Експериментальне дослідження стосунків між підлітками і батьками

Зміст:

 

Вступ......................................................................................................................2

Розділ 1. Система взаємостосунків підлітків з батьками  як психологічна проблема.................................................................................................................4

1.1 Психологічні особливості підліткового віку.................................................4

1.2 Стилі сімейного виховання та їх характеристика.........................................9

1.3 Стосунки з батьками та їх роль у становленні особистості підлітка........18

Висновки до розділу 1..........................................................................................31

Розділ 2. Діагностичне дослідження системи дитячо-батьківських стосунків у підлітковому віці..................................................................................................34

2.1 Організація та методи дослідження..............................................................34

Висновки до розділу 2..........................................................................................37

Розділ 3. Практична частина. Експериментальне дослідження стосунків  між підлітками і батьками.

3.1 Програма дослідження.

3.2 Аналіз отриманих  даних.

3.3 Психолого-педагогічні рекомендаціі батькам для ефективного спілкування з підлітками.

Висновки до розділу3.

Висновок.

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

Актуальність  дослідження.     

     Актуальність даної проблеми полягає в наступному: на сучасному світі все частіше і частіше виникають проблеми підлітково-батьківських взаємин. Як наслідок – жахливе виховання і асоціальна поведінка підлітків.

 Дуже важливий чинник емоційної врівноваженості і психічного здоров'я дитяти - це стабільність родинного середовища. Велике значення має «якість» сім'ї, її виховна здатність. Сім'я, нездібна виховувати, приводить до серйозних порушень в процесі соціалізації дитини.

Дуже важливою потребою будь-якого  дитини, підлітка, є потреба у важливості, значущості, причетності, приналежності. І в першу чергу, в приналежності до сім'ї, навіть якщо поведінка підлітка  здається не відповідною цій меті. Батьки повинні допомогти своєму дитяті подорослішати, батьки повинні стати друзями, наставниками, підтримувати довірчі стосунки зі своїми дітьми.

  Якщо  у дітей погані стосунки з  одним або обома батьками, якщо діти відчувають, що їх вважають нікуди не придатними, або не відчувають батьківської підтримки, вони, можливо, виявляться втягнутими  в злочинну діяльність; озброюватимуться на інших дітей; однолітки відзиватимуться про них як про агресивних;  відповідно вони поводитимуться агресивно по відношенню до своїх батьків.

Багато вчених займалися  даною соціальною проблемою. Окремі аспекти цієї проблеми були розкриті в роботах   Л.І. Божович, В.А. Гошовського, І.І. Друкарова, І.В. Дубровіної,  Р.М. Капралової, О.М. Прихожан, А.М. Сазонової, А.І. Ушатікової,  А.В. Фурмана. На заході дану проблему вивчали А. Адлер, Дж. Боулбі, Е. Фромм, К. Хорні та інші.

Проблема психологічних  особливостей спілкування в підлітковому віці знайшла своє відображення у роботах психологів Бодальова А.А., Васюри С.А., Волошиної М.П., Гнєздилової Г.В.,., Кона І.С., Масгутової С.К. та інших.

 

  Об'єкт  дослідження. 

Система дитячо-батьківських взаємовідносин.

  Предмет дослідження.   

         Взаємостосунки підлітків з батьками.

   Мета  дослідження.

Теоретичне та практичне  вивчення особливостей взаємостосунків підлітків з батьками.

    Завдання  дослідження.  

    Відповідно до об'єкту, предмету і мети дослідження, мною були поставлені наступні теоретичні і практичні завдання  дослідження:

1)Вивчити особливості підліткового віку;

2) Вичити вплив сім'ї і поведінки батьків на розвиток особи дитини;

3) Розглянути основні стилі виховання, їх плюси і мінуси;

4)Виділити найоптимальніший спосіб взаємодії батьків і підлітків; 5)Выявити основні види конфліктів між підлітками і їх батьками, і способи їх рішення.

     Методи  дослідження.

         Для вирішення поставлених завдань був використаний  аналіз психолого-педагогічної літератури, методи психодіагностики (спостереження, анкетування, тестування), методи математичної обробки даних.

База дослідження Золочівська  гімназія №1, Золочівського району харківської області.

     Структура і об'єм роботи.    

      Курсове  дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновку і  бібліографічного  списку.

 

 

 

Розділ1. Система взаємостосунків підлітків з батьками як психологічна проблема.

1.1.Психологічні  особливості підліткового віку.

   Головний зміст підліткового віку складає його перехід від дитинства  до дорослості. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові  психологічні утворення. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості особи дітей підліткового віку. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра була учбова, і істотні зміни в психічному розвитку були зв'язані з нею, то у підлітка  основна роль належить системі взаємин, що встановлюється, з тими, що оточують. Саме система взаємин  з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку.

Підлітковий  вік - гостро протікаючий перехід  від дитинства  до дорослості, в якому  опукло переплітаються суперечливі тенденції. З одного боку, для цього складного періоду  показові негативні прояви, дисгармонія в будові особи, згортання раніше сталої системи інтересів дитини, протестуючий характер його поведінки по відношенню до дорослих; з іншого боку: зростає самостійність дитини, всілякішими і змістовнішими стають стосунки з іншими дітьми і дорослими, значно розширюється сфера його діяльності і так далі. [36]

Кризи підлітка пов'язані  з виникаючими новоутвореннями, серед яких  центральне місце  займають «відчуття дорослості»  і виникнення нового рівня самосвідомості. Відчуття дорослості, що займає одне з найістотніших місць у внутрішній позиції підлітка, полягає в тому, що він вже не хоче, що б його вважали дитям, він претендує на роль дорослого. Але реалізувати цю потребу в серйозній діяльності школяр, як правило, не може.  Звідси прагнення до «зовнішньої зрілості», яка виявляється в зміні зовнішнього вигляду відповідно до моди дорослих, в перебільшеному інтересі до проблем статі, курінні, вживанні спиртних напоїв, наркотичних речовин.

        Відчуття дорослості - це психологічний  симптом початку підліткового віку. За визначенням Д.Б. Ельконіна, «відчуття дорослості є новоутворенням свідомості, через яку підліток порівнює себе з іншими (дорослими або товаришами), знаходить зразки для засвоєння, будує свої стосунки з іншими людьми, перебудовує свою діяльність»[17].     

      Слід врахувати, що підвищена увага підлітка  до своєї зовнішності пов'язана із  певними особливостями  психічного розвитку дитини в  цей період, із зміною орієнтації підлітків з дорослих на однолітків. Тому  підліткові дуже важливо відповідати тим нормам, які прийняті в їх середовищі.[2]

    Для підлітка  дуже важливе багато що робити  так, як однолітки, відповідати  їх очікуванням. Але така поведінка  часто відрізняється від того, якого від нього чекають або вимагають дорослі. Вирішуючи для себе конфлікт, підліток  поводиться так, як хочуть однолітки, але боячись покарання, або (частіше) не бажаючи  засмучувати дорослих, або (ще частіше) для того, щоб уникнути обридлих розмов, він обманює батьків. А часто  знаходить своєрідний компроміс, обманюючи  і тих, і інших, що зовні справляє враження “патологічної брехні”, оскільки виникає враження, що підліток бреше скрізь, постійно і, головне, – безцільно. [1]

     Різне   бачення світу і переживання  підлітком неможливості що-небудь  пояснити  дорослим незрідка веде до проявів  підліткової брехні. Вона пов'язана з  тим, що сам підліток ще  досить поганий усвідомлює реальні мотиви своєї поведінки, він як би відчуває внутрішню правоту своїх  вчинків, але не має слів для того, щоб це пояснити іншим. Звідси, до речі, і афектні спалахи, раптова  замкнутість, відхід в себе у відповідь на прохання пояснити причини  своєї поведінки.

Подібні випадки сьогодні  не менше часті, чим звичайна брехня, викликана боязню покарання. 

      Цікаві дані наводяться в дослідженні Р. А. Цукерман. Підліткам пропонувалися ряд висловів про психологію дітей цього віку. Хлопці  повинні оцінити, наскільки ці вислови правильні. Також був проведений подібний дослід на вибірці батьків. Зіставлення виявилося дуже цікавим.

    Наприклад, з висловом "Підлітки понад усе зайняті з'ясуванням і побудовою  своїх стосунків з іншими  людьми. Дружба – головне, що характеризує  їх в житті" – погодилися більшість підлітків, але дуже мало дорослих. А вислів "Підлітки постійно думають про те, як їх оцінюють інші люди" вважають справедливими і ті, та інші. Зате з висловом "Підлітки переймають погляди, манери своєї компанії; соромляться бути "не як всі" дуже неохоче погоджуються підлітки, але майже всі дорослі вважають вірними.[3].

    У підлітків спостерігається прагнення більш поглиблено зрозуміти себе, розібратися  в своїх відчуттях, настроях, думках, стосунках. Життя підлітка має бути заповнене якимись змістовними стосунками, інтересами, переживаннями. Саме у підлітковому віці починає встановлюватися певне коло інтересів, яке поступово набуває відомої стійкості. Розвивається  інтерес до психологічних переживань інших людей і до своїх власних. [36]

      В останній час у претензіях батьків до підлітків з'явилося і щось зовсім нове. Батьки, та і вчителі теж, скаржаться на “споживче”  відношення підлітків до дорослих. Споживач обертається хижацтвом. Саме ця проблема - хижацька психологія хижацьких цінностей і відповідно з цією поведінкою є сьогодні центральною проблемою в молодіжному підлітковому середовищі. Коли парубок 13-15 років «задушений» тим, що у більшості його однолітків є модні джинси, а у нього їх немає, а вірніше немає засобів і можливостей їх придбати, йде на крайні заходи, а конкретно або на крадіжку, або на якийсь інший злочин, щоб придбати ці джинси.

      Дані  об'єктивних досліджень показують, що підлітки в 11-12, а незрідка  і в 13-14 років вважають, що цікаве життя в класі, хороші стосунки  між хлопцями залежать в основному від вчителів, перш за все від класного  керівника. Більш того, при спеціальних  опитуваннях часто з'ясовується, що  в цьому віці школярі схильні розглядати турботу про них, контроль за ними як обов'язок батьків. [9]

       Досить  типовими є в цьому сенсі  вислів: “Я ж не просив, щоб  мене народжували”, “Вона – мама, і тому  повинна про мене піклуватися”. Подібні вислови часто лякають дорослих своїм “відвертим цинізмом”. Проте і тут виявляється перш за все прагнення підлітка до рівності прав з дорослим, бажання “приміряти” і перевірити, наскільки вимоги, що пред'являються до них, відповідають вимогам, які вони можуть пред'являти до дорослих, виявити рівність прав, що настільки хвилює підлітків, спільність правил життя для них і для дорослих. [10]

       Іншими  словами, підлітки як би “обертають”   часто звернені до них слова  про їх “обов'язки” на дорослих, пред'являючи до них ті ж вимоги, які  ті пред'являють до школярів.

    У ще яскравішій  формі вимоги рівності прав  і “права на батьків” виявляється  в своєрідних ревнощах дітей  до турбот дорослих про самих  собе– до покупок якихось речей, розваг, друзям і тому подібне Ці скарги виражаються у висловах дорослих типа: “Вона не переносить, коли я що-небудь собі купую або шию для себе. Я інколи навіть ховаю від неї нові речі, але вона все одно знаходить і влаштовує скандал”, “Він вважає, що лише він повинен розважатися, а нам ні до чого”.

“Представляєте, дочка  так і сказала – це я повинна  закохуватися. А тобі навіщо? У тебе вже був чоловік, і дитина є”. А ось вислови із цього приводу підлітків: “Я просив нову куртку, говорять, немає грошей, а мамі такі дорогі намиста купили. У адже неї вже є намиста” і “Мені говорять, що я багато по телефону розмовляю, а мама як почне зі своїми подругами говорити, нічим її не відірвеш, проси не проси”. “Мені говорять, комп'ютерні ігри отупляють, а батько всі вечори грає. А він не дитя”.

        Подібне  затвердження свого  “права на дорослого”, на те, щоб він в першу чергу   був батьком, цілком поглиненим  своїм дитям, часто є джерелом  конфліктів між підлітками і   батьками. Від останніх незрідка можна чути скарги на те, що діти егоїстичні, вважають, що власного життя у батьків вже бути не повинно і тому подібне. [1]

      Переоцінкою своїх збільшених можливостей визначається прагнення підлітків до відомої  незалежності і самостійності, хвороблива самолюбивість і образливість. Підвищена критичність по відношенню до дорослих, гостра реакція на спроби  тих, що оточують зменшити їх гідність, принизити їх дорослість, недооцінити  їх правові можливості є причинами  частих конфліктів в підлітковому віці.

    Інтенсивно  формуються етичні поняття, вистави,  переконання, принципи, якими підлітки  починають керуватися  в своїй  поведінці. Частенько у  підлітків  формується система  своїх  власних вимог і  норм, не  співпадаюча з вимогами дорослих. Одним з найважливіших моментів в особі підлітка є розвиток самосвідомості, самооцінки; виникає  інтерес до себе, до якостей  своєї особи, потреба порівняти себе з іншими, оцінити себе, розібратися  в своїх відчуттях і переживаннях. [29]

      Як показали  багаточисельні дослідження, наявність позитивної самооцінки, самоповага є необхідною  умовою нормального розвитку особи. В той же час регулююча роль самооцінки неухильно підвищується від молодшого шкільного  до підліткового і юнацького віку. Невідповідність між самооцінкою  підлітка і його домаганнями ведуть до гострих афектних переживань, до перебільшених і неадекватних реакцій, прояву образливості, агресивності, недовірливості, упертості. У віці 12 - 17 років особливо гостро виявляються, акцентуються деякі властивості характеру. Така акцентуація, не будучи сама по собі патологічною, проте підвищує можливість психічних травм і відхилень від норм поведінки.[2]