Електоральна соціологія

1) часткою тих, хто повністю довіряє певній партії чи політику (позитивний рейтинг);

2) часткою тих, хто повністю не довіряє політикам чи партії (негативний рейтинг), чи середньою зваженою оцінок (середнім індексом).                                  

Останній вимірюється за:

а) трьохбальною (від 1 до 3, чи від (-1) до (1) шкалою при чотирьох варіантній оцінці (3 чи 1 – повністю довіряю, 2 чи 0 – частково довіряю, 1 чи (-1) – зовсім не довіряю);                                                                     

б) п’ятибальною шкалою (від 1 до 5, чи від (-1) до (+1) при шести варіантній оцінці 5 чи 1 –; повністю довіряю, 4 чи 0,5 – скоріше довіряю ... 1 чи -1 –; зовсім не довіряю.

Складніше всього переводити в кількісну оцінку позицію: «Не знаю цього політика». Іноді  вважається, що не інформованість виборців про певного політика треба прирівнювати до невизначеної оцінки, а отже оцінювати середнім балом 3 чи 0, або ж взагалі опускати ці оцінки з аналізу, а рейтинг розраховувати тільки щодо тих виборців, які знають цього політика. Останній варіант взагалі виглядає дуже дивно, адже одного політика чи партію знають 90% виборців, інших – 10%, а тому, якщо розраховувати рейтинг таким чином, то показники відбиватимуть зовсім різні генеральні і вибіркові сукупності. Та і для вивчення переваг виборців це мало що дає, адже в голосуванні беруть участь не тільки поінформовані, але й не поінформовані виборці. Сумнівним видається і варіант прирівнювати непоінформованість виборців щодо партій і політиків до середньої оцінки. Адже за такої моделі розрахунків при низькому на нинішній час рівні довіри до партій і політики виявиться, що чим менш відомий політик чи партія, тим вищий його рейтинг довіри, бо його оцінка виявляється близькою до середньої. Але ж, коли політики чи партія взагалі невідомі широким колам виборців, то це «смерть» для них, а зовсім не середня оцінка. Тому при розрахунках позицію «не знаю такого політика» слід розглядати як найнижчу і оцінювати балом 0 за трьох чи п’ятибальною шкалою і балом -2 за «плюс-мінусовою» шкалою. І все ж, навіть при адекватній оцінці в розрахунках рейтингу довіри до політичних діячів чи політичних організацій він має дуже побічне значення для аналізу шансів кандидатів чи партій на виборах.

По-перше, тому, що кожен  опитаний виборець може висловити повну довіру не обов’язково одному політику чи партії, а кільком, а голосувати має право тільки за одного. Тому високий рівень довіри до кількох політиків, близьких за політичними орієнтаціями зовсім не говорить про високу частку голосів, які вони отримають, адже в реальному голосуванні їх електорат розділиться.

По-друге, досить високий  рейтинг довіри може бути у політика чи партії при значній перевазі тих, хто повністю довіряє над тими, хто зовсім не довіряє цим партіям чи політикам. А може бути результатом переваги нейтральних оцінок над крайніми. В такому разі виявляється, що найвищий середній рейтинг Партії зелених України але це зовсім не свідчить про те, що саме ця партія переможе на виборах.

3. Рейтинг впливовості – оцінка міри впливу певного політика чи політичної організації на прийняття рішень виконавчої чи законодавчої влади. Міра впливу на рішення Президента чи уряду залежить від формальної чи неформальної «наближеності» до вищих осіб виконавчої влади, а вплив на рішення парламенту – від наявності потужної фракції у парламенті чи вміння домовлятись про взаємний «залік» рішень між різними фракціями в умовах відсутності стійкої більшості. Як правило, такі оцінки отримують шляхом опитування експертів, а не масового опитування населення, яке не має достатньої інформації про рівень впливовості політиків і партій. Найчастіше такі опитування експертів щодо рейтингу впливовості 50 політиків України в останні три роки проводить Київський Центр політичних досліджень і конфліктології. Але, як відзначає відомий політичний оглядач Ю.Мостова, самим популярним в експертних опитуваннях є рейтинг впливовості політиків. Це пояснюється просто, оскільки широкомасштабні соціологічні дослідження можуть показати результати популярності того чи іншого політика, але для того, щоб оцінити його впливовість на прийняття державних рішень, необхідно знати про владу дещо більше, ніж показують УТН... Тому слово дається експертам. Але такі опитування дають дуже суб’єктивні результати, а головне нічого не дають для оцінки шансів кандидатів на виборах, адже впливовість мало пов’язана з привабливістю.

4. Рейтинг привабливості (вибору) – частка виборців країни чи певного округу, яка готова віддати свій голос за певного політика чи політичну організацію (партію, рух, об’єднання, виборчий блок тощо) на момент опитування.

На відміну від рейтингу інформованості, рейтингу довіри чи рейтингу впливовості політика чи партії, рейтинг привабливості (вибору) має безпосереднє відношення до оцінки шансів кандидатів в депутати чи Президенти, бо передбачає альтернативний вибір респондентами певних політиків і партій, і ніколи не може, на відміну від інших рейтингів, сума рейтингів вибору всіх кандидатів чи партій перевищувати 100%. Реально ж сума рейтингів привабливості(вибору) значно нижча за 100%, бо частина потенційних виборців завжди не може визначитись у своєму виборі, а частина взагалі не збирається брати участь у цьому виборі. Хоча частка не визначених, яка дуже велика у між виборний період, за звичай, значно зменшується незадовго до виборів. Тому дослідження рейтингу привабливості (вибору) проводяться регулярно. Як в між виборний період, так і безпосередньо перед виборами щомісячно, а в останній місяць-два до виборів навіть щотижнево. Принаймні, на президентських виборах чи багатопартійних виборах в загально- національному виборчому окрузі, а перед виборами кандидатів до Верховної Ради в мажоритарних виборчих округах проводять два-три рейтингових дослідження, хоча це явно недостатньо. Треба зазначити, що розрахунки рейтингів вибору сьогодні не стандартизовані, що часто призводить до невідповідності опублікованих даних. Найчастіше виділяють такі показники рейтингів вибору в прикладних електоральних дослідженнях:

а) рейтинг вибору щодо всіх опитаних респондентів у цілому чи в певній групі (Р1) - частка виборців, що висловили наміри голосувати за певного кандидата (партію) щодо всіх опитаних респондентів чи всіх опитаних у певній групі респондентів;

б) рейтинг вибору щодо тих респондентів, які висловили  свою готовність взяти участь в процесі  голосування (Р2) - частка виборців, що висловили намір голосувати за певну партію чи кандидата серед тих респондентів, які мають наміри голосувати; в) рейтинг вибору щодо тих респондентів, які мають наміри брати участь у процесі голосування та вже визначилися з вибором певної партії чи кандидата (Р3).

Кожен із цих показників рейтингів вибору відображає певні  аспекти передвиборчої ситуації, але найбільш інформативним серед них є показник Р2 бо саме ситуація в середовищі тих громадян, які братимуть участь у голосуванні, і цікавить, у першу чергу, суб'єктів виборчого процесу. Адже респонденти, які не братимуть участі в голосуванні, не можуть і вплинути на результати виборів, які б преференції в них не були. А рейтинг серед визначених виборців, по суті, є екстраполяційним прогнозом результатів голосування, про переваги і недоліки якого йтиметься нижче. голосування, про переваги і недоліки якого йтиметься нижче.

5. Рейтинг другої позиції — таке ставлення громадян до партій чи кандидатів, яке виявляється в намірах голосувати за них у разі неучасті в виборах тих партій чи кандидатів, яким респондент віддає перевагу (РД). Дуже важливий показник у рейтингових дослідженнях електорату, з точки зору тактики виборчої кампанії, «коаліційного будівництва», виявлення електоральних суперників певної політичної партії чи кандидата тощо. Адже без рейтингу другої позиції неможливо визначити ефективність «зняття» певних кандидатів чи партій на користь інших, бо електорати їх можуть бути несумісними. Неможливо і визначити електоральних суперників, якими на виборах є не полярні політичні сили, а партії та кандидати, які претендують на близький електорат, а отже, в послабленні позицій яких зацікавлені їхні політичні конкуренти. виборців.

6. Рейтинг переможця - індивідуальна думка респондента щодо шансів певних політичних партій чи кандидатів на перемогу на виборах (РП). Цей рейтинг має зовсім іншу природу, ніж попередні, адже характеризує не персональне ставлення індивідів до суб'єктів виборчого процесу і, тим більше, не наміри власної поведінки, а є, по суті, експертною оцінкою процесів, які відбуваються поза свідомістю і вибором самого громадянина. Але вважається, що «клімат думок» у суспільстві впливає на індивідуальну поведінку виборця, сприяє зміні виборчих переваг виборців чи вибору ще невизначених, які схиляються на користь переможця (ефект переможця).

2. Основні методи  рейтингових досліджень.

У передвиборчих і  пост виборчих опитуваннях електорату потрібно вивчати всі види рейтингів та розраховувати всі показники, які відображають різні аспекти передвиборчої ситуації. Як правило, такі опитування носять моніторинговий характер для виявлення динаміки електоральних установок виборців та проводяться з певною періодичністю напередодні та під час виборчої кампанії (щомісяця, раз на два тижні).  При цьому застосовуються як звичайні методи повторних досліджень, так і спеціальні техніки повторно-панельних досліджень, які західні соціологи називають «відсліджуючими опитуваннями» , а в Україні називають «хвильовими опитуваннями».

Так, в США проводяться  за репрезентативною вибіркою опитування 1200 респондентів. При цьому опитування проводиться протягом трьох днів, в кожен з яких (методом телефонного інтерв’ю чи особистого інтерв’ю) опитується по 400 осіб. На четвертий день опитується ще 400 респондентів, їх відповіді вводяться до масиву, а відповіді тих респондентів, які опитувалися першого дня, «опускаються». І так продовжується кожного наступного дня. Таким чином, команда кандидата має можливість відслідковувати зміни ситуації за кожні три дні та їх динаміку. До того ж техніка «хвильових опитувань» дозволяє здешевлювати вартість опитувань в порівнянні з тим, якби опитування проводились звичайним чином. Хоча збереження репрезентативності вибірки в таких дослідженнях потребує дуже високої кваліфікації. До того ж треба враховувати можливість впливу «сезонних» факторів. Адже ситуація опитування (фізичний та соціально-психологічний стан, доступність респондентів та їх бажання співпрацювати з інтерв’юерами) в різні дні тижня, в будні і вихідні, різна, що не може не позначитись на результатах опитувань, і чого не можна не враховувати при аналізі отриманих даних.

Можливі і спрощені варіанти цієї методики, коли такі опитування проводяться не щоденно, а раз на три-чотири дні, чи навіть раз на тиждень. Таке дослідження було вперше в Україні здійснено в лютому-березні 1998 р. напередодні виборів до Верховної Ради України службою «Соціс ЛТД» на замовлення центру «Демократичні ініціативи». «Спочатку, 11–19 лютого було опитано 1800 осіб в усіх регіонах України за вибіркою, яка репрезентує доросле населення України (старше 18 років) за такими ознаками, як стать, вік, освіта, національність, тип поселення, регіон. Потім у виборці двічі на тиждень провадилась заміна щоразу 200 респондентів. Усього протягом місяця було проведено 9 «хвиль». В останньому опитуванні, проведеному 9 березня усі 1800 осіб у виборці були замінені. Метод «хвильових» опитувань дозволив вивчити процес передвиборчого визначення у динаміці, виявити, коли саме відбувається політичний вибір, як зростає інформованість різних груп населення та їх намір узяти участь у виборах. Такі детальні дослідження проводять, як правило, напередодні парламентських та президентських (а іноді і виборів місцевих голів та губернаторів) в останній місяць-півтора до виборів, коли наявні кілька кандидатів, які йдуть «пліч о пліч», коли треба вносити зміни в тактику передвиборчої боротьби ледь не щоденно. І коли, як відзначає О.В.Петров, «ставиться завдання не просто вивчення електоральної ситуації, але і збирання матеріалів для прогнозування результатів виборів» .

Основними питаннями, з допомогою яких вимірюють рейтинг популярності (вибору) є:

1. Якби Президентські (парламентські) тощо вибори проводились сьогодні, то за кого з висунутих кандидатів (партій) Ви віддали б свій голос? Щоб впевнитись, якою мірою цей рейтинг є усталеним, додатково задають ще питання:

2. Наскільки Ви впевнені, що голосуватимете за цього кандидата (партію)?

1 – абсолютно впевнений;

2 – загалом впевнений,  але можу ще й передумати;

3 – зовсім не впевнений;

4 – важко сказати  (не зачитувати).

Часто окрім позитивного  рейтингу, тобто тієї частини електорату, яка збирається підтримувати певного кандидата, полстери намагаються виявити і негативний рейтинг – тобто частку виборців, яка ні при яких умовах не збирається голосувати за даного кандидата.

3. А за кого з вказаних на картці кандидатів (партій) Ви нізащо не будете голосувати?

Виявлення негативного  рейтингу кандидатів більш доцільно на президентських виборах чи мажоритарних виборах кандидатів при застосуванні двох турової системи абсолютної більшості, коли кандидату потрібно для перемоги набрати абсолютну більшість (50%) чи близьку до абсолютної більшості кількість голосів. Якщо негативний рейтинг кандидата значно вищий за 50% (що буває не так і часто), то він фактично не має навіть потенційних шансів на перемогу. При парламентських виборах по пропорційній системі негативний рейтинг не має принципового значення, адже в певної ідеологізованої партії він може бути вищим за 50%, але це не заважатиме набрати їй 20–25% голосів і перемогти на виборах. В цьому випадку негативний рейтинг відіграє скоріше допоміжну роль – для визначення цільових груп виборців, де є найбільші потенційні резерви для зростання рейтингу вибору певної партії. Якщо позитивний рейтинг вибору і негативний рейтинг кандидата (партії) дають змогу виявити крайні групи виборців по своєму ставленню до певного кандидата чи партії, то середина електорального поля теж може бути диференційована з допомогою додаткових запитань. Так ті, хто вже визначився щодо кандидатів, можуть бути диференційовані з допомогою запитання про другі преференції щодо кандидатів.

4. Якщо кандидат, за якого Ви збираєтесь голосувати зніме свою кандидатуру, то кому в цьому випадку Ви віддасте свій голос? Таке запитання дає змогу не тільки виявити, яка частка голосів при двох туровому голосуванні чи створенні передвиборчої коаліції перейде певному кандидату і хто виграє від того, що кандидат Х зніме свою кандидатуру, але й з ким із кандидатів чи партій йде боротьба «вашого» кандидата за близький електорат. А, отже, ослаблення позицій в ході виборів кого з кандидатів (партій) найбільше додасть голосів «вашій» партії (кандидату). Тих же, хто не визначився за кого голосуватиме, але можливо братиме участь в голосуванні можна диференціювати з допомогою запитання: