Розвиток уваги у молодших школярів

Мимовільна  увага також являє собою контроль, але такий, який обмежується тим, що є у предметі, ситуації, тим, що «саме по собі впадає в око». Зміст  діяльності такої уваги становить  те, що відображається сприйманням  або мисленням, пам’яттю або почуттям.

Увагу як дію  контролю можна формувати. Для цього  потрібно не просто поставити завдання, а й навчити перевіряти його виконання  на основі певних критеріїв у конкретному  напрямі та послідовності. Розпочинати  слід з організації контролю як зовнішньої дії, дії, що виконується в матеріальній або матеріалізованій формі. А потім  дія контролю, шляхом поетапного опрацювання, доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, коли вона, власне, і перетворюється на акт уваги.

Увага відіграє важливу роль у житті людини. Завдяки  увазі здійснюється регулювання  діяльності та поведінки людини. Без  уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, неможлива  ні фізична, ні розумова діяльність, бо людина повинна з увагою ставитися  до об’єкта та плану своєї діяльності, уважно стежити за перебігом цієї діяльності та її наслідками. Увага  є необхідною умовою чіткого, усвідомленого  відображення навчального матеріалу  та міцного засвоєння його. Згідно з поглядами К.Д. Ушинського, увага  – це ті єдині двері нашої душі, через які, безумовно, проходять  усі об’єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю.

             _{1.3 класифікація, види  та форми вияву  уваги}

 

У сучасній психології увагу класифікують за різними критеріями. На основі аналізу психологічної  літератури узагальнено відобразимо  існуючі класифікації видів уваги  у вигляді таблиці (див. табл.1.1)

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1. Види уваги та їх характеристика

	Вид уваги	Характеристика видів уваги
За  рівнем вольових зусиль	мимовільна	виникає в ході взаємодії  людини із навколишнім середовищем  поза її свідомим наміром і без  будь-яких вольових зусиль з її боку. ЇЇ викликають раптовість дії подразника, його новизна, сила, зміна інтенсивності  і розміщення в просторі, контраст зі тлом.
	довільна	свідомо викликається, спрямовується  і регулюється особистістю; пов’язана  із постановкою мети діяльності і  вольовим зусиллям.
	післядовільна	виникає з довільної  уваги при появі у людини інтересу до виконуваної діяльності; має ознаки як мимовільної - не вимагає спеціальних  вольових зусиль для підтримання, так  і довільної - залишається цілеспрямованою  і свідомо контрольованою.
За  особливостями об’єктів	зовнішня (сенсорна: слухова, зорова; рухова)	об’єктами зосередження є  предмети та явища зовнішнього світу  та рухи власного тіла. Виявляється  у спрямуванні органів чуття  на об’єкт сприймання і спостереження  чи в зосередженні на діючих органах  тіла - руках, ногах та їх напруженні через своєрідні рухи очей, голови, вираз обличчя, мімічні та пантомімічні вирази і рухи.
	внутрішня (інтелектуальна, мислительна, мнемічна)	об’єктом зосередження є внутрішня, психічна діяльність (уявлення пам’яті, думки, переживання). Спрямовується  на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уяви, мислення), переживань; яскраво виявляється  у розв’язуванні завдань подумки, у пригадуванні, міркуванні.
За  формою організації	колективна	зосередження уваги певної групи індивідів на одному об’єкті (н-д, учні уважно слухають пояснення вчителя).
	групова	зосередження уваги малої  групи в умовах роботи у колективі (н-д, увага під час роботи у фокус-групах).
	індивідуальна	зосередження уваги суб’єкта на своєму завданні.
За  своєчасністю до діяльності	передувага (пресенсорна, премоторна)	стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення в роботу. Може виникати мимовільно та під впливом інструкції, н-д, слова-сигналу “увага! ”
	випереджу- вальна	передбачає цілеспрямований  пошук та відбір інформативних ознак, результатів діяльності, планів здійснення мети, оптимальних методів її досягнення.
	запізніла	ця увага пасивна, виникає  повільно, часто - примусово.

 

Як бачимо, у якості основних критеріїв виокремлення видів уваги науковці розглядають  наявність або відсутність свідомої мети, вольового зусилля, інтересу до діяльності, особливості об’єктів, що привертають увагу, форму її організації  та своєчасність щодо діяльності. Розглянемо прицільніше окремі із вказаних видів уваги.

Отже, за характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль вирізняють мимовільну, довільну й післядовільну увагу (див. табл.1.2).

 

Таблиця 1.2. Класифікація уваги за характером цільового спрямування та рівнем вольових зусиль

Вид уваги	Умови виникнення	Основні характеристики	Механізми
мимовільна	Дія сильного, кон-трастного або значущого подразника, який викликає емоційну реакцію	Мимовільність, легкість виникнення та переключення	Орієнтувальний рефлекс або  домінанта, яка харак-теризується більш-менш стійким особистісним інтересом
довільна	Постановка (прийняття) задачі	Спрямованість від-повідно до задачі, вимагає вольових зусиль, втомлює	Провідна роль другої сигнальної системи
після-довільна	Входження в діяльність і викликаний у зв'язку з цим інтерес	Зберігається ціле-спрямованість, зні-мається напруженість	Домінанта, яка характеризує зацікавленість, що виникла у процесі діяльності

 

У дослідженнях російського психолога Е. Соколова був виявлений механізм формування мимовільної уваги. На думку вченого, у центральній нервовій системі  утворюється "нервова модель" стимулу або ситуації. Раптова  зміна характеристик подразника призводить до виникнення невідповідності  між інформацією, що надходить, та уявленнями. Це викликає орієнтувальний рефлекс  та на його основі - мимовільну увагу.

Мимовільна  увага виникає внаслідок зовнішніх  причин, тобто особливостей діючих на нас подразників, а також внутрішніх спонукань, спрямованості особистості. Оскільки орієнтувальний рефлекс є  біологічною реакцією, то в процесі  його виникнення спрацьовує “закон сили". Він полягає в тому, що відповідна реакція буде залежати від інтенсивних змін стимулу. До таких змін зовнішніх причин належать сила і раптовість дії подразника. Наприклад, виразне мовлення вчителя чи раптова зміна темпу мовлення, інтонації здатні викликати і підтримувати увагу. Мимовільну увагу також викличе у школярів поява серед них нового учня, нові види наочності.

Окрім зовнішніх  причин, її зумовлюють і внутрішні  спонукання. Так, увага пов'язана  з загальним станом людини, з її настроєм, переживаннями, потребами, інтересами. Особливо дієвим чинником активізації  мимовільної уваги є пізнавальна  потреба, елементарними формами  якої розглядають зацікавленість та допитливість. Що сильнішою є пізнавальна  потреба, то частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Психологічними умовами побудови уроку, на якому пробуджується і  підтримується мимовільна увага на основі пізнавального інтересу, є змістовність матеріалу, своєрідність форми викладу, організаційних форм та методів роботи.

Мимовільна  увага є генетично первісним  ступенем уваги в її історичному  та індивідуальному розвитку. Основне  її призначення полягає в створенні  для людини можливості швидко і правильно  орієнтуватися в постійно мінливому  середовищі, а також виділяти з  нього значущі об’єкти. Лише у  людини на основі мимовільної виникає  довільна увага.

Довільну увагу ще називають активною і вольовою. Її психологічний зміст пов’язаний з виробленням мети діяльності та вольовим зусиллям.

Відомий психолог В. Джеймс писав, що головний подвиг волі полягає у спрямованості свідомості на непривабливий об’єкт. Виникнення такої здатності пов’язане з  розвитком і вдосконаленням спеціальних  фізіологічних механізмів. Саме лобні  ділянки кори великих півкуль  програмують і корегують поведінку  людини відповідно до тих завдань, які  ставлять перед нею життя та діяльність.

Довільна  увага має суспільну природу  і сформувалася в процесі праці. Оволодіння мовою дало людині змогу  усвідомлено визначати мету, обирати  шляхи її досягнення, переборювати зовнішні і внутрішні перешкоди  і спрямовувати свої зусилля на виконання  певної діяльності. Довільна увага  є вольовою. За її допомогою здійснюється регуляція активності, прогнозування, контроль і корекція діяльності. Вона розвивається у дитини в процесі  виховання, а згодом і самовиховання.

Довільна  увага необхідна для виконання  людиною будь-якого складного  завдання. Вона виникає там, де предмет  уваги є непривабливим для  людини, де праця є рутинною. За участю довільної уваги відбувається регуляція  активності, прогнозування, контроль і  корекція діяльності. Цей вид уваги  завжди є опосередкованим, бо ґрунтується  на операціях, що опосередковують мислення. Будь-який акт уваги, для того, щоб  стати актом довільної, свідомо  спрямованої уваги, повинен насамперед перетворитися на інтелектуальну, опосередковану операцію.

Між мимовільною  і довільною увагою існують взаємозв’язки  і взаємопереходи. Довільна увага виникає на основі мимовільної, але вона може перейти у мимовільну при зміні мотивації діяльності, зокрема при виникненні інтересу до неї.

Післядовільна увага, будучи цілеспрямованою, виступає як спрямованість на кінцевий результат діяльності. Людина, виробивши мету, передбачає кінцевий результат, планує способи його досягнення, проте не здійснює контролю за процесом діяльності. Цим даний вид уваги нагадує мимовільну. Її виникнення збільшує тривалість зосередження на діяльності, сприяє зменшенню втоми і підвищенню продуктивності праці. Післядовільна увага є оптимальною у всіх видах діяльності, але найефективніша у розумовій роботі.

Перехід довільної  уваги у післядовільну полегшує роботу, позбавляючи людину необхідності витрачати зусилля на те, щоб зосереджуватись на даному об'єкті, і водночас підвищує її продуктивність. Тому є важливим питання організації усякої діяльності так, щоб забезпечувати цей перехід. Особливо це є актуальним для навчальної діяльності. Слід керувати навчанням так, щоб воно самим своїм змістом забезпечувало перехід довільної уваги учнів у післядовільну, що сприяло б підвищенню ефективності засвоєння учнями знань.

Примусово викликати  післядовільну увагу неможливо: шлях до неї лежить через захопленість справою, через пробудження інтересу до діяльності.

Мимовільна, довільна і післядовільна увага можуть розглядатися і як рівні уваги.

Зовнішня  увага відіграє провідну роль у спостереженні  предметів та явищ навколишньої дійсності  та в їх відображенні у нашій свідомості. Вона виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття  на об’єкт сприймання і спостереження, в зосередженні на діючих органах  тіла - руках, ногах, та їх напруженні. Зосередження на предметах і явищах дійсності  сприяє підвищенню чутливості, тобто  взаємодії органів чуття - зору, слуху, нюху, дотику.

Вона зумовлена  структурою зовнішніх подразників, що впливають на людину, або "структурою зовнішнього поля". Ці подразники визначають напрям, обсяг та стійкість  уваги суб'єкта за умови, що подразник  відрізнятиметься від інших за силою, інтенсивністю дії. У разі, коли дія  подразників у певний час урівноважена, жоден із них не домінує, виникає  коливання уваги. Напрям зовнішньої уваги змінюється під впливом  новизни об'єктів та їх структурної  організації. Важко сприйняти велику кількість предметів, якщо вони розкидані, подані без будь-якого порядку, і  навпаки, ми легко це зробимо, коли вони будуть організовані в певні структури.

Внутрішня увага  суб'єкта пов'язана зі структурною  організацією його діяльності. Увага  індивіда може бути прикутою до потреб, що діють як мотиви, до мотивів, коли вони усвідомлюються, коли індивід  намагається виробити мету, спланувати її виконання, прийняття рішення  тощо. Під час діяльності увага  може переноситись на уявлення пам'яті, думки, почуття, які індивід переживає, виявляючи певне ставлення до своєї діяльності. У процесі діяльності внутрішня увага може бути більш  і менш напруженою. Це залежить від  досвіду суб'єкта, від складності мети тощо.

Здатність зосереджуватись  на внутрішній, психічній діяльності, має велике практичне значення. Таке зосередження зв’язане зі здатністю  уявляти предмети та процес дії, подумки  аналізувати їх. У ньому велику роль відіграє внутрішнє мовлення. Самосвідомість неможлива без зосередження на внутрішніх, суб’єктивних станах та індивідуальних особливостях психічної  діяльності особистості.

Під час внутрішньої  уваги чутливість органів чуття  знижується, людина не помічає оточуючих, не чує звертань до себе, відволікається від виконуваної діяльності. Тому в будь-якій діяльності - навчальній, трудовій, спортивній - недоцільно одночасно  завантажувати і зовнішню, і внутрішню  увагу. Не потрібно, наприклад, давати учням розв’язувати подумки завдання і водночас демонструвати засоби унаочнення, сприймати написане на дошці, спостерігати, стежити за дією приладу. Це потребує досить розвиненої здатності розподіляти увагу  між зовнішньо та внутрішньо спрямованою  діяльністю.

Внутрішня увага  сприяє підвищенню ефективності сприймання, пам'яті, мислення, уяви. Моральний, розумовий  та естетичний розвиток особистості  неможливий без її формування. У  діяльності зовнішня і внутрішня  увага чергуються.

Отже, увага  регулює напруження в реалізації того чи іншого етапу діяльності, але  виявляє в кожному з них  свою специфіку. Також вона спрямована на активний пошук та аналіз інформативних  ознак і ретельне планування. Усі  види уваги залежать від потреб, інтересів, цілей, цінностей особистості, які скеровують увагу, визначають її напрям, глибину та стійкість.

_{1.3 Психологічна характеристика  властивостей уваги}

 

Увага обслуговує усі психічні процеси і є умовою їх виникнення і функціонування, характеризуючи динаміку їх перебігу. Вона не має власного змісту, а також продукту, але  має специфічні властивості. Дослідження  властивостей уваги виконувалися під  керівництвом М. Добриніна, В. Страхова, Ф. Гоноболіна. Особливий інтерес становить розгляд властивостей уваги на основі діяльнісного (П. Гальперін) та особистісного (В. Страхов) підходів. Історично сформувалися різні властивості уваги (див. табл.1.3).

Таблиця 1.3. Властивості уваги та їх характеристика

Властивості	Характеристика властивостей
стійкість	визначається часом, упродовж якого  людина зберігає цілеспрямовану інтенсивну увагу на певному об’єкті, виді діяльності, явищі, події.
відволікання (нестійкість)	виявляється у відвертанні чи відволіканні уваги іншими об’єктами, у зміні  під їх впливом спрямованості  діяльності людини.
концентрація	визначається мірою зосередженості людини на певному об’єкті. Що більш  концентрована увага, то більшою  мірою гальмуються впливи побічних стимулів, то продуктивнішою є діяльність.
коливання (флуктуація)	виявляється у періодичних короткочасних (від 2-3 до 10-12 с) мимовільних змінах ступеня інтенсивності уваги  щодо певного об’єкта або діяльності.
обсяг	визначається кількістю об’єктів, які людина може водночас охопити  увагою за короткий проміжок часу.
розподіл	здатність людини одночасно виконувати два і більше різних видів діяльності чи одночасно контролювати кілька об’єктів.
переключення	виявляється у навмисному свідомому  перенесенні уваги з одного об’єкта  чи виду діяльності на інший.