формування органів влади) до реалізації інтересів та прагнення правлячої і політичної (громадської чи релігійної) еліти щодо завоювання та збереження влади в глобальних міжнародних організаціях (міждержавних, міжурядових, громадських, релігійних), державах (місцевих органах влади) чи національних суб’єктах політичної діяльності (партіях, громадських організаціях, конфесіях).

Виокремлюють такі методи виборчої інженерії:

1) встановлення вигідних  правлячим колам виборчих технологій  та процедур;

2) встановлення кваліфікаційного бар’єра для партій (3–5 відсотків) та виборчих блоків (3–7 відсотків);

3) встановлення майнового, статевого, вікового, національного, соціального, освітнього, регіонального, конфесійного цензу — для кандидатів; майнового, часового та територіального цензу — для партій і блоків;

4) стимулювання та штучне переміщення виборців з одних виборчих округів до інших (надзвичайний стан, військові навчання, збори офіцерів і воїнів запасу, масовий переїзд на «відпочинок»;

5) маніпулювання кордонами  виборчих округів (при мажоритарній та відкритій пропорційній виборчих системах);

6) вибір відповідного  часу для проведення виборів;

7) добір лояльного  до правлячої еліти складу  виборчих комісій;

8) відмова в реєстрації  певним кандидатам і політичним  партіям.

Треба зазначити, що електоральний політичний маркетинг поки що накопичує науково-методичний та прогнозно-аналітичний потенціалу, які можуть бути дуже корисними під час проведення виборчих кампаній і є дуже важливими для розвитку політичної науки в цілому.

3.Прогнозні  дослідження електоральної поведінки в Україні та світі.

Досвід участі соціологів у виборчих кампаніях показує, що наявність достовірних даних  про електорат, в тому числі і  рейтингів, не є єдиною умовою для  прогнозу очікуваної поведінки виборців. Потрібна серйозна аналітична робота, яка передбачає ряд складних операцій. Деякі фахівці вважають, що з одного боку-це витончений математичний апарат, з іншого-це інтуїція, яка спирається на глибоке розуміння нашого суспільства. До того ж технології прогнозування є ринковим товаром, тому своєчасні публікації на цю тему досить рідкісні.

Оскільки виборча кампанія є надзвичайно складним об’єктом для дослідження, електоральне політичне  прогнозування розробляється, як правило, у вигляді вірогідних альтернатив  проведення виборчої кампанії.