Розвиток уваги у молодших школярів

На початкових етапах навчання мимовільна увага переважає. Дітям важко зосереджуватися  на одноманітній і непривабливій  діяльності, у той час як у процесі  гри чи вирішення емоційно забарвленої  продуктивної задачі вони можуть досить довго залишатися залученими до цієї діяльності і, відповідно, бути уважними. Ця особливість є однією з умов, за яких навчальна робота може будуватися на заняттях, що вимагають постійного напруження довільної уваги. Використовувані  на заняттях елементи гри, продуктивні  види діяльності, часта зміна форм навчальної роботи дозволяють підтримувати увагу дітей на досить високому рівні.

Для підтримки  стійкої довільної уваги молодших школярів необхідні наступні умови:

чітке розуміння  конкретної задачі виконуваної діяльності;

звичні умови  роботи (якщо дитина виконує роботу у постійному місці, у певний час, якщо її предмети і робоче приладдя утримуються в порядку, а сам  процес роботи чітко структурований, це створює умови для розвитку і концентрації довільної уваги);

виникнення  непрямих інтересів (сама учбова діяльність може не викликати в дитини зацікавленості, але в неї існує стійкий  інтерес до результату діяльності);

створення сприятливих  умов для учбової діяльності, тобто  усунення сторонніх негативних подразників (шум, голосна музика, різкі звуки, запахи і т. ін). Проте легка, приємна і неголосна музика, слабкі звуки не тільки не порушують уваги, але навіть і підсилюють її);

тренування  довільної уваги (шляхом повторень  і вправ) з метою виховання  спостережливості у дітей.

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги  в молодшому шкільному віці має  навчальна гра, оскільки вона завжди має задачу, правила, дії і вимагає  зосередженості. Щоб вчасно розвивати  в дітей певні якості уваги (цілеспрямованість, стійкість, зосередженість) і здатність  керувати ними, необхідні спеціально організовані ігри і вправи. В одних  іграх треба враховувати різні  вимоги задачі, в інших - уміти виділяти і пам'ятати ціль дії, у третіх - вчасно переключати увагу, у четвертих - потрібна зосередженість і стійкість  уваги, оскільки необхідно помітити й усвідомити актуальні зміни.

Під впливом  різних видів діяльності увага молодшого  школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися.

Розвиток  уваги молодшого школяра характеризується різними змінами організації  його життя, він освоює нові види діяльності (ігрову - дидактичну гру, трудову, продуктивну - учбову). У 6-7 років дитина спрямовує  свої дії під впливом дорослого. Учитель усе частіше говорить школяру: “Будь уважним”, “Слухай уважно", “Дивися уважно”. Виконуючи вимоги учителя, дитина вчиться керувати своєю увагою.

Однією зі специфічних особливостей поведінки  учнів першого і почасти другого  класів є переважання у них  мимовільної уваги, що виникає при  дії досить інтенсивних нових  подразників. Цим пояснюється той факт, що учні І і II класів краще концентрують увагу і засвоюють матеріал при голосному його викладі. Голосна мова, як це показують психологічні дослідження В. Шардакова, сприяє кращій організації і активізації пам'яті, а також мислення дітей цього віку. У зв'язку з цим при викладі учбового матеріалу в перших класах слід говорити трохи підвищеним голосом, але це звісно не означає, що вчитель може надмірно голосно кричати. Проте, зовсім протилежні наслідки дає голосне мовлення в третьому і наступних класах. Тут воно заважає довільній увазі дітей і процесу їх мислення.

Розвиток  довільної уваги у молодшому  шкільному віці пов'язаний із засвоєнням способів керування нею. Спочатку це зовнішні способи, вказівний жест, слово  вчителя. У молодшому шкільному  віці таким засобом стає мовлення самої дитини, що виконує планувальну  функцію. Розвиток довільної уваги  тісно пов'язаний не тільки з розвитком  мовлення, але й із розумінням значення майбутньої діяльності, усвідомленням  її мети. Розвиток цього виду уваги  також пов'язаний з освоєнням  норм і правил поведінки на уроці  чи в позаурочний час, а також  зі становленням вольової дії особистості.

Розвиток  післядовільної уваги у молодшому шкільному віці відбувається через становлення довільної, він також зв'язаний зі звичкою докладати вольові зусилля для досягнення мети. Таким чином, особливостями розвитку уваги в молодшому шкільному віці є те, що складаються елементи довільності в керуванні увагою на основі розвитку мовлення, пізнавальних інтересів; увага стає опосередкованою; з'являються елементи післядовільної уваги.

У результаті досліджень виявлено, що діти з різною успішністю у початкових класах розвиваються по-різному. У встигаючих учнів увага  розвинена краще, ніж у невстигаючих учнів. Це, насамперед, стосується довільної  увага, яка у молодшому шкільному  віці розвивається разом із розвитком  відповідальності у ставленні до навчання та з розвитком позитивних мотивів учіння. Можливості вольової регуляції уваги у молодшому  шкільному віці обмежені. Дитина не може змусити себе прикласти вольових зусиль, вона може зосереджено працювати  лише під впливом близької мотивації (одержати високий бал, щоб заслужити  подяку вчителя або батьків). Виховання  у молодших школярів мотивації довільної  уваги повинно відбуватися шляхом пов'язування декількох близьких намірів.

Учбова діяльність молодших школярів висуває нові вимоги, потребує уваги, незалежно від того, приваблює їх предмет чи ні. Навчання збагачує досвід дитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалої внутрішньої організації  й регуляції своєї діяльності. У процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від  ступеня новизни і складності матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають  труднощі, а чим вони більші, тим  більше напруження уваги необхідне.

У молодшому  шкільному віці обидва види уваги (мимовільна та довільна) потребують цілеспрямованого розвитку. Увага розвивається через  спеціальні психологічні й дидактичні вправи, які можуть використовувати  у своїй роботі психолог і вчитель  молодших класів.

_{2.2 Розвиток властивостей  уваги у молодшому  шкільному віці}

Формування  уваги у молодшому шкільному  віці пов’язане із розвитком її властивостей. В учнів початкових класів зміни стосуються усіх видів  і властивостей уваги. Збільшується її обсяг: школяр уже може діяти з  кількома предметами. Зростає можливість розподілу уваги в зв'язку з  автоматизацією багатьох дій дитини. Концентрація уваги молодшого школяра  може бути достатньо інтенсивною, особливо під час виконання цікавих  завдань. Увага стає більш стійкою. Це дає можливість виконувати під  керівництвом учителя визначену  роботу, навіть нецікаву. Молодший школяр не відволікається, якщо розуміє, що справу потрібно довести до кінця, навіть якщо з’явилася приваблива перспектива. Підтримка стійкості уваги, фіксація її на об’єкті визначається розвитком  допитливості, пізнавальних процесів.

Стійкість уваги  молодшого школяра залежить від  характеру діючого подразника на уроці. У віці 6-7 років тривале  відволікання викликає шум, ігри, а  найбільш тривале - дзвінок на перерву. Протягом шкільного дитинства тривалість відволікань, викликаних подразниками, знижується, тобто зростає стійкість  уваги. Найбільш різке зниження тривалості відволікання спостерігається в  дітей до 6,5 років.

Проте увага  молодшого школяра відрізняється  великою нестійкістю, легким відволіканням. Нестійкість уваги пояснюється  тим, що у молодшого школяра переважає  збудження над гальмуванням. Увага  може відволікатися з різних причин, наприклад із-за новизни обстановки, через дію орієнтовного рефлексу, при неправильному використанні наочного посібника і т.д. Одним  і тим же видом діяльності молодший школяр може займатися вельми нетривалий час у зв'язку з швидким настанням  утоми, позамежного гальмування. Тому вчитель повинен урізноманітнити  види діяльності учнів. Загальна нестійкість  уваги призводить до виявів неуважності  в діяльності молодшого школяра. Боротьба з відволіканням вимагає  тренувань у виконанні дітьми завдань у не зовсім сприятливих  умовах.

Зі стійкістю  пов’язане також явище, що має  назву коливання уваги. Воно виявляється в тому, що зосередженість та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсивними. Спостереження свідчать, що коливання уваги молодших школярів через 15-20 хв. здебільшого призводить до мимовільного відволікання її від об’єкта.

Розподіл  уваги в молодших школярів розвинутий недостатньо, але спостерігається  помітна динаміка за перші роки навчання дітей. Невміння розподілити увагу  між різними видами робіт, наприклад, між слуханням товариша, що читає книгу, і своїм читанням, призводить до того, що учень збивається з темпу читання, відстає або забігає наперед. Те ж саме спостерігається і при швидкій лічбі, коли діти всю увагу спрямовують на ті числа, з якими безпосередньо оперують у даний момент, а інші забувають і не можуть перевірити хід розв’язку. Відсутність розподілу уваги при читанні по складах призводить до того, що дитина не розуміє сенсу прочитаного, оскільки вона всю свою увагу зосереджує на сам процес читання.

Учню важко  сидіти нерухомо і під час письма, малювання, ліплення, адже потрібно бути уважним до процесу написання  слів, зображення малюнка, до змісту роботи, до того, як розташовані олівець  і папір, а також до своєї пози. Тому вчителю необхідно витрачати  чимало сил і часу для формування правильної пози в дітей під час  письма й читання.

Однією з  особливостей уваги, яку також необхідно  знати і враховувати педагогу, є те, що молодші школярі не вміють швидко переключати свою увагу з  одного об'єкта на інший. Переключення уваги як процес перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. Поступово, за правильної організації  учбового процесу, удосконалюється  і дана властивість уваги молодших школярів: за необхідності вони вільно переходять від одних дій до інших.

Увага учнів  початкових класів дійсно ще дуже слабка, діти мають невеликий її обсяг, низький  рівень концентрації та сталості, що обумовлено недостатньою зрілістю нейрофізіологічних механізмів, які забезпечують процеси  уваги. Протягом початкової школи розвиток уваги дітей природно значно змінюється, йде інтенсивний та нерівномірний  розвиток її властивостей. Так, обсяг  уваги має можливість збільшуватись  у 2,1 рази, але інші властивості (стійкість, навички переключення та розподілу  уваги) підвищуються не так вагомо. Діти 9-10 років уже здатні достатньо  довго зберігати та виконувати довільно задану програму дій.

Педагогам та батькам бажано знати, що різні властивості  уваги не однаково впливають на успішність із різних навчальних предметів. Так, для  математики важливим є обсяг уваги, для мови - точність розподілу уваги.

Важливо знати, що різні властивості уваги піддаються розвитку неоднаковою мірою. Обсяг  уваги мало піддається впливу зовні, а розподіл уваги та стійкість  можна й треба тренувати, щоб  запобігти їх стихійному розвитку.

У розвитку властивостей уваги школярів спостерігаються  індивідуальні особливості, пов’язані  із типом темпераменту учня. Так, у  дітей сангвінічного типу темпераменту неуважність здебільшого виявляється  у надмірній активності. Сангвінік  рухливий, безпосередній у виявах, товариський. Відповіді таких дітей  на уроках свідчать більше на користь  їхнього спілкування з класом. Флегматики та меланхоліки більш  пасивні, тому здаються неуважними. Але  насправді вони зосереджені на предметі, який вивчають, про що свідчать їхні ґрунтовні відповіді на запитання  вчителя. Холерики дуже активні й  іноді справді неуважні, вони не можуть довго концентрувати увагу на одному об'єкті, не досить серйозно ставляться до навчання, надто збудливі.

Успіх у тренуванні уваги напряму залежить від типу ВНД дитини. Різні сполучення якостей  нервової системи можуть сприяти  або перешкоджати оптимальному розвитку властивостей уваги. Увага учнів  з сильною, рухливою нервовою системою стала, має високий рівень перерозподілу  та переключення. Учні, які мають  інертну, слабку нервову систему, мають  нестале, погане переключення уваги, розподіл уваги теж низький. Якщо інертність поєднується з силою нервової системи, то ці показники набагато вищі. Тобто, враховуючи індивідуальні особливості  конкретного учня, можна кваліфіковано  тренувати увагу в розумних межах.

Отже, увага  дітей молодшого шкільного віку має свої особливості. Молодшим школярам легше зосереджуватися на конкретному  навчальному матеріалі, підкріплюваному  різними засобами унаочнення, їм важче  підтримувати спрямованість уваги  за несприятливих зовнішніх умов роботи, переборювати її відволікання. Тому тут особливо треба дбати  про усунення зовнішніх перешкод, що заважають зосередженню дітей  на роботі. Увага дітей цього віку тим стійкіша, чим більше приваблює  їх сама діяльність. Звідси важливість турботи про те, щоб у процесі  навчання викликати і зміцнювати у дітей безпосередній інтерес  до його змісту. У молодшого школяра  зростає стійкість уваги, формується здатність зосереджуватись на навчальних об’єктах, даних мислено і мало підтримуваних засобами унаочнення, виробляється вміння бути уважним за несприятливих зовнішніх обставин, контролювати свою увагу і володіти нею в учбовій і позаучбовій  діяльності, далі вдосконалюється вміння розподіляти і переключати увагу. Характерним для учнів цього  віку є внутрішнє прагнення виховувати у себе вміння бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги, а  також формування уважності до людей  як важливої риси характеру підростаючої особистості.

Позитивні риси уваги є цінною якістю школяра, а  недоліки - серйозною перешкодою в  учбовій і трудовій діяльності. Гарно  розвинуті властивості уваги  та її організація є важливим чинником, який насамперед обумовлює успішність навчання у молодшому шкільному  віці.

_{2.3 Причини неуважності  учнів початкових  класів під час  учбової діяльності}

Неуважність молодших школярів - одна із важливих причин зниження успішності навчання. На жаль, неуважність учнів початкової школи  є проблемою, яку вирішити іноді  дуже важко. Більшість батьків та педагогів просять надати вправи для підвищення рівня уваги, не розуміючи, що деяким дітям такі вправи не тільки не підвищать уважність, а навпаки  знизять її. Вирішення проблеми неуважності  учнів потрібно починати з усвідомлення практичним психологом школи та учителями-класоводами  важливості проведення профілактичної діагностики властивостей уваги дітей молодшого шкільного віку, підвищення рівня психологічної культури педагогів та їх готовності до просвіти батьків щодо розуміння причин неуважності учнів.