Електоральна соціологія

Висновки. Проблема прогнозування результатів голосування існувала завжди. Досвід участі соціологів у виборчих кампаніях показує, що наявність достовірних даних про електорат, в тому числі і рейтингів, не є єдиною умовою для прогнозу очікуваної поведінки людей, а потрібна серйозна аналітична робота, яка передбачає ряд складних операцій. Деякі фахівці вважають, що на одному полюсі цієї діяльності витончений математичний апарат, на іншому - інтуїція, яка спирається на глибоке розуміння нашого суспільства. До того ж технологія прогнозування є надбанням розробників, ринковим товаром, тому публікації на цю тему досить рідкісні.

Методики прогнозування  повинні змінюватися разом зі змінами суспільства, електорату, правових норм. Крім того, цілком очевидно, що при всій своїй важливості інформаційний фактор не є єдиною підставою для прогнозу. Необхідно враховувати роль мінливих обставин життя людей, характер міжособистісних комунікацій, стан і тенденції розвитку соціальних інститутів і багато іншого.

 

Контрольні питання і завдання для самостійної роботи.

1. В чому полягають особливості рейтингових досліджень? Які функції вони виконують?

2. Яким чином визначається величина рейтингу? Визначити позитивний рейтинг партій, що пройшли до парламенту за результатами останніх виборів.

3. Визначити основні питання, з допомогою яких вимірюють рейтинг популярності.

4. Які питання ставлять для виявлення ефективності засобів реклами кандидата?

Визначтеся зі структурою опитувальника.

5. Визначте основні етапи політичного рекламування та іміджелогії.

6. Які методи використовуються в електоральному політичному прогнозуванні? Зробіть детальний аналіз кожного з методів.

7. Назвіть і проаналізуйте  моделі прогнозування електоральної поведінки, що є підґрунтям основних теорій протесної електоральної поведінки.

8. У чому суть депривації? Проаналізуйте моделі генезису відносної депривації в умовах українського суспільства. Розрахуйте раціональність політичної участі українського виборця за формулою Е. Даунса.

9. У чому суть формули відносної депривації Т. Гарра і Р. Дюваля? Як її застосовувати на практиці в українських реаліях?

10. Згідно теорії Грофмана і Мюллера, найбільш високий протестний потенціал був виявлений серед груп з висхідній і низхідній мобільністю. Як в Україні діє даний постулат?

 

 

ТЕМА 2.3. Кількісні та якісні методи дослідження електорату

 

Мета: ознайомити студентів з технологіями електоральних досліджень, навчити застосовувати на практиці опитувальні методики та використовувати математичну модель при розробці прогнозних сценаріїв.             

 

План

1. Технологія електоральних досліджень. 
2. Застосування опитувальних методик на практиці при вивченні електоральної поведінки. 
3. Математична модель прогнозних сценаріїв.

 

Основні поняття  і терміни.

Анкета. Базове опитування. Опитувальник. Інтерв'ю. Модель прогнознозних сценаріїв. Опитувальні методики. Поштове опитування. Передвиборче електоральне дослідження. Проста вибірка. Складна вибірка. Телевізійне експрес-опитування. Факсове опитування. Екзит-пол.

 

1. Технологія електоральних досліджень.

Серед дослідницьких  проблем, що викликають особливий інтерес  соціологів, безумовним лідером є  електоральна поведінка. Популярність його пов'язана зі значним попитом  на інформацію, якої потребують як політики і підтримують їх угруповання, так і широка громадськість. Враховуючи специфіку інформації, одержуваної в ході електоральних досліджень і делікатність цілей її використання, можна стверджувати, що ціна помилки соціолога надзвичайно висока. Тим не менше такі помилки трапляються і не є окремим винятком із встановленого правила. Їх причини визначаються як рівнем професіоналізму дослідників, так і відсутністю багаторазово випробуваних і перевірених методик та технологій, що враховують специфіку стану електорату на пострадянському просторі. Ефективність і якість вивчення різних аспектів функціонування поля політики обумовлено рядом особливостей даного поля. Основоположними у їхньому ряду є:

1) ситуація постійного  протистояння;

2) нестійкість установок  виборців, непередбачуваність зміни  мотивів їх переваг та підсумкового вибору;

3) інтенсивний вплив  на суб'єктів поля політики  зовнішніх факторів (економічних,  побутових, етнічних, міжконфесійних  і т.д.);

4) високий ступінь  перевірки результатів соціологічних  замірів (збіг прогнозу і підсумків голосування).

Ці особливості не можуть не регламентувати характер методичних підходів, що застосовуються для здійснення електоральних досліджень. Вивчення подій, що протікають в межах політичного  поля, має бути безперервним і будуватися за принципом «від виборів до виборів». Збір інформації повинен здійснюватися регулярно протягом усього визначеного періоду, а не тільки в умовах власне виборчих кампаній. Виявлення закономірностей зміни електоральних переваг і фіксація причин цих змін, необхідні для аналізу і подальшої побудови прогнозів, що передбачають необхідність здійснення серії замірів. Такі виміри повинні проводитися як через рівні інтервали протягом усього періоду електорального дослідження, так і в період особливо важливих політичних подій.

Нестійкість електоральних установок визначає необхідність дотримання такої вимоги як точність соціологічних вимірів. Збір інформації повинен здійснюватися в максимально короткі терміни. Експерименти показали високий ступінь інтенсивності зміни думок виборців. Протягом місяця позиції окремих респондентів ставали діаметрально протилежними тим, які фіксувалися у них же в базовій точці відліку. Таким чином, достовірність результатів соціологічного заміру, здійснюваного в оперативному режимі, значно вище тієї, яка контролювалася при зборі інформації в достатньо тривалі терміни. Найбільш оптимальною представляється тривалість електорального виміру, яка не перевищує 5-6 днів.

Характерним для здійснення електорального дослідження є комплексність  застосування різних методів збору інформації. В цілях підвищення її надійності та якості необхідно використовувати такі методи прикладної соціології, як опитування, аналіз документів і спостереження. У процесі вивчення думок виборців, а також при оприлюдненні результатів електоральних замірів і прогнозів соціолог вільно чи мимоволі втручається в ситуацію, що розвивається в межах поля політики. У цьому зв'язку вимога професійної коректності стає важливою особливістю електоральних досліджень. Таким чином, електоральні дослідження є особливим видом прикладних соціологічних досліджень, що мають відмітні особливості і риси.

Предметом електоральних  досліджень є характер і спрямованість дій суб'єктів поля політики в боротьбі за владу. У цьому контексті під суб'єктами поля політики маються на увазі політична еліта, органи влади і опозиція, що підтримують їхні політичні партії, рухи та блоки, а також рядові виборці. Протистояння та взаємодія суб'єктів поля політики в процесі електоральних замірів фіксуються за допомогою вивчення таких параметрів, як політичний вплив, політична культура, політична активність, політичний вибір, політична участь і т.д.

Система електоральних  досліджень виникла для реалізації потреби демократичного суспільства  в об'єктивній, надійної та безперервної інформації про функціонування поля політики і як засіб забезпечення оптимальної міри досяжності в боротьбі суб'єктів цього поля за владу.

Основні функції  електоральних досліджень: інформаційна, корегуюча, прогностична, пропагандистська.

Реалізація інформаційної функції припускає проведення електоральних досліджень з головною метою - забезпечити політичні інститути суспільства достовірними відомостями про електоральну ситуацію, які можуть лягти в основу прийняття управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію цієї ситуації в інтересах кожного з суб'єктів поля політики.

Результати електоральних  досліджень використовуються і в  тому випадку, коли виникає необхідність перевірки ефективності реалізації прийнятих раніше управлінських  рішень з метою коригування характеру  і напрямків електоральної діяльності політичних лідерів, інститутів, а також кандидатів на посади в обраних населенням органах державної влади. Таким чином реалізується функція корегування.

При аналізі даних  електоральних замірів може здійснюватися  прогноз розвитку досліджуваних процесів і явищ в рамках поля політики. В цьому випадку реалізується прогностична функція. Однак такий прогноз можливий при дотриманні найважливішої умови - в аналізі використовуються результати серій вимірів, проведених з певним часовим інтервалом за порівнянною методикою і на базі однієї і тієї ж вибірки в рамках єдиної генеральної сукупності. Іншими словами, прогноз можливий тільки тоді, коли дослідження дозволяють зафіксувати ту чи іншу стійку тенденцію.

Пропагандистська  функція електоральних досліджень спрямована на ознайомлення широкої громадськості з результатами соціологічних замірів. Її реалізація знайомить виборців з ходом передвиборчої кампанії, допомагає останнім краще орієнтуватися у перипетіях політичної боротьби, сприяє підвищенню інтересу до майбутніх виборів.

Повномасштабне, комплексне електоральне соціологічне дослідження, побудоване за принципом «від виборів до виборів», розділяється на три відносно самостійні і незалежні фази:

1) передвиборче дослідження;

2) дослідження в день виборів;

3) післявиборче дослідження.

У рейтингу фаз безумовним лідером є передвиборне дослідження. Саме воно займає все часовий простір «від виборів до виборів» та включає в себе серії замірів, здійснюваних різними методами. Саме воно відіграє основну роль в інформаційному забезпеченні суб'єктів поля політики в ході їх підготовки до чергових виборів. На відміну від передвиборчого, дослідження в день виборів і післявиборчи дослідження носять разовий характер. Разом з тим їх результати є важливими як для оцінки ситуації в момент вимірів, так і для побудови прогнозу подальшого розвитку подій в рамках поля політики.

Передвиборче  електоральне дослідження носить довгостроковий характер і включає в себе серії замірів, які здійснюються різними методами на кожному з етапів підготовки до виборів. Фахівці з організації та проведення передвиборчих кампаній вважають, що підготовка до чергових виборів повинна починатися безпосередньо в момент завершення попередніх. Якщо дотримуватися цієї версії, то передвиборний процес підготовки можна розділити на три стадії:

1) «стадія пасивної  підготовки до виборів». Вона  починається з моменту завершення  попередніх виборів і завершується  приблизно за три місяці до  початку чергових виборів;

2) «стадія цілеспрямованої  підготовки до виборів». У процесі її здійснення політичні угруповання визначають стратегію і тактику передвиборної боротьби, формують штаби і команди для роботи з електоратом, аналізують можливості майбутніх суперників і т.д. Дана стадія триває приблизно два місяці. За один місяць до виборів починається офіційна передвиборча кампанія. Кандидати, їх штаби і команди ведуть активну роботу з електорат;

3) «стадія активних  дій».

На стадії пасивної підготовки до виборів здійснюються заміри суспільно-політичної ситуації. Як уже зазначалося, такі виміри повинні проводитися з певною частотою і з рівними інтервалами. Крім того можуть здійснюватися ситуаційні заміри, які фіксують реакції електорату в момент важливих для суспільства подій. Заміри суспільно політичної ситуації виконуються в режимі моніторингу. Зазвичай використовується метод опитування. Зміст інструментарію повторюється в кожному з вимірів на 70-75%. За допомогою таких замірів фіксуються:

1) оцінки електоратом  економічної ситуації в країні  і в регіоні;

2) оцінки власного матеріального становища;

3) думки про перспективи  економічного розвитку;

4) оцінки діяльності  органів влади різних рівнів;

5) ступінь довіри опозиції;

6) можливості участі  у виступах протесту;

7) приводи для таких  виступів;

8) задоволеність конкретною діяльністю свого обранця;

9) рейтинги політичних  діячів і угруповань.

Аналогічні виміри можуть здійснюватися і в моменти  важливих подій. У цьому випадку  до зазначеного набору блоків питань може бути доданий блок, що дозволяє визначити ставлення населення до конкретної події. Заміри суспільно-політичної ситуації, що здійснюються на базі порівнянного інструментарію, дозволяють отримати стійку і достовірну динаміку даних про настрої електорату.

Однією з особливостей замірів на «стадії пасивної підготовки до виборів» є визначення жорстких прихильників і жорстких супротивників кожного з політичних діячів і кожного політичного інституту в цілому.

До складу інструментарію при вимірі суспільно-політичної ситуації включаються блоки питань для  виведення рейтингових позицій лідерів і політичних угруповань. Рейтингові виміри можуть проводитися кількома способами. Доцільно виділити три з них. Перший і найпростіший спосіб - «спосіб уколу» передбачає побудову рейтингового ряду на базі даних, отриманих після відповіді на одне питання. У даному випадку таке питання формулюється або «Хто з політичних діячів є для Вас найбільш авторитетним?», або «Якби вибори відбулися найближчої неділі, то за кого б Ви проголосували?».