Моральне виховання дошкільників

    У    ранньому    віці    починає    формуватися   “базисна довіра до світу” (Е.  Еріксон) — уявлення дитини  про надійність дорослих, емоційна  близькість із ними. За правильного  виховання вона переростає у  відкритість до соціальних впливів,  готовність сприймати інших людей, інтерес до спілкування. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні ці якості означені як основа соціальної компетентності дитини, що охоплює:

— уміння орієнтуватися у світі  людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі, різної статі, віку, роду занять та ін.);

— здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки;

— уміння поважати інших людей, допомагати, турбуватися про них;

— спроможність обирати відповідні ситуації спілкування і спільної діяльності.

   Соціально компетентна дитина  здатна відчувати своє місце  у системі стосунків людей,  адекватно поводити себе.

   Отже, цілеспрямований процес  залучення дитини до моральних  цінностей людства і конкретного  суспільства починається у ранньому  дитинстві. Успішність цього процесу залежить від єдності моральної свідомості і поведінки. Визначальною у ньому є роль дорослого як “соціального провідника”, зразка для наслідування, організатора соціального досвіду дитини.

 

 

Розділ ІІ. Ефективні  методи та прийоми морального виховання

дошкільників

2.1. Ефективні  прийоми та методи морального  виховання дошкільників в контексті  врахування аналізу досягнень  дошкільників

2.1.1. Виховний  і розвиваючий вплив ігор на  розвиток моральної особистості  дітей старшого дошкільного віку

 

Керівництво вихователя полягає в  тому, що він перш за все підбирає твори, які мають виховне значення, сюжет яких дітям неважко засвоїти і перетворити в гру-драматизацію. Допомагаючи дітям засвоїти зміст  гри, ввійти в образ, вихователь використовує розгляд ілюстрацій, уточнює деякі характерні риси персонажів, виясняє відношення дітей до гри.

Будівельна гра –  це така діяльність дітей, основним змістом  якої являється відображення навколишнього  життя в різноманітних побудовах  і пов’язаних з ними діями.

Виховний і розвиваючий вплив будівельних ігор заключається в ідейному змісті відображених в них уявлень, в оволодінні дітьми способами будування в розвитку їх конструктивного мислення, збагачення мови, покращення позитивних взаємовідносин. Важливою умовою навчального та виховного впливу будівельних ігор є керівництво ними при збереженні творчої самодіяльності дітей, розвитку їх інтересу до техніки використання наочних посібників, навчання способом переведення площинного зображення в об’ємну побудову.

Для будівельних ігор в дитячому садку широко використовують не тільки будівельні, але й природні матеріали: сніг, вода, пісок, каміння, гілки, шишки.

Дидактична гра одночасно  являється формою навчання маленьких  дітей. В дидактичній грі є  всі структурні елементи, характерні для ігрової діяльності дітей: задум (задача), зміст, ігрові дії, правила, результат. Важливе значення дидактичної гри полягає в тому, що вона розвиває самостійність і активність мислення і мови дітей, сприяє вирішенню завдань морального виховання, розвитку у дітей спілкування між собою [11,69].

Успіх керівництва дидактичними іграми перш за все передбачає відбір і продумування їх програмового змісту, чітке виділення задачі, визначення місця і ролі в цілісному виховному  процесі, взаємодія з іншими іграми і формами навчання.

Матеріальним центром  дидактичної гри являються іграшки.

До настільних ігор відносяться  різноманітні ігри-посібники типу картинок, предметного лото, доміно; тематичні  ігри (“Де що росте?”, “Коли це буває?”); ігри, що потребують рухової активності; сноровки (“Попади в ціль,” “Літаючі ковпачки”...); ігри типу мозаїки. Настільно-друковані ігри сприяють розширенню кругозору дітей, розвивають мислення, увагу до дій товариша, орієнтування в змінюючи умовах гри, вміння передбачити результати свого ходу.

Особливу групу складають  ігри-забави. Основне їх призначення  – розвеселити, порадувати, забавити дітей.

Рухливі ігри перш за все  засіб фізичного виховання дітей, здійснюють також вплив на нервово-психічний  розвиток дитини, формування важливих якостей характеру.

Джерелом рухливих ігор з правилами являються народні  ігри, для яких характерні якість задуму, змістовність, простота та цікавість. Зміст гри визначається рухами, які  входять в її склад.

 

 

2.1.2. Ефективні методи  і прийоми виховання моральних норм

і правил  поведінки  старших дошкільників в ігровій  діяльності

 

З історією виникнення гри пов'язані  іграшки, яких не знали первісні люди. Це свідчить, що гра виникла на певному етапі історичного розвитку суспільства, на якому дитина зайняла важливе місце у системі суспільних відносин і міжособистісних стосунків. Як відомо, у 3-5-річних дітей виявляється сильна тенденція до самостійності, активної участі у житті дорослих. На ранніх історичних етапах, у первісному суспільстві, коли знаряддя праці були дуже примітивними, малюк міг задовольняти цю потребу своєю участю у спільній праці з дорослими (збір ягід, коренів, риболовля тощо). З розвитком суспільства, цивілізації, ускладненням знарядь праці змінювалося місце дитини в системі суспільних відносин. І якщо на певних етапах історичного розвитку вона ще могла працювати поряд із дорослими, використовуючи менші за розміром, однак незмінні за зовнішніми формою і функцією знаряддя праці (маленьку лопату, маленький лук тощо), то сучасна дитина не спроможна це зробити, оскільки сучасні іграшки є здебільшого моделями знарядь праці, подібними до справжніх тільки зовнішнім виглядом (маленький трактор).

У філогенезі і в онтогенезі дитини розширюється усвідомлюваний нею світ, постає потреба участі в діяльності дорослих, яка для неї є недоступною. Тоді й виникає уявна ситуація, в якій малюк начебто відтворює дії, поведінку, стосунки дорослих. Така діяльність є рольовою грою.

Рольова гра — діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і узагальнено, у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії і стосунки між ними.

У рольових іграх діти використовують різноманітні ігрові предмети, що замінюють реальні предмети діяльності  дорослих. Як феномен, рольова гра є соціальною за своєю природою, походженням і змістом. Вона розгортається, за твердженням Д. Ельконіна, від конкретної предметної дії до узагальненої рольової дії: їсти ложкою, годувати ложкою ляльку, як мама, — такий схематичний шлях до рольової гри.

Основною одиницею розгорнутої форми ігрової діяльності є роль і органічно пов'язані з нею дії. У ролях втілюються сюжет (сфера діяльності, яку діти відображають у грі) і зміст (те, що відтворюється малюком як характерний момент діяльності дорослих і стосунків між ними) гри.

Розвиток гри протягом дошкільного віку відбувається за такими напрямами:

1. Зміна сюжету ігор. Для різних народів характерні  особливі сюжети. Одночасно їм  властиві спільні тенденції розвитку: від ігор на побутовий сюжет  («дочки — матері» у молодших  дошкільнят) до ігор з виробничим сюжетом («лікарня», «залізниця», «школа» у середніх дошкільників), а далі — із суспільно-політичним сюжетом («війна», «парламент» у старших дошкільнят). Це дає дітям змогу відтворювати найрізноманітніші особливості людської діяльності, залучати в гру будь-яку кількість ровесників, тобто відтворювати ширшу систему стосунків. У грі дошкільник відкриває для себе відмінності між моральними й аморальними вчинками, оскільки він грає в реальне життя.

2. Зміна об'єкта гри.  У дошкільному віці гра розвивається від відтворення дій із предметами (миття посуду, випікання пасочки, малювання писанки, одягання ляльки — в молодшому дошкільному віці) до відтворення стосунків між дорослими (в середньому дошкільному віці), а в старшому дошкільному віці головним стає виконання правил відповідно до взятої на себе ролі. Кожна роль відповідає перейнятим зі сфери стосунків дорослих правилам. Діти охоче підпорядковуються їм або роблять це під впливом зауважень ровесників («так не буває», «це робиться не так»).

3. Зміна відношення  між уявною ситуацією і правилом. На перших порах правило гри приховане за роллю. З урахуванням цього Л. Виготський стверджував, що всі ігри з правилами виникли з ігор в уявній ситуації. При цьому простежується тенденція, за якою зі згортанням уявної ситуації розгортається правило.

4. Зміна характеру  перенесення значень з одного  предмета на інший. У молодшому дошкільному віці для дитини важлива зовнішня подібність іграшки з реальним предметом. Пізніше подібність поступово втрачає свою важливість.

5. Зміна дій. З розвитком  ігрової діяльності дії дитини  стають згорнутішими, перетворюються  на символічні.

6. Зміна характеру  стосунків між дітьми. У грі  існують ігрові (ставлення дітей  одне до одного як до ролей)  і реальні (взаємини дітей між собою) стосунки. На перших порах провідними є реальні стосунки, які поширюються і на розподіл ролей у грі. З часом реальні стосунки стають усе більше підпорядкованими ігровим [11,70-71].

У психічному розвитку дитини грі належить особливо важлива роль. Вона формує її здатність до довільної діяльності й поведінки, символічних замін, саморегуляції, тренує пам'ять, розвиває сприймання, мислення, фантазію, здатність до спілкування, волю. Гра сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував Л. Виготський, «у грі дитина завжди вища від свого середнього віку, вища від своєї звичайної повсякденної поведінки; вона в грі ніби на голову вища від самої себе. Гра конденсовано містить у собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби пробує зробити стрибок над рівнем своєї звичної поведінки».

У процесі ігрової  діяльності зароджуються та виокремлюються нові види діяльності дошкільняти. Типовою для цього віку є художня діяльність, яка диференціюється на малювання, ліплення, конструювання, виготовлення аплікацій, танці, заняття з музики, слухання казок, читання віршів, драматизацію. Малювання, ліплення, виготовлення аплікацій, конструювання є продуктивною, спрямованою на отримання кінцевого продукту (малюнка, зліпленої фігурки тощо) діяльністю.

Дитячі малюнки мають  певні особливості. Чим розвиненіші  у дошкільника сприймання, спостережливість, чим ширший запас його уявлень, тим  повніше і точніше він відображає у своїй творчості дійсність, тим багатшими будуть його малюнки-фантазії. Ця діяльність не лише пов'язана з рівнем розвитку психічних процесів, а й відображає рівень розвитку особистості загалом. У малюнку Дошкільник не лише виявляє рівень пізнання світу, а й виражає емоційне ставлення до оточення. Попросивши його намалювати предмети, сюжети за власним уподобанням, можна побачити, що цікавить, захоплює його, чому він надає перевагу. Спостерігаючи за тим, кого із членів сім'ї намалює дошкільник першим, яких розмірів персонажі малюнків, де розміщує себе, які кольори використовує, можна певною мірою з'ясувати атмосферу в сім'ї, ставлення його до найближчих людей.

Навіть за мінімальних здібностей дитини до малювання цей процес позитивно впливає на його розвиток, оскільки він активізує мислення, тренує пам'ять, розвиває уяву, наполегливість, посидючість, вчить акуратності в роботі, вправляє руку, що дуже важливо у підготовці до шкільного навчання.

У дошкільному віці починають  готувати дитину до майбутнього трудового  життя. Передусім зосереджуються на формуванні у неї таких психологічних передумов майбутньої трудової діяльності, як уміння діяти відповідно до обставин та вимог інших людей, проектувати свої дії; здатність до самоконтролю та самооцінки; довільні рухи руки; рухові навички.

У дошкільному віці праця має характер наслідування. Дитина спершу копіює роботу дорослого, а потім починає співробітничати з ним у ролі помічника. На цьому етапі важливо, щоб вирішальним моментом у трудовому зусиллі була не її зацікавленість, а користь для інших людей, майбутній результат. Тоді навіть найнеприємніша робота буде приносити їй радість. Для формування інтересу до трудової діяльності необхідно вміло підтримувати позитивні емоції дитини у процесі праці.

На етапі старшого дошкільного віку відбувається ускладнення трудової діяльності дітей за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю. Переважає праця, пов'язана із самообслуговуванням, виконанням доручень дорослих, посильна допомога дорослим, виготовлення саморобок.

У процесі гри, художньої діяльності, праці дитина засвоює знання про себе, опановує різноманітні навички. Однак засвоєння системи теоретичних понять як форми суспільного досвіду відбувається тільки у процесі організованої навчальної діяльності. Оскільки дошкільник незабаром стане школярем, основною діяльністю якого є навчання, необхідно підготувати його до цього.

Ця робота передбачає:

— формування вміння усвідомлено  виокремлювати спосіб дій;

— оволодіння загальними способами дій, які дають змогу  розв'язувати практичні, пізнавальні завдання, виокремлювати нові зв'язки і відношення;

— розвиток уміння самостійно знаходити способи вирішення практичних і пізнавальних завдань;

— опанування навичок  контролю за способом виконання дій та їх оцінювання [11,72].

Психолого-педагогічні дослідження свідчать про доцільність починати підготовку до навчальної діяльності з формування умінь контролювати та оцінювати свої дії.

Молодші дошкільнята, як відомо, мають початковий рівень розвитку навчальної діяльності. Їхня розумова діяльність ще не є цілком усвідомленим процесом, оскільки, використовуючи знання, вміння, навички, вони не відчувають потреби в них.