Причины возникновения конфликтов между родителями и детьми старшего подросткового возраста

Міністерство  освіти та науки України

Чернівецький  національний університет імені  Ю. Федьковича

 

Факультет педагогіки психології

 та соціальної роботи

 

 

 

кафедра психофізіології та медичної психології

 

Вівчарюк Вікторія Віталіївна

 

 

 

 

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ У ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИНАХ СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ

(Магістерська робота)

 

 

 

 

 

 

 

                                      Науковий керівник:

                                                                     доцент Двіжона О.В.

 

                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернівці, 2009 рік

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………………………………….....4

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади виникнення конфліктів

                       у дитячо-батьківських відносинах……………………………..

1.1 Проблема дитячо-батьківських відносин старших школярів у психології…………………………………………………………………………………………..………….....7

1.1.1.Психологічні особливості старшого шкільного віку……………….….....7

1.1.2. Характеристика дитячо-батьківських відносин….............................…11

1.2 Конфлікт у дитячо-батьківських відносинах старших школярів………..........16

1.2.1. Поняття та природа конфлікту…….………………………....…………….....16

1.2.2. Причини виникнення конфліктів у дитячо-батьківських відносинах………………………………………….…………………………...………………………….......24

РОЗДІЛ   ІІ. Експериментальне дослідження

                        дитячо-батьківських взаємин у  конфліктній ситуації……

          2.1.«Способи реагування особистості в конфліктній ситуації» К.Томас………………………………..................................................................................................................29

2.2. «Незакінчені речення» Сакс і Леві.................………….....…............…........……..31

2.3«Автопортрет»........................................................................................................................32

2.4. «Діагностика батьківських відносин А.Я.Варга, В.В.Столін ...........33

2.5. «Методика Рене Жиля»...................................................................................................35

2.6. Цикл тренінгових  вправ…………………………………………………………………36

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи подолання конфліктів у

                   дитячо-батьківських відносинах ................................................................39

3.1. «Способи реагування особистості в конфліктній ситуації» К.Томас……………………...…………………..………………………………………………………….........43

   3.2. «Незакінчені речення» Сакс і Леві............................................................................44

3.3. Автопортрет....................................................……….....…..........................…..........……..45

3.4.«Діагностика батьківських відносин» А.Я.Варга, В.В.Столін..........46

3.5. «Методика Рене Жиля»...................................................................................................48

3.6. Результати тренінгових  вправ…………………………………………………….50

Тенденція до кореляційного  звя`зку...............................................................................................51

Висновки………………………………………………………………………….....…………….……………58

Список використаних джерел………………………………….…………………….……………....61

 

Додатки

                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Класична для психологічної науки в цілому, проблема дитячо-батьківських стосунків – вивчення їхньої структури і змісту, а також впливу на розвиток особистості дитини – здобуває нову актуальність у специфічних умовах сучасного життя. Становлення і розвиток індивідуальності, залишаючись головним дослідницьким пріоритетом вітчизняної вікової психології, розробляється нині в різних наукових парадигмах і типах раціональності [1].

Процес взаємодії дітей і батьків у системі дитячо-батьківських  стосунків зазнає впливу свідомих і несвідомих інтенцій батьківської психіки, протиріччя між якими породжує конфлікт, що позначається на відношенні до дитини. У системі дитячо-батьківських стосунків конфлікт,  що переживається одним з батьків (боротьба суперечливих тенденцій  суб'єкта), може визначати характер сприйняття батьком дитини і відношення до неї таким чином, що взаємодія з дитиною виступає як засіб вирішення актуального конфлікту батьківської  психіки [7].

Теоретико-методологічною основою роботи є положення діяльністного підходу, які складають методологічну базу вітчизняної вікової психології, а саме: про провідну роль діяльності в процесі розвитку психіки дитини за Л.С.Виготським, О.М. Леонтьєвим, Д. Б. Ельконіним, Г.С.Костюком [6]. А також,  фундаментальні науково-психологічні положення щодо становлення особистості за Л.Ф. Бурлачуком, М.Й. Боришевським, І.С. Коном, С.Д.Максименком, І.Д.Пасічником, А.В.Петровським, М.В.Савчиним, В.О.Шатенко та ін.;. загально психологічні принципи формування особистості у підлітковому віці за Л.І.Божович, Т.І.Драгуновою, Д.Б. Ельконіним, З.С. Карпенко, О.М.Коропецькою,  Л.П.Осьмак, Л.Ф.Обуховою, Н.І.Пов’якель, Д.І.Фельдштейн та ін.

Конфлікт – суспільний феномен, від якого залежить процес нормального  людського життя. Проблеми дитячо-батьківських стосунків, що виникають на основі актуального конфлікту батьківської психіки, можуть розглядатися як джерело  специфічних фонових умов, що визначають характер розвитку дитячої психіки. [10]

На основі аналізу концептуальних теоретичних положень глибинної психології і вітчизняної вікової психології сформоване уявлення про роль свідомих і несвідомих інтенцій дитячої і батьківської психіки, які визначають характер взаємного зв'язку  психіки дитини, що розвивається, і  психіки батьків, яка впливає на цей процес.

Важливим результатом розвитку системи дитячо-батьківської взаємодії є формування відповідного простору дитячо-батьківських стосунків, або сфери дуальних об`єктивних зв`язків дітей і батьків. Саме в цій галузі первинна недиференційована тотожність дитини і батьків змінюється ідентифікацією з образом (дзеркальним, нарцистичним, едиповим). Останній процес залучає особистість дитини у цілу гаму різноманітних проективних процесів, що згодом визначають темп і якість формування дитячої психіки.

Формування і розвиток зв`язків в системі дитячо-батьківських стосунків починається з встановлення в даній системі символічної референції. Символізація є одним з найважливіших онтогенетичних процесів, що визначають зміст і якість стосунків дітей і батьків [26].

Об'єкт  дослідження – система дитячо-батьківських стосунків.

Предмет дослідження – дитячо-батьківські відносини, засновані на конфлікті, та їх вплив на процес розвитку психіки дитини.

Мета дослідження: виявити сутність і специфіку проблем у системі дитячо-батьківських стосунків, опосередкованих конфліктом.

Для досягнення поставленої  мети були сформульовані наступні завдання:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз вітчизняних і зарубіжних теорій розвитку психіки дітей старшого шкільного віку.

2. Сформувати цілісне  уявлення про системний характер  стосунків дітей і батьків  та про можливі причини і  форми прояву проблем дитячо-батьківських стосунків.

3. Визначити природу та з’ясувати причини виникнення конфліктів у дитячо-батьківських відносинах.

4. Дослідити психологічні особливості стосунків підлітків та їх батьків.

5. Визначити висновки та обґрунтувати шляхи подолання конфліктів у дитячо-батьківських відносинах.

Гіпотеза. Ефективному запобіганню конфліктів сприяє організація соціальної цілеспрямованої роботи, яка включає психологічну корекцію і профілактику зазначеного феномена. Впровадження системи запобіжних і корекційних заходів щодо конфлікту створює сприятливі умови для її подолання, спрямовується на втілювання впливу на особистість старшокласника чинників деструктивного характеру.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що аналіз експериментальних даних дає можливість розширити уявлення про особливості взаємин   школярів підліткового віку із батьками .

Практичне значення роботи  полягає у тому, що висновки, зроблені на основі вивчення даної проблеми можна використовувати для здійснення пошуку шляхів подолання конфліктів у дитячо-батьківських відносинах.

Методи та методики дослідження:

1) «Діагностика батьківських відносин» А.Я. Варга, В.В. Столін.

2) Автопортрет.

3) «Незакінчені речення»  Сакс і Леві.

4) «Способи реагування  особистості в конфліктній ситуації»  К. Томас.

5) Методика Рене Жиля.

6) Психокорекційний тренінг.

7) Статистичні методи обробки: кореляція.

 Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та літератури (97 найменувань), додатків. Викладена на шістдесяти восьми сторінках машинописного тексту.

 

 

РОЗДІЛ І.

Теоретичні засади виникнення  конфліктів у дитячо-батьківських взаєминах

1.1.Проблема дитячо-батьківських відносин

старших школярів у психології

1.1.1. Психологічні особливості юнацького віку

Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна й передбачувана. Кожен період (вік) – своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому стійкими якісними особливостями.

Вікові психологічні особливості  зумовлені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю, певною мірою – характером виховання, особливостями діяльності та стосунків з іншими людьми, що впливає передусім на специфіку переходу від одного вікового періоду до іншого [8].

У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості [6].

Такими періодами є:

• ранній (від народження до трьох років)
• дошкільний (з трьох до семи) вік;
• молодший шкільний вік (з семи до десяти років);
• середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти);
• старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості).

Кожному періоду відповідають також характерні особливості фізичного  розвитку індивіда [5].

Юнацький вік –  це період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення, якому сприяє пізнавальна діяльність. Пам'ять старшокласника стає зрілішою. Мислення здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Мовлення збагачується науковими термінами, увиразнюється і конкретизується. Вперше старшокласники переживають почуття кохання. В них формуються стійкі професійні інтереси. Прагнення до самовиховання стає рисою особистості.

Важко переоцінити значення старшого шкільного віку для життя людини. Перед старшокласником постають життєві задачі Яким бути? Ким бути? З ким бути? Вони двоєдині – з одного боку, це пошук свого місця у житті відповідно до особистих інтересів, а з іншого, прагнення принести користь для всього суспільства, якої потребує від молоді (16-17-річних) максимальної творчої реалізації того, чим оволоділи вони за час навчання [8].

Нерідко в зріле життя вступають  особи, які ще не зовсім визначилися, які не вміють знайти своє місце  в суспільстві, “схиляються” перед труднощами. Все більше дослідників шукають внутрішні резерви розвитку дитини, приховані можливості більш цілеспрямованого формування її моральних та розумових якостей на різних етапах розвитку [24].

Особливого значення вкладають  у зміст питання про виявлення і вивчення психологічних особливостей в учнів, які стоять на порозі самостійного життя. У першу чергу тут виникає потреба у вивченні морально-психологічних властивостей особистості старшого школяра, шляхів формування в них якостей нової людини, яка б гармонійно поєднувала в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість [7].