Педагогічні погляди німецького педагога А.Райхвайна

В 1917 році А.Райхвайн був тяжко поранений  в танковому бою при Камбрай. Осколки гранати потрапили в  його легеню, поранено також передпліччя, він терпів параліч і тимчасово  писав лівою рукою. Лікування  тривало довго в військових шпиталях. Відразу після лікування А.Райхвайн навчався в університеті Філіпа у Марбурзі, вивчав німецьку історію, мови, мистецтво, соціологію, налагоджував контакти з «Перелітними птахами», приєднувався до групи, він познайомився з Євою Хільманн і у 1920 році в Франкфурті-на-Майні вони реєструють шлюб. Подружжя проживало в Марбурзі, приєдналось до молоді, яка цікавилася політикою. Молодь перш за все проголошувала ідеї самовиховання, естетичного розвитку, толерантності та свободи. Збори групи відбувалися  раз на тиждень. Після навчання в Марбурзі А.Райхвайн спілкується з членами молодіжної організації, і надалі підтримує зв`язки з ними [ 37; 38; 39].

В  1921 році А.Райхвайн захистив дисертацію і закінчив своє навчання іспитом  на ступінь доктора наук. В  1921 році А.Райхвайн спілкувався з студентами та молоддю в Таунусі, тут він почав свою роботу над журналом «Vivos voco» з Германом Гессе і Річардом Вольтереком. Згодом він керував «Auscuses der Deutschen Volksfildungsvereinigunden» в Берліні. В  цей час педагог працював над дисертацією доктора філософії, яку він захистив 15 лютого 1923 року. Після того, як «Auscuses der Deutschen Volksfildungsvereinigunden» припинив своє існування  він керував з 1 квітня до 23 вересня німецько-американським видавництвом «Дитячих оповідань» в Берліні.

Незабаром А.Райхвайн почав співпрацю  з Джозефом Блохом, вони з 1925 року видають  журнал «Sozialistische Monathalle Internationalle retue des Sozialismus». Певний час він працював координатором вищих народних шкіл.

З 1925 року А.Райхвайн брав активну участь в суспільному русі, координував вищі народні школи Зітца в Йені, саме в цей час закінчилась його співпраця з журналом «Vivos voco».

В жовтні у А.Райхвайна і його дружини Єви народився син  Герт. Родина одержала житло в Йені. А.Райхвайна обрали керівником «Вищої народної школи в Йені». В 1925 р. А.Райхвайн відвідав Італію, мандрував Міланом, Римом, Неаполем, Капрі, Сицилією. Згодом – вирушив в Америку, Азію. Під час цих подорожей – дізнався про смерть сина Гарта (якому ще не виповнилось 3 роки). Згодом відбулась ще одна подія – розірвано шлюб з Євою.

Майже рік продовжувалась поїздка  в Північну та Центральну Америку, Південно-Східну Азію. В цих подорожах, так як і  в «Перелітних птахах», А.Райхвайн відмовлявся від розкоші. Маючи при собі фотоапарат, подорожував на  авто, не намагаючись знаходити умов для побуту, авто було місцем для проживання. Після прибуття в Сіетл, подорожував  потягом до Аляски, на собачих упряжках Беринговою протокою, а потім в 1926 році через Канаду повернувся в Сіетл, звідси протягом двох місяців йшов на американському торговому судні Президент Медисон до Японії, Китаю, Філіпін; через деякий час Лос Анджелес, Мексику. Подорожі навколо світу дали змогу А.Райхвайну усвідомити, що таке соціалізація, виявити ознаки культурної кризи в суспільстві – імперії епохи Вільгельма ІІ, зробити висновок про варварство війни [37].

В кризові роки 1923-1924, коли в Німеччині  поширилась інфляція, бідність, А.Райхвайн спрямував суспільство для допомоги дітям. Його співробітники згадували, що сам А.Райхвайн дотримувався спартанських умов: харчувався супом і голод втамовував шкірками від апельсинів, які були в кишенях його вельветового костюма. В його свідомості виникав образ кращого суспільства, до якого можна дійти шляхом молодіжного руху та змін. Це,  звичайно, утопія, адже всі реформи, які передбачались, повинні втілюватись через появу нових гуманістичних відносин, а згодом повинні привести до нового суспільства.

В 1924 році А.Райхвайн опублікував книгу  з економіки, де проголосив ідею про нові економічні відносини та демократичні перетворення в суспільстві. Згодом писав статті  про розподіл праці, спеціальні відносини, соціальні відносини, необхідність соціальних реформ. Один з висновків – про необхідність реформ в освіті. В 1926 році він брав участь у робочому зібранні релігійних соціалістів, а в 1927 році опублікував статті щодо аналізу робітничого руху в інших країнах. Інтерес до політики є в його цей час головним в діяльності, і в 1929 році він працює в прусському міністерстві науки, мистецтва та народної освіти в Берліні. Згодом він працює керівником прес-бюро та особистим референтом Прусського міністра з справ освіти та релігії Карла Генріха Бекера, а паралельно керує народним університетом  Йени. За кошти від економічного бестселера А.Райхвайн купив спортивний літак, яким мандрував від Берліна до Йени щотижня.

А.Райхвайн брав активну участь  у створенні педагогічної академії в Дортмунді, Вроцлаві, Єрфурті, Ганновері. З 1930 року, планував створення Педагогічної академії в Гамбурзі, Франкфурті-на-Озері, Кастелі, Штеттингі, Галлі та інших містах. Коли політика Пруссії передбачала закривати Педагогічні академії і переносити підготовку педагогічних кадрів в університети, А.Райхвайн протестував проти цього заходу [23].

В  1926 році А.Райхвайн розлучився зі своєю дружиною Євою, причиною розлучення вважається не лише смерть спільної дитини, а й наявність постійних політичних розбіжностей: дружина була комуністкою і для політичного діяча це була серйозна причина.

В червні 1926 року А.Райхвайн вирушив в дослідницьку поїздку в Північну та Середню Америку. Свої пригоди він описав наступного місяця в наукових, інформаційних, молодіжних публікаціях В березні 1928 року брав участь у першому робочому таборі для робітників і селян, студентів в Любенбурзі. Влітку він організував дванадцятимісячну експедицію разом з дванадцятьма молодими робітниками з Гайна «Am Beutenberg» через Скандинавію.

Під час роботи в видавництві  А.Райхвайн всього себе віддавав справі. Перший номер «Nouen Вгдйег fbr den Sozialismus» вийшов в січні 1930 року, а березня закінчилась діяльність Райхвайна в Берліні. З квітня він обіймав посаду професора історії в «Педагогічній Академії». В жовтні А.Райхвайн вступив в соціал-демократичну партію Німеччини.

Влітку 1932 року його дружиною  стала Роза-Марія Паллат. Майже в цей самий час журнал «Neu Blatter für den Sozialismus» заборонили, тому А.Райхвайн обійняв посаду сільського вчителя в Марк-Браденбурзькій школі. В грудні А.Райхвайн вступив до національної німецької партії вчителів. З лютого у Адольфа і Марії Райхван народився син, якого назвали Ренате. Влітку між А.Райхвайном і «Berliner Reichstelle für der Unterrichtfilm» Карла Ціральда починається спільна робота. З 29 серпня він працював над «Führer und Reichskantzier Adolf Hüter». 9 січня 1936 року у А. Райхвайна народився другий син Роланд.

Починаючи з 1930 року, вже нові ідеї соціал-демократичного руху виникали в свідомості А.Райхвайна, соціалізм був для нього не лише політичною, державною формою організації економіки та суспільства, але і формою культурного розвитку народу, умовою покращення життя. Після укладання шлюбу з колегою Розмарі Палатт А.Райхвайн дізнався про його  звільнення з посади в міністерстві і пропозицію знайти іншу діяльність, яка буде корисною для суспільства. Економіст-політик А.Райхвайн вирішив емігрувати в м. Стамбул. З невідомих причин він все таки відмовився від еміграції і вирішив залишитись в своїй країні, адже настали тяжкі часи. Мабуть, в 1933 році А.Райхвайн ще сподівався на зміни в політиці та економіці своєї країни. І в цьому ж 1933 році він отримав посаду вчителя в сільській школі в  провінції Бранденбург. Вже в цей час він демонстрував у формі натяків своє недоброзичливе ставлення до А.Гітлера – це був перший прояв опору. Пізніше тут біля озера зустрічались однодумці опору і обговорювали політичні питання.

В 1934 році з’явилась  на світ дочка Розмарі  та Адольфа  Рената. Адольф працював, зустрічався  з однодумцями, створив педагогічну  програму. В шкільному заводському  кооперативі навчалось 384 учні, частина з них -  хворі діти, які не в змозі засвоїти програму. В 1937 році А.Райхвайн працював над «Fuhrer und Reichshantzier» і опублікував доповідь «Schoffendes Schulvolk». Через рік він опублікував книгу «Film in der Landschule». В липні цього року він здійснив подорож Англією і підготував доповідь про свою роботу у сільській школі. 21 грудня у А.Райхвайна народилась дочка Катрін. 16 травня 1939 року він став керівником недавно заснованого «Afteilung Schule und Museum» в Берлінському музеї німецького народного мистецтва, тут він організував різноманітні виставки і подорожі в Південно-Західну Німеччину. З жовтня родина проживала в Берліні. 6 червня 1941 року народилась дочка Райхвайна Сабіна.

В жовтні відбулась зустріч «Kreisauer Kreisses». А.Райхвайн в цій службовій подорожі не брав участі через хворобу дочки.

В ніч на 24 серпня 1942 року квартиру, в який проживала  сім'я А.Райхвайна розбомбили, тому сім'я переселилась з південного Берліну в Крайзам. В цей А.Райхвайн працював над твором «Фільм в сільській школі», де висвітлив співпрацю сільської школи з Берлінським центром навчальних фільмів, яким керував Курт Цнерольд. Книга «Film in der Landschule» – це друга шкільна публікація педагога після «Творчості шкільного народу».

В 1938 році педагог відвідав  Англію і мріяв про німецько-англійські навчальні заклади. Хронологія подій в Німеччині вплинула на педагогічну діяльність А.Райхвайна. Метою педагогічної діяльності шкільного вчителя стало: підготовка хлопчиків та дівчаток до життя в гуманному суспільстві, але тепер досягати такої мети ставало важко і він знову заглибився в політику. Під час багатьох подорожей він мав можливість спілкуватись з учасниками груп опору.

Педагог висвітлював  проблеми виховання, розробляв нову модель підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів. Перепідготовка передбачала курси при вищих навчальних закладах. Він вимагав викладення Закону Божого здійснювати за межами школи священиком. З 6 до 10 років – обов’язкова початкова освіта, з 10 років – вища народна школа з обов’язковою профілізацією, вивченням германістики та природничих предметів. Термін навчання в таких гуманітарних гімназіях повинен містити 10 семестрів. Обов’язковими є екзамени.

В 1942 році А.Райхвайн був учасником педагогічної конференції  в Сілезії. Зміст його виступу містив: мету виховання, перебудову школи, обговорення принципів виховання тощо. Все більш чітко усвідомив А.Райхвайн зв’язок педагогіки з станом розвитку суспільства і необхідність соціалістичних перетворень. Щорічні педагогічні конференції обговорювали принципи нового виховання: демократичні відносини, активність, гуманістичні відносини. А.Райхвайн або особисто був присутнім на зборах, або надсилав свої тези. В 1944 році А.Райхвайн здійснював поїздки на фронт, там виступав з доповідями як оратор. Теми доповідей – історично-світоглядні. Після того як була знищена в бомбардуванні в Берліні його квартира, сім’я переїхала в Крайзау. Педагог зустрічався з передовою молоддю, політиками, наполягав на тому, що треба спасати німецький народ та його культуру і це треба робити терміново. Це були заклики до перевороту. В 1944 році А.Райхвайн зустрічався нелегально з представниками комуністичної партії на таємній квартирі лікаря Рудольфа Шміда. Також прибули Франц Якоб, Антон Сафкоу та чоловік під псевдонімом Герман. На наступній зустрічі у липні А.Райхвайн та інші були заарештовані  згодом обвинувачені в зраді батьківщині. Суд, де головою був Роланд Фрейслер, присудив А.Райхвайна разом з Юлієм Вебером, Густавом Дарендорфом, Германом Мабом до страти. Так у віці 46 років загинув політичний діяч, педагог-реформатор, учасник групи опру А.Райхвайн.

В музеї А.Райхвайна  зберігається останній лист з камери смертників у Берліні до жінки  Розмарі, де він втішає її майбутнім  їхніх дітей, висловлює подяку їй, її батькам, родичам, а їй віддає своє серце[2].

1.2. А.Райхвайн – представник німецьких педагогів першої половини ХХ століття

А.Райхвайн проектував такий устрій суспільства, де всі є відповідальними  за його прогрес, де пріоритетом є  демократія та гуманізм. Досягти цього  можна перебудовою освіти. В Веймарській республіці народний вчитель, директор школи, художник, суспільний діяч, музейний службовець втілював ці принципи в життя. Ризикуючи життям, він проголошував необхідність реформ у суспільстві та школі.

Як відомо, після  навчання мистецтвознавець та економіст А.Райхвайн в 1921 р. створив виправно-трудовий табір для робітників та студентів  в Боденрод. Метою було зближення пролетаріату та академічної молоді. На той час такого зближення не було, а існувало навіть певне розшарування. Саме тут в дискусіях молодь обговорювала політичні, економічні, педагогічні теми. Крім того, організовувалось дозвілля, змагання, свята, розваги. В будинку лісника в дуже простих умовах молодь спілкувалась, відпочивала, створювала проект нового суспільства. Це є елементи суспільного руху. Саме тут А.Райхвайн ще з часів написання дисертації проголошував тезу про пріоритет загальноєвропейських цінностей на національними.

Керівництво народним університетом  в Тюрінгії (місцезнаходження –  Йена) здійснювалось згідно з його компетенцією освітньої спільності. Починаючи з 1923 р. разом з Хансом Берлети-Халендсон з «Перелітними птахами» А.Райхвайн, втілював елементи своєї компетенції в життя. Основним змістом роботи педагога та молоді були: спілкування, мистецтво, наука, побут, праця, навчання, поєднання гри та свята. Ці позиції демонструвались в освіті, підготовці та перепідготовці вчителів (1925 р.). Так на острові в Балтійському морі створено будинок Фріца Клітті і там організовано 2 табори для доцентів вищої школи. В народному університеті Йени (1925 р.) навчались щорічно приблизно 2500 слухачів. А.Райхвайн пропонував розглядати питання народної освіти, економіки, організовувати дозвілля, екскурсії на електростанцію в Цигенрюк в Заллі, підприємство з виробництва скла в Зоннерберзі тощо.

Згодом в 1925 році А.Райхвайн залучив  і безробітних до спільноти народних університетів: 200 чоловік віком 20 – 30 років відвідували ці курси, здобули загальні знання, святкували, спілкувались. Педпгог називав такі заклади «нашою маленькою державою», вважав, що це є модель кращого, демократичного суспільства і в 1928 році з учасниками курсів він вирушив в Лапландію, планував наступні подорожі. Ці подорожі А.Райхвайн називав методами навчання [38].

В 1928 році на горі Бойген А.Райхвайн зібрав студентів, робітників та селян у  виправно-трудовому таборі. Поєднання  праці та навчання дало можливість існувати учасникам-молодим людям. В тому ж 1928 році  А.Райхвайн здійснив експедицію з 12 робітниками Скандинавією терміном на 8 тижнів. Всі учасники вивчали промисловість, умови життя фінського народу, намагались усвідомити сутність фінських кооперативів. Під час поїздки враження фіксували в щоденниках, доповідях, рефератах. Відомо, що через відхилення показників компасу група заблукала і була вимушена 8 днів голодувати, переходити річки та болота, харчуватись листям і травою поки знайшли вихід з такого становища.