Моральне виховання дошкільників

На рівні конвенційної моралі важливе значення спочатку надається  тому, щоб бути “гарною людиною”, відповідати заданому образу такої  людини. Потім на перший план виступає ідея суспільного порядку або  користі для людей (групи, суспільства). На найвищому рівні пост конвенційної моралі люди спочатку дублюють поведінку, виходячи із абстрактних уявлень про моральність, а потім на основі усвідомлення і прийняття загальнолюдських моральних цінностей.

Таким чином, при формуванні морального обличчя дитини необхідно так організувати його власний досвід, щоб він міг бути гарним ґрунтом для засвоєння норм і правил суспільної моралі. В процесі формування особистості дитини, коли взаємодіють особистий досвід і суспільні вимоги, у дитини складається система переконань і ідеалів, які стають постійно діючими мотивами її поведінки. На його основі виникає моральна постійність особистості, тобто здатність людини в будь-яких умовах зберігати вірність засвоєним принципам і відповідну їм поведінку. Положення моралі перетворюються в емоційно забарвлені мотиви вчинків лише тоді, коли знання моралі стало вже особистим здобутком підростаючої людини, перетворилось для нього в своєрідний сплав моральних знань, оцінок, переживань і поштовхів до дій та вчинків. Подальший процес формування особистості дитини визначається тим, що система моральних переконань і ідеалів, яка виникла у нього, тобто його моральна свідомість, стає домінуючим фактором, якщо визначає його суспільну активність. Фундамент же моральної поведінки закладається в дошкільному віці, де йде засвоєння моральних норм і правил поведінки, починає формуватись суспільна спрямованість особистості.

Моральні почуття своїм  змістом мають ставлення людини до людини і ширше - до суспільства. Основою оцінки, яку об’єктивно отримують ці почуття зі сторони оточуючих, є моральні норми, що регулюють поведінку особистості у всіх сферах її суспільного життя. До моральних почуттів відносяться: відданість, правдивість, щедрість, гуманність, доброзичливість, безкорисливість тощо. Виділяють і аморальні почуття: жадібність, егоїзм, жорстокість, заздрість тощо. Перелічені вище почуття - чи то моральні, чи то аморальні - характеризують людину в залежності від напрямків її поведінки.

Моральний розвиток дітей включає  в себе присвоєння ними моральних норм і цінностей суспільства. Формування моральних поглядів, ідеалів, переконань, які визначають повсякденну поведінку людини, здійснюються в умовах морального вибору у поведінці і діяльності.

Мораль орієнтує в  першу чергу на свідоме сприйняття людиною суспільних ідеалів і вимог, на добровільне виконання моральних норм і принципів в якості внутрішніх мотивів поведінки. Мотивація, оцінка і самооцінка - важливі засоби моральної регуляції поведінки людей.

Моральний розвиток особистості - процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Найвищий рівень моральної вихованості розглядається як мудрість людини. Мудра людини вміє правильно будувати свої стосунки з іншими людьми, спілкуватися, розв’язувати складні моральні проблеми, проявляти моральну творчість. Мудрість - це той ідеал, до якого має прагнути кожна людина. Звичайно, конкретні обставини та індивідуальні психологічні особливості можуть певною мірою обмежувати моральний розвиток особистості.

Однією з стрижневих складових моральної вихованості дітей є розвиток їх моральної свідомості. Моральна свідомість визначається як “відображення у свідомості людини принципів моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення один до одного й до суспільства” [8,74].

Моральні знання становлять основу розвитку моральної свідомості і є одним із основних її компонентів. Моральні знання допомагають правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Адже для того, щоб вчинки відповідали вимогам моральних норм і правил, потрібно знати, що таке “добре” і що таке “погано”. Моральні знання є необхідною передумовою становлення у підлітковому та юнацькому віці таких складних утворень моральної свідомості, як переконання.

Розвиток і рівень зрілості моральної свідомості людини перебувають в органічній єдності із змістом моральних знань і глибиною оволодіння ними.

Важливу роль у становленні  моральної сфери особистості  займають моральні ідеали, які виступають у системі суспільної свідомості, як ідеальна модель бажаного, критерій оцінки теперішнього у відповідності з майбутнім.

Наявність позитивних моральних  ідеалів є необхідною умовою здійснення виховного процесу. І, навпаки, виникнення негативних ідеалів становить серйозні перешкоди для виховання.

Моральний розвиток здійснюється в процесі життя, в умовах організованого виховання і навчання. Формування моральних ідеалів спрямоване на засвоєння узагальненого людського досвіду, суспільних норм поведінки та вироблення моральних якостей, які є для суспільства ідеальними. Але моральний розвиток не завжди збігається з тим, що проектується. Це залежить від того , чи відповідають поставленій меті зміст, організація, форми та методи виховання дітей у родині та школі.

На думку психологів, одним із головних знань є оволодіння моральними поняттями. Це складний і  багатогранний процес, для якого характерні як загальні закономірності, так специфічні особливості, що проявляються на тому чи іншому етапі формування моральної свідомості особистості.

Аналіз теоретичних  досліджень з проблеми (С.Анісімова, В.Бакштановського, О.Дробницького, А.Гусейнова, О.Титаренка та інших) дозволив встановити, що моральний вибір – це акт поведінки особистості, який за своєю сутністю є складним етико-психологічним процесом. У ньому послідовно змінюють один одного такі компоненти: моральні потреби, спонуки, мотиви, наміри, власне вчинок, його результат та оцінка (в тому числі самооцінка). Самооцінка завершує вибір і активізує перші компоненти (моральні потреби) акту вибору в наступній ситуації. Така циклічність забезпечує розвиток всіх компонентів морального вибору [4, 111]. Тому очевидно, що задля стимулювання цього процесу педагогічні дії мають забезпечувати самостійну моральну поведінку вихованців у ситуаціях вибору. Такий підхід узгоджується з основними положеннями суб’єктно-діяльнісної теорії С.Рубінштейна. Згідно з нею, суб’єкт виявляється, створюється і визначається в процесі своєї діяльності, “в актах творчої самодіяльності”. Щодо самого суб’єкта, психолог говорить, що “…тим, ким він робить, можна визначити те, що він є; напрямом його діяльності можна визначати і формувати його самого”[5,2-3].

Роль моральної  поведінки дитини як засобу її виховання  підкреслюється у педагогічних ученнях  Ш.Амонашвілі, К.Вентцеля, Я.Коменського, Я.Корчака, В.Сухомлинського, Й.Песталоцці та інших відомих педанауковцівгогів. Аналіз праць Ш.Амонашвілі, І.Беха, В.Сухомлинського тощо дозволяє зробити висновок, що найбільш адекватним способом розкриття потенційної здатності процесу морального вибору до саморозвитку, його стимулювання вбачається використання методу виховних ситуацій. За визначенням І.Беха: “Виховна ситуація – це соціальні умови, за яких дитина у стосунках з дорослим засвоює соціальні норми поведінки” [1, 6]. Виховна ситуація передбачає поєднання соціальних емоціогенних умов, активності дитини та роль у цьому вихователя. Дорослий опосередковано впливає на поведінку дитини, спонукає її до морального вибору, залишаючи за нею право самостійно його здійснювати.

У теорії дошкільного  виховання доведено, що ефективними  засобами формування моральної поведінки  дітей є різні види діяльності, а також зміст і характер міжособистісних взаємин, які виникають у процесі її виконання (Л.Артемова, З.Борисова, Р.Буре, Н.Горопаха, С.Дуднікова Р.Жуковська, Л.Князєва, Т.Колесіна, Л.Крайнова, Т.Маркова, А.Мондейкене, В.Нечаєва, В.Павленчик, Т.Поніманська та інші). На забезпеченні суб’єктивної активності кожного вихованця, необхідності врахування його індивідуальних особливостей і задоволення особистих потреб, на доцільності співпраці й взаємодії дітей і дорослих наголошується в працях Л.Артемової, Л.Лохвицької, В.Павленчик, Н.Химич, Т.Фасолько та інших. У контексті нашого дослідження корисними вбачаються результати, одержані Б.Мухацькою та Л.Лохвицькою, які доводять ефективність запровaдження стимулюючого підходу при вирішенні завдань пізнавального розвитку дітей цього віку. Однак слід констатувати, що питання про педагогічне стимулювання морального вибору, який є невід’ємним аспектом моральної поведінки дошкільників, про особливості використання виховних ситуацій в роботі з ними науковцями не висвітлювалось.

Аналіз стану  досліджуваної проблеми у практиці виховання показав, що у сім’ях і  в дошкільних навчальних закладах дещо недооцінюється здатність дітей  здійснювати моральний вибір. Фактично відсутнє його цілеспрямоване педагогічне  стимулювання. Поширена надмірна регламентація поведінки та обмеження самостійності вихованців. Недостатність уваги до названої проблеми з боку теоретиків та практиків негативно позначається на розвитку в дітей здатності до морального вибору.

Розробці методики педагогічного стимулювання передувало теоретичне вивчення психологічних досліджень з метою з’ясування особливостей розвитку у дошкільників внутрішніх механізмів морального вибору. У результаті аналізу праць К.Архіпової, Р.Бернса, І.Беха, Л.Божович, Л.Виготського, І.Дімітрова, О.Запорожця, Д.Ельконіна, Я.Коломінського, Г.Костюка, В.Котирло, А.Кошелєвої, О.Леонтьєва, Я.Неверович, Є.Панько, Т.Рєпіної, Є.Суботського, Т.Титаренко, С.Тищенко, Л.Уманець, С.Якобсон та інших було сформульовано теоретичні положення, що склали основу експериментальної методики. Зокрема, встановлено, що

- розвиток  всіх компонентів морального  вибору, особливо мотиваційних та  оцінних, обумовлюється збагаченням  емоційної сфери дітей моральними  переживаннями та емоціями;

- сприймання, самостійний активний пошук і засвоєння інформації морального змісту, її аналіз під керівництвом дорослого сприяє розвитку у дітей когнітивних передумов морального вибору;

- включення  моральної регуляції в реальну  практичну діяльність дітей сприяє  формуванню моральної поведінки та її мотиваційних і когнітивних передумов;

- для розвитку  морального вибору необхідно  формувати у дітей критичну  самооцінку та збагачувати Я-образ  моральними уявленнями;

- стимулювання  морального вибору дошкільників  має відбуватися у процесі різних видів їхньої повсякденної діяльності, опосередкованої міжособистісними взаєминами;

- ступінь самостійності  та активності дітей залежить  від характеру взаємодії дорослого  з ними; альтруїстичний тип спілкування  забезпечує об’єктивну наявність можливості вибору і сприяє розвитку суб’єктивної здатності дітей його здійснювати.

Таким чином, апелюючи до результатів теоретичного вивчення проблеми, слід зазначити, що позитивна динаміка розвитку морального вибору старших дошкільників залежить від реальної практики їхньої поведінки. Дитячі вчинки в ситуаціях морального вибору, які їм передують та виникають внаслідок тих чи інших дій, впливають на потребово-мотиваційні компоненти, які визначать характер подальшої поведінки дітей.

Моральний вибір  за своєю суттю є складним етико-психологічним процесом з комплексною структурою та циклічним характером. Він має потенційну здатність до саморозвитку, який відбувається безпосередньо в ході здійснення вибору. У процесі педагогічного впливу задля оптимального розкриття цього потенціалу слід спонукати самостійну моральну поведінку вихованців в ситуаціях вибору.

Виховання моральної  поведінки дошкільників, а, отже, і  становлення їх морального вибору опосередковується  змістом і способами організації  різних видів дитячої діяльності та характером міжособистісних взаємин.

Відмінності між рівнями розвитку морального вибору обумовлюються особливостями  прояву сукупності його компонентів. Вони можуть бути виявлені шляхом комплексного дослідження когнітивного, мотиваційного, дійового та оцінного критеріїв. Більшості дітей старшого дошкільного віку властива недостатня сформованість або відсутність компонентів морального вибору.

Розвиток цього  процесу у дітей залежить від  збагачення емоційної сфери вихованців моральними почуттями та переживаннями, появи емоційного передбачення та ієрархії мотивів, розвитку когнітивних передумов, розширення досвіду моральної поведінки, в тому числі й здійснення морального вибору, наповнення Я-образу дитини моральними уявленнями, об’єктивності її самооцінки. Становленню морального вибору дітей сприяє альтруїстичний тип спілкування дорослих.

В умовах запровадження дорослими  демократичного альтруїстичного типу спілкування з’являються об’єктивні умови для морального вибору дошкільників. Розвиток суб’єктивної здатності дітей до здійснення вибору відбувається завдяки педагогічному стимулюванню, а саме, комплексному впливу, спрямованому на загальне збагачення морального досвіду дітей і на збагачення у них досвіду поведінки в конкретних ситуаціях морального вибору. Система засобів – ігри, навчання, праця, а в них – ділові і міжособистісні взаємини з однолітками й дорослими – забезпечує становлення когнітивних, емоційно-мотиваційних, дійових та оцінних компонентів морального вибору дошкільників. Педагогічне стимулювання моральної активності дітей у виховних ситуаціях та організація реальних ситуацій альтернативного характеру для самостійно ініційованих позитивних дитячих вчинків зумовлює збагачення досвіду морального вибору. В умовах педагогічного стимулювання розвиток морального вибору дошкільників відбувається від загального погіршення стану поведінки в ситуаціях морального вибору до поступової її стабілізації та появи стійкої позитивної динаміки.

Аналіз літератури з  досліджуваної проблеми дозволив з’ясувати, що моральний вибір особистості є актом її поведінки – ціннісного аспекту людської діяльності (К.О.Альбуханова-Славська, С.Ф.Анісімов, В.Й.Бакштановський, Л.С.Виготський, О.Г.Дробницький, С.Л.Рубінштейн, О.І.Титаренко та інші). Його сутність полягає у самовизначенні особистості щодо моральних цінностей та способів їх реалізації у вчинках за умови протистояння особистого та суспільного інтересів. Здійснюючи моральний вибір, індивід віддає перевагу суспільним нормам, визнаючи тим самим найвищою цінність іншої людини (А.А.Гусейнов, О.Г.Дробницький, В.С.Соловйов та інші). Таким чином, у ситуаціях морального вибору в моральній поведінці особистості завжди присутні альтруїстичні аспекти.

У ході вивчення філософських праць встановлено, що в моральному виборі особистості взаємозумовлюються мета і засоби її досягнення (В.Й.Бакштановський, О.І.Титаренко). Свобода вибору полягає у діалектичній єдності, по-перше, об’єктивної необхідності й можливості діяти відповідно до моральних вимог, та, по-друге, суб’єктивної здатності здійснювати вибір. Остання характеризується наявністю внутрішніх спонукань, які виникають унаслідок пізнання та засвоєння індивідом моральної необхідності. Людина відповідає за свою поведінку в ситуаціях вільного вибору, тобто за те, що вона об’єктивно могла і суб’єктивно повинна була обрати і реалізувати у вчинку (С.Ф.Анісімов, В.Й.Бакштановський, Г.В.Ф.Гегель, А.А.Гусейнов, О.Г.Дробницький, Ф.Енгельс та інші).