Педагогічні погляди німецького педагога А.Райхвайна

В 1991 році  заклад став спецшколою з класами вирівнювання, де мали місце – початкова і середня школа. До основного будинку прибудовували нові будівлі: основний будинок – замок слугував як місце проживання дітей-сиріт. В деяких приміщеннях проживали співробітники та педагоги. До 1969 року ще не було проведено центрального опалення. Згодом побудували і опалення, і басейн, і спортзал. В будівельних роботах брали участь і співробітники, і учні старших класів, адже басейн був необхідним і для учнів, і для всіх, хто бажав займатися таким спортом. Змінювались методи педагогічного керівництва групами молоді. Створювалися нові програми, спрямовані на розвиток індивідуальності та самостійності. Вчені створювали педагогічні проекти щодо співдружності вихователів і молоді. Так, наприклад, кухня функціонувала не лише для того, щоб готувати їжу, а й як цех професійної підготовки. Вже в 1996 році до 50-річчя історії закладу були створені всі умови для життя і навчання дітей. Відомо, що за 50 років історії „Будинку Райхвайна” в ньому виховувалось і проживало 5000 дітей. Збереглися спогади вихованця будинку Претч - Брегіти:

Батько загинув на війні, мати померла. В дитячому будинку діти знаходились  разом; умови їх перебування –  тяжкі. Не було навіть ліжок, одягу, їжа  була дуже примітивною. Проводилися  заняття з читання, спілкування, співів. Згодом придбали ліжка, білизну, єдину форму (сірий одяг з синім поясом). Організовували концерти. Педагог Лоренц дозволяв деяким сиротам перебувати у вихідні та свята в  сім’ях в м. Марбург. Але найкраще діти почували себе в Претч. Після навчання в педагогічному інституті в Кведлінбурзі Бригітта працювала в закладі Претч  як вихователь.

Спогади Клауса. (Пізніше вчитель  гімназії).

1958 – зарахування до розширеної  середньої школи в Претч. Основними  інтересами – були спорт, література, естетика. Вихователі навчали спілкуватись з однолітками, бути відповідальними, вміти користуватися грошима. Все це для того, щоб після дитячого будинку діти змогли жити в суспільстві.

Спогади Герда Койтеля (пізніше  працював в політичній галузі).

Віком від 4 р. до 16 р. – виховання в дитячому будинку. Цікавими було навчання, ігри, спілкування. В групі було 20 дітей. На першому плані інтереси групи. Згодом – робота в дитячому будинку, вивчення проблем безпритульності, дослідження інших педагогічних проблем. Піля отримання освіти працював в міністерстві Саксонії, намагався допомогти дітям.

Роздуми учня 9 класу Тіно Берндт.

В 1989 році – був зарахований  в 2 клас школи Адольфа Райхвайна  в замку Претч. Були і труднощі, наприклад, в кімнаті проживало 5 хлопчиків, це заважало працювати і зосереджуватись. Згодом умови значно покращились. Наприклад,  кімната розрахована на 2 чоловік, достатнє обладнання літературою, комп’ютерами, є можливість збирати невеликі кошти, подорожувати. Добре обладнаний спортзал та плавальний басейн. Традиційно кожного року влітку діти їдуть в дитячий табір Prerow  на Балтійському морі або в інші літні будинки відпочинку (Баварія, Мюнхен, Тюрінгія). Для декількох дітей-підлітків обладнана кухня, їдальня, кімнатя для відпочинку, щоб спілкування та побут були такими, як в сім’ї.

Розповідь – Вільгельма Клодіуса (пізніше -  завідувач гуртожитку).

50 років дитячого будинку в  замку Pretsch  - це 50 років боротьби з безпритульністю. Роки з 1947 по 1997 – це роки розвитку педагогічних ідей щодо виховання молоді. Вже можна робити деякі висновки щодо процесу виховання. Вченим перш за все, слід обргунтувати як в дитячому будинку було особливим чином організоване виховання –  формування відносин. Крім того  накопичено певний досвід використання методів колективної роботи. А.Райхвайн рекомендував організовувати життя в дитячому будинку так, щоб діти згодом могли жити в суспільстві: працювати, спілкуватись, створювати хороші сім’ї. Все це треба досліджувати сучасним вченим.

Висновки

Пошук шляхів реорганізації навчально-виховного процесу на Заході в першій половині XX ст. був спрямований на оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання. Центром такого пошуку стали експериментальні навчально-виховні заклади (експериментальні школи). Існує  декілька типів експериментальних шкіл:

• школи, які реалізують нову педагогічну концепцію;
• базові школи науково-дослідних центрів;
• зразкові школи;
• дослідні школи;

Експерименти, пов'язані з виникненням  в Західній Європі нових середніх навчально-виховних закладів, які мали назву "нові школи" проводились на рубежі століть (ХІХ - ХХ століття). На той час таких шкіл нараховувалось біля 25. Існували специфічні умови і принципи діяльності нових шкіл:

• врахування психологічних особливостей дітей;
• колективне навчання і виховання;
• поєднання виховання, навчання і праці;
• вільна діяльність і вибір діяльності;
• різновікові групи дітей.

Педагогічна діяльність А. Райхвайна  багатогранна за змістом і гуманістична за суттю. Він є виразником ідей гуманізації  в освіті. Основною ідеєю школи він вважав ідею трудового виховання. На розвиток поглядів А.Райхвайна вплинули дитячі роки в селі, юність і туристичний досвід, робота в школах Франкфурта і Маргбурга. Щодо ідеї трудового виховання, то для її реалізації в школі необхідна земельна ділянка, на якій могли б працювати діти і вчителі. Народну освіту, на думку А.Райхвайна, треба запроваджувати повсюди, для цього педагог запропонував модель підготовки педагогічних кадрів. Актуальними є  думки А.Райхвайна щодо профілізації шкіл та їх автономії.

Новаторським був підхід педагога щодо методів навчання і виховання дітей. Для обдарованих дітей необхідні спеціальні класи, в класах для обдарованих можуть навчатися і діти багатих і бідних. І якщо у бідних немає коштів на оплату таких шкіл, то держава повинна звільняти батьків від плати за навчання. Релігійне виховання необхідно здійснювати окремо від школи. Основними в змісті освіти в вищій школі повинні бути природничі науки.

Слід вказати, що відомості про  життєвий шлях і педагогічну діяльність великого німецького педагога в вітчизняній науці відсутні, тому дослідження проводилось з використанням друкованих праць та першоджерел (видання -Німеччина). Прогресивними є ідеї А.Райхвайна про реорганізацію школи, про поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів, необхідність серйозної педагогічної підготовки педагогічних кадрів.

Передовими на той час і актуальними  сьогодні є погляди про поєднання  навчання, виховання і праці, профілізацію шкіл, автономію навчально-виховних заходів, диференціацію навчання, поєднання спорту, ігор, праці і навчання. Серед форм навчання і виховання педагог важливими вважав – екскурсії, уроки та  працю в музеї.

А.Райхвайн мав значні досягнення і в практиці, коли працював вчителем сільської школі біля Берліна. Його школа була альтернативною, діти вчились і працювали разом з вчителем, це була колективна праця, в основі якої лежали принципи гуманізму, демократизму, активності, свідомості, перспективності.

Дидактичні погляди А.Райхвайна  були прогресивними. Він вважав, що річний план є основним документом школи. В ньому повинні бути відомості про специфіку, завдання, структуру школи, відображено перспективи розвитку. Заняття з дітьми влітку слід проводити на повітрі. В одній групіслід навчати і хлопчиків, і дівчаток. А.Райхвайн був майстром проведення екскурсій. В розкладі влітку пріоритетними були природничі науки, а взимку – загальноосвітні. Педагог пропонував диференціацію при організації навчання. Зміст навчання передбачав також спорт, ігри, працю.

Робота в Берлінському музеї, яку організував педагог, була новою формою навчання і виховання молоді. Також новими формами були подорожі та екскурсії. Оригінальними є ідеї педагога щодо навчання дорослих.

Отже інновації А.Райхвайна охоплювали всі ланки шкільної системи  і перспективним є їх подальше вивчення, адже вони базувались на принципах педоценризму, демократизації та гуманізму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абашкіна. Н. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. – К.: Вища школа, 1998. – С. 258.
2. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: Моногрфія. – К.: Твім інтер, 2003. – 391с.
3. Архів молодіжного руху, Людвігштайн № 827, 990, 853 739, 3450, 469, 328, 729.
4. Ахмаваора У. Обучение письму и чтению в Штейнеровских школах // Частная школа. – 1995. - №6.
5. Болотін Ю.П, Окса М. М. Лекції з історії педагогіки України. Методичний посібник. – Мелітополь: МДПУ. 1996. – С. 270.
6. Гуманистическая направленность Штейнеровской педагогики. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 289 с.
7. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. Навчальний посібник. – К.: Вища школа. - 1995. - 207с.
8. Джуринский А.Н. Школа за границей.  История и современность. - М.: РОУ. 1992. - С. 183.
9. История международного молодежного и детского движения. – М.:   Просвещение. - 1983. – С. 120.
10. Костель І. Спогади Віккерсдорфця // Приватна школа. – 1992. - № 2. – С. 46.
11. Крупская Н. К. Народное образование и демократия. Пед. сочинения.- T-I. – М. - Л..- Изд. АПН РСФСР, 1957. - С. 390.
12. Макаренко А.С. Педагогическая поэма. – К.: Радянська школа. – 1977. – С. 506.
13. Пащенко Д.І. Генеза гуманістичних ідей у педагогіці. – К.: Наук. світ, 2001. – С. 278.
14. Сінкевич А П. Шляхи до нової школи // Школа за кордоном.-  1922 -№2. -С. 301.
15. Окса М.М. Ретроспективні генези і сучасні тенденції розвитку експерементальних навчально-виховних закладів Німеччини. Монографія. – Мелітополь, 2005. -96 с.
16. Середняк А. Діячі просвіти. Нарис історії "Просвіти". - Львів: Просвіта. - 1993. – С. 190.
17. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в работе учителя и школы. М.: АРК, 2003. – 198 с.
18. Френе С. Антология гуманной педагогики. М.: Изд. дом, 1997.
19. Хаустова Ю. Толстой вечен, постижение его только начинается // Народное образование, 2000.  - №8.
20. Cassirer E. Die Idee einer Schule im Spigel der Zeit. - Heidelberg: Meyer Verlag, 1950. - S. 316.
21. Koppmann, Adolf Reichhweins, Reformpädagogik. - Studienbuch zum Verhältnis von Pädagogik und Politik / Berlin- Zuchterhand, 1998. - S. 320.
22. Oberhellilche Presse. - Mittwoch. - Marburg. 1998. - 21 Oktober - S. 8.
23. Oberhellilche Presse. - Mittwoch. - Marburg. 1999. - 11 August. - S 8.
24. Oderwoldschule // Die Landerzeitungbewegung. - Heibrunn: Klinkhardt Verlag, 1967. - S. 34.
25. Reichwein A. Reformpädagogik Studienbuch zum Verhältnis von Pädagogik und Politik. - Luchterhand Neu Wiede, Kriftel, Berlin, Zuchberhand, 1998. - S. 330.
26. Wyneken G. Die Jugendbewegung in ihrer Auswirkung auf das Gemeinschaftsleben in der näheren Schule // Wesen und Wege der Schulreform. -1930. - №2. - S. 207.