Моральне виховання дошкільників

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичні засади проблеми морального виховання дітей 

дошкільного віку…………………………………………………….…………………………….…6

1.1. Проблема розвитку  моральних якостей особистості

у різноманітних психолого-педагогічних дослідження зарубіжних

та вітчизняних вчених……………………………………………………………….…….….6

1.2. Вікові особливості  розвитку моральної сфери дошкільника………….…..….20

Розділ ІІ. Ефективні методи та прийоми морального виховання 

дошкільників………………………………………………………………………………….……....26

2.1. Ефективні прийоми та методи  морального виховання дошкільників 

в контексті врахування аналізу  досягнень дошкільників……………..…………..…26

2.1.1. Виховний і розвиваючий  вплив ігор на розвиток 

моральної особистості дітей старшого дошкільного віку…………………….26

2.1.2. Ефективні методи і прийоми  виховання моральних норм 

і правил  поведінки  старших  дошкільників в ігровій діяльності………..………………………………………………………………………..28

2.2. Моральні уявлення та їх  вплив на поведінку 

в умовах наслідування……………………………………………………….……………….39

Розділ ІІІ. Дослідження наявного рівня розвиту моральних якостей 

дошкільників……………………………………………………………..………..……………….....51

3.1. Методи, методики та  процедура дослідження…………………………..….51

3.2. Результати дослідження  та їх аналіз…………………………..………..…….53

Висновки…………………………………………………………………………….…………………57

Список використаної літератури……………………………………………….…………….…..60

Додатки……………………………………………………………………………..………………......65

 

 

Вступ

 

Актуальність  дослідження. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в сучасному українському суспільстві, актуалізували проблеми морального розвитку особистості. Аналіз методологічних та теоретичних основ досліджуваної проблеми показав, що процес формування моральної свідомості людини був у центрі уваги філософів-етиків, психологів, педагогів: Аристотеля, Платона, Протагора, Сократа, І.Канта, Г.Сковороди, М.Бердяєва, В.Духновича, К.Ушинського, Дж.Дьюї та ін.

Фундаментальні проблеми морального розвитку особистості розроблялися Л.Виготським, Л.Кольбергом, І.Коном, Я.Корчаком, А.Макаренком, Ж.Піаже, Ж.-Ж.Руссо, В.Сухомлинським, С.Якобсоном та ін.

Теоретичні та прикладні  проблеми моральної свідомості досліджували І.Бех, Л.Божович, М.Боришевський, О.Вишневський, О.Докукіна, М.Дригус, І.Каїров, А.Кириченко, С.Ковальчук, О.Кононко, І.Мар'єнко, Т.Поніманська, К.Чорна та ін.

Психологи (Л.І.Божович, Т.Є.Коннікова  та ін.) сензитивним для морального формування вважають дошкільний вік. Психологічні новоутворення цього періоду  стають основою формування моральних  якостей. Сформовані  в дошкільному віці моральні якості дозволяють пом’якшити кризу ставлення до себе, ровесників та дорослих та сприяють ефективному формуванню моральних відносин особистості в подальшому житті. 

 До феномену моральних  якостей вчені звертаються при  дослідженні  цілого спектру проблем: суб’єктивного фактору установки (А.С.Прангішвілі, І.Т.Бжалава та ін.), вищих соціогенних потреб (Ш.О.Чхартішвілі, Н.В.Рогава та ін.), інтегральної характеристики морального розвитку (Г.О.Мусаелян, Ю.В.Шаров), формування переконань (І.Я.Лернер, О.В.Бондаревська, І.В.Сисоєнко та ін.),  формування моральної спрямованості особистості, соціальної активності (З.І.Васильєва, М.Г.Казакіна, Т.Є.Коннікова, Т.І.Мальковська та ін.).

Отже, актуальність окресленої проблеми, недостатня її розробка зумовили вибір теми дослідження: “Моральне виховання дошкільників”.

Об'єкт дослідження: процес морального виховання дошкільників.

Предмет дослідження: психологічні особливості формування мораль-них якостей дошкільників.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні проблеми морального виховання дошкільників та проведенні власного експеримен-тального дослідженні з метою вивчення наявного рівня розвитку моральних якостей у дітей дошкільного віку.

Завдання дослідження:

• аналіз різноманітної наукової літератури з проблеми дослідження;
• проаналізувати проблему формування та розвитку моральних якостей особистості у психологічних дослідження вітчизняних та зарубіжних психологів;
• вивчити та теоретично обґрунтувати вікові особливості становлення та розвитку моральної сфери дошкільників;
• провести власне експериментальне дослідження з метою вивчення наявного рівня розвитку моральних якостей дітей дошкільного віку;
• підвести підсумки курсового дослідження.

Методологічними та теоретичними засадами дослідження є філософські положення про суспільну діяльнісну сутність  процесу мораль-ного вибору особистості, діалектичну єдність свободи вибору і моральної необхідності, взаємообумовленість мети діяльності та засобів її досягнення; психологічні положення про визначальну роль діяльності в розвитку особистості; принципи особистісно зорієнтованого виховання.

Теоретичними засадами дослідження послугували праці психологів І.Д.Беха, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна та інших; праці філософів С.Ф.Анісімова, В.Й.Бакштановського, О.Г.Дробницького, А.А.Гу-сейнова, В.С.Соловйова, О.І.Титаренка; роботи, присвячені проблемам розвитку у дітей дошкільного віку внутрішніх механізмів регуляції моральної поведінки (О.В.Запорожець, Д.Б.Ельконін, В.К.Котирло, Я.Л.Коломінський, А.Д.Кошелєва, Я.З.Неверович, Ю.О.Приходько, Т.О.Репіна, Є.В.Суботський, Т.М.Титаренко, С.П.Тищенко, С.Г.Якобсон та ін.); роботи, в яких висвіт-люються питання морального виховання дошкільників у процесі різних видів діяльності й спілкування (Л.В.Артемова, Р.С.Буре, Р.Й.Жуковська, Л.П.Кня-зева, Л.В.Крайнова, Т.О.Маркова, В.Г.Нечаєва, В.О.Павленчик, Т.І.Поні-манська та ін.) та різні аспекти виховання моральної поведінки в дітей (С.О.Дуднікова, Н.М.Горопаха, Т.Я.Колесіна, Л.Мондейкене, Т.С.Фасолько).

Методи дослідження. Теоретичні: аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел, навчально-методичних посібників, фахових періодичних видань; аналіз педагогічної документації дошкільних навчальних закладів. Емпіричні: спостереження за поведінкою дітей та за ходом навчально-виховного процесу дошкільного закладу; опитування вихователів та батьків; педагогічний експеримент; методи математичної обробки експериментальних даних.

Дослідження проводилось  на базі ДНЗ №30 м.Житомира.

 

Розділ І. Теоретичні засади проблеми морального виховання дітей

дошкільного віку

1.1. Проблема  розвитку моральних якостей особистості

у різноманітних  психолого-педагогічних дослідження  зарубіжних та вітчизняних вчених

 

Пізнаючи навколишній світ і  змінюючи його, людина не байдуже ставиться  до того, що відбувається в ньому. Предмети і явища світу, події власного життя людини, стосунки з іншими людьми, суспільні події, факти з міжнародного життя переживаються людиною, викликаючи у неї задоволення чи незадоволення, радість чи горе, обурення, захоплення, співчуття, гнів, ненависть, упевненість в собі, сором та ін. Ці різноманітні переживання людини, в яких виявляється її  ставлення до того, що діється навколо неї, до інших людей і до себе самої, називаються емоціями та почуттями.

Характерною рисою почуттів, як і інших психологічних явищ, є те, що вони породжуються об’єктивною діяльністю. Почуття мають свій об'єкт, що їх викликає. Почуття викликаються предметами і явищами природи,  а найбільше людьми,  їх  працею,  їх  вчинками, взаємовідносинами з іншими людьми, суспільними подіями. Вони є виявом ставлення людини до цих явищі подій, як теперішніх так і минулих та майбутніх, особливою формою їх усвідомлення людиною. Не всяке явище природи, суспільного чи особистого життя людини породжує в неї почуття. В почуттях теж виявляється вибірковий характер людської свідомості. Вони викликаються тими об’єктами, які набувають певного життєвого значення для людини, сприяють чи перешкоджають задоволенню її різних потреб, сигналізуючи про зміни у ході її взаємин з зовнішнім світом і іншими людьми.

Емоції, почуття виникають  в ході активних взаємостосунків  людини з зовнішнім світом. Залежно  від того, як та чи інша подія входить  у її взаємостосунки і як людина усвідомлює відношення цієї події до неї як до члена колективу, до її потреб, інтересів, її прагнення, вона по-різному переживається нею або залишається для неї байдужою.

Емоції і почуття - це різноманітні переживання людини, в яких відображається хід її життєвих взаємостосунків зі всесвітом і  іншим людьми. Емоції і почуття виникають в ході активних взаємин особистості з оточенням. В житті людини емоції і почуття завжди виступають в нерозривній єдності з пізнавальними процесами, але разом з тим, емоції і почуття відрізняються від них. Почуття є своєрідним відображенням в мозку людини об'єктивної дійсності. Своєрідність їх полягає в тому, що у них відображається. В почуттях відображаються відношення певних об’єктів до життя людини як природної і суспільної істоти, її потреб і прагнень та ставлення самої людини до них. Складні почуття,  наприклад  моральні,  є  високорозвиненою  формою, усвідомлення людиною навколишнього життя і себе самої [9, 18].

Високим моральним почуттям є почуття щедрості, воно як і  інші моральні почуття, має узагальнений характер.

Кожне суспільство має свої моральні норми, які повинні засвоїти його члени. Але набір певних моральних якостей ще не повною мірою характеризує людину як особистість. Це психологічне утворення є цілісною системою, отже, окремими якостями особистості, що можуть бути більш чи менш узагальненими, скласти певні зв’язки. Людина може погоджувати їх за значеннями для себе, за послідовністю їх впливу в поведінці і діяльності.

Одні моральні якості стають своєрідними центрами її внутрішнього світу, навколо яких у певному  порядку розміщуються інші. Наявність чіткої системи моральних якостей безпосередньо позначається на життєдіяльності людини. Тому для успішного розвитку проблеми розвитку особистості психологія як наука прагне виділити так звану "одиницю" особистості, тобто таке просте утворення, яке характеризує її  всю, подібно до того, як в біології клітина визначає суть організму. Такою "одиницею" психологічного аналізу особистості є моральна якість. Вона трактується як єдність стійкого спонукання і стійкого способу поведінки, засвоєного для задоволення спонукання. Отже, моральна якість включає в себе два компоненти - засвоєний особистістю спосіб поведінки та засвоєне знання про нього. А знати - значить уміти діяти, тому знання виступає пізнавальним (або ж когнітивним) компонентом моральної якості, тобто її операційно-технічною стороною [14,116-117].

Щоб засвоєне знання про  спосіб поведінки реально проявлялося, необхідні певний поштовх та сила, яка і змусила б людину діяти. Такою силою, спонуканням, що призводить до зовнішньої активності людини емоції. Моральна якість у дії називається вчинком. Сама ж особистість починається і реалізує себе в конкретних вчинках. Таким чином, спонукання є емоційними (енергетичним) компонентом моральної якості, тому повністю проявляється не випадково, а в поведінці, коли цього вимагають обставини. Чим сильнішими і стійкішими стають емоції, тим швидше моральна якість перетворюється в мотив поведінки і діяльності особистості.

Значення структурних  компонентів моральної якості в  реальній поведінці і діяльності особистості не однакова. Так можна мати правильні знання про щедрість і безкорисливість і не виявити цих якостей у своїй поведінці. Чи ж сформовані вони в такому разі? Різниця між пізнавальними та емоційними компонентами моральної якості полягає в тому, що перший усвідомлюється шляхом навчання, другий - шляхом виховання. Тому мораль людини визначається не тільки знаннями, а й почуттями, емоційними переживаннями [3, 191].

За Л.І. Божович, в структуру  будь-якої особистості входять, по-перше, мотив, що забезпечує позитивне ставлення дітей до відповідної поведінки, і, по-друге, закріплений спосіб поведінки. Таким чином, якості особистості - це своєрідний сплав мотивів і відповідних форм поведінки.

Радянські психологи (Л.І. Божович і її співробітники) довели, що вирішальними у формуванні особистості дитини є не тільки правильна організація її діяльності, накопичення ним досвіду правильної поведінки, але й виховання правильних мотивів його поведінки (системи думок, почуттів, цілей, що спонукають до дії). Н.Ф. Добринін і його послідовники в зв’язку з цим говорять про суспільну особистісну значимість для дитини дій, які вона виконує. При цьому суспільна значимість переживається як об'єктивна необхідність діяти певним чином [12, 38].

Процес  засвоєння  дітьми вимог,  процес перетворення    цих    вимог у вимоги   до  “самого себе”   вивчав    психолог О.О. Бодальов. Він встановив, що цей процес проходить декілька стадій. Спочатку це тільки прийняття вимог, які залишаються зовнішніми для дитини. Далі він приймає вимоги добровільно, усвідомлює свої обов'язки. На завершальній стадії моральні вимоги стають власними, особистими, внутрішніми вимогами, з'являється вимогливість до себе [8, 73].

У зарубіжній психології глибоке дослідження становлення  моральної сфери особистості провів Ж. Піаже. Він виділив стадії розвитку моральних суджень у дітей: від морального реалізму до морального релятивізму. Через 30 років потому, як Ж. Піаже опублікував свої перші роботи з розвитку моральних суджень у дітей, Л.Кольберг на основі власної концепції морального розвитку дітей, розширив, конкретизував і поглибив ідеї Ж. Паже. Він встановив, що на доконвенційному рівні розвитку моралі, в його 1-й стадії, діти вважають, що людина має виконувати правила для того, щоб уникнути покарання за їх порушення. На 2-й стадії з’являється думка про корисність моральних дій, що супроводжується заохоченнями. В цей час моральною вважається усяка поведінка, за яку можливе отримання заохочення, або така, яка задовольняючи особисті потреби даної людини, не заважає задовольняти свої іншій людині.