"justify">    Після обчислення витрат по кожній культурі уточнюють кількісні співвідношення, розміри витрат на основну, супутню та побічну продукцію разом і з розрахунку на 1 ц.

 

ІІІ.3. Планування ефективності виробництва основних видів сільськогосподарської  продукції рослинництва

    Товарна продукція у сільськогосподарських  підприємствах є головним джерелом надходження коштів, формування прибутків та складова агробізнесу і самофінансування. Збут сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства, аграрним підприємством здійснюється в кількості, визначеній виробничою програмою функціонування та розвитку рослинницьких і тваринницьких галузей, підсобних виробництв, промислів та сервісних структур.

    Основними каналами збуту продукції є зобов'язання за державними та регіональними контрактами, реалізація на біржах, оптових ринках, заготівельним і торгівельним організаціям, переробним підприємствам, на ринку через власні магазини і торгові точки, внутрішньогосподарська реалізація — працівникам підприємства, для громадського харчування, а також оплата за оренду земельних і майнових паїв.

    Збут  продукції планують у базових  кондиціях (зерно, молоко, фабричні цукрові  буряки, худоба у живій масі тощо).

    Витрати на збут включають відшкодування  складських, навантажувально-розвантажувальних, транспортних витрат постачальника, витрат на рекламу й підготовку продукції до продажу, інші маркетингові витрати, передбачені попередніми елементами витрат, з урахуванням оплати праці за виконання цих робіт. Витрати на збут становлять близько 10% виробничих витрат.

    Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, тобто підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток.

    Для кількісного виміру рентабельності в аграрних підприємствах використовують такі показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

    

,

    де:

    П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

    В_в — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість).

    Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з урахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули. Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Н_п):

    

,

    де:

    Ф_ос і Ф_об — середньорічна вартість відповідно основних виробничих і оборотних фондів.

    Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю. З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.

    Рентабельність  аграрних підприємств безпосередньо  залежить від досягнутого рівня  ефективності окремих видів виробництв. Для цього визначають показники  рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму. По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати такі показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому по рослинництву слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (М_к) необхідно визначати з урахуванням її рівня товарності за формулою:

    

,

    де:

    П_к — прибуток, одержаний від реалізації певної культури;

    S — площа посіву культури;

    К_т — коефіцієнт товарності.

    З переходом до ринкової економіки  і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу (Рп). Він розраховується за формулою: 

     , тобто ,

    де:

    ТП  — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації.

    Цей показник показує, яка частка прибутку в загальній сумі грошової виручки  від реалізації продукції. З підвищенням рівня цього показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару. Якщо, наприклад, показник рентабельності продажу становить 50%, то це означає, що навіть при значному зниженні ціни реалізації продукції виробництво її буде рентабельним.

 

Висновки

    Як  ми бачимо сільське господарство є  важливою сферою економіки при сучасному  переході до ринкових відносин. В умовах ринкової економіки аграрна продукція повинна бути високоякісною та конкурентноспроможною. Кожен суб'єкт господарювання аграрної сфери має забезпечувати на основі цього одержання максимального прибутку. Тому організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах повинна здійснюватись на інноваційній основі з урахуванням останніх досягнень аграрної науки, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Раніше сільське господарство довгий час було зорієнтовано на шляхи розвитку його у колишньому Радянському Союзі і перейняло всі його недоліки і помилки. Але в світі сільське господарство рухалось до прогресу і в світовому землеробстві намітились тенденції до використання нових високопродуктивних сортів і гібридів, вивчення і запровадження елементів технології до розробки і впровадження у виробництво цілісних технологій вирощування сільськогосподарських культур, визначення оптимальних співвідношень між органічними та мінеральними добривами.

    Світова практика показує, що ринкова економіка  змінює ставлення людини до землі, спонукає її до більш продуктивної праці, підприємництва і конкуренції. Тому перехід до ринкового  господарства в системі АПК в  сучасний період є об'єктивною необхідністю, яка дає змогу радикально вирішити продовольчу проблему, забезпечити  населення продовольством.

    Проте після розвалу Радянського Союзу  у сільському господарстві нашої держави почалася величезна криза, що на превеликий жаль триває і досі. Багато з сільськогосподарських підприємств були просто знищені. Занепадали цілі галузі. Була втрачена ціла система економічних зв’язків. Сільськогосподарське виробництво позбулося важливих постачальників сировини та місць збуту своєї продукції.

    В наш час тваринництво є збитковою  галуззю. Ті сільськогосподарські підприємства, що займаються вирощуванням тварин в основному використовують ті прибутки, що надходять саме від рослинництва. Рослинництво частково вимушені покривати ті збитки, що виникають під час виробництва в цій галузі. Також в останній час різко знизилась кількість органічних добрив і не підтримується малий біологічний кругообіг речовин. Саме ПСП «Надія» є добрим прикладом того, що сталося з сільськогосподарськими підприємствами за останні 10 років.

    Для покращення врожайності сільськогосподарських  культур в господарстві необхідне  сортооновлення, правильне співвідношення внесення органічних і мінеральних добрив, повинна використовуватись система машин, яка дозволяє зменшити строки обробітку ґрунту.

    Аналізуючи  ПСП «Надія» ми виявили тенденції  до підвищення собівартості основних сільськогосподарських культур. Також очевидним є значне підвищення збитковості господарства. На основі розрахунків ми побачили, що господарювання ведеться екстенсивним шляхом. Відповідно до всього цього значно скорочується валовий дохід господарства. Кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві ПСП «Надія» зменшується. Скорочується оплата праці. Поряд з цим показники затрат продуктивності праці дуже високі.

    Крім  того спостерігається зменшення  вартості валової продукції підприємства. Відповідно до цього зменшується рентабельність основних видів продукції. Існує також велика недостача підприємства у оборотному капіталі. Сума дебіторської заборгованості по підприємству безупинно зростає, а з тим платіжна спроможність ПСП «Надія» по зобов’язанням низька.

    Щодо  виробництва картоплі, то у 2003 році відбулося значне підвищення урожайності картоплі. Проте у 2004 році все ж  відбулось незначне збільшення виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, на одного працівника, на 100 грн. затрат.

    Для дальшого поліпшення виробничо-фінансової діяльності необхідно здійснити  ряд заходів.

    Потрібно  підвищити інтенсифікацію виробництва. Вивільнені кошти необхідно використати  на зменшення собівартості сільськогосподарських рослин. Також недоцільно проводити економію на таких важливих складових сільськогосподарського виробництва, як, наприклад, добрива. Освоєння нових галузей рослинництва може дати додаткові кошти, що просто необхідні для подальшого існування підприємства.

    Разом з тим треба підвищувати продуктивність праці, збільшувати врожайності  основних сільськогосподарських культур і в той же час зменшувати витрати на виробництво.

    Та  про подальше нормальне функціонування ПСП «Надія» без розширеного відтворення не може бути й мови. Потрібно використовувати залучення додаткових коштів. Для цього необхідні значні інвестиції. Але становище підприємства не є сприятливим для інвесторів. Це склалося через низьку платоспроможність. Коефіцієнт платоспроможності у 2003 році склав 0,0087, а у 2004 році — 0,009. Коефіцієнти розрахункової платоспроможності відповідно 1,81 і 1,45.

    Ми  також бачимо, що на початок і  на кінець 2004 року існує велика недостача  підприємства у оборотному капіталі, при чому тенденція йде до збільшення цієї потреби. Щоб покрити цю недостачу ПСП «Надія» необхідні інвестиції у розмірі 141000 грн. тільки на оборотні засоби.

 

Список використаної літератури:

1. Закон України  «Про внесення змін до Закону України  «Про підприємництво в Україні»»  від 04.02.98 р. №72/98 — Верховна Рада України ІІ Відомості ВРУ — 1998 р.
2. Земельний кодекс України ІІ Голос України — 2001 — 20 листопада
3. Річні звіти ПСП «Надія» за 2002 — 2004 рр.
4. М.М. Ільчук, Ш.І. Шабатумлін, І.І.Андрусович, І.І. Довженко Виробничий менеджмент в аграрній сфері: Навч. пос. — К.: Вид центр НАУ, 2003.
5. Руснак П.П., Жабка В.В., Рудий М.М., Чалий А.А. Економіка сільського господарства — К.: 2002.
6. Економіка, організація і планування сільськогосподарського виробництва. 3-є видання Грінчак Л.К. — К.: Вища школа, 1979.
7. Організація і планування сільськогосподарського виробництва: Навч. посіб./за ред. Л.Я. Зрібняк, М.М. Ільчук, І.А. Коновал, О.Д. Барановська та ін. — К.: ЗАТ «Нічлава», 2004.
8. Організація сільськогосподарського виробництва: Підручник/за ред. Г.С. Тарасенко, Л.Я. Зрібняк, М.М. Ільчук та ін. — К.: ФАДА, ЛТД, 2000.
9. Основи менеджменту в АПК: за ред. Й.С. Завадського: К.: 1995
10. Планування та організація аграрного підприємства: Посіб. за ред. А.І. Батіч. — К.: Аграрна освіта, 2003.