Управління крізь призму типології управлінських задач

Сутність цієї системи  полягає у формуванні інформаційних  потоків на підставі змістовно-цільового  взаємозв^¢язку даних, спрямованих від суб^¢єкта-джерела до суб’єкта-користувача. Запропонований підхід до диференціації інформаційних потоків дає підставу говорити, що їх типізація носить трьохмірний характер: задача – суб‘єкт–джерело – суб‘єкт-користувач.

Показниками ефективного  використання системи диференціації  інформаційних потоків визначено: максимально можливе залучення учасників навчально-виховного процесу до збору, обробки, передачі інформації щодо реалізації цілей та завдань педагогічної системи, що, в свою чергу, забезпечить підвищення рівня патисипативного управління; своєчасне надходження обробленої інформації на відповідний рівень управління; мінімізація витрат часу керівником на одержання необхідної інформації.

Розроблена диференціація  інформаційних потоків за змістом  даних відповідно до задач та суб‘єктів управління є основою для побудови системи цільового інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом, що в теоретичному плані забезпечує регламентацію інформаційних потоків не лише за спрямуванням, а й за об‘ємом, періодичністю, терміном надходження тощо, а в практичному плані – дозволяє зрозуміти оптимальні умови використання кожного виду інформації, її максимальні можливості, цінність для управління.

У дослідженні система цільового  інформаційного забезпечення представлена у вигляді моделі. Завдання моделі полягає у забезпеченні суб‘єктів управління необхідною інформацією для реалізації визначених цілей.

З метою розкриття головних рис, тенденцій і специфіки функціонування моделі цільового інформаційного забезпечення визначено й обґрунтовано основні принципи, які розглядаються у тісному зв‘язку з загальними принципами соціального управління та освітнього менеджменту. Ці принципи умовно поділено на дві групи: методологічні та організаційні. На методологічному рівні модель інформаційного забезпечення управління характеризується принципами соціально-економічної детермінованості, системності, науковості, відкритості, конкретності, комплексності; на організаційному рівні – принципами відповідності цілям управління, правової пріоритетності і законності, міри, повноти та інтегрального аналізу інформації, інформаційної достатності, зворотного зв‘язку, диференційованості інформаційних потоків.

Зазначені принципи передбачають: врахування об‘єктивних закономірностей  розвитку загальноосвітніх навчальних закладів, об‘єктивізацію управлінської інформації; необхідність виявлення взаємозалежності компонентів, особливостей інформаційного обміну між частинами в цілісному утворенні, бачення поряд із взаємозв‘язками елементів у самій системі характер її зв‘язків із зовнішнім середовищем; виділення найсуттєвіших складових у комплексі основних інформаційних потоків; узгодженість інформаційних даних з чинним законодавством України і нормативними відомчими документами; необхідність наповнення інформаційних блоків даними для забезпечення та реалізації тактичних і стратегічних цілей; можливість удосконалення моделі, елективність та динамічність щодо її корекції.

Теоретичною основою  моделі є системний підхід до управління, а головним системоутворюючим чинником – задачі управління, оскільки саме вони визначають зміст та раціональний варіант відбору необхідної  зовнішньої та внутрішньошкільної інформації.

Модель  цільового  інформаційного забезпечення  управління загальноосвітнім закладом враховує структуру  управління, сукупність існуючих між її елементами взаємозв‘язків і  взаємозалежностей, спрямованих на реалізацію цілей та завдань педагогічної системи.

Основними структурними компонентами моделі визначено: задачі управління, суб‘єкти управління, зміст  інформації, об‘єкти зворотних зв‘язків, строки та форми збору, виходу і збереження інформації.

Наведений комплекс елементів ми розглядаємо як систему,  тому що його характеризує: наявність певної сукупності елементів, які відкривають шлях до пізнання суті моделі; внутрішня організація елементів, кожен з яких актуалізує свої субстратні властивості у взаємодії з іншими складовими; цілісність та єдність елементів, оскільки взяті самі по собі без зв‘язку і залежності один від одного, вони не мають сенсу або володіють лише потенційними можливостями; особливий взаємозв‘язок, що забезпечує динамічну рівновагу; зв‘язок з середовищем.

Системний характер інформаційного забезпечення визначає, таким чином, чітку методологічну основу побудови всієї роботи керівника з інформацією, що відображає сутність загальноосвітнього навчального закладу та використовується в управлінні.

Модель носить інтегрально-диференціальний  характер. У ній враховано рух  прямої та зворотної інформації як між керівниками, педагогічним колективом та колективом учнів, що породжує інтегральні інформаційні можливості системи, так і за багаточисельними диференціальними лініями по вертикалі (керівник, педагог, учень).

При розробці моделі виокреслено  зміст інформації, яка згрупована в п‘ять блоків відповідно до цілей управління. Визначено відповідальних за  збір та обробку даних, строки збору за місяцями, форми виходу прийнятого управлінського рішення, в які закладено дії щодо збору та аналізу інформації. Сама інформація збирається з допомогою ряду форм і методів, що забезпечують об‘єктивне відображення існуючого різноманіття в цьому процесі. Збір даних здійснюється так, щоб регулярно наповнювати блоки необхідною інформацією.

Умовою ефективного  використання моделі цільового інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім закладом є послідовне виконання таких дій: визначення цілей; виокреслення змісту управлінської інформації; визначення джерел інформації; формування інформаційних потоків; призначення відповідальних за збір, обробку, збереження та передачу інформації; класифікація даних; визначення строків та форм виходу інформації.

Таким чином, окреслені  засади побудови системи цільового  інформаційного забезпечення дають  можливість оптимально систематизувати  всю необхідну для управління і про управління школою інформацію, уникнувши труднощів у впорядкуванні даних, пов‘язаних не лише з багатоструктурністю інформаційних потоків, але і динамічністю та швидкою плинністю інформації про результати навчання, виховання, розвитку школярів. Зміст інформації поступово перетворюється на логічні структури інформаційних потоків, виключається їх повторюваність чи нестача [36,29].

Метою педагогічного  експерименту є перевірка припущення про те, що розроблена на основі диференціації  та систематизації інформаційних потоків  модель цільового інформаційного забезпечення є оптимальним варіантом класифікованої управлінської інформації та, відповідно, умовою підвищення ефективності наукового управління загальноосвітнім навчальним закладом. Щоб довести це гіпотетичне твердження, педагогічний експеримент було організовано у п‘ять етапів: підготовчий, констатуючий, формуючий, порівняльний, узагальнюючий.

На підготовчому етапі  було обгрунтовано мету та завдання дослідження, складено план експериментальної роботи, розроблено систему диференціації потоків інформації, створено модель цільового інформаційного забезпечення, визначено об‘єкти дослідження та критерії оцінки їх діяльності.

На етапі констатуючого  експерименту вивчався якісний стан інформаційного забезпечення в процесі  практичної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, проводилась діагностика рівня інформаційної культури керівників та його впливу на рівень інформаційної забезпеченості управлінської діяльності. На основі отриманих даних визначено реальний стан означеної проблеми. Саме на цьому етапі для забезпечення ефективної підготовки керівників до наукової організації роботи з інформацією, підвищення їх інформаційної культури було створено авторську програму відповідного навчального курсу. Здебільшого керівники експериментальних закладів пройшли підготовку за означеною програмою та використали в процесі пропедевтичної діяльності запропоновані матеріали.

На етапі формуючого експерименту здійснювалося впровадження моделі цільового інформаційного забезпечення в управлінську діяльність керівників загальноосвітніх закладів та відстежувалась ефективність її використання. Для діагностики впливу моделі на підвищення рівня інформаційного забезпечення розроблено факторно-критеріальну карту, в основі якої лежать кваліметричні методи. Для відстеження впливу моделі на удосконалення діяльності суб‘єктів управління вивчалися витрати ними бюджету робочого часу за методикою Ю.В.Чернова.

На порівняльному етапі  здійснено співвіднесення стану інформаційного забезпечення на «вході» та на «виході» впровадження моделі. Оскільки класичний експеримент будується на порівнянні експериментальної та контрольної груп, то у  нашому випадку школа, в якій велася експериментальна робота, виступала як контрольна (за параметрами, врахованими на «вході», тобто перед початком роботи) і як експериментальна (за параметрами, врахованими на «виході», тобто в кінці експерименту). Це дало можливість підвести підсумки, опираючись на порівняння двох станів в різні періоди діяльності шляхом моніторингу діяльності. При цьому одержані результати оброблялися методами математичної статистики. Основним методом обрано метод групових експертних оцінок. Загальні показники вхідного та вихідного рівнів інформаційного забезпечення подано у матриці (табл.2):

Таблиця 2

Матриця загальних  оцінок за наслідками вхідного та вихідного  обстеження

Отримані дані використані  для порівняння рівнів інформаційного забезпечення в кожній з експериментальних  шкіл і результати відображені за допомогою стовпчикових діаграм (рис. 5):

Рис. 5. Діаграма якісних змін рівня інформаційного забезпечення управління езагальноосвітньою школою № 41 м. Горлівки

На узагальнюючому етапі  було підведено підсумки експерименту, які підтвердили попередні висновки про ефективність застосування моделі, розроблено методичні рекомендації щодо технології її використання, визначено основні засоби оптимізації інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Поділ діяльності на окремі операції та процедури за умови глибокого  розуміння природи і специфіки інформаційних процесів в управлінні загальноосвітніми закладами дозволив створити технологію побудови системи інформаційного забезпечення, яка зводиться до такого алгоритму: адаптація; вибір моделі інформаційного забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом; створення умов для її впровадження та функціонування; конструювання системи інформаційного забезпечення (визначення задач; окреслення змісту управлінської інформації; визначення джерел інформації; формування інформаційних потоків; призначення відповідальних за збір, обробку і передачу інформації; класифікація даних; визначення строків та форм виходу інформації); виявлення і аналіз можливих негативних і позитивних факторів у ході  використання моделі, корекція; оцінка ефективності системи інформаційного забезпечення.

Основними засобами оптимізації  інформаційного забезпечення визначено:  розробка конкретних завдань для  всіх суб‘єктів управління, що дає  можливість узгодити їх управлінську взаємодію в рамках спільних завдань  та підвищити рівень управління,  розробка структурних (як вертикальних, так і горизонтальних) організованих інформаційних зв‘язків і залежностей,  диференціація інформаційних потоків за цілями та суб‘єктами управління, комплексне використання методів збору інформації, впровадження комп‘ютерних технологій в управлінську діяльність.

Своєрідний ієрархічний  розподіл інформації дозволяє, на нашу думку, більш системно здійснювати  аналіз стану інформаційного забезпечення ЗНЗ. Виходячи з того, що управління ЗНЗ – це процес ефективної організації діяльності підсистем, які входять до складу цілісної відкритої динамічної соціально-педагогічної системи, ми виділили в складі ЗНЗ кілька таксономічних рівнів (підсистем) діяльності (враховуючи, що підсистеми діяльності першого рівня складаються з підсистем діяльності другого рівня та ін.). Наприклад, підсистема “Організація навчального процесу” включає організаційно-навчальну роботу, виконання навчальних нормативів, удосконалення змісту навчання. Підсистема “Організація виховного процесу” – організацію підготовки і проведення виховних заходів, діяльності класного керівника, діяльності учнівського комітету, роботи з учнями, які схильні до девіантної поведінки, діяльності прес-центру, шкільних музеїв. Підсистема “Робота з кадрами” включає організаційну роботу, методичну роботу, атестацію, індивідуальну роботу з членами колективу, роботу з адміністративно-господарським персоналом. Підсистема “Робота з органами громадського самоврядування” складається з діяльності ради ЗНЗ, батьківського комітету та піклувальної ради ЗНЗ. Підсистема “Процеси, що забезпечують життєдіяльність ЗНЗ” вміщує такі складові: фінансова діяльність, залучення позабюджетних коштів, соціальний захист, робота з охорони праці, зміцнення матеріально-технічної бази і господарська робота, ведення документації ЗНЗ. Всі підсистеми діяльності ЗНЗ передбачають наявність алгоритмів управління ними, виконання яких дозволяє забезпечити стабільне функціонування ЗНЗ на досягнутому рівні і створити передумови для нового циклу його подальшого розвитку.