Дослідження міжособистісних подружніх відносин

Дослідження міжособистісних подружніх відносин

Зміст:

Стор.

Введення. .................................................. ............................................ 2-4

Глава 1. Ціннісно-мотиваційні аспекти міжособистісних подружніх відносин як предмет соціально-психологічного дослідження .................................. .................................................. ............................. 4-35

1.1. Роль соціальної психології в дослідженні сім'ї та шлюбу ........................................ .................................................. .......................... 4-9

1.2. Дослідження соціально-психологічних відмінностей між чоловіками і жінками в становленні і розвитку подружніх відносин ................................. .................................................. ............................ 9-29

1.3. Деякі методики діагностики міжособистісних подружніх відносин ................................................ ................................................ 29-35

Глава 2 ................................................ ............................................. 36-43

Гіпотеза дослідження.

Опис вибірки.

Опис методів діагностики та психокорекції.

Хід експерименту.

Висновки про підсумками проведеного дослідження.

Висновок ................................................. ...................................... 43-45

Бібліографія ................................................. ................................... 46-48

Додатки N 1-2 ............................................. ................................ 49-51

Введення.

Ви нічому не можете навчити людину.

Ви можете тільки допомогти йому відкрити це в собі.

Галілей

Вже стало звичним називати минає XX століття століттям революцій: соціальної, науково-технічній, космічній. З повним правом його можна назвати й століттям революції сімейно-шлюбних відносин. З початку нашого століття почалися великі соціальні зміни, які змінили також шлюб і сім'ю. Перш за все - це масове включення жінок у виробництво. Жінка вийшла з вузького сімейного маленького світу і включилася в активну трудову, суспільне життя. Економічна самостійність жінки підірвала традиційний авторитет чоловіка як годувальника сім'ї. Не менше значення має і соціальна рівність статей. Воно означає не тільки право жінки на працю, освіту, соціальне забезпечення, участь у суспільно-політичному житті. Це і рівність у родині, закріплене конституціями прогресивних країн світу, в тому числі і російської. До недавнього часу, як відомо, чоловік майже ніколи не розглядався в суспільних науках з позицій статі, все, що вироблялося теоретичної та практичної наукою, стосовно до чоловіка, вважалося без подальших застережень за загальнолюдську норму.

Демократизація суспільного життя виявилася також у важливому нововведення - свободи розірвання шлюбу. У нашій країні в 1967р. була полегшена і спрощена шлюборозлучний процедура, яка дозволила багатьом формально існували сім'ям розірвати застарілі себе відносини, а з 1996р. в Росії узаконена процедура оформлення шлюбного контракту.

Соціально-економічні перетворення породили й нові міжособистісні відносини, погляди людей на особисте, в тому числі сімейне щастя, яке довгий час вважалося «жіночої темою», не заслуговує серйозної уваги. Сучасна людина (без «поправки» на специфіку особистості чоловіка чи жінки) не тільки має право самостійно будувати свою долю і сімейне життя, а й активно використовує це право. Він не хоче миритися з неповноцінним шлюбом, потворними стосунками в сім'ї, активно домагається особистого щастя.

У силу об'єктивних причин сьогодні розмитий консервативний стереотип сприйняття жінки, її призначення. Науково-технічні, соціально-політичні перетворення привели до підвищення освітнього та професійного рівня жінок, зростанню їх ролі в усіх сферах суспільного життя, і одночасно оголилися і стали в центрі суспільної уваги такі явища і проблеми, як криза сім'ї, девальвація почуттів материнства на соціальному та індивідуальному рівнях. Надбанням гласності сьогодні стали такі явища як алкоголізм і наркоманія не тільки чоловіків, але жінок, проституція, чоловіче і жіноче самотність та безпритульні діти. В умовах перебудови і розширення демократії в нашій країні різко позначилися такі проблеми міжособистісних відносин, як протиріччя між рівноправністю жінки і можливостями його реалізації, між вимогами суспільного прогресу і відсталими поглядами на місце жінки в родині, між функціями повноправної громадянки і реальним становищем у своїй родині, між суспільно-професійними та сімейними функціями жінки.

Це породило масу проблем, суперечок, питань про те, що нас чекає в майбутньому, що буде з людством, як воно зможе вижити, як буде відтворюватися в фізичному і соціальному плані. У зв'язку з цим зафіксоване зростання науково-дослідницького інтересу до міжособистісних подружнім відносинам, виникло безліч концепцій і відповідно шляхів вирішення названих проблем.

З жалем можна констатувати, що інтерес до даної проблеми в протягом 10-15 років то спалахував, як пожежа, то затухав. Сьогодні ж підвищений інтерес до сім'ї та шлюбу зумовлений низкою причин. Третина всіх шлюбів виявляється нежиттєздатною. Питання про зміцнення шлюбу та поліпшенні шлюбної структури населення набуває найважливіше державне значення у зв'язку з проблемою народжуваності. Вирішення таких проблем немислиме без вивчення механізмів внутрішньосімейних відносин. Соціально-психологічний клімат у сім'ї визначає стійкість цих відносин, надає рішучий вплив на розвиток і дітей, і дорослих. Більшість сучасних учених прийшли до висновку, що боротьба з негативними соціальними явищами (чоловіча та жіноча апатія або агресивність, алкоголізм і наркоманія, зростаюча злочинність, психічні розлади) не може бути ефективною, якщо не враховувати роль подружніх відносин у виникненні цих явищ.

Психологічний клімат сім'ї не є чимось незмінним, даним раз і назавжди. Його створюють члени кожної родини і від їхніх зусиль залежить, яким він буде, сприятливим чи несприятливим. Вихідною основою сприятливого клімату сім'ї є подружні відносини. Сучасний шлюб грунтується на сумісності сучасних людей як особистостей. Спільне життя вимагає від подружжя готовності до компромісу, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння. Ось чому об'єктом дослідження даної роботи обрана сім'я, як мала соціальна група, а предметом дослідження - міжособистісні подружні стосунки.

Враховуючи актуальність проблеми міжособистісних подружніх відносин на сучасному етапі розвитку суспільства, в даній роботі ставиться мета:

проаналізувати дослідження у сфері міжособистісних подружніх відносин як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, що працюють в галузі соціальної філософії, соціальної психології, соціології, філософії культури, феміністікі; виявити ступінь практичного використання наукових розробок.

Для реалізації зазначеної мети представляється необхідним вирішити наступні завдання: показати значимість подружніх відносин в соціальній політиці держави з урахуванням зміни становища жінки в сучасних міжособистісних відносинах;   розглянути стан проблеми подружніх відносин в сучасній науковій і популярній літературі; виявити методики діагностики міжособистісних подружніх відносин; показати загальне та особливе в запропонованих методиках; визначити практичну значущість методик; використовувати один з методів психодіагностики подружніх відносин у практичній діяльності.

Глава 1. Ціннісно-мотиваційні аспекти міжособистісних подружніх відносин як предмет соціально-психологічного дослідження.

1.1. Роль соціальної психології в ефективному дослідженні сім'ї та шлюбу.

Один з творців експериментальної психології Г. Еббінс зумів сказати про розвиток психології коротко, майже до афоризму: у психології величезна передісторія і дуже коротка історія. Під історією він мав на увазі той період вивчення психічного, який ознаменувався відходом психології від філософії, зближенням її з природничими науками та організацією власного лабораторного експерименту. Це - остання чверть XIX століття. Якщо вважати так, то вік психології як науки ще не досяг одного століття, витоки ж її губляться в глибині століть разом з зачатками всієї людської культури. Пізнання іншої людини, за словами одного древнього мислителя, «самого цікавого об'єкта», починається вже на рівні «донаучной» психології. Донаукова психологія - це пізнання іншої людини і самого себе безпосередньо в процесах діяльності та взаємного спілкування людей, - процесах, все ускладнюються протягом всієї людської історії. За влучним висловом П. Жане, це та психологія, яку народ створює ще до психологів; тут діяльність і знання злиті воєдино, зумовлені необхідністю розуміти іншу людину, передбачити його вчинки.

Першим, хто заговорив про про вимірювання в психології був німець Вольф, який вважав, «що можна виміряти величину задоволення усвідомленими нами досконалістю, а величину уваги - тривалістю аргументації, яку ми в змозі простежити» (22, с.9). У тому ж столітті ця ідея психометрії смутно висловлювалася філософами, природознавцями, математиками, хоча і не спричинила за собою безпосередніх вимірювань. Естонський психолог К. Рамуль зібрав ряд цікавих фактів, що свідчать про дослідження ще у XVIII столітті, які явно підходять під категорію експериментально-психологічних. Як приклад однієї з перших і до того ж практичних проблем психологічного вимірювання можна навести проблему «особистого рівняння» (її початок - 1796г.).

Що йде з XVIII століття думку про те, що вимірювання - найважливіша, якщо не єдина мета будь-якої науки, було лейтмотивом початку експериментальної психології і того періоду, коли вона дійсно почала складатися в особливу галузь наукового дослідження. Організатор одного з перших психологічних лабораторій Ф. Гальтон писав тоді: «Психометрія - значить мистецтво охоплювати виміром і числом операції розуму, як наприклад, визначення часу реакцій у різних осіб ... Поки феномени який-небудь галузі знання не будуть підпорядковані вимірюванню і числу, вони не можуть набути статусу і гідність науки »(22, с.10).

До теперішнього часу немає, мабуть, жодного виду людської діяльності, який не став би об'єктом психологічного дослідження. Щорічно публікується у спеціально-психологічних і у величезному числі суміжних наукових журналів і монографіях, у виданнях типу «Праць», «Вчених записок» і «Матеріалів конференцій» давно обчислюється тисячами. Поряд з цим має місце і поглиблення методів досліджень, застосування все більш складних процедур обробки результатів, розвитку психологічної теорії. У даній роботі зроблена скромна спроба відбити цей процес, тим більше що розвиток психології, особливо вітчизняній, у XX столітті йде складними, нерідко суперечливими шляхами, в умовах боротьби різних тенденцій.