Особливості самооцінки молодших школярів з різними типами навчальної мотивації

Примітка: 1,2,3-10 - порядкові номери самохарактеристик: розум, уважність, працьовитість, доброту, дисциплінованість, акуратність, чесність, скромність, слухняність, задоволення собою. К_сер – середній показник.

Як видно  з таблиці, учні молодшого шкільного  віку мають досить високий рівень самооцінки за всіма визначальними  параметрами. Чесність, скромність, доброта, працьовитість - це ті параметри, які одержали найвищі коефіцієнти учнів молодшого шкільного віку. А найнижчі коефіцієнти отримали параметри - розум та уважність. Це підтверджує припущення про те, що молодший школяр набагато впевненіше почуває себе в сфері спілкування, володіючи такими якостями, які допомагають йому досягти успіхів саме в цій сфері. В категоріях розум та уважність молодший школяр оцінює себе значно нижче. Це пов’язано з тим, що саме навчальна сфера піддається найчастішим оцінкам з боку значущого іншого (вчителя). Тому учень починає опиратися на педагогічну оцінку. Порівнюючись з оцінкою вчителя самооцінка власного розуму піддається критичному осмисленню і дещо знижується.

Якщо проаналізувати дані по всіх класах, то побачимо, що в  кожному класі є учні, що мають  завищену або занижену самооцінку. З такими учнями треба проводити відповідну методичну роботу.

Психолог разом  з вчителем (класним керівником) має розробляти програму роботи: розробляють і проводять психотренінги, створюють ігрові ситуації для підвищення статусу дитини, залучають до роботи батьків. Для підвищення самооцінки дитини треба підвищувати статус дитини. Похвала чи засудження, критика учня з боку вчителя, батьків впливає на впливає на статус дитини і тим самим регулюється самооцінка учня. Цей зв’язок досліджується в нашій роботі. Тому вчитель повинен знати статус кожного учня в класі і регулювати його своїми діями, оцінюванням, поведінкою.

Оцінка впливає  на самооцінку учня, тому вчитель має  регулювати рівень самооцінки.

До цієї роботи обов’язково залучати батьків. Адже батьки відіграють чималу роль у становленні Я-концепції дитини і впливають на самооцінку дитини. Не менш важливу роль у даній роботі відіграє батьківська оцінка та батьківське ставлення до дитини. На жаль в нашій роботі експериментально не досліджувався зв’язок особливостей самооцінки з соціальним статусом дитини, батьківським ставленням та батьківською оцінкою. Над дослідженням цієї та інших проблем ми плануємо працювати в перспективі.

Наступним етапом дослідження було вивчення міри задоволеності  собою. Ми розглянули і проаналізували окремо результати з методики Дембо-Рубінштейн за графою «задоволеність собою». Визначили середній коефіцієнт задоволеності собою, він вивився досить високим в усіх досліджуваних групах. Разом з цим ми бачемо, що висока задоволеність собою у першому класі  (0,67) дещо знижується у другому (0,61), підвищується у третьому (0,68) і знижується у четвертому (0,61). Така нерівномірність самоставлення статистично незалежна від вікових груп (Статистично достовірної відмінності у оцінці цих показників не виявлено).

Загалом, високі показники задоволеності собою  підтверджують припущення про те, що самооцінка молодших школярів характеризується порівняно низьким рівнем самокритичності  та автономності. Самооцінка молодшого школяра характеризується такими особливостями: молодший школяр оцінює себе, як правило, вище ніж заслуговує; формується під впливом оцінок значущих інших, насамперед вчителя; найбільш значущий параметр самооцінки - навчальна успішність; низька самокритичність: тенденція помічати і переоцінювати свої досягнення, а негативні сторони власної діяльності та поведінки не визнавати; високий рівень задоволеності собою.

Зв’язок самооцінки з навчальною успішністю

Для визначення особливостей самооцінки ми досліджували зв’язок між самооцінкою та навчальною успішністю.

Навчальна успішність, оцінка вчителя в початкових класах є вагомим фактором становлення  Я-концепції особистості. На основі навчальної успішності з різних предметів  ми врахували їхню середню успішність.

Для визначення зв’язку між самооцінкою і навчальною успішністю молодшого школяра ми провели кореляційний аналіз. Результати кореляційного аналізу показані у наступній таблиці 2.11.

Таблиця 2.11.

Результати  кореляційного аналізу рівня  самооцінки і навчальних досягнень

	Кофіцієнт кореляції Пірсона (rxy)	Рівень значущості
1 клас	0,21	Не значимий
2 клас	0,64	р≤0,01
3 клас	0,59	р≤0,05
4 клас	0,42	На рівні  тенденції

 

В першому класі, коли діти не одержують  оцінок (навчальні досягнення ми визначали  за оцінкою вчителя), навчальні досягнення учні не бачили у формі оцінок в балах, самооцінка мала характер «відірваності» від результатів навчальної діяльності. Ми виявили досить високі коефіцієнти кореляції у 2-4 класах, які підтверджують думку про те, що самооцінка молодшого школяра грунтується на оцінці оточуючих, перш за все – оцінці вчителя.

Але на кінець початкової школи (це видно  з таблиці) самооцінка учня починає  зазнавати визначального впливу з боку інших чинників, що загалом  відповідає встановленим віковим закономірностям: поступовій автономізації Я дитини від Я дорослого, прогресуючій з віком стабілізації ціннісних орієнтацій і здатності до самотворення.

Щодо  частотних характеристик взаємозв’язку  між рівнем успішності та самооцінкою, помітні такі тенденції у початковій школі:

-26% учнів мають середній рівень  самооцінки та високу успішність;

-9% учнів мають середню успішність  і високу самооцінку;

-10% учнів з низьким рівнем успішності  мають середню самооцінку;

-8% учнів мають низький рівень  самооцінки та середній рівень  успішності.

Все це простежується в таблицях та підтверджується  припущення про те, що самооцінка молодшого  школяра є малокритичною та схильною до завищення.

Дослідження кількісно-якісних залежностей між  самооцінкою та особливостями соціальної ситуації учнів початкових класів показало, що визначальним фактором тут є навчальна успішність та оцінка вчителя. Тому і найбільшою популярністю серед однокласників користуються ті діти, які добре вчаться. А якщо дитина відчуває свою популярність у групі, відповідно підвищується її самооцінка та успішність.

2.4. Мотивація навчання молодших школярів з різними домінуючими механізмами самооцінки

Ключовим етапом нашого дослідження стало вивчення домінуючих механізмів самооцінки та встановлення їх зв’язку із показниками  мотивації навчання.

Зазначимо, що шляхом попарних порівнянь «важливих» і  «емоційно значущих» способів самооцінки ми обирали домінуючий. Таких способів обрано три:

• самооцінка недиференційована як результат привласнення оцінки значущим дорослим (вчителем або батьками)  (якісний суб’єктивний критерій);
• самооцінка як результат порівняння себе з іншими (відносний суб’єктивний критерій);
• самооцінка як результат встановлення співвідношення між намірами і досягненнями (кількісний суб’єктивний критерій).

Результати  вивчення «домінуючих механізмів самооцінки» показано в наступній таблиці 2.12.

Таблиця 2.12.

Домінуючі механізми  самооцінки

(кількість учнів  по класах)

	Домінуючий  механізм (кількості учнів)
Класи	Якісний (трансляція  оцінки вчителя)	Відносний (порівняння з оцінкою інших учнів)	Кількісний (визначення співвідношення «наміри-досягнення»)
1 клас	10	6	1
2 клас	12	7	1
3 клас	4	9	13
4 клас	2	4	8

 

За допомогою статистичного критерію χ² ми визначили, чи є закономірність між домінуючим механізмом самооцінки і віковими особливостіями.

Встановлено, що χ²емпіричне становило значення 16,02, а критичне значення за видповідною статистичною таблицею становить 15,509 для рівня значущості р≤0,05. Отже, існує статистично достовірна тенденція до змін механізмів самооцінки молодших школярів – від недиференційованої самооцінки за трансляцією оцінок дорослого до самооцінювання через порівняння власних успіхів і необхідних (очікуваних) результатів.

 

Взаємозв’язок механізмів самооцінки і навчальної мотивації учнів

Для визначення взаємозв’язку між домінуючими механізмами самооцінки і особливостями мотивації ми в межах отриманих результатів сформували відповідні зведені таблиці по кількісних (відносних) показниках: «домінуюча мотивація» - «домінуючий механізм самооцінки». При чому, визначили їхню кількість як по класах окремо, так і узагальнено для всіх досліджуваних.

Покажемо результати у наступних таблицях 2.13 - 2.15. і  рисунках 2.1-2.5. Зазначимо, що таблиці ми склали по узагальненій типології мотивів навчання, що визначені двома шкалами: «зовнішні-внутрішні», «змістовні-процесуальні».

Таблиця 2.13.

Абсолютна частота  домінуючих механізмів самооцінки і  навчальної мотивації 

1 клас (17 осіб)

Мотиви учіння	Якісний	Відносний	кількісний	Разом
Внутрішні змістовні	0	0	1	1
Внутрішні процесуальні	1	1	0	2
Зовнішні змістовні	2	2	0	4
Зовнішні процесуальні	7	3	0	10
Разом	10	6	1	17

 

Рис. 2.1 Співвідношення типів навчальної мотивації та механізмів самооцінки молодших школярів. Перший клас.

Як видно  з таблиці 2.13 і рисунку 2.1. спостерігається більшість зовнішніх мотивів навчання у співвідношенні із якісним механізмом самооцінки. Отже, можна сказати, що першокласники, здебільшого, схильні оцінювати себе в залежності від оцінки значущого дорослого і вмотивовані зовнішніми чинниками (ставленням дорослого, атрибутами навчальної діяльності). За допомогою статистичного критерію χ² ми визначили, чи є закономірність між домінуючим механізмом самооцінки і домінуючими типами навчальної мотивації. За результатами обстеження у групі першокласників статистично значущий зв’язок не визначено.

Таблиця 2.14.

Абсолютна частота  домінуючих механізмів самооцінки і  навчальної мотивації 

2 клас (20 осіб)

Мотиви учіння	Якісний	Відносний	кількісний	Разом
Внутрішні змістовні	2	1	0	3
Внутрішні процесуальні	1	3	0	4
Зовнішні змістовні	2	2	1	5
Зовнішні процесуальні	7	1	0	8
Разом	12	7	1	20

 

Рис. 2.2 Співвідношення типів навчальної мотивації та механізмів самооцінки молодших школярів. Другиий клас.

Як видно  з таблиці 2.14 і рисунку 2.2. спостерігається  більшість зовнішніх мотивів  навчання у співвідношенні із якісним  механізмом самооцінки. Разом з цим, внутрішня мотивація виконання  навчальних завдань пов’язана із порівнянням себе із іншими однолітками. Отже, можна сказати, що другокласники, здебільшого, схильні оцінювати себе в залежності від оцінки значущого дорослого і вмотивовані зовнішніми чинниками (ставленням дорослого, атрибутами навчальної діяльності).

За допомогою статистичного критерію χ² ми визначили, чи є закономірність між домінуючим механізмом самооцінки і домінуючими типами навчальної мотивації. За результатами обстеження у групі другокласників статистично значущий зв’язок не визначено.

Таблиця 2.15.

Абсолютна частота  домінуючих механізмів самооцінки і навчальної мотивації

3 клас (26 осіб)

Мотиви учіння	Якісний	Відносний	кількісний	Разом
Внутрішні змістовні	0	2	4	6
Внутрішні процесуальні	1	4	3	8
Зовнішні змістовні	1	1	2	4
Зовнішні процесуальні	2	3	3	8
Разом	4	10	12	26