Моральне виховання дошкільників

Розвиток уяви в процесі  занять образотворчим  мистецтвом дозволяє перевести знання і переживання  дитини в реальні зорові образи. Дитина завдяки уяві емоційно присутня  в тій ситуації, що вона  зображує,  в зв'язку з цим відбувається переживання оцінок цих ситуацій.

Виховуючи в дітей  розуміння краси людських вчинків  і почуттів, відношення  до країни, до праці, природи, до  людей, педагог  формує тим самим оцінне відношення до  навколишнього дійсності, викликає в дошкільника  потребу  в естетичній і етичній оцінці змісту їх  вчинків, вчить розуміти інших людей.

Таким чином, моральний  початок пронизує всю різноманітну діяльність дошкільника, а також його емоційну й інтелектуальну сфери. Тому моральне виховання в дитячому садочку  не тільки особливий розділ виховання, але і сторона, аспект будь-якого розділу виховання. Вихователь, організовує  трудову діяльність дошкільника, розвиваючи їх інтелектуально, естетично, фізично, повинний постійно мати на увазі, як відбувається моральне формування особистості. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток дітей, є цілеспрямоване формування відносин у колективі. У дитячому садочку першорядного значення набуває виховання гуманістичних відносин — основи моральної сторони особистості  дитини.

Виховний процес підкоряється принципу цілісності, тобто задається цілями, принципами і програмою виховання, стилем діяльності педагога-вихователя.

У діяльності крім видимих продуктів (результатів діяльності) і придбаних знань, умінь, навичок існує і моральний результат. Він виявляється у відношенні дітей до своїх обов'язків, до самої діяльності і її результатів, до інших людей. Цей результат вирішальний для виховання.

Уявлення батьків про те, як повинні  поводити себе хлопчики, а як — дівчатка, значною мірою визначають стиль  виховання: як реагувати на вчинки різних за статтю дітей, які типи поведінки  схвалювати, а які — засуджувати. Статеві відмінності в плані  виховання пов'язані з культурними стереотипами уявлень старших про належний вигляд представників сильної або прекрасної статі.

Дошкільники здатні оцінювати  моральні якості оточуючих людей  при визначенні ідеалів та людей  несимпатичних їм. Проте, ця здатність  більш-менш чітко проявляється в дітей переважно шести років. Змістовна спрямованість оцінних ставлень, що визначають зміст їхнього ідеалу, неоднозначна.

На нашу думку при переході у  даному віці відбуваються значні зрушення в розвитку моральної сфери. А  саме на якісно новому рівні знаходяться такі параметри:

1) понятійне розуміння  моральних норм;

2) усвідомлення важливості емпатійної  характеристики в структурі особистості.

 

 

Розділ ІІІ. Дослідження  наявного рівня розвиту моральних  якостей дошкільників

3.1. Методи, методики та процедура дослідження

У відповідності з  завданнями дослідження використовувались  такі методики:

1. Методика незакінчених оповідань  Гаврилової з метою виявлення  видів і тенденцій емпатійних  реакцій дітей, виділення дітей  зі стійкою емпатією.

Досліджуваний міг ототожнити себе лише з дитиною, головним героєм оповідання, і таким чином - співпереживати лише йому. По відношенню до антагоністів головного героя - тварини, дорослого, однолітка в даному випадку можливим є лише співчуття. Альтернатива складалася в тому, на чию користь розв'яже конфлікт досліджуваний, тобто по відношенню до якого персонажа він виявить емпатійну реакцію. Якщо досліджуваний ототожнює себе з головним героєм, розв'язує конфлікт на його користь, значить йому більш притаманним є співпереживання. Якщо конфлікт розв'язується на користь іншого персонажа, це дає нам право зробити висновок, що до цього об'єкта досліджуваний переживає співчуття.

2. Метод встановлення  значущості емпатії в структурі  особистості (див. Додаток 1). Даний  метод дає змогу виявити міру усвідомлення значущості емпатійної характеристики особистості.

Кожній дитині пропонувалося  охарактеризувати свого улюбленого героя, свій ідеал, перераховуючи всі  його позитивні риси. В відповідях дітей такі характеристики як вміння допомогти, вміння зрозуміти, співчувати, співпереживати, доброта, уважність, ніжність, лагідність розумілися нами як емпатійні.

3. “Незакінчені речення”. Методика дозволяє виявити у  дітей наявність чи відсутність  емпатійної орієнтації та відповідних  способів поведінки, міру понятійного розуміння моральних норм (див. Додаток 2).

Кожна дитина продовжувала 10 незакінчених речень, дії в яких розгорталися від першої особи, тобто від імені  досліджуваного. Лише декілька речень мали абстрактний характер. Вони спрямовані на виявлення міри понятійного розуміння моральних норм.

При аналізі отриманих  даних виділялись смислові одиниці  в відповідях дітей. Отримані дані інтерпретувались за такими параметрами: схильність до агресії, схильність до співпереживання, схильність до співчуття, здатність надати допомогу. Тобто виділялись чотири рівні емпатійного реагування.

 

3.2. Результати дослідження  та їх аналіз

Дослідження проводилось на базі ДНЗ №30 м.Житомира. У дослідженні приймали участь дошкільники віком 5-6 років.

Вивчаючи види і тенденції емпатійних реакцій дітей за допомогою методу “незакінчених оповідань”, виявили, що в цілому для дітей  дошкільного віку характерним є нестійкий характер емпатійних відношень. Хоч більшість дітей проявляють тенденцію до співпереживання, кількість співчуваючих серед  6-річних дітей значно зросла порівняно з дітьми 5 років.

 

Таблиця 2.1.

 

Вік	Розподіл видів емпатії  у досліджуваних
	Співчуваючі		Співпереживаючі
	Кількість	%	Кількість	%
5	3	30	7	70
6	4	40	6	60

 

 

Діаграма 2.1.

Найменша кількість співчуваючи дітей серед шестирічок. Найбільшу кількість співчуваючих становлять діти 6 років. Це свідчить про те, що діти цього віку здатні прийняти роль іншого, зрозуміти його на емоційному і інтелектуальному рівнях.

Серед шестирічок було виявлено дітей, у яких спостерігався однорідний вид реакцій на всі об’єкти емпатії, тобто співпереживання чи співчуття сформувались як стійка якість. З віком кількість таких дітей збільшується. Але в цілому можна зробити висновок про нестійкість емпатійних реакцій.

Цікавою є залежність видів емпатійної реакції відносно різних об’єктів емпатії. Ця залежність трохи змінюється з віком.

 

Таблиця 2.2.

Розподіл видів емпатійної реакції відносно об’єктів емпатії

 

Вік	Кількість дітей, які проявили співчуття  до різних об’єктів емпатії
	Тварини		Дорослий		Одноліток
	К-ть	%	К-ть	%	К-ть	%
5	5	50	2	20	3	30
6	6	60	2	20	2	20

 

Діаграма 2.2.

Вид     емпатійної реакції    в    більшості випадків   залежить   від об'єкту          емпатії. Найчастіше   емпатійну  реакцію співчуття у дітей дошкільного віку викликають тварини. Діти відчувають беззахисність братів наших менших і одночасно  відчувають свою значимість, відповідальність, що підсилює альтруїстичні нахили.

Серед п’ятирічок у порівняні  з дітьми старшими  виявлено меншу кількість співчуваючих до однолітків, в зв'язку з тим, що діти цього віку зорієнтовані на себе, на власні почуття. Вони мають тісний емоційний зв'язок з близькими родичами, до яких їм природніше проявляти співчуття ніж до своїх однолітків. Тобто у системі "я-дорослий" дитина може вирішити конфлікт на користь дорослого, на відміну від ситуації "я - одноліток ".

З таблиці 2.2. видно, що для дітей  старшого віку об'єктом співчуття  крім тварин і дорослого стає також  і одноліток.

За допомогою методики “незакінчені оповідання” можливо виявити два види емпатії: співпереживання і співчуття. Тому також було використано методику “незакінчені речення”, яка має більш ширші діагностичні можливості в тому плані, що не обмежує вивчення емпатії лише як емоцій-ний відгук на нещастя іншого.

Таблиця 2.3.

 

Динаміка видів емпатійних відносин у дошкільному віці

 

Вік	Види емпатійної реакції
	Агресія		Співпережи вання		Співчуття		Допомога
	К-ть	%	К-ть	%	К-ть	%	К-ть	%
5	2	20	2	20	3	30	3	30
6	1	10	2	20	4	40	3	30

 

Дані отримані за допомогою методу "незакінчених речень" співпадають з попередніми результатами: кількість співчуваючих дітей збільшується з віком.  Уже в шість років діти можуть порівнювати, проводити аналогію, вони здатні не лише наслідувати моторні і афективні реакції іншого, а й можуть переживати власні почуття з приводу переживань іншого. Крім того діти старшого віку в більшій мірі здатні надати допомогу, порівняно з дітьми 5 років.

Маючи факт збільшення кількості  співчуваючих дітей з віком, випадки  альтруїстичної поведінки можемо припустити, що емпатія розуміється дітьми як значуща особистісна якість. Дітям зі стійким співчуттям можливо притаманні емпатійні переконання.

При дослідженні значущості емпатійних якостей особистості  для дітей було виявлено, що діти  дошкільного віку перш за все цінують в людях:

• емпатійні якості;
• фізичну силу, мужність, сміливість;
• розум, здатність гарно вчитися;
• вроду.

На нашу думку, діти, які вважають емпатійні якості значущими, самі проявляють різні рівні емпатійного відношення, взаємодіючи з однолітками. Такі діти усвідомлюють свої моральні якості. Розуміння важливості наявності емпатійних якостей у людини свідчить про досить високий рівень сформованості моральної сфери суб'єкта. Поведінку таких дітей мотивують моральні почуття, а не контроль з боку дорослих.

В результаті проведеної експериментальної  роботи можемо зробити висновок, що розвиток емпатійності визначається закономірностями особистісного вікового розвитку. Формування емпатійних якостей пов'язано з  усією організацією психологічних  механізмів людини. Так, емоційна сфера є базисом, на якому формується емпатійність особистості, генетичною передумовою розвитку емпатії є установка на емоційне сприйняття близької людини. Існує тісний взаємозв'язок між розвитком емпатії і моральністю особистості. В основі високоморальної поведінки лежать саме емпатійні почуття. Розвиток вищих рівнів емпатії обумовлений відповідним рівнем розвитку інтелекту, мотиваційної сфери особистості.

Кожен віковий період відповідає певному  рівню розвитку емпатійних якостей особистості. Вцілому  розвиток у дошкільників певних психологіч-них механізмів обумовлює виникнення співчуття.

 

 

Висновки

Працюючи  у  дитячому садку,   вихователеві   необхідно дотримуватися принципу “навчаючи - виховуй”. Це означає, що на занятті слід не тільки розкривати здібності та таланти, а й сприяти розвиткові моральних здібностей дитини, поваги до друзів та одногрупників, дорослих, до країни, в якій живемо, вберегти вихованців від злості, заздрощів, створювати ситуації, в яких виявляється товариськість.

Оцінювання якостей  особистості відіграє роль стимулу  моральної поведінки, який формує ті чи інші мотиви вчинків у дітей. Так  організується правильна, з погляду  педагога, поведінка дітей. Але тут  дуже важливим є те, на які сторони  особистості дитини впливають стимули, що використовуються вихователем. Якщо йдеться тільки про успішність та дисциплінованість, то навіть сам процес учіння значною мірою втрачає свою моральну силу.