Причины возникновения конфликтов между родителями и детьми старшего подросткового возраста

Найчастіше мама, яка  виїжджає за кордон, дітей залишає на батька, або престарілих родичів, які не можуть займатися вихованням своїх дітей чи онуків через низку причин. Залишившись наодинці з дітьми, у чоловіків з'являється роздратованість у спілкуванні з ними та близьким оточенням, нетерпимість до будь-яких проявів непослуху, депресивні стани, через які вони можуть запити, що також призводить до скандалу і жорсткого поводження з дітьми.

Діти із дистантних сімей  спілкуються переважно з близькими  родичами або друзями і дуже рідко  з батьками, які в даний час знаходяться за кордоном. Це, на нашу думку, задовольняє потребу у спілкуванні підлітків з членами родини. Діти з стабільних сімей намагаються спілкуватися з усіма оточуючими (сім'я, друзі, однокласники), але найчастіше вони звертаються до мами, а батька певним чином уникають .

В дистантних сім'ях є випадки (20%), коли діти вважають, що батьки не поважають їхню думку. Таке явище виникає внаслідок недостатності спілкування між батьками і дітьми, або у реальному спілкуванні дорослими не береться до уваги той факт, що підліток вже не мала дитина, що він може приймати рішення, самостійно виконувати ті чи інші справи .

Усі підлітки не бажають  розповідати погане про свою сім’ю. Школярі хочуть спілкуватися з батьком, але багато підлітків з дистантних сімей позбавлені цієї можливості, оскільки батько зараз за кордоном. Підлітки, у яких батько дома, а мати – за кордоном, вважають, що батько їх нічому не зможе навчити, оскільки вони вже дорослі і самі все знають .

          Більше половини дітей вказує на те, що їх повністю, стовідсотково не знає ніхто. І лише 20% підлітків з дистантних сімей називає маму, а 58,3% підлітків зі стабільних сімей батьків. На виникнення таких результатів вплинули кількість та якість спілкування між батьками і дітьми .

Описані результати за певних суб`єктивних зусиль можуть стати важливим чинником  формування раціонально-позитивних реакцій проблемних родин на виклики життя. Якщо в процесі  гуманізації українського суспільства виникнуть служби соціально-психологічної допомоги таким родинам, то головним об`єктом їхнього впливу мають стати саме ті спільноти, при яких тут ішлося, адже вони мають потужний психокорекційний потенціал.

 

 

3.1. Аналіз результатів дослідження батьківських відносин

Результати проведеного  нами дослідження дозволили зробити висновок, що психокорекційна робота з батьками дітей – підлітків має враховувати деякі специфічні аспекти часового виміру психологічної кризи, що переживають ці батьки.

У дослідженні брали участь батьки учнів:

- 21 особа жіночої статі ( 35-39 років);

- 9 осіб чоловічої статі ( 38-42 роки).

Дослідження проводилось  у вигляді батьківських зборів і  зайняло небільше однієї години часу.

1-ша - авторитарна гіперсоціалізація ( 73% );

2-га   - прийняття – заперечення ( 13% );

3-тя   -  симбіоз ( 6% );

4-та   -  маленький невдаха ( 6% );

5-та   -  образ соціальної бажаності ( 2% );                           

 

Дослідження проводилося  з метою виявлення батьківського  відношення у осіб, які можуть звернутися за психологічною допомогою з  питань виховання дітей та спілкування з ними ( Додаток І ) Рис.1

                                                                                                   

Рис.1 Результати дослідження батьківського ставлення до неповнолітніх дітей

 

3.2.Характеристика результатів дослідження за методикою

 «Незакінчені  речення»

Для вивчення особливостей спілкування підлітків з батьками ми використали методику незакінчених речень. Така методика є ефективною для вивчення особливостей спілкування підлітків з батьками в дистантних та стабільних сім`ях. Найбільше цікавляться про справи дітей батьки зі стабільних сімей. У батьків із дистантних сімей найчастіше такий інтерес виникає у стані алкогольного сп’яніння.

 Причини виникнення конфлікту у родині: заборона щось робити, крик або фізичне покарання дитини батьками, сварки між батьками. Діти з дистантних сімей найбільше пишаються тими родичами, які залишилися вдома (80%), але обняти і поцілувати бажали б того, хто зараз за кордоном (маму). Це свідчить про дефіцит прояву позитивних почуттів, як по відношенню до іншої особи (до батьків), так і по відношенню до себе (відчути ніжність, лагідність, любов матері чи батька), тобто відчути себе цінним для значущих дорослих. Опитані зі стабільних сімей пишаються всіма своїми родичами.

В результаті досліджень виділили дві групи підлітків: діти з дистантних сімей та діти з стабільних сімей. Опрацювавши та порівнявши отримані при досліджені дані, можна побудувати певні висновки.

Переважна кількість - це діти із стабільних сімей, в них практично гармонійні стосунки з батьками. На конфліктну ситуацію, що виникає досліджувані реагують бурхливо, але швидко повертаються до нормального стану після часткового, або повного вирішення конфлікту. Недовіра у стосунках досліджуваного з батьками займає далеко не останнє місце. У результаті недовіри батьківський досвід взаємодії з реальністю об`єктивується в системі значень і сенсів досліджуваного, що опосередковує взеємодію майбутньої особистості з її оточенням.

                                    

3.3. Опис результатів дослідження конфліктної взаємодії бать ків та підлітків за методикою «Автопортрет»

При виконанні малюнка  лист папера являє собою модель простору і, крім стану м`язів, фіксує людину у просторі, тобто тенденцію, що виникає. Аналізуючи малюнки стало зрозуміло,що досліджувані мають почуття інтелектуальної і соціальної адекватності. У них виникає гіперчутливість стосовно суспільної думки, заглибленість у себе, тенденція до інтроверсії. Більшість з них вимушено привітні, але відчувається відсутність агресії. Досліджувані прагнуть не приймати ніякої критики. У них високий контакт з навколишнім світом.

 Виділені руки на малюнках припускають фізичну чи психологічну слабість, потреба в догляді, залежності від батьків, але водночас потребують незалежності. У досліджуваних  переважає відкритість до спілкування, ніж замкнутість. Малюнки намальовані в центрі, а це може свідчити про позитивні емоції, енергію, але невпевненість у своїх діях.

Діти із задоволенням проводять дозвілля з батьками, але підлітки з стабільних сімей намагаються знайти в цьому якусь вигоду для себе (наприклад, грошову). Майже всі опитувані вважають, що між батьками і дітьми має бути стовідсоткова довіра, хоча насправді її дуже мало у батьківсько-дитячих стосунках даних сімей. Найбільш високий рівень довіри діти відчувають до матері. Як правило, на цьому етапі батьки спрямовують усі свої сили на роботу здитиною, вважаючи недоцільним витрачати час і сили на особистісну реабілітацію. Це період перебудови психологічного світу індивіда, своєрідне друге народження особистості. Воно може мати своїм наслідком загартовану, психологічно стійку, витривалу людину, або зламану особистість.

Методика  є доцільною, тому, що вона займає мало часу і є багатогранною в розкритті  особистості досліджуваних, а також вона може використовуватись у комплексі з іншими методиками діагностики міжособистісних та міжгрупових стосунків.

 

3.4 Аналіз діагностика типових способів поведінки у

конфліктних ситуаціях

Методика є універсальною для дослідження конфліктних ситуацій. За допомогою цієї методики досліджувані дізналися, яку позицію вони займають при виникненні конфлікту і яку позицію слід займати. Домінуючий спосіб поведінки у конфліктних ситуаціях досліджуваних займає компроміс, а найнижчу сходинку займає уникнення ( Додаток ІІ).

В ході нашого дослідження  були отримані наступні результати:

• змагання (13,3%);
• співробітництво (6,6%);
• компроміс (53,3%);
• уникнення (1,2%);
• пристосування (26,6%);

 

Рис 2.Визначення типових способів поведінки у конфліктних ситуаціях

 

Якщо конфлікт не вирішується, це призводить до погіршення стосунків, іноді й до розриву стосунків. А якщо вирішується, то ми можемо знайти порозуміння у міжособистісних стосунках.

Є такий крилатий вислів: «У суперечці народжується істина». Чи можна сказати, що у конфлікті теж народжується істина? Так, людина говорить про те, що їй наболіло, про негативні риси та вчинки співрозмовника, викриває не найкращі його сторони, що є інформацією для самовдосконалення людини.

 

3.5. Аналіз результатів емпіричного дослідження за методикою Рене Жиля

Методика Рене Жиля проводиться  з метою виявлення соціального  пристосування досліджуваного, а  також його взаємовідносин з  оточуючими. Протягом однієї години роботи учні впрацьовувались досить швидко, оскільки дослідження проводилось на перших уроках і учні не були морально та емоційно виснажені.

Аналізуючи результати ми вивели такі дані:

1. Взаємини з матір`ю – 11,5%
2. Взаємини з батьком – 9%
3. Взаємини з батьками – 10,4%
4. Взаємини з братами та сестрами – 9,7%
5. Взаємини з бабусею та дідусем – 6%
6. Взаємини з товаришем (другом) – 11,7%
7. Взаємини з вчителями (авторитетним дорослим) – 9,7%
8. Цікавість – 7% 
9. Комунікабельність у групі однолітків – 10,4%
10. Домінантність та лідерство – 5%
11. Конфліктність, агресивність – 3%
12. Реакція на фрустацію – 5,1%
13. Закритість, відчуження, адекватність поведінки – 1,5%                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 3. Особливості  взаємин досліджуваних підлітків із батьками

 

Опрацювавши результати дослідження стало зрозуміло, що з тринадцяти запропонованих шкал поведінкових характеристик домінуючою стала  шоста шкала: « Взаємини з товаришем (другом)» - 11,7%, а найменшу кількість відсотків набрала шкала під номером тринадцять: «Закритість, відчуження, адекватність поведінки» - 1,5%.

Такі результати можна  вважати достовірними, оскільки у підлітковому віці характерно вбачати перспективу у друзях, ніж у батьках та родичах.

 

 

 

 

 

3.6 Аналіз результатів дослідження після проведення

 тренінгових  занять 

Цикл тренінгу складався  з тринадцяти занять, які ми виконали напротязі шести тижнів ( по два  заняття в тиждень) з кожною групою.

Вперше  в житті учні відвідали тренінгове заняття, їм було цікаво, оскільки  дітей їхнього віку захоплює щось нове й невідоме. Групу з тридцяти чоловік ми розділили на дві підгрупи і на протязі цього періоду  займалися з кожною окремо, тому, що менша кількість людей, у нашому випадку, спонукала до більшої відвертості.

В ході тренінгових занять моїм завданням було  відкоректувати та сформувати регулятивні та емоційно-вольові  якості кожного з учасників. Гарантувати  оптимізацію процесу міжособистісної  взаємодії та сприяти кращому розумінню самого себе. Учасники намагалися формувати вміння розуміти інших і конструктивно взаємодіяти з ними, а також намагалися сприяти усвідомленню життєвих перспектив, цілей та шляхів їх досягнення.

Цим пояснюється той  факт, що велика кількість психічних процесів у душевній сфері  в прямій чи інвертованій формі знаходить своє відображення в психіці досліджуваного.

Досягнуті  результати виправдали те, що ми очікували від запропонованих занять.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.7. Кореляційний аналіз дослідження дитячо-батьківських взаємин

Між показниками агресивності та стосунками з друзями існує  достовірний кореляційний зв'язок (n=15, r_s=-0,54). Чим вищий показник агресивності, тим гірші стосунки будуть з друзями. Агресивно налаштованій людині важко знаходити спільну мову з іншими людьми, заводити нові знайомства, а з друзями підтримувати дружні стосунки, що рано чи пізно призводить до припинення дружби (Рис. 3.1.).

Ми спостерігаємо тенденцію  до зворотнього кореляційного зв'язку між агресивністю та співробітництвом (n=15, r_s=-0,49). Зі збільшенням агресивності, зменшується рівень співробітництва. Особистість, яка агресивно налаштована на оточуючих важко знаходить підходи до них і на співпрацю з нею важко розраховувати, адже з такими людьми важко працювати (Рис. 3.1.).

 

 

 

Рис. 3.1. Матриця кореляційних зв'язків отриманих результатів  за допомогою методик:

«Діагностика батьківських відносин» А.Я. Варга, В.В. Столін, «Незакінчені речення» Сакс і Леві

та «Способи реагування особистості в конфліктній ситуації»  К. Томас.

 

                                достовірний прямий кореляційний зв'язок;