Особливості мотивації навчальної діяльності школярів в різних вікових періодах. Курсова робота з педагогічної психології.

   актуалізується, то можна говорити про те, що  цей мотив поки є зовнішнім

   для учня. При аналізі співвідношення зовнішніх  і внутрішніх мотивів

   важливо  мати на увазі ще один нюанс.  Мотив соціального схвалення,

   наприклад гарна оцінка, є зовнішнім мотивом для змісту процесу навчання,

   але не  є зовнішнім мотивом для самого  учня; 

   5) рівень  усвідомлення мотиву. Далеко не  завжди школярі вміють

   усвідомлювати  свої мотиви, ця здатність може  й не виникнути на рівні

   середньої школи. Але іноді школярі, особливо підліткового віку, не тільки

   добре усвідомлюють, але й свідомо маскують свої  мотиви, або прикриваючись

   байдужністю  до навчальної роботи, або видаючи  вигадані мотиви за справжні.

   Учителеві  треба мати на увазі, що варто підводити школяра до усвідомлення

   ведучих,  соціально значимих мотивів. Але  завжди залишаються й

   неусвідомлювані  спонукання, які реально також  впливають на поводження

   всякої  людини; 

   6) ступінь  поширення мотиву на різні  типи діяльності, види навчальних

   предметів,  форми навчальних завдань. Він  може бути неясним, спрямованим  на

   \\\"навчання  взагалі\\\" або бути чітко вираженим  лише в напрямку навчання

   окремим  дисциплінам. 

   Наступними  важливими характеристиками є  динамічні характеристики мотивів,

   які визначають  сталість мотивів у часі: 

   1. Першою  й найважливішою особливістю  є стійкість мотивів. Це виражається

   в тім,  що той або інший мотив актуалізується  досить постійно у всіх

   навчальних  ситуаціях або в більшості з них. Безумовно, ми повинні прагнути

   до того, щоб соціальні мотиви стали  стійким особистісним утворенням

   школяра. 

   2. Іншою  особливістю форми прояву мотивів  є їхня емоційна модальність,

   тобто негативна  й позитивна мотивація навчання. Під негативною мотивацією

   маються  на увазі спонукання школяра,  викликані усвідомленням певних

   незручностей  і неприємностей, які можуть  виникати, якщо він не буде

   вчитися  (нагадування, погані оцінки й  догани в школі, погрози й  покарання

   батьків,  неприємні переживання, викликані докорами навколишніх). Позитивна

   мотивація  пов\\\'язана з виконанням школярем  соціально значимого обов\\\'язку

   вчитися,  з досягненням успіхів у навчальній  праці, з оволодінням новими

   знаннями  й способами їхнього добування, з підтримкою гарних відносин з

   навколишніми. 

   3. Інші форми  прояву мотивів виражаються також  у силі мотиву, його

   виразності, швидкості виникнення й т.д.  Вони виявляються в тім, наприклад,

   як довго  може сидіти школяр над роботою,  скільки завдань він може

   виконати, спонукуваний даним мотивом, і  т.д. Всі особливості протікання

   мотивів  пов\\\'язані з їхніми змістовними  особливостями - дієвістю,

   домінуванням  серед інших мотивів. 

   Таким чином,  при аналізі мотивів навчальної  діяльності конкретного учня

   важливо  враховувати багато факторів, як  ситуативних, пов\\\'язаних зі змістом

   конкретної  навчальної ситуації, так і особистісних, які мають відношення

   як до  динамічних властивостей нервової  системи, так і до емоційно-вольової

   сфери особистості школяра. 

                3. Динаміка мотивів в процесі  навчання в школі. 

                   3.1. Періодизація вікових етапів  школярів. 

   Як вже  було сказано вище, при досягненні  цілей цієї роботи необхідно

   виходити  з конкретної системи освіти, яка історично сформувалася в нашій

   країні. Основу  періодизації вікових періодів  поклав Б.Д.Ельконін, взявши

   за основу  зміни соціальної ситуації розвитку  та новоутворення, характерні

   для даного  вікового періоду. Тому доречно  буде, спираючись на цю

   періодизацію  визначити загальноприйняті в  нашій системі освіти такі  вікові

   періоди: 

    1. Молодший  шкільний вік - 6-10 років, вік  початкової школи. 

    2. Середній  шкільний вік, або підлітковий  - 10-14 років. 

    3. Старший  шкільний вік, або рання юність - 14-17 років. 

   Кожен з  цих вікових періодів характеризується  певною специфічністю

   навчальної  діяльності. Відповідно, провідною  діяльністю молодшого

   шкільного  віку є власне навчальна діяльність, що потребує від дитини

   оволодіння всіма її компонентами. Провідною діяльністю середнього

   шкільного  віку є взаємодія й спілкування  школяра в ході навчання з  іншою

   людиною  (дорослим, однолітком), що зближує  навчання в цьому віці з  різними

   видами  суспільно корисної діяльності. У старшому шкільному віці провідною

   діяльністю  є так звана учбово-професійна  діяльність, навчання як

   підготовка  до майбутньої професії, до трудової  діяльності. Виходить, не

   можна говорити  про навчання або навчальну  діяльність взагалі, а треба

   бачити її вікові особливості. 

        3.2.Мотивація навчальної діяльності  в молодшому шкільному віці. 

   При згадуванні  про молодший шкільний вік  одразу стає необхідним з\\\'ясувати

   одну з  найактуальніших на сьогодні  проблем сучасної системи освіти -

  готовність дитини до школи, і, особливо її мотиваційний компонент. Кажучи

   про відсутність  пізнавального компоненту мотивації  навчальної діяльності

   (дитина  хоче навчатися тільки з соціально-рольових  мотивів) кажуть про

   неготовність  дитини до школи. Про мотиваційну готовність до школи свідчить

   відношення  до навчання як до соціально-значущої  діяльності, потяг

   оволодівати  новими знаннями та уміннями, бажанням виконувати вимоги

   дорослих, а не тільки бажання в афіліації  до дітей старшого віку. Це так

   звана суб\\\'єктивна  готовність до виконання навчальної  діяльності, яка має

   якщо не  більше, то й не менше значення, ніж об\\\'єктивні фактори готовності

   (розвинутість  психічних процесів, тощо). 

   В перші  півроку відвідування дитиною  школи формується особливе

   новоутворення  цього віку - мотивація навчальної  діяльності, і в цей період

   дуже важно,  щоб вона була позитивною, спрямованою  на досягнення, що

   здебільшого  залежить від вчителя. 

   Але існує  сукупність факторів, які можуть  заважати утворенню стійкого

   позитивного  інтересу до навчальної діяльності. Так, інтереси цього

   вікового  періоду недостатньо стійкі та  можуть вгасати без постійного

   підкріплення  ззовні; недостатньо диференційовані,  вони охоплюють один чи

   декілька  предметів, які об\\\'єднані загальними  ознаками; здебільшого не

   можуть  бути названими та усвідомленими  через недостатню можливість

   оперувати  абстрактними поняттями; спрямовані на зовнішній результат, а не

   на оволодіння  навчальними навичками. Так, роль  оцінки в цьому віці

   достатньо  важлива, але має особливий  характер - молодші школяри сприймають

   її як  оцінку своїх зусиль, а не якості  виконаної праці. Оцінка в якості

   домінуючого  мотиву спостерігається у більшої  половини молодших школярів, у

   третини  переважає мотив престижу, а пізнавальний  інтерес згадується рідко. 

   Всі ці  особливості обумовлюють поверхневий,  у ряді випадків недостатній

   інтерес  до навчання, називаний іноді формальним і недбалим ставленням до

   школи (А.К.Макркова)[6]. 

   Якщо простежити  загальну динаміку мотивів навчання  від І до III класу, то

   виявляється  наступне. Спочатку в школярів  переважає інтерес до зовнішньої

   сторони  перебування в школі (сидіння  за партою, носіння форми, й  т.д.),

   потім виникає  інтерес до перших результатів навчальної праці (до перших

   написаних  букв і цифр, до перших оцінок  учителя) і лише після цього  до

   процесу,  змісту навчання, а ще пізніше  - до способів добування знань. 

   Пізнавальні  мотиви змінюються в такий  спосіб: молодші школярі від інтересу

   до окремих  фактів переходять до інтересу  до закономірностей, принципам,

   вже в  середині молодшого шкільного  віку може з\\\'являтися інтерес  до

   способів  придбання знань. У молодшому  шкільному віці виникають і  мотиви

   самоосвіти, але вони представлені найпростішою формою - інтересом до

   додаткових  джерел знання, епізодичним читанням  додаткових книг. 

   Соціальні  мотиви розвиваються від загального  недиференційованого розуміння

   соціальної  значимості навчання, з яким дитина  приходить до першого класу,

   до більш  глибокого усвідомлення причин  необхідності вчитися, до розуміння

   змісту  навчання «для себе», що робить  соціальні мотиви більш діючими.

   Позиційні  соціальні мотиви в цьому віці  представлені бажанням дитини

   одержати головним чином схвалення вчителя. Відношення молодшого школяра до

   вчителя  в цілому доброзичливе й довірливе,  хоча його засмучує одержання

   поганих  оцінок. Уже з\\\'являється прагнення  зайняти певне місце й у

   колективі  однолітків, орієнтування на думку товаришів. Мотиви колективної

   роботи  широко присутні в молодших  школярів, але поки в самому  загальному й

   наївному  їхньому прояві. 

   Наприкінці  молодшого шкільного віку починає  з\\\'являтися вибіркове,

   диференційоване  ставлення до різних навчальних предметів, через що

   з\\\'являється  як позитивна, так і негативна  мотивація навчальної діяльності,

   що носить  ситуативний характер. Таким чином,  мотиваційна сфера змінюється,

   збагачується  її спектр. До того ж, наприкінці  цього періоду загальна сила

   мотивації  навчання зменшується. Справа  в тому, що вгасає лише загальне