Причины возникновения конфликтов между родителями и детьми старшего подросткового возраста

                                     достовірний зворотній кореляційний  зв'язок;

                                     тенденція до прямого кореляційного  зв'язку;

                                     тенденція до зворотнього кореляційного зв'язку;

 

Між таким показником, як симбіоз і статтю (n=15, r_s=0,54) та компромісом (n=15, r_s=0,57) спостерігається достовірний кореляційний зв'язок. Це говорить нам про те, що симбіоз, в якому перебувають діти з батьками прямопропорційно залежить від статі особистості і її здатності до компромісу. Чим старша дитина, тим легше батькам знайти з нею спільну мову у вирішенні запитань і з такими дітьми легше дійти до певного висновку, знайти компроміс (Рис. 3.1.).

Між показниками міжособистісної  дистанції у спілкуванні батьків  з дитиною(симбіозом) та рівнем агресивності існує тенденція до прямого кореляційного  зв'язку (n=15,r_s=0,46). Зі збільшенням дистанції у спілкуванні, рівень агресивності теж може підвищуватись. Адже, якщо спілкування відбувається у вузькому колі, присутня довіра до співрозмовника то агресивний настрой до цієї люди буде знижений (Рис. 3.1.).

Достовірний зворотній  кореляційний зв'язок спостерігається  між симбіозом та сексуальними стосунками (n=15,r_s=-0,57). Чим більший показник за шкалою “симбіоз”, тим нижчі показники сексуальних стосунків. Робимо висновки про те, що при наявності дистанції в спілкуванні, сексуальні стосунки будуть погіршуватися, адже при відсутності розуміння в інших сферах діяльності теж відбуваються зміни, в даному випадку,як ми бачимо, негативні (Рис. 3.1.).

Між компромісом та реакцією на конфлікт спостерігається достовірний  кореляційний зв'язок (n=15,r_s=0,54). Чим нижчі показники реакції людини на конфлікт, тим краща в неї здатність йти на компроміс.   Компроміс – це часткове задоволення обох сторін. Людина, яка легко реагує на конфлікти, простіше і частіше йде на компроміс для вирішення питань, в яких потрібно дійти згоди за будь – яких умов (Рис. 3.1.).

Тенденцію до прямого кореляційного зв'язку спостерігаємо між віковими особливостями людини та компромісом (n=15,r_s=0,47). Чим старша людина, тим легше вона погоджується на вирішення проблем шляхом пошуку компромісу. Зі старшими людьми дуже важко знаходити спільну мову особливо молодому поколінню, та зазвичай вони легше йдуть на компроміс, намагаючись якомога спокійніше знайти вихід при вирішенні поставлених запитань (Рис. 3.1.).

Тенденція до зворотнього  кореляційного зв'язку існує між  залежністю від батьків та віком дитини (n=15,r_s=-0,45), компромісом (n=15,r_s=-0,46) і реакцією на конфлікт (n=15,r_s=-0,50). Чим менший вік дитини, тим більше вона залежить від батьків, легше йде на компроміс та краще реагує на конфлікти. З маленькими дітьми батьки краще знаходять спільну мову, менше сил витрачають на пояснення та вирішення конфліктних ситуацій.

Між типом сім'ї та стосунками з друзями існує достовірний  кореляційний зв'язок (n=15,r_s=0,53). Якщо сім'я, в якій виросла дитина повна, то стосунки з друзями будуть кращими. Діти, які наділені любов'ю та піклуванням обох батьків краще знаходять спільну мову з однолітками, розвиваються набагато швидше і стосунки з друзями стійкіші та відкритіші (Рис. 3.2.).

Між стосунками з друзями  та показником методики « Діагностика батьківських відносин »  А.Я. Варга, В.В. Столін – “маленький невдаха” спостерігається тенденція до прямого кореляційного зв'язку (n=15,r_s=0,46). Малий показник результатів за даною методикою призводить до гірших стосунків дитини з друзями. Друзі не довіряють такій дитині, дошкуляють її неуспішності та невмілості, а отже і стосунки між ними будуть ненайкращими (Рис. 3.2).

Достовірний прямий кореляційний зв'язок спостррігаємо між  показником методики « Діагностика батьківських відносин »  А.Я. Варга, В.В. Столін – “маленький невдаха” та інтроверсією (n=15,r_s=0,70). Чим нижчі показники за даною методикою ми отримали, тим більше в дитини проявляється інтроверсія. Адже якщо дитині не довіряють, вважають її такою, що піддається під дурний вплив, то вона буде рости замкненою в собі, не довіряти близьким, перебувати завжди в самотності (Рис. 3.2.).

Рис. 3.2. Матриця наявності  кореляційних зв'язків між типом  сім'ї та  показниками  методик:

“Діагностика батьківських відносин А.Я. Варга, В.В. Столін” і «Діагностика поведінки особис

тості в конфліктній  ситуації».

                                достовірний прямий кореляційний зв'язок;

                                     достовірний зворотній кореляційний  зв'язок;

                                     тенденція до прямого кореляційного зв'язку;

                                     тенденція до зворотнього кореляційного  зв'язку;

 

Достовірний зворотній  кореляційний зв'язок спостерігаємо  між стосунками з друзями та соціальною адекватністю (n=15,r_s=-0,56). Чим вищі показники ми отримали по шкалі стосунків з друзями, а нижчі за шкалою соціальної адекватності, тим кращі показники адекватності особистості та стосунків її з друзями. Стосунки з друзями та з соціумом постійно існують в житті людини. Вони залежать насамперед від типу особистості, а також від того, в яких стосунках вона перебуває з оточуючим середовищем, людьми, з якими перебуває в контакті (Рис. 3.2.).

Між інтроверсією та відношенням  до протилежної статі виявили  наявність тенденції до зворотнього  кореляційного зв'язку (n=15,r_s=-0,49). Чим вищий показник інтроверсії, тим гірший показник ми отримаємо по відношенню до протилежної статі. Особи, які постійно перебувають наодинці, обмежують спілкування з іншими, важко знаходять порозуміння з представниками протилежної статі, не розуміють їх, стосунки неможливо налагодити (Рис. 3.2.).

Достовірний кореляційний зв'язок спостерігаємо між відношенням  до майбутнього та залежністю від  батьків (n=15,r_s=0,52) і способом регулювання конфліктів – уникнення (n=15,r_s=0,55). Чим більше дитина залежить від батьків і уникає конфліктів, тим серйозніше вона відноситься до свого майбутнього. Адже, якщо батьки допомагають дитині у вирішенні проблем та конфліктів, робити правильний вибір, відношення в таких дітей буде мати серйозний характер (Рис. 3.3.).

Рис. 3.3. Матриця кореляційних зв'язків між показниками  методик: “Діагностика батьківських

відносин А.Я. Варга, В.В. Столін” та «Діагностика поведінки особистості в конфліктній

ситуації».

                                         достовірний прямий кореляційний зв'язок;

                                     достовірний зворотній кореляційний  зв'язок;

                                     тенденція до прямого кореляційного  зв'язку;

                                     тенденція до зворотнього кореляційного  зв'язку;

 

Встановлено достовірний  зворотній кореляційний зв'язок між  відношенням до майбутнього та сексуальними стосунками (n=15,r_s=-0,69) і типом сім'ї (n=15,r_s=-0,57). Якщо особистість серйозно відноситься до свого майбутнього, показники мають високий рівень, то сексуальні стосунки будуть мати показники низького рівня. Думаючи та турбуючись про майбутнє, такі люди відкладають особисте життя на “другий план”, першочергове завдання для них – досягнути поставленої мети. Звісно це ще залежить від того, в якій сім'ї виховувалась дитина, якщо в повній, то було сприяння зі сторони батьків, що позитивно позначається на результатах.  (Рис. 3.3.).

Достовірний зворотній  кореляційний зв'язок спостерігається  між типом сім'ї та способом регулювання  конфліктів – уникнення (n=15,r_s=-0,66). Низький показник свідчить про неповний тип сім'ї. Чим нижчий даний показник, тим вищий показник ми отримаємо при визначенні способу регулювання конфліктів. Діти з неповних сімей намагаються не займатися конфліктами, адже їх їм вистачає у повсякденному житті, спілкуючись з родичами, спостерігаючи за стосунками батьків (Рис. 3.3.).

Між типом сім'ї та типом батьківських відносин – прийняття  заперечення спостерігається тенденція  до зворотнього кореляційного зв'язку (n=15,r_s=-0,47). Ставлення батьків до дитини залежить від типу сім'ї в якій вона виховується. Низький показник свідчить про неповний тип сім'ї. Чим вищі дані ми отримаємо, тим нижчий показник заперечення буде в результаті. Тобто батькам  дитина подобається такою, як вона є, вони поважають індивідуальність дитини та симпатизують їй, а отже й діти не суперечать думці батьків. Прислуховуються до них, радяться з ними        (Рис. 3.3.).

Тенденцію до прямого  кореляційного зв'язку встановили між  типом батьківських відносин – прийняття  – заперечення  та відношенням дитини до майбутнього (n=15,r_s=0,47). Якщо дитина практично не суперечить батькам, то ставлення її до майбутнього буде серйозним. Тому що знатиме, що батьки ніколи не порадять поганого, не зашкодять своїй дитині, тому вони можуть бути впевнені в своєму майбутньому (Рис. 3.3.).

Між сексуальними стосунками та типом поведінки особистості  в конфліктній ситуації – “пристосування”  встановили достовірний прямий кореляційний зв'язок (n=15,r_s=0,56). Чим вищий показник ми отримаємо по типу поведінки “пристосування”, тим вищі дані будуть отримані при визначенні сексуальних стосунків. Такі люди нехтують своїми інтересами, щоб задовольнити інтереси іншого, це стосується і інтимноє сфери також (Рис. 3.3.).

Тенденцію до зворотнього  кореляційного зв'язку встановлено між сексуальними стосунками та типом батьківського відношення “прийняття -      заперечення” (n=15,r_s=-0,59).  Чим вищий показник ми отримаємо при визначенні типу батьківського відношення, тим більше дитина приймає думку батьків, прислуховуєтьдо до їхніх порад і її сексуальні стосунки будуть розвиватися на низькому рівні. Адже думка батьків буде сприйматися ближче, ніж коханої людини, що буде призводити до конфліктів та непорозумінь в інтимній сфері дитини (Рис.3.3.). 

         

 

    

 

 

                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Аналіз наукових психолого-педагогічних джерел та літератури,  а також узагальнення результатів проведеного нами емпіричного дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити наступні висновки: 

Сім'я для дитини – це місце народження і основне місце існування. В сім'ї у підлітка є близькі люди, які розуміють його і приймають таким, який він є, – здоровий або хворий, добрий або не дуже, поступливий або колючий і зухвалий – там він свій. Сім'я – це певний морально-психологічний клімат, для дитини це перша школа відносин з людьми. Створюючи умови для виховання здорової особи в сім'ї, необхідно враховувати наступні чинники:

1. Дитина – не просто продукт виховання. Вона сама осмислює сім'ю і себе в ній, визначає свою поведінку, відношення до сім'ї і до себе самого. До певної міри дитина – вихователь себе.

2. Діти унаслідок  свого обмеженого досвіду, своєрідного  мислення інакше сприймають і  оцінюють те, що відбувається навколо. Зрозуміти їх поведінку, емоції, переживання і допомогти можна, лише поглянувши на світ їх очима.

3. На дітей впливають  не тільки наші навмисні дії,  але і всі особливості поведінки  батьків. 

Основна проблема батьків  полягає в невмінні забезпечити емоційно рівні, взаємоприйнятні, гнучкі і безпосередні відносини з дітьми. Унаслідок своїх розбіжностей і особових особливостей батьки не можуть вчасно і погоджено адаптуватися до дитини, що вимагає індивідуального, емоційно терплячого і довірливого відношення. В результаті у дитини виникають емоційні порушення, що створюють певні проблеми для подальшої адаптації у відносинах з батьками, які реагують на це афектним і суперечливим чином.

За результатам проведеного нами дослідження виявилось, що у більшої частини підлітків напружені відносини з батьками, при чому ініціаторами конфліктів в більшості, виступають діти, пояснюючи це тим, що батьки не можуть зрозуміти їхнє бачення світу. А батьки в свою чергу кажуть, що неможуть достукатись до своїх дітей. Діти  не намагаються зрозуміти, що батьки хочуть для них кращого. За рахунок цього у дітей погіршуються відносини з друзями та знайомими. Це дало можливість підліткам подивитися на себе зі сторони і в деякій мірі переглянути наслідки своїх дій, щоб у майбутньому не боятись зазирати у минуле.

Результати дослдідження батьківських взаємин показали, що лише в одного з батьків, який брав участь у дослідженні, виразно спостерігається авторитаризм. Від дитини вимагається дотримання суворої дисципліни. За найменше виявлення своєвілля дитину суворо наказують. Батьки пильно слідкують за соціальними здобутками дитини, його їндивідуальними особливостями, звичками, думками та почуттями.

А також, лише в одному випадку батьки намагаються присвоїти дитині особистісну та соціальну нестабільність «Маленький невдаха». Вони бачать дитину меншою в порівнянні з реальним її віком. Хоббі, захоплення, думки та почуття дитини видаються батькам дитячими, несерйозними. У зв`язку з цим батьки намагаються відгородити дитину від труднощів життя та суворо контролювати її дії.

Домінуючий спосіб поведінки  у конфліктних ситуаціях досліджуваних

займає компроміс, а  найнижчу сходинку займає співробітництво.

В результаті проведеного  дослідження ми ще раз переконалися, що батькам здається абсолютно природним і нормальним підлегле і залежне положення дитини. Це звичайне відношення дорослого до дитини, а найчастіше дорослі не завжди знають, як їм треба поводитися з дітьми. Тому недивно, що портрет батьків очима дитини виглядає краще, ніж портрет дитини очима батьків. Практика та дослідження відносини між дітьми і дорослими, підтверджуються рядом рекомендацій, котрі мусять супроводжувати батьків на їхньому життєвому шляху.